Постанова
Іменем України
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 200/2814/17
провадження № 51-2798км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ломаки Н.А. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040640004715, за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Баку Азербайджану, жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від
17 листопада 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 850 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК ухвалено звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання у звʼязку із закінченням строків давності, передбачених п. 1 ч. 1
ст. 49 КК.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь останньої 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позову відмовлено.
В цивільному позові ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди та стягнення з ОСОБА_1 витрат на сплату судового збору при поданні цивільного позову про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин. 26 листопада 2016 року близько 20:00
в приміщенні магазину "Bags etc", розташованого на першому поверсі
ТРЦ "Дафі" на бульв. Зоряному, 1-А у м. Дніпрі, між ОСОБА_2 та раніше не знайомою ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, у ході якого на ґрунті неприязних відносин, що раптово виникли, маючи умисел на умисне спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 схопила ОСОБА_2 обома руками за горло та вдарила три рази її головою об кут скляної шафи, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25 березня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Ломака Н.А. просить скасувати ухвалу апеляцйного суду щодо ОСОБА_1 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не дотримався стандарту "доведення поза розумним сумнівом" та не навів мотивованого обґрунтування, чому він відхилив аргументи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, що дає підстави для скасування судового рішення. На його думку, докази, які суд поклав в основу обвинувального вироку, не підтверджують винуватості ОСОБА_1 . Вважає, що записи
з камер відеоспостереження магазину "Bags etc" спростовують механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2, зазначений
у обвинуваченні. Стверджує, що протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 від 05 грудня 2016 року та висновок експерта від 07 грудня 2016 року № 4493е є недопустимими доказами через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. На думку захисника, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам статей 370,
419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Кузнецов С.М. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, адвокат Ломака Н.А. оскаржив в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції щодо
ОСОБА_1, при цьому в апеляційній скарзі наводив докладні доводи на обґрунтування своєї думки щодо його незаконності.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, фактично не проаналізував викладених у ній доводів.
Ключовим доказом, покладеним в основу обвинувачення, є запис із камер відеоспостереження магазину "Bags etc" від 26 листопада 2016 року, на якому зафіксовано перебіг подій, що стали підставою для засудження
ОСОБА_1 .
Перевіряючи довід захисника про те, що записом з камери спостереження
в магазині повністю спростовується висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1, у тому числі й щодо механізму заподіяння їй тілесних ушкоджень, зазначеного стороною обвинувачення в обвинувальному акті
та у вироку суду, апеляційний суд указав, що за клопотанням сторін було повторно досліджено докази, зокрема було ретельно переглянуто відеозапис події кримінального правопорушення. З переглянутого відеозапису апеляційний суд зробив висновок, що подію вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення і механізм заподіяння тілесних ушкоджень встановлено і викладено у вироку правильно.
Натомість, переглянувши зазначений відеозапис, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що цей довід захисника є слушним, адже події, відображені на цьому носії інформації, не відповідають встановленому судами першої та апеляційної інстанцій механізму заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, а саме тому, що ОСОБА_1 у ході конфлікту з ОСОБА_2 схопила її обома руками за горло та вдарила три рази головою об кут скляної шафи.
Також апеляційний суд не навів переконливих відповідей на спростування наведених в апеляції захисника доводів про те, що дані протоколу слідчого експерименту від 05 грудня 2020 року з фототаблицею до нього за участю потерпілої ОСОБА_2 не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки слідчий експеримент проведений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 240 КПК з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Як убачає колегія суддів з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції в основу висновку про винуватість засудженої ОСОБА_1 поклав результати слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 від
05 грудня 2016 року.
Цю слідчу дію було проведено у приміщенні лікарні у відділенні судово-медичної експертизи з метою уточнення механізму заподіяння тілесних ушкоджень, що мало місце 26 листопада 2016 року. З протоколу слідчого експерименту видно, що ОСОБА_2 спочатку розповіла про події, які відбулися 26 листопада 2016 року в приміщенні магазину "Bags etc", а потім на ОСОБА_4, залученій для проведення експерименту як потерпіла, показала, як засуджена схопила її за шию і два чи три рази ударила головою
об скляну шафу. До протоколу цієї слідчої дії долучено фототаблицю (т. 1,
а.к.п. 43- 47).
Колегія суддів вважає, що в цьому кримінальному провадженні проведення слідчого експерименту не на місці події суперечить меті такої слідчої дії, визначеній у ч. 1 ст. 240 КПК. Адже обстановка, в якій проводився слідчий експеримент, не відповідає тій, в якій відбувалися події, що зафіксовані на згаданому відеозаписі камери спостереження.Тому що в цьому випадку саме навколишня обстановка - наявність торговельного обладнання та відстань між ним впливала на висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
При цьому слід звернути увагу на те, що сама собою наявність у потерпілої тілесних ушкоджень не є беззаперечним доказом того, що вони виникли в неї саме від умисних дій засудженої.
За таких обставин апеляційному суду належало більш ретельно перевірити доводи захисника щодо порушення КПК при проведенні слідчого експерименту та надати згідно з вимогами ст. 94 КПК оцінку отриманим
у результаті цієї слідчої дії доказам, а також повʼязаному з нею висновку судово-медичного експерта від 07 грудня 2016 року № 4493е.
Отже, апеляційний суд не перевірив та належним чином не проаналізував усіх доводів апеляційної скарги захисника Ломаки Н.А., не навів переконливих мотивів на спростування доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції, не зазначив підстав, з яких визнав необґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі, внаслідок чого постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
На підставі ч. 1 ст. 438 цього Кодексу у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі, а також указані в касаційній скарзі, дати на них вичерпні відповіді та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Крім того, оскільки в апеляційній скарзі захисника йшлося про необхідність надання доказам по справі іншої оцінки у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, апеляційному суду необхідно обговорити питання про повторне дослідження доказів на підставі клопотання захисника згідно із ч. 3 ст. 404 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд