П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 905/1680/20
Провадження № 12-48гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідачаКатеринчук Л. Й.,
суддівАнцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Єленіної Ж. М., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17 травня 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя - Стойка О. В., судді Попков Д. О., Пушай В. І.) у справі № 905/1680/20 за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовблок" про стягнення 259 913 грн і
В С Т А Н О В И Л А
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2020 року Маріупольська міська рада Донецької області (далі - Маріупольська міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовблок" (далі - ТОВ "Азовблок", відповідач) про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, у розмірі 259 913 грн.
1.2. Позовна заява мотивована тим, що з 2006 по 2016 роки згідно з договором орендиземлі від 20 червня 2006 року відповідач користувався земельною ділянкою площею 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006, на якій знаходиться належний йому на праві власності об`єкт нерухомості, а в період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, не оформивши нового договору оренди та не сплачуючи орендних платежів, продовжив землекористування, внаслідок чого відповідач безпідставно зберіг кошти несплаченої орендної плати позивачу на суму 259 913 грн.
1.3. Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки була визначена позивачем згідно з актом № 8 комісії про визначення обсягу збитків від 31 січня 2020 року, утвореної рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міськради № 318 від 18 липня 2018 року, та з урахуванням листа начальника Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 2067/105-19 від 20 грудня 2019 року про нормативну грошову оцінку 1 квадратного метра земельної ділянки за період з 01 січня 2017 року по 17 липня 2018 року на суму 605, 93 грн, за період з 17 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року на суму 908, 89 грн, за період з 01 січня 2019 року по 09 жовтня 2019 року на суму 708, 10 грн, а за період з 10 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року на суму 283, 24 грн із зазначенням відповідного арифметичного розрахунку.
1.4. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на статтю 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статтю 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зазначаючи, що відповідач не є власником земельної ділянки, не має права постійного користування, а тому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
1.5. З посиланням на приписи статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач указував на те, що відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). Відтак відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 16 лютого 2021 року Господарський суд Донецької області прийняв рішення, яким позовні вимоги задовольнив, стягнув з ТОВ "Азовблок" на користь Маріупольської міськради грошові кошти на суму 259 913 грн та судовий збір на суму 3 898, 69 грн. Мотивував рішення так.
2.2. Земельна ділянка площею 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Кільцева, будинок 1 на підставі договору оренди землі № 2373к від 20 червня 2006 року була передана в користування ТОВ "Азовблок" на строк до 23 травня 2016 року.
2.3. Рішенням Маріупольської міськради від 22 вересня 2016 року № 7/11-705 ТОВ "Азовблок" було подовжено на 10 років строк оренди земельної ділянки площею 0,4414 га (кадастровий номер 1412300000:01:018:0006) з розміром орендної плати на рівні 3 % від її грошової оцінки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (функціонування виробничої бази) на вулиці Кільцевій, 1 в Лівобережному районі міста Маріуполя. Пунктом 2.1 цього рішення передбачено необхідність подання ТОВ "Азовблок" до Центру надання адміністративних послуг заяви про оформлення проекту договору оренди зазначеної земельної ділянки протягом трьох місяців від дня прийняття такого рішення. У випадку невиконання встановленого строку рішення вважати таким, що втратило чинність.
2.4. Рішенням Маріупольської міськради від 26 лютого 2020 року № 7/50-5001 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та поновлено ТОВ "Азовблок" на один рік строк оренди земельної ділянки площею 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (функціонування виробничої бази) на вулиці Кільцевій, 1 в Лівобережному районі міста Маріуполя. Згідно з пунктом 2 цього рішення розмір орендної плати встановлено на рівні 3 % від її грошової оцінки. У пункті 3.1 рішення зазначено про необхідність ТОВ "Азовблок" подати до Центру надання адміністративних послуг заяву про оформлення проекту договору оренди цієї земельної ділянки протягом трьох місяців від дня прийняття такого рішення. У випадку невиконання встановленого строку рішення вважати таким, що втратило чинність.
2.5. Відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади, не оформив та не зареєстрував право землекористування на період 2017 - 2019 років, не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе грошові кошти в розмірі орендної плати.
2.6. 31 січня 2020 року актом № 8 про визначення обсягу збитків встановлено, що відповідачем використовується земельна ділянка площею 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 на вулиці Кільцевій, 1 Лівобережного району міста Маріуполя без виникнення права власності / користування, у зв`язку із чим позивач здійснив розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів з урахуванням листа Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20 грудня 2019 року № 2067/105-19 на суму 259 913 грн. Рішенням Маріупольської міськради від 14 квітня 2020 року № 108 затверджено, зокрема, акт № 8 про визначення обсягу збитків (безпідставно збережених коштів) від 31 січня 2020 року.
2.7. У досудовому порядку врегулювання спору позивач відмовився сплачувати зазначену суму, а відповідач відмовився її зменшувати, мотивуючи обґрунтованістю проведеного розрахунку, виходячи з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка змінювалася в різні періоди 2017 - 2019 років.
2.8. Місцевий суд зазначив про присвоєння спірній земельній ділянці кадастрового номера 1412300000:01:018:0006 відповідно до положень статей 79, 79-1 ЗК України, внаслідок чого вона, як індивідуально визначене майно комунальної власності, набула статусу об`єкта майнових прав з 2006 року та використовувалась відповідачем за договором оренди землі № 2373к від 20 червня 2006 року для розміщення належних йому на праві власності об`єктів нерухомості виробничої бази. 2016 року строк дії договору оренди закінчився, а в період 2017 - 2019 років відповідач продовжив землекористування, не оформивши орендного договору, та не сплачував плату за землю в передбаченому законом порядку.
2.9. Суд першої інстанції виснував, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. При цьому суд послався на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28 лютого 2020 року у справі № 913/169/18.
2.10. Суд прийняв до уваги наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за користування відповідачем спірною земельною ділянкою площею 0,4414 га за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року на загальну суму 259 913 грн орендної плати, розрахований позивачем на підставі даних про нормативну грошову оцінку індивідуально визначеної земельної ділянки кадастровий номер 1412300000:01:018:0006 та з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки квадратного метра зазначеної ділянки в різні періоди відповідно до листа Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20 грудня 2019 року № 2067/105-19, копія якого додана позивачем до матеріалів справи на обґрунтування правильності проведеного ним розрахунку. При цьому суд зазначив про перевірку наданого позивачем розрахунку, його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства.
2.11. Місцевий суд прийняв до уваги, що при проведенні розрахунку застосовано базовий коефіцієнт розміру ставки орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який встановлено в рішеннях Маріупольської міськради від 22 вересня 2016 року № 7/11-705 та від 26 лютого 2020 року № 7/50-5001 про поновлення строку оренди земельної ділянки, розмір площі земельної ділянки 0,4414 га, яка використовується відповідачем, кількість днів фактичного користування земельною ділянкою.
2.12. Суд спростував твердження відповідача про використання тільки частини спірної ділянки у зв`язку з припиненням його господарської діяльності, зазначивши про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 сформована як єдиний об`єкт цивільних прав і саме так відповідач просив закріпити її за ним у користування відповідно до поданої ним заяви, звертаючись до позивача про поновлення строку оренди цієї земельної ділянки.
2.13. З огляду на встановлене та керуючись статтею 1212 ЦК України, місцевий суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 259 913 грн безпідставно збережених коштів за період 2017 - 2019 років.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 17 травня 2021 року Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою рішення Господарського суду Донецької області від 16 лютого 2021 року скасував у частині задоволення позовних вимог Маріупольської міськради до ТОВ "Азовблок" на суму 147 393 грн та розподілу судових витрат, прийняв у скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Маріупольської міськради до ТОВ "Азовблок" про стягнення 147 393 грн відмовив, у частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Азовблок" на користь Маріупольської міськради 112 520 грн оскаржуване рішення місцевого господарського суду в цій справі залишив без змін, здійснив розподіл судових витрат у справі.Мотивував постанову так.
3.2. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 922/96/19, а також висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 і постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 та № 922/5468/14, апеляційний суд зазначив, що розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку передбачає необхідність для правильного її визначення двох параметрів (окрім тривалості спірного періоду): наявності самої земельної ділянки як об`єкта оренди, сформованої відповідно до статті 79-1 ЗК України; наявності нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності та яка відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель"оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади.
3.3. Апеляційний суд дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель"вбачається, що єдиним належним і допустимим доказом нормативної грошової оцінки земельної ділянки є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а тому наданий позивачем розрахунок орендної плати та лист Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20 грудня 2019 року № 2067/105-19 з додатком (т. 1, а. с. 23 - 24) не є належним доказом на підтвердження такої грошової оцінки земельної ділянки.
3.4. Зважаючи на те, що в матеріалах справи такий витяг відсутній і відповідачем заперечень із цього приводу в суді першої інстанції заявлено не було, апеляційним судом запропоновано сторонам надати відповідний витяг на підставі частин першої, другої статті 2 та частини четвертої статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з метою остаточного та справедливого вирішення спору. Наданий суду апеляційної інстанції витяг було долучено до матеріалів справи.
3.5. Апеляційний суд констатував, що сторонами не заперечувалось, що базова вартість земель населеного пункту у спірний період не змінювалася, а різниця нормативної грошової оцінки землі за період 2017 - 2019 років обумовлюється встановленням різних коефіцієнтів функціональності призначення земель у місті Маріуполі в цей період. Зокрема, за період 2017 - 2018 років цей коефіцієнт становив "2", за період із 17 липня 2018 року по 09 жовтня 2018 року - "3", а з 10 жовтня 2019 року - "1,2".
3.6. Доводи позивача про зміну коефіцієнтів функціонального призначення спірної земельної ділянки за період 2017 - 2019 років відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 (далі - Порядок № 489), з урахуванням змін до Порядку № 489, внесених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 березня 2018 року № 162, апеляційний суд заперечив, аргументуючи тим, що позивач не наділений повноваженнями самостійно застосовувати відповідні коефіцієнти функціонального призначення земель.
3.7. Апеляційний суд прийняв до уваги як належний доказ нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки наданий позивачем суду апеляційної інстанції витяг № 972 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформований 11 березня 2021 року, з якого вбачається, що її нормативна грошова оцінка становить 1 250 219, 83 грн, яка складається із середньої вартості земель населеного пункту станом на 01 січня 2019 року з урахуванням коефіцієнта функціональності 1,2, інших коефіцієнтів, зокрема коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки за 2019 - 2020 роки.
3.8. Апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами більший розмір грошової оцінки спірної земельної ділянки за попередні спірні періоди 2017 - 2018 років, тому зазначений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (1 250 219, 83 грн) є таким, що має бути застосований для визначення спірної суми безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за користування цією земельною ділянкою за весь спірний період 2017 - 2019 років. За висновком апеляційного суду, чинним законодавством не вимагається складання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожний спірний період, а тому можна використати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, чинний на час його формування та звернення до суду з позовом. Апеляційний суд дійшов висновку, що такий витяг може бути використаний при проведенні розрахунку безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за період до його формування, оскільки позивач не довів належними доказами збільшення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за період стягнення.
3.9. З урахуванням існуючого обмеження на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки для земель загального користування згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, судом апеляційної інстанції визначено плату за користування спірною земельною ділянкою за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року у такому розмірі: 1 250 219, 83 грн * 3 % = 37 506, 60 грн за кожний рік, починаючи з 2017 року та по 2019 рік, що загалом складає 112 520 грн (37 506, 60 грн * 3). Виходячи з такого розрахунку, апеляційний суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог на суму 112 520 грн та залишення рішення місцевого суду в цій частині без змін.
