П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/174/21
Провадження № 11-367заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року (судді Желєзний І. В., Берназюк Я. О., Бучик А. Ю., Мороз Л. Л., Рибачук А. І.) у справі № 9901/174/21 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до держави України в особі Президента України Зеленського В. О., у якому просив:
- визнати протиправними дії Президента України щодо безпідставної відмови в розгляді звернення позивача від 14 квітня 2021 року про забезпечення конституційного права людини і громадянина України на судовий захист, передбаченого нормами статті 55 Конституції України та статті 7 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), та залишення вказаного звернення без реалізації (без його перевірки і прийняття за результатами розгляду рішення);
- зобов`язати Президента України в місячний термін з дня прийняття Верховним Судом рішення в цій справі розглянути заяву-скаргу від 14 квітня 2021 року в порядку, визначеному Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР), здійснити перевірку фактів, викладених у заяві-скарзі, прийняти за нею реальні рішення та письмово повідомити позивача про результати перевірки заяви-скарги та про суть прийнятих рішень; перевірку заяви-скарги здійснити за безпосередньою участю ОСОБА_1 ; забезпечити реалізацію особистого конституційного права позивача на судовий захист, визначеного статтею 55 Конституції України;
- відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок держави компенсацію моральної шкоди в сумі 15 млн грн, завданої Президентом України внаслідок порушення ним конституційного права позивача на звернення за захистом до нього і органів державної влади України щодо реалізації порушеного особистого немайнового права на судовий захист, визначеного статтями 15, 17 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 1, 7 Закону № 393/96-ВР, статтею 40 Конституції України, та його похідного конституційного права на захист (судовий захист), визначеного статтями 15-17 ЦК України, статтею 7 Закону № 1402-VIII і статтею 55 Конституції України.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни, а тому згідно з положеннями статей 14-16 Закону № 393/96-ВР і висновком, викладеним у рішенні Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19, усі його пропозиції, заяви і скарги підлягають розгляду особисто Президентом України Зеленським В. О.
3. На думку позивача, лист-відповідь Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України (далі - Департамент) від 26 квітня 2021 року № 22/021123-08 про повернення звернення від 14 квітня 2021 року заявникові за підписом заступника керівника Департаменту В. Кокарєва є нікчемним, оскільки підписаний особою, яка не має повноважень щодо розгляду звернень громадян України, спрямованих на ім`я Президента України, у тому числі не має повноважень розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни.
4. На переконання ОСОБА_1, Офіс Президента України не є юридичною особою, не має юридичної дієздатності і не наділений повноваженнями діяти від імені Президента України, у тому числі щодо розгляду звернень громадян, спрямованих на ім`я Президента України.
5. Позивач вважає, що відсутність у Президента України повноважень з розгляду питань, порушених у зверненні, не є підставою для повернення цього звернення заявникові, оскільки, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
6. ОСОБА_1 також зазначив, що протиправними діями Президента України, який залишив його звернення як особи з інвалідністю внаслідок війни від 14 квітня 2021 року без розгляду і без його реалізації органами державної влади України, цивільним правам і інтересам, соматичному та психічному здоров`ю позивача завдано значну моральну шкоду.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 26 липня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
8. Судове рішення мотивовано тим, що:
- Конституція України та Закон № 393/96-ВР не встановлюють обов`язок Президента України особисто розглядати індивідуальні звернення громадян України, у тому числі осіб з інвалідністю внаслідок війни, та повідомляти їх про результати розгляду такого звернення;
- позивачу правомірно у листі-відповіді на його звернення роз`яснено, що право на оскарження судових рішень, прийнятих у цивільних та адміністративних справах, у яких він є учасником справи, він може реалізувати в установленому відповідним процесуальним законодавством порядку, а також те, що Президент України не має повноважень втручатися в діяльність прокуратури з питань, що належать до її компетенції, а відтак дія Закону № 393/96-ВР не поширюється на порядок розгляду його заяви-скарги;
- рішення про повернення заяви-скарги прийнято належною особою, оскільки вказану заяву-скаргу позивача повернуто йому на підставі частини восьмої статті 5, статті 12 Закону № 393/96-ВР; розгляд звернення по суті не відбувся; чинним законодавством не передбачено вимог щодо посадового становища особи, яка відповідно до закону може повертати звернення заявникам з наданням відповідних роз`яснень; відповідно до посадової інструкції заступника керівника Департаменту з питань звернень громадян - керівника управління з питань звернень громадян (далі - Посадова інструкція заступника керівника Департаменту), затвердженої Керівником Апарату Офісу Президента України О. С. Дніпровим 03 березня 2020 року, таким повноваженням наділений заступник керівника Департаменту з питань звернень громадян;
- зважаючи на те, що вимога про стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди є похідною від первісних вимог, для задоволення яких немає підстав, ця вимога також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
9. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що воно є незаконним і необґрунтованим, висновки суду першої інстанції суперечать обставинам справи та нормам Конституції і законам України, а також висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо розгляду звернень осіб з інвалідністю внаслідок війни особисто Президентом України, викладеним у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19, обставини якої аналогічні обставинам цієї справи. До того ж при ухваленні рішення Верховний Суд порушив норми: статей 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 24, 40, 55, 56, 68, 102, 104, 106, 129 Конституції України; статей 11, 15-17, 23, 270, 273, 275, 280, 1167, 1173, 1174 ЦК України; статей 1, 4, 5, 7, 8, 14-16, 18, 19, 25 Закону № 393/96-ВР; статті 13 Закону № 1402-VIII; статей 1, 2, 6-9, 44, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10. ОСОБА_1 зазначив, що посилання суду першої інстанції на акти, видані Офісом Президента України, як на підставу відмови в позові відповідно до вимог частини другої статті 7 КАС України є безпідставними, оскільки згідно з пунктом 1 Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом Президента України від 25 червня 2019 року № 436/2019 (далі - Положення № 436/2019), Офіс Президента України не є юридичною особою. Крім того, згідно зі статтями 80, 91, 92 ЦК України Офіс Президента України не має цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи (не має прав, обов`язків та правоздатності набувати юридичні права і обов`язки від свого імені і не несе юридичної відповідальності) та не має права видавати нормативні акти чи приймати юридичні рішення.
11. На думку скаржника, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції незаконно позбавив позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни конституційного права звернення за захистом особистих прав і законних інтересів до Президента України.
12. ОСОБА_1 вважає, що безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що до повноважень Президента України, визначених Конституцією України, не входить розгляд і вирішення питань, викладених позивачем у зверненні від 14 квітня 2021 року.
13. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
14. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано констатував відсутність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності Президента України щодо розгляду заяви позивача від 14 квітня 2021 року, правильно встановив фактичні обставини в цій справі та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
15. На переконання представника Президента України, обґрунтованим є висновок суду про те, що обов`язок Президента України особисто надавати відповіді на звернення громадян (у тому числі й осіб з інвалідністю внаслідок війни) Конституцією України не передбачено, що спростовує посилання скаржника на порушення норм Закону № 393/96-ВР.
16. Представник відповідача вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заяву-скаргу ОСОБА_1 було правомірно повернуто йому на підставі частини восьмої статті 5, статті 12 Закону № 393/96-ВР, оскільки розгляд цього звернення по суті не відбувся, а вирішення порушених позивачем питань не належить до повноважень Президента України, визначених Конституцією України.
17. Ураховуючи викладене, представник Президента України просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його апеляційної скарги, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду залишити без змін.
