Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 2018/2-2686/11
провадження № 61-11468св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ"),
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив укладений 25 квітня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ЗАТ "ПУМБ") договір на суму 17 236,00 дол. США визнати незаконним, розірвати та припинити виконання зобов`язань, визнати незаконною та розірвати додаткову угоду від 25 червня 2010 року і припинити виконання зобов`язань за нею, визнати незаконним нарахування процентної ставки за надання кредиту та нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту.
Позов мотивував тим, що 25 квітня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до якого він отримав 82 905,00 грн на придбання транспортного засобу марки Chevrolet Niva.
Згідно здоговором він сплатив 5 % вартості автомобіля у сумі 4 800,00 грн.
При укладенні кредитного договору відповідач зазначив, що кредит надається в доларах США на суму 17 236,00 дол. США, що еквівалентно 82 905,00 грн.
Представник Банку роз`яснив позивачу, що на його рахунок будуть покладені гривні і перерахування до ВАТ "Харків-авто" також буде здійснено в гривнях, оскільки такий договір потрібен відповідачу для оборотності доларів США. Для проведення перерахунку коштів 25 квітня 2008 року позивач та відповідач уклали договір банківського рахунку, на який розміщені кредитні кошти у розмірі 82 905,00 грн та надалі перераховані ВАТ "Харків-авто" за купівлю легкового автомобіля.
Зазначив, що кредит у доларах він не отримував. За умовами кредитного договору долари США банк продає позивачу, долари США йому не видавалися. Він не підписував заяву про продаж іноземної валюти.
У 2008, 2009 роках ОСОБА_1 своєчасно проводив оплату погашення суми кредиту та процентної ставки, однак у 2010 році у зв`язку з матеріальними труднощами не зміг своєчасно провести оплату за кредитним зобов`язаннями. За угодою сторін заставу транспортного засобу розірвано, куплений на кредитні кошти автомобіль позивач продав. У червні 2010 року він сплатив банку 10 000,00 дол. США.
Для подальшого погашення суми кредиту 25 червня 2010 року позивач та відповідач уклали додатковий договір, яким змінено строк сплати кредиту. У цьому договорі банк занижував суму погашення кредиту і більше проводив зарахування суми процентної ставки. Крім того, додатковою угодою змінено строк погашення кредиту, який є порушенням кредитного договору.
Зазначав, що погашення суми кредиту та процентної ставки позивач проводив у гривнях, однак перерахування гривні у долари США Банк проводив по курсу, який не відповідав офіційному курсу долара НБУ, а встановлював свій особистий, на що не мав права.
У вересні 2011 року представник ПАТ "ПУМБ" звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № 6316663 в сумі 6 978,53 дол. США та 1 194,57 грн.
Зустрічний позов мотивував тим, що 25 квітня 2008 року між сторони у справі уклали кредитний договір № 6316663, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 17 236,00 дол. США. Кредит видавався в іноземній валюті. За умовами кредитного договору на банк зобов`язався надати ОСОБА_1 обумовлені договором кошти, а ОСОБА_1 зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування та повернути позику у повному обсязі. Банк свої зобов`язання виконав, відкривши позичковий рахунок та надавши ОСОБА_1 обумовлені договором кошти у повному обсязі.
Починаючи з 25 липня 2010 року, позичальник не виконував зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів. 27 жовтня 2010 року ОСОБА_1 рекомендованим листом отримав письмову вимогу банку про дострокове повернення всієї кредитної суми та нарахованих процентів за користування. Відповідач вимоги банку виконав, у зв`язку з чим з 30 листопада 2010 року виникла прострочена заборгованість перед банком за кредитом в повному обсязі. З цього часу ОСОБА_1 погашення основної суми кредиту не здійснював.
Короткий зміст судових рішень
Київський районний суд м. Харкова рішенням від 21 грудня 2011 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Розірвав кредитний договір від 25 квітня 2008 року та додаткову угоду від 25 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Перший Український міжнародний банк".
Відмовив у решті позовних вимог ОСОБА_1, а саме:
- про визнання кредитного договору, укладеного 25 квітня 2008 року між ним та ЗАТ "ПУМБ", та додаткової угоди від 25 червня 2010 року з графіком погашення суми кредиту та процентної ставки недійсними;
- про визнання нарахування ЗАТ "ПУМБ" та ПАТ "ПУМБ" боргу за несвоєчасне погашення суми кредиту та нарахування штрафних санкцій, завишення суми процентної ставки незаконними;
- про зобов`язання провести перерахунок сплати погашення кредиту та зарахування недорахованої суми для погашення кредиту.
Зустрічний позов ПАТ "ПУМБ" задовольнив та стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість в сумі 6 978,53 дол. США та 1 194,57 грн.
На рішення місцевого суду у частині відмови у позовних вимогах та у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 14 лютого 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року залишив без змін.
Надалі ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій.
Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 29 січня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 лютого 2012 року залишив без змін.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 25 грудня 2013 року задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСУ" (далі - ТОВ "АНСУ") про заміну сторони виконавчого провадження.
Замінив стягувача у виконавчому провадженні у справі № 2018/2-1970/11/13 за позовом ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме - ПАТ "ПУМБ" на ТОВ "АНСУ" у зв`язку з переходом до ТОВ "АНСУ" прав кредитора відповідно до Договору відступлення від 16 липня 2013 року № 1034/44.
У листопаді 2020 року особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 10 червня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 закрив.
Суд апеляційної інстанції закриваючи апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 908/2116/18, вважав, що ОСОБА_2 не є стороною кредитних правовідносин, вона не укладала з банком будь-яких кредитних угод, у зв`язку з чим не набуває прав та обов`язків за кредитним договором, укладеним між іншими сторонами угоди. Сам лише статус дружини боржника не наділяє апелянта процесуальним правом на оскарження судового рішення у цій справі.
Оскарженим рішенням суду вирішувався спір між сторонами кредитних правовідносин. Права та обов`язки ОСОБА_2 не були предметом спору та не вирішувались судом при розгляді даної справи. Мотивувальна частина рішення не містить висновків суду про права та обов`язки ОСОБА_2, також у резолютивній частині не зазначено про її права та обов`язки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 16 липня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає порушення судом апеляційної інстанції вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішенням місцевого суду не вирішено питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 .
Вважає, що оскільки вона, як дружина боржника надавала письмову згоду на оформлення кредитного договору на придбання автомобіля для потреб сім`ї, тому є стороною кредитних правовідносин, а оскаржене нею рішення місцевого суду стосується її прав, інтересів та обов`язків.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що у травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив укладений 25 квітня 2008 року між ним та ЗАТ "ПУМБ" договір на суму 17 236,00 дол. США визнати незаконним, розірвати та припинити виконання зобов`язань, визнати незаконною та розірвати додаткову угоду від 25 червня 2010 року і припинити виконання зобов`язань за нею, визнати незаконним нарахування процентної ставки за надання кредиту та нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту.
У вересні 2011 року представник ПАТ "ПУМБ" подав зустрічний позов, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № 6316663 у сумі 6 978,53 дол. США та 1 194,57 грн.
Київський районний суд м. Харкова рішенням від 21 грудня 2011 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Розірвав кредитний договір від 25 квітня 2008 року та додаткову угоду від 25 червня 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ "ПУМБ".
Відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 : про визнання недійсними кредитного договору від 25 квітня 2008 року укладеного між ним та ЗАТ "ПУМБ", а також додаткової угоди від 25 червня 2010 року з графіком погашення суми кредиту та процентної ставки; про визнання нарахування ЗАТ "ПУМБ" та ПАТ "ПУМБ" боргу за несвоєчасне погашення суми кредиту та нарахування штрафних санкцій, завишення суми процентної ставки незаконним; про зобов`язання провести перерахунок сплати погашення кредиту та зарахування недорахованої суми для погашення кредиту.
Зустрічний позов ПАТ "ПУМБ" задовольнив, стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість у сумі 6 978,53 дол. США та 1 194,57 грн.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 14 лютого 2012 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року залишив без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 29 січня 2013 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 лютого 2012 року залишив без змін.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 25 грудня 2013 року задовольнив заяву ТОВ "АНСУ" про заміну сторони виконавчого провадження.
Замінив стягувача у виконавчому провадженні у справі № 2018/2-1970/11/13 за позовом ПАТ "ПУМБ" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № 6316663, а саме замінив стягувача ПАТ "ПУМБ" на ТОВ "АНСУ" у зв`язку з переходом до ТОВ "АНСУ" права кредитора відповідно до договору відступлення права вимоги від 16 липня 2013 року № 1034/44.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 04 лютого 2014 року виправив описку в ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2013 року та вказав правильно у другому абзаці резолютивної частини ухвали Київського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2013 року: "Змінити стягувача у виконавчому провадженні у справі № 2-2686/11/01 позовом ПАТ "ПУМБ" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № 6316663, а саме замінити стягувача ПАТ "ПУМБ" на ТОВ "АНСУ" у зв`язку з переходом до ТОВ "АНСУ" права кредитора відповідно до договору про відступлення права вимоги від 16 липня 2013 року № 1034/44".
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 17 вересня 2014 року задоволив заяву ТОВ "АНСУ" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 12 серпня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2014 року.
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року, просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 09 лютого 2021 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнив, поновив строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
Справу призначено до розгляду ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.