ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2021 року
Київ
справа №1840/3422/18
адміністративне провадження № К/9901/14429/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (головуючий суддя - Савицька Н.В.)
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Лях О.П., судді - Яковенко М.М., Бегунц А.О.)
у справі № 1840/3422/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС-АГРО ТРЕЙД"
до Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС-АГРО ТРЕЙД" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "КОЛОС-АГРО ТРЕЙД") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Сумській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування даних податкового обліку у спірному періоді та безпідставність викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.06.2018 №0002391401 на суму 382076,00 грн та №0002321401 на суму 261807,00 грн;
- стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Сумській області суму судового збору в розмірі 9658,30 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують правомірність формування товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ПП "Євро Агро Дістрібьюшн" у періоді, що перевірявся. Зазначили, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні та виконання договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Суди вказали, що встановлені вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у кримінальному провадженні № 32016040230000016 обставини не дають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності. Також суди попередніх інстанцій зазначили про безпідставність донарахування контролюючим органом позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість на вартість бою яєць, оскільки отримані від сільськогосподарського виробництва биті яйця в розумінні норм чинного законодавства не є активом, а отже, не можуть визнаватися готовою продукцією. За таких обставин, висновки контролюючого органу щодо визнання бою яєць "непридатною для використання готовою продукцією" та необхідність нарахування податку на додану вартість є необґрунтованими.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач послався на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 у справі № 201/4704/16-к, яким засновника та директора ПП "Євро Агро Дістріб`юшн" (контрагент позивача) - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Контролюючий орган наголосив на тому, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані особою, що заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Зазначив про завищення Товариством собівартості реалізованої продукції на вартість шроту соняшникового, придбання якого не підтверджується документально. Крім того, відповідач наголошує на тому, що Товариство проводить списання бою яєць з рахунку 26 "Готова продукція", визнаючи його готовою продукцією, а отже, і активами. Наголошує на тому, що, виходячи з правил бухгалтерського обліку, вартість придбаних товарів/послуг, що були використані для виробництва продукції та при придбанні яких було сформовано податковий кредит, підлягає списанню та відповідно не включається до вартості готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
24.06.2019 від Товариства надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлень від 13.04.2018 №800/14-01, від 13.04.2018 №799/14-01, від 13.04.2018 №797/14-01, від 13.04.2018 №799/14-01 та наказу ГУ ДФС у Сумській області про проведення перевірки № 577 від 05.04.2018, а також згідно з планом-графіком проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "КОЛОС-АГРО ТРЕЙД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 11.05.2018 № 2946/18-28-14-01/34072607/34 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством, зокрема, вимог:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження Товариством податку на прибуток за 2016 рік на 209446,00 грн;
- підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства на загальну суму 232717,00 грн, зокрема, за січень 2016 року на суму 46452,00 грн, за лютий 2016 року на суму 96900,00 грн, за березень 2016 року на суму 58425,00 грн, за квітень 2016 року на суму 30940,00 грн;
- пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження Товариством податку на додану вартість по загальній декларації з податку на додану вартість на загальну суму 218792,00 грн, зокрема, за квітень 2015 року - 3054,00 грн, за травень 2015 року - 7060,00 грн, за червень 2015 року - 72754,00 грн, за липень 2015 року - 2193,00 грн, за серпень 2015 року - 15399,00 грн, за вересень 2015 року - 7303,00 грн, за жовтень 2015 року - 15891,00 грн, за листопад 2015 року - 15248,00 грн, за грудень 2015 року - 22579,00 грн, за січень 2016 року - 2317,00 грн, за лютий 2016 - 3749,00 грн, за березень 2016 року - 2577,00 грн, за квітень 2016 року - 1533,00 грн, за травень 2016 року - 969,00 грн, за червень 2016 року - 2474,00 грн, за липень 2016 року - 4347,00 грн, за серпень 2016 року - 1697,00 грн, за вересень 2016 року - 1705,00 грн, за жовтень 2016 року - 2917,00 грн, за листопад 2016 року - 3011,00 грн, за грудень 2016 року - 3137,00 грн, за січень 2017 року - 1679,00 грн, за лютий 2017 року - 1353,00 грн, за березень 2017 року - 457,00 грн, за квітень 2017 року - 2483,00 грн, за травень 2017 року - 4431,00 грн, за червень 2017 року - 6007,00 грн, за липень 2017 року - 3778,00 грн, за серпень 2017 року - 1067,00 грн, за вересень 2017 року - 1695,00 грн, за жовтень 2017 року - 2118,00 грн, за листопад 2017 року - 1810,00 грн, за грудень 2017 року - 2259,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 06.06.2018:
- № 0002321401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 261807,50 грн, у тому числі: за основним платежем - 209446,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 52361,50 грн;
- № 0002391401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 564386,25 грн, зокрема, за основним платежем - 451509,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 112877,25 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення даних податкового обліку мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування даних податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.01.2016 між позивачем (Покупець) в особі директора ОСОБА_2 та ПП "Євро Агро Дістрібьюшн" (Постачальник) в особі директора ОСОБА_1 укладено договір №11/01-12, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити товар, у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки згідно з цим договором.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав копії сертифікатів якості, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних. Складені за результатами здійснення цієї господарської операції податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що вбачається зі змісту Акта перевірки та на підтвердження чого платник надав квитанції про їх прийняття.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами спірної господарської операції.
Натомість скаржник у касаційній скарзі послався на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 у справі № 201/4704/16-к, яким засновника та директора ПП "Євро Агро Дістріб`юшн"- ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Контролюючий орган вказав, що надані платником первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані особою, що заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, а тому у платника були відсутні правові підстави для формування даних податкового облізу за результатом здійснення спірної господарської операції.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Зазначеним вироком встановлено, що у квітні 2014 року ОСОБА_1, знаходячись у м. Нікополь, домовився з невстановленими особами про реєстрацію на його ім`я в органах державної влади за винагороду суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ПП "Євро Агро Дістреб`юшн" без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, з метою пособництва при прикритті незаконної діяльності невстановлених осіб. ОСОБА_1 з невстановленими слідством особами домовились про підписання останнім статутних та інших документів щодо реєстрації на його ім`я ПП "Євро Агро Дістреб`юшн", при цьому невстановлені особи повідомили ОСОБА_1 про те, що до діяльності вказаного підприємства він не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись власником, директором, контроль за фінансово-господарською діяльністю ПП "Євро Агро Дістреб`юшн" будуть здійснювати інші особи. Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.
Таким чином, відповідним вироком суду, що набрав законної сили, встановлено факт фіктивності ПП "Євро Агро Дістреб`юшн" та відсутність участі ОСОБА_1 у господарській діяльності вказаного суб`єкта господарювання.
Суд правильно вказав, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
Таким чином, статус контрагента позивача ПП "Євро Агро Дістреб`юшн" як фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, тому господарські операції цього підприємства з позивачем не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, за наслідками яких Товариством і було сформовано податковий кредит, не дає позивачу права на отримання такої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №826/17813/18, від 12 березня 2021 року у справі №814/1325/17.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ПП "Євро Агро Дістреб`юшн" у спірному періоді.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки Товариству донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на вартість бою яєць на загальну суму 91180,83 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "КОЛОС-АГРО ТРЕЙД" є сільськогосподарським підприємством, яке займається вирощуванням свійських птахів (качки, кури, перепели). Готовою продукцією для підприємства визначено живу птицю та яйця. Враховуючи специфіку здійснення господарської діяльності - робота з живими організмами, окрім отримання готової продукції (яйця та птиці), яка в подальшому реалізовується покупцям, позивач має відходи виробництва, що належать утилізації, зокрема, такі як загибла птиця, бій яєць. Суди зазначили, що отримані від сільськогосподарського виробництва биті яйця в розумінні норм чинного законодавства України не є активом, а, отже, не можуть визнаватися готового продукцією. Дана номенклатура не має перспектив щодо подальшого її використання і утилізується підприємством з дотриманням санітарних норм.
Натомість скаржник у касаційній скарзі наголошує на тому, що Товариство здійснює списання бою яєць з рахунку 26 "Готова продукція", останні є такими, що не використовуються платником у своїй господарській діяльності, а тому вартість бою підлягає оподаткуванню у відповідності до приписів пункту 198.5 статті 198 ПК України. Контролюючий орган наголошує на тому, що у даному випадку відбувалося зменшення обсягів виробленої готової продукції. Зазначає, що при списанні непридатної для використання готової продукції, під час виготовлення якої суми ПДВ по придбанню сировини, матеріалів тощо були включені до складу податкового кредиту, податкові зобов`язання з податку на додану вартість підприємством не нараховуються лише за умови, що вартість таких товарно-матеріальних цінностей включається до вартості готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню. У разі недотримання цієї умови, при списанні таких товарно-матеріальних цінностей платник зобов`язаний визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Верховний Суд погоджується з такими висновками контролюючого органу та зазначає про правомірність донарахування контролюючим органом Товариству податкових зобов`язань з податку на додану вартість на вартість бою яєць на загальну суму 91180,83 грн.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,