Рух апеляційної скарги
18. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 вересня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, а ухвалою від 27 вересня 2021 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, оскільки немає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень у суді апеляційної інстанції з огляду на її обставини, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
19. 14 квітня 2021 року ОСОБА_1, посилаючись на Закон № 393/96-ВР, звернувся до Президента України Зеленського В. О. із заявою-скаргою, у якій просив способом здійснення демократичного цивільного контролю або іншим способом перевірити викладені в його зверненні юридичні факти повної деморалізації і деградації суддів системи судоустрою України і повної узурпації державної влади України органами судової влади України та забезпечити конституційне право на судовий захист цивільних прав, свобод і інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, закріпленим статтею 55 Конституції України. Водночас заявник просив здійснити перевірку юридичних фактів повної деморалізації і деградації суддів системи судоустрою України і повної узурпації державної влади України органами судової влади України, викладених у його зверненні, у такий спосіб:
1) призначити за його зверненням державну науково-правову експертизу для встановлення обставин законності й обґрунтованості судових рішень, ухвалених судами України за його позовними провадженнями згідно з переліком його судових справ, розглянутих судами України за період з 01 жовтня 2016 року по теперішній час (додаток 2 до заяви-скарги), проведення якої доручити Науково-дослідному інституту інформатики і права Національної академії правових наук України. Державну науково-правову експертизу просив здійснити за його безпосередньої участі в наукових дослідженнях;
2) витребувати у Верховного Суду України за його згодою матеріали його позовних проваджень згідно з переліком судових справ, розглянутих судами України за період з 01 жовтня 2016 року по теперішній час (додаток 2 до заяви-скарги), для забезпечення своєчасного здійснення державної науково-правової експертизи законності й обґрунтованості постановлених судових рішень, ухвалених судами України за його справами в період з 01 жовтня 2016 року по теперішній час;
3) проведення перевірки обставин, викладених у зверненні до Президента України, здійснити за безпосередньою участю позивача в перевірці;
4) Указом Президента України передати матеріали перевірки звернення Генеральному прокурору для вжиття заходів прокурорського реагування, виявлення в діях суддів, на розгляді у яких знаходились його справи, ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 375 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності;
5) про результати перевірки звернення і про суть прийнятого рішення просив проінформувати позивача письмово.
20. Листом від 26 квітня 2021 року № 22/021123-08 заступник керівника Департаменту К. Кокарєв надав відповідь на цю заяву-скаргу, зазначивши, зокрема, що:
- Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя, оцінки повноти, об`єктивності й усебічності дослідження доказів судами, не має права втручатися в їх процесуальну діяльність або давати вказівки суддям при здійсненні правосуддя, призначати експертизи в судових справах, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, надавати їм юридичну оцінку, впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні, у тому числі на формування судової практики;
- розгляд і вирішення питань, порушених у зверненні, не належить до повноважень Президента України, вичерпно визначених Конституцією України;
- законодавчим актом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм конституційного права на звернення, є Закон № 393/96-ВР;
- звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань;
- статтею 12 Закону № 393/96-ВР, якою визначено сферу його застосування, установлено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Законом № 1402-VIIIта Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV "Про доступ до судових рішень" (далі - Закон № 3262-IV), КАС України, законами України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII), від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
- право на оскарження прийнятих судами рішень у цивільних та адміністративних справах, у яких ОСОБА_1 є позивачем, він можете реалізувати в установленому відповідним процесуальним законодавством порядку.
Щодо висловленої пропозиції Президентові України передати матеріали перевірки звернення Генеральному прокурору для вжиття заходів прокурорського реагування та виявлення в діях суддів, на розгляді у яких знаходились справи ОСОБА_1, ознак кримінальних правопорушень у листі-відповіді зазначено, що статтею 12 Закону № 393/96-ВР, якою визначено сферу його застосування, передбачено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним законодавством.
ОСОБА_1 також роз`яснено, що вразі наявності відомостей стосовно конкретних фактів порушень законодавства, передбачених КК України, кожен має право самостійно звернутися з відповідними заявами до компетентних суб`єктів - слідчого або прокурора.
Також роз`яснено, що чинним законодавством України визначено такий порядок вирішення порушених у зверненні питань, який виключає компетенцію глави держави щодо його розгляду по суті та прийняття рішення.
Оскільки вирішення порушених позивачем у зверненні питань не належить до повноважень Президента України, визначених Конституцією України, це звернення підлягає поверненню з відповідними роз`ясненнями на підставі частин першої, восьмої статті 5 Закону № 393/96-ВР.
21. Не погодившись із результатом розгляду його звернення, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
25. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон № 393/96-ВР.
26. Частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
27. Статтею 15 цього Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
28. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Президента України із заявою-скаргою, у якій просив здійснити перевірку юридичних фактів, викладених у його зверненні до Президента України у такий спосіб: 1) призначити за його зверненням державну науково-правову експертизу для встановлення обставин законності й обґрунтованості судових рішень, ухвалених судами України за його позовними провадженнями згідно з переліком його судових справ, розглянутих судами України за період з 01 жовтня 2016 року по теперішній час (додаток 2 до заяви-скарги), проведення якої доручити Науково-дослідному інституту інформатики і права Національної академії правових наук України. Державну науково-правову експертизу здійснити за безпосередньої участі в наукових дослідженнях позивача; 2) витребувати у Верховного Суду України за його згодою матеріали його позовних проваджень згідно з переліком судових справ, розглянутих судами України за період з 01 жовтня 2016 року по теперішній час (додаток 2 до заяви-скарги) для забезпечення своєчасного здійснення державної науково-правової експертизи законності й обґрунтованості постановлених судових рішень, ухвалених судами України за його справами в період з 01 жовтня 2016 року по теперішній час; 3) проведення перевірки обставин, викладених у зверненні до Президента України, здійснити за його безпосередньою участю в перевірці; 4) Указом Президента України передати матеріали перевірки звернення Генеральному прокурору для вжиття заходів прокурорського реагування, виявлення в діях суддів, на розгляді у яких знаходились його справи, ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 375 КК України, та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності; 5) про результати перевірки його звернення і про суть прийнятого за ним рішення проінформувати позивача письмово.
29. Відповідно до частин першої та другої статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
30. Конституційний Суд України неодноразово вказував у своїх актах на те, що повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України (рішення від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, 07 квітня 2004 року № 9-рп/2004, 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, 02 жовтня 2008 року № 19-рп/2008).
31. Повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституцій України.
32. Згідно із частиною першою вказаної статті Конституції України Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;
8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;
9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем`єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п`ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;
10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;
12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;
13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;
16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;
18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;
19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;
22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України;
24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;
26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;
27) здійснює помилування;
28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;
29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;
31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.
33. На підставі пунктів 1 і 3 Положення № 436/2019 Офіс Президента України є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.
Основними завданнями Офісу є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.
34. Підпунктом 22 пункту 4 цього Положення визначено, що Офіс Президента України відповідно до покладених на нього завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.
35. Відповідно до пункту 7 Положення № 436/2019 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу Офісу входять: Керівник Офісу Президента України; заступники Керівника Офісу Президента України; Керівник Апарату Офісу Президента України; Перший помічник Президента України; радники Президента України; Прес-секретар Президента України; представники Президента України; уповноважені Президента України; Кабінет Президента України; Кабінет Керівника Офісу Президента України; служби; директорати; департаменти.
36. Згідно з пунктом 8 Положення № 436/2019 Керівник Офісу Президента України, Перший помічник Президента України, Керівник Кабінету Президента України, радники Президента України підпорядковуються безпосередньо Президентові України.
37. Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що Президент України здійснює лише ті повноваження, які йому визначені Конституцією України. При реалізації громадянами України свого права на участь в управлінні державними і громадськими справами в усіх передбачених законом формах - пропозиціях, заявах і скаргах Президент України діє як через свій допоміжний орган - Офіс Президента України, так і безпосередньо через Керівника Офісу Президента України. Водночас ані Конституція України, ані Закон № 393/96-ВР не встановлюють обов`язок Президента України особисто розглядати індивідуальні звернення громадянина України та повідомляти його про результати розгляду такого звернення.
38. Положеннями частини третьої статті 5 Закону № 393/96-ВР визначено особливу форму колективного звернення громадян до Президента України - електронну петицію, яка розглядається в порядку, встановленому статтею 23-1 цього Закону за умови збору на її підтримку не менш як 25 000 підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дня оприлюднення петиції. При цьому на Офіс Президента України покладено забезпечення розгляду електронної петиції, рішення ж про підтримку чи непідтримку петиції приймає Президент України особисто, після чого глава держави надає відповідь на електронну петицію, що підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті Президента України та надсилається у письмовому вигляді автору петиції.
39. Отже, Конституція України та Закон № 393/96-ВР не встановлюють обов`язок Президента України особисто розглядати індивідуальні звернення громадян України, у тому числі Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни, та повідомляти їх про результати розгляду такого звернення. Положеннями частини третьої статті 5 та статті 23-1 Закону № 393/96-ВР визначено лише обов`язок Президента України особисто прийняти рішення за результатами розгляду електронної петиції як особливої форми колективного звернення громадян та надати відповідь на електронну петицію.
40. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
41. Згідно із частиною восьмою цієї статті звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
42. На підставі статті 12 Закону № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України № 1402-VIIIта № 3262-IV, КАС України, законами України № 1700-VII, № 1404-VIII.
43. Як указано вище, у заяві-скарзі від 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 просив, зокрема, призначити за його зверненням державну науково-правову експертизу для встановлення обставин законності й обґрунтованості судових рішень, постановлених судами України за його позовними провадженнями за період з 01 жовтня 2016 року по теперішній час, а також витребувати у Верховного Суду України матеріали вказаних проваджень.
44. На підставі частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
45. За змістом частин першої та другої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
46. Згідно зі статтею 1 Закону № 1402-VIII судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
47. Статтею 6 цього Закону визначено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
Для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до цього Закону діє суддівське самоврядування.
48. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду забороняється. Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя, оцінки повноти, об`єктивності й усебічності дослідження доказів судами, не має права втручатися в їх процесуальну діяльність або давати вказівки суддям під час здійснення ними правосуддя, призначати експертизи у судових справах, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні.
49. У заяві-скарзі від 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 також просив Указом Президента України передати матеріали перевірки звернення Генеральному прокурору для вжиття заходів прокурорського реагування, виявлення в діях суддів, на розгляді у яких знаходились його справи, ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 375 КК України, та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
50. За змістом частини першої статті 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) діяльність прокуратури ґрунтується на засадах, зокрема: законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків; недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади; поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом.
51. Частиною другою статті 16 Закону № 1697-VII передбачено, що, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.
52. З огляду на вказані норми Закону № 1697-VII колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду обґрунтовано зауважила, що Президент України не має права впливати або в інший спосіб втручатись у діяльність правоохоронних органів, у тому числі направляти матеріали звернення позивача до Генерального прокурора із зазначенням про необхідність вжиття заходів прокурорського реагування, виявлення в діях суддів, на розгляді у яких знаходились справи ОСОБА_1, ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109 та 375 КК України.
53. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що питання, порушенні позивачем у заяві-скарзі від 14 квітня 2021 року, не належать до повноважень Президента України, а відтак указане звернення ОСОБА_1 не відповідає вимогам Закону № 393/96-ВР.
54. Як убачається з Посадової інструкції заступника керівника Департаменту, до його повноважень належить підписання підготовлених управлінням листів щодо повернення громадянам їхніх письмових звернень у випадках, визначених Законом № 393/96-ВР, з наданням відповідних роз`яснень; направлення до справи звернень, що не відповідають вимогам Закону № 393/96-ВР.
55. Суд першої інстанції установив, що відповідь на заяву-скаргу ОСОБА_1 листом від 26 квітня 2021 року № 22/021123-08 надав заступник керівника Департаменту К. Кокарєв, зазначивши, зокрема, що розгляд і вирішення питань, порушених у зверненні, не належить до повноважень Президента України, вичерпно визначених Конституцією України, відтак звернення підлягає поверненню.
56. При цьому заступник керівника Департаменту надав відповідні роз`яснення про те, що право на оскарження прийнятих судами рішень у цивільних та адміністративних справах, у яких ОСОБА_1 є позивачем, він може реалізувати в установленому відповідним процесуальним законодавством порядку. У разі наявності відомостей стосовно конкретних фактів порушень законодавства, передбачених КК України, кожен має право самостійно звернутися з відповідними заявами до компетентних суб`єктів - слідчого або прокурора.
57. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо прийняття рішення про повернення заяви-скарги ОСОБА_1 належною особою на підставі частини восьмої статті 5, статті 12 Закону № 393/96-ВР, оскільки питання, порушенні позивачем, не належать до повноважень Президента України, у зв`язку із чим розгляд звернення по суті не відбувся. До того ж, як зазначено вище, відповідні повноваження визначені в Посадовій інструкції заступника керівника Департаменту.
58. Таким чином, немає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо безпідставної відмови йому в розгляді звернення від 14 квітня 2021 року.
59. Оскільки решта вимог позовної заяви про зобов`язання Президента України вчинити певні дії та стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди є похідними від попередньої вимоги, для задоволення якої немає підстав, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих позовних вимог також є правильним.
60. Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на те, що висновки, якими суд першої інстанції обґрунтовує своє рішення, суперечать обставинам справи та нормам Конституції і законам України, а також висновкам щодо розгляду звернень осіб з інвалідністю внаслідок війни особисто Президентом України, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від цих висновків у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 9901/327/20 (провадження № 11-8заі21).
61. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.