3.10. Щодо іншої частини заявлених позовних вимог на суму 147 393 грн апеляційний суд зазначив про їх необґрунтованість та необхідність скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги позивача
4.1. У червні 2021 року позивач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 17 травня 2021 року повністю, а рішення Господарського суду Донецької області від 16 лютого 2021 року залишити в силі. Скарга мотивована так.
4.2. Маріупольська міськрада подала касаційну скаргу на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
4.3. Скаржник зазначив, що Східний апеляційний господарський суд у постанові від 17 травня 2021 року у справі № 905/1680/20 послався на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19, у якій розглядалися подібні до справи № 905/1680/20 правовідносини.
4.4. Верховним Судом у зазначеній постанові зроблено такі висновки. Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель; нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України; чинне земельне законодавство України, у тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; за висновком суду, зазначене повністю спростовує висновок про необхідність отримання витягу за кожний спірний період і це дозволяє розраховувати суму орендної плати за земельну ділянку за період до дати формування витягу, використовуючи при цьому дані, вказані в наявному витязі, при визначенні розміру орендної плати за попередні періоди.
4.5. За доводами Маріупольської міськради, вбачається необхідність відступлення від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що зроблений у постанові від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19, для правильного вирішення справи № 905/1680/20 у частині застосування в подібних правовідносинах положень частини другої статті 20 та статті 23 Закону України "Про оцінку земель" щодо можливості визначення розміру безпідставно збережених коштів за весь спірний період на підставі проведеної нормативної грошової оцінки земель певного населеного пункту не лише з використанням інформації, яка міститься у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, наданому в поточному році, а й з урахуванням усіх наданих сторонами доказів, що свідчать про проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у спірний період належним чином, тобто відповідно до вимог чинного законодавства України.
4.6. Верховний Суд у постанові від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19 пов`язує наявність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки як виключне підтвердження її проведення. Маріупольська міськрада не погоджується з таким твердженням, оскільки витяг має лише інформативний характер (що відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 814/789/17), а нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться на підставі рішення органу влади чи органу місцевого самоврядування, після якого розробляється технічна документація щодо нормативної грошової оцінки земель та згодом затверджується ним (статті 15, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель"). Отже, навіть за відсутності витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не можна стверджувати, що така оцінка не проведена. Наявність / відсутність витягу свідчить лише про факт його отримання / неотримання у певний час певною особою у відповідному компетентному органі, відповідальному за видачу такого документа.
4.7. У постанові від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважив, що нормами законодавства України передбачена можливість змінювати нормативну грошову оцінку земель конкретного населеного пункту у встановленому законодавством порядку для перегляду розміру орендної плати (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України). Зазначене відповідає приписам статті 18 Закону України "Про оцінку земель", згідно з якою нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років. Тобто нормативна грошова оцінка земельних ділянок може змінюватися принаймні кожні 5 - 7 років, що має наслідком виникнення оновлених базових коефіцієнтів щодо окремих земельних ділянок. Натомість у цій же постанові у справі № 922/2843/19 Верховний Суд зробив висновок про те, що є можливим здійснення розрахунку позовних вимог щодо стягнення безпідставно збережених коштів за весь спірний період користування земельною ділянкою без договору оренди на підставі наявного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, тобто без урахування змін нормативної грошової оцінки земель, що, можливо, відбувалися у спірний період.
4.8. Отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки передує укладенню сторонами договору оренди земельної ділянки в обов`язковому порядку, а надалі надається землекористувачем лише в разі зміни оцінки земель. Разом з тим предметом розгляду справи № 905/1680/20 є повернення безпідставно збережених відповідачем коштів унаслідок небажання укладати договір оренди земельної ділянки, а відтак витяг про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за минулі періоди в позивача відсутній з об`єктивних причин унаслідок недобросовісної поведінки землекористувача та ухилення від укладання договору оренди землі, що передбачає отримання такого витягу.
4.9. Скаржник не погоджується з можливістю здійснити розрахунок позовних вимог у справі № 905/1680/20 за весь спірний період лише на підставі одного витягу. Для визначення коректного розрахунку позовних вимог за весь спірний період позивач ужив заходів для отримання даних про нормативну грошову оцінку, щоб як докази надати певні документи, зокрема такі, як рішення органу місцевого самоврядування про проведення та затвердження нормативної грошової оцінки земель, відомості уповноваженого органу (Держгеокадастру) про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки у спірний період. Нарахування ж безпідставно збережених коштів лише на підставі наявного актуального витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за весь спірний період може призвести або до недоврахування безпідставно збережених коштів, або, навпаки, до їх завищення.
5. Аргументи відповідача
5.1. Відповідачу відзиві на касаційну скаргу просив відмовити в її задоволенні, постанову апеляційного суду залишити без змін.
5.2. Відповідач аргументував, що підстави для відступу від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відсутні, а судом апеляційної інстанції правильно застосовано висновки Верховного Суду в зазначеній постанові.
5.3. Відповідач зауважив, що апеляційним судом обґрунтовано враховано висновки Верховного Суду в постанові від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19 у частині застосування до подібних правовідносин у справі № 905/1680/20 положень частини другої статті 20 та статті 23 Закону України "Про оцінку земель" щодо розрахунку розміру безпідставно збережених коштів лише на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
5.4. Позивачем на підтвердження здійснених розрахунків розміру безпідставно збережених коштів не було надано належних і допустимих доказів, а саме витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:01:018:0006) за спірний період здійснення стягнення, наявність яких є необхідним підтвердженням заявленого позивачем розрахунку в розумінні приписів чинного законодавства України.
5.5. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач надав лист Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20 грудня 2019 року № 2067/105-19, а витяг № 972 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11 березня 2021 року позивач надав вже на стадії апеляційного провадження у справі. Лист Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20 грудня 2019 року № 2067/105-19не може вважатися належним і допустимим доказом нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки законодавством чітко визначено, які документи можуть бути належним підтвердженням нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є саме таким документом.
5.6. Виходячи із чинного законодавства України не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема, на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів чи викладеної в листі відповідного органу інформації).
5.7. Указаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18, від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19).
6. Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
6.1. 30 липня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України. Обґрунтовував ухвалу так.
6.2. Убачаються підстави для відступу від висновку щодо проведення розрахунку безпідставно збережених коштів не лише на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а й на підставі інших документів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19.
Зазначений висновок ґрунтується на тому, що жодним нормативним актом не визначено, що виключно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки може бути проведено розрахунок безпідставно збережених коштів, що є предметом спору у справі. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, посилання судів у цій справі на ненадання такого витягу як на підставу для відмови в задоволенні позову є необґрунтованим і не відповідає положенням частини другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Зважаючи на те, що предметом спору у справі є стягнення з відповідачів безпідставно утриманих грошових коштів плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, починаючи із 07 березня 2016 року, а сам розрахунок проведено у 2019 році, отримати на час проведення розрахунку інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки саме у формі витягу з технічної документації є неможливим.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що у справі № 201/2956/19 розрахунок сум орендної плати, яка не сплачена відповідачами за відповідний період, здійснено на підставі: акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель Центральної районної у місті ради від 13 червня 2018 року з додатками; листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо нормативної грошової оцінки 1 кв. м спірної земельної ділянки; листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стан сплати земельного податку або орендної плати за землю.
З посиланням на статті 286, 289 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Верховний Суд зазначив, що при визначенні порядку нарахування плати за землю законодавець вказує на можливість подання даних Державного земельного кадастру у вигляді витягу або довідки органу Держгеокадастру про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
6.3. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи № 905/1680/20 дійшла висновку про необхідність відступу від висновку щодо проведення розрахунку безпідставно збережених коштів не лише на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а й на підставі інших документів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки.