ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 812/899/16
адміністративне провадження № К/9901/38298/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, третя особа: Управління державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 (суддя - Ковальова Т.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (головуючий суддя - Ханова Р.Ф., судді: Василенко Л.А., Гайдар А.В.) у справі №812/899/16.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс" (далі - ТОВ "АРМ-Сервіс") звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:
зобов`язати Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку) сформувати висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направити до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації;
зобов`язати ДПІ у м. Сєвєродонецьку подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми в розмірі 689555,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню з бюджету ТОВ "АРМ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 23473764, юридична адреса: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 37-а) на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "Приватбанк" МФО 304795.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Сєвєродонецьку оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2016, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів ДПІ у м. Сєвєродонецьку зазначає, що позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк на звернення до суду. Крім того, посилаючись на пункти 2, 3, 6 Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затверджений спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 03.02.2011 № 68/23 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 № 199/18937) та на положення Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою КМУ від 17.01.2011 № 39 зазначає, що лише територіальні податкові органи, в яких на обліку перебуває платник податків, можуть направляти узагальнені матеріали органам державної податкової служби в областях у разі підтвердження заявлених сум до бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а отже суд не може підмінити орган податкової служби та зобов`язати направити узагальнені матеріали органам державної податкової служби в областях.
Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у Луганській області заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки звітної декларації з податку на додану вартість, поданої ТОВ "АРМ-Сервіс" за червень 2010 року, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001501600/0 від 19.08.2010, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 689555,00 грн., що не заперечувалось сторонами.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2012 у справі № 2а-7897/10/1270 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 0001501600/0 від 19.08.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 689 555,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2010, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2012, залишено без змін.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2016 у справі № 812/1650/15, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Арм-Сервіс" № 37 від 23.11.2015.
Листом від 01.08.2016 контролюючий орган повідомив ТОВ "Арм-Сервіс", що на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016, проведено скасування в інформаційній системі ДФС України податкового повідомлення - рішення форми "В1" № 0001501600/0 від 19.08.2010, згідно з яким ТОВ "Арм - Сервіс" зменшено суму бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника в установі банку по податковій декларації за червень 2010 року на суму 689555,00 грн. Станом на 01.08.2016 в ІКП підприємства обліковується залишок невідшкодованого бюджетного відшкодування у розмірі 689555,00 грн.
Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до пунктів 200.12, 200.13 ст.200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до пунктів 7-9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Контролюючим органом визнано право ТОВ "Арм-Сервіс" на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтверджено достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми в судовому порядку, проте відповідач не подав у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що невиконання податковим органом обов`язку, передбаченого пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України порушує право позивача на отримання бюджетного відшкодування, а тому заявлені позовні вимоги в межах даного адміністративного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про пропуск строку на звернення до суду слід зазначити, що статтею 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності у 1095 днів, зокрема на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд