Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 203/2491/20
провадження № 61-14583св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи : ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріально округу Котенок Тамара Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріально округу Котенок Тамара Василівна, про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на квартиру
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 03 березня 2017 року та визнати за нею право власності на цю квартиру.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона не мала наміру укладати договір дарування своєї квартири, вважала, що за умовами запропонованої відповідачем угоди вона уклала договір довічного утримання, за яким власником спірної квартири відповідач стане після смерті позивача; у свою чергу, ОСОБА_2 забезпечить їй довічний максимальний догляд, оплату лікування, придбання продуктів харчування, постільної білизни, прибирання у квартирі, про що відповідач і ОСОБА_3 надали розписку від 03 березня 2017 року.
Проте основне піклування здійснював територіальний центр соціального обслуговуванням, а свої зобов`язання відповідач і третя особа виконували у мінімальному обсязі нетривалий час, припинивши у 2019 році належним чином забезпечувати позивача необхідним лікуванням, стали виявляти роздратування, згадувати в діалогах притулок для літніх людей, позбавили можливості спілкуватися телефоном, заблокувавши мобільні номери.
Поведінка відповідача стала підставою звернення до адвоката за консультацією де позивач дізналася, що на підставі договору дарування від 03 березня 2017 року власником квартири тепер є відповідач.
Вказуючи на відсутність у позивача волевиявлення на укладення оспорюваного договору дарування та помилку в обставинах через свій похилий вік, важку хворобу і потребу у сторонньому догляді, посилаючись на статті 203, 717 ЦК України, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 18 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела належними і допустимими доказами заявлені нею позовні вимоги та пропустила позовну давність, про застосування якої просила відповідач.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 29 липня 2021 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивач пропустила позовну давність про застосування якої просила відповідач, поважних причин пропуску встановленого законом строку не навела.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 28 серпня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 203/4534/16; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що правильними і законними є висновки апеляційного суду про обґрунтованість позову та визнання недійсним договору дарування квартири, адже, укладаючи оспорюваний договір позивач помилилася щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між сторонами.
Разом із цим висновки апеляційного суду щодо недотримання нею позовної давності при зверненні з цим позовом є помилковими, оскільки вона лише 18 червня 2020 року дізналася, що з 03 березня 2017 року власником квартири є ОСОБА_2 на підставі не договору довічного утримання, а договору дарування, укладення якого не відповідало волі позивача.
Вказуючи на те, що позивач не заявляла клопотання про поновлення позовної давності, апеляційний суд залишив поза увагою її клопотання, що міститься у відповіді на відзив відповідача та пояснення третьої особи, а також те, що вона неодноразового посилалася на це в судових засіданнях апеляційного суду та дебатах. Навіть якщо врахувати, що їй дійсно вручався екземпляр спірного договору - це не може вважатися початком перебігу позовної давності, оскільки позивач до літа 2020 року перебувала в умовах помилки щодо правової природи спірного правочину. В основу свого рішення суд поклав показання нотаріуса, які були недопустимим засобом доказування через те, що не відповідали критерію безсторонності та правдивості. Апеляційний суд не врахував неможливість обрахування позовної давності з дня укладення спірного договору в умовах триваючого неправильного (спотвореного помилкою) сприйняття його природи позивачем.
Апеляційний суд залучив нотаріуса як третю особу, незважаючи на пропущення відповідної стадії, а також той факт, що нотаріус у першій інстанції брала участь як свідок та під присягою гарантувала свою безсторонність, що виключало її можливість бути третьої особою у спорі. Фактично апеляційний суд, залучивши свідка як третю особу, визнав, що судове рішення має вплив на права або обов`язки нотаріуса щодо однієї зі сторін. Вказане є недопустимим ні з точки зору ЦПК, ні з точки зору нотаріальної діяльності.
Нотаріус провела виїзну нотаріальну дію вдома у безпорадної особи похилого віку, розголосила стороннім особам таємницю заповіту, не надала дарувальнику екземпляр договору або його копію, проігнорувала факт того, що відповідач надав розпису дарувальнику, чим вийшов за межі правової природи дарування, надала роз`яснення в "порядку консультації" на замовлення особи, що перебувала в умовах конфлікту інтересів.
05 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на касаційну скаргу, які мотивували їх тим, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, вимоги касаційної скарги є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом з пропуском позовної давності, оскільки з моменту укладення оспорюваного правочину