У Х В А Л А
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 189/1343/20
Провадження № 14-136цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Сімоненко В. М.,
суддів:Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Покровської селищної ради Дніпропетровскої області про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного судувід 17 березня 2021 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Покровської селищної ради Дніпропетровської області (далі - відповідач), у якому просив: визнати незаконною бездіяльність Покровської селищної ради Дніпропетровської області щодо неприйняття житлового будинку АДРЕСА_1 в комунальну власність; зобов`язати відповідача прийняти в комунальну власність та передати на баланс житловий будинок АДРЕСА_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначений житловий будинок перебував на балансі Комунального підприємства "Покровське комунальне підприємство". Вказане комунальне підприємство ліквідоване, однак відповідач не вчинив дій щодо прийняття житлового будинку в комунальну власність. Вважає, що вказаною бездіяльністю відповідач позбавляє його можливості реалізувати право на приватизацію житла. Також зазначає, що відповідач не обґрунтовує неприйняття житлового будинку в комунальну власність жодним законодавчим та підзаконним нормативно-правовим актом.
3. Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
4. Відмовляючи у відкритті провадження в цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок територіальної громади прийняти у власність гуртожитки передбачений Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04 вересня 2008 року № 500-VIта є владно-управлінською функцією відповідача як суб`єкта владних повноважень. При цьому предметом захисту у справах про передачу гуртожитків у власність територіальних громад є публічний інтерес щодо здійснення державної житлової політики в частині забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків. Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням відповідачем владно - управлінських функцій та зазначений спір є публічно-правовим, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
5. 17 березня 2021 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року - без змін.
6. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно оцінив спірні правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спори про передачу гуртожитків у комунальну власність є публічно-правовими та стосуються здійснення органом місцевого самоврядування владно - управлінських функцій.
7. У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, оскільки висновки, викладені в ухвалі суду першої інстанції щодо адміністративної юрисдикції спору, є помилковими і такими, що суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 757/37024/15-а від 03 жовтня 2018 року, у справі № 488/1176/14-а від 29 серпня 2018 року, у справі № 806/104/16 від 18 квітня 2018 року. Вважає також, що спір у цій справі виник із житлових правовідносин та є приватноправовим, оскільки він звертався з позовом до відповідача з метою захисту свого порушеного права на приватизацію житла.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України.
10. В ухвалі касаційного суду зазначено, що позивач оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції та при цьому Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїй постанові висновок щодо предметної чи суб`єктної юрисдикції спору в подібних правовідносинах.
11. Колегія суддів також зазначає, що, враховуючи правові висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 927/224/18 від 29 липня 2019 року та у справі № 910/1664/19 від 10 червня 2020 року, а також у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 420/6019/19 від 18 травня 2021 року, існує необхідність формування єдиної судової практики при визначені юрисдикції подібних спорів.
12. Перевіривши підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, остання зазначає таке.
13. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що справа може бути передана на її розгляд на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України, крім сукупності випадків, коли учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; коли учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; та якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
14. У випадку наявності хоча б однієї з перелічених у частині шостій статті 403 ЦПК України обставин, справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду.
15. Наявність у частині шостій статті 403 ЦПК України умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зумовлена підставами касаційного оскарження судових рішень та межами повноважень колегій суду, судових палат та об`єднаних палат Касаційних судів у складі Верховного Суду та повноваженнями Великої Палати Верховного Суду.
16. За узагальненим змістом частини другої статті 389 та статті 403 ЦПК України справи, у яких виникає правова проблема, пов`язана з юрисдикцією, за наявності різних правових позицій Касаційного суду у будь-якому складі суддів цього суду вирішується палатою чи об`єднаною палатою цього суду. І лише наявність різних правових позицій щодо юрисдикції іншого касаційного суду, тому числі щодо юрисдикції, є однією з підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (частина третя статті 403 ЦПК України).
17. Посилаючись на оскарження судових рішень з підстав порушення судами правил юрисдикції, у касаційній скарзі скаржник не обґрунтував порушення судами правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібними правовідносинами, а навпаки, посилається на суперечність висновків судів правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах у справі № 757/37024/15-а від 03 жовтня 2018 року, у справі № 488/1176/14-а від 29 серпня 2018 року, у справі № 806/104/16 від 18 квітня 2018 року.
18. Оскільки позивач у касаційній скарзі не посилався на наявність неоднакової практики інших касаційних судів у складі Верховного Суду з приводу юрисдикції спорів у подібних правовідносинах, то слід дійти до висновку про відсутність одного з критеріїв прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду.
19. При цьому слід зауважити, що зазначене не виключає за таких обставин направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з виключною правовою проблемою, якщо колегія суддів касаційного суду дійде такого висновку за наявності суперечливої практики.
20. Разом з тим, направляючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суду зазначила про відсутність висновків Великої Палати Верховного Суду щодо визначення юрисдикції в подібних спорах, не надавши при цьому аналізу зазначеним позивачем правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду на предмет подібності правовідносин та / або необхідності відходу від таких правових позицій, зазначивши іншу підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
21. Слід при цьому зауважити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалась щодо загальних критеріїв визначення юрисдикції спору.
22. Зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16 (провадження № 14-656цс18), від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20), від 16 червня 2020 року у справі № 756/3456/19 (провадження № 14-543цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 632цс19) та інших.
23. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вже викладала правову позицію щодо юрисдикції спорів, пов`язаних з реалізацією житлових прав громадян, у тому числі з реалізацією права на приватизацію житлового приміщення. Наприклад, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2а/8979/08/1370 (провадження № 11-515апп18).
24. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, направляючи справу на розгляд Великої палати Верховного Суду, посилалась на наявність різних правових позицій іншого касаційного суду щодо юрисдикції спору у правовідносинах про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання органу місцевого самоврядування прийняти гуртожиток у комунальну власність, а саме: у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 927/224/18 від 29 липня 2019 року, у справі № 910/1664/19 від 10 червня 2020 року та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 420/6019/19 від 18 травня 2021 року.
25. Так, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі № 927/224/18 та від 10 червня 2020 року у справі 910/1664/19 спори між юридичною особою як власником та органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень з приводу передачі гуртожитку у комунальну власність були розглянуті у порядку господарського судочинства. Відтак правовідносини у цій справі не є подібними відносинам у справі, що переглядається.
26. Водночас у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2021 у справі № 420/6019/19 спір за позовом фізичної особи до органу місцевого самоврядування про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання прийняти гуртожиток у комунальну власність був розглянутий за правилами адміністративного судочинства.
27. Проте вказана вище справа не може бути прикладом визначення юрисдикції у подібних правовідносинах, оскільки попередньо постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року провадження у ній було закрито у зв`язку з тим, що цю справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Тобто, питання юрисдикції Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у цій справі самостійно не вирішувалось.
28. Таким чином, підстав вважати, що судами при розгляді подібних спорів допускається суперечлива практика за наявним в ухвалі колегії суддів обґрунтуванням, немає.
29. В той же час аналіз судової практики свідчить про те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово викладав правові висновки щодо того, що спір, який виник щодо зобов`язання органу місцевого самоврядування прийняти гуртожиток у комунальну власність, не пов`язаний з реалізацією владно-управлінських функцій.
30. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав, визначених положеннями частини шостої статті 403 ЦПК України для прийняття справи до розгляду Великої Палати Верховного Суду.
31. Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
32. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України.
33. Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402 - 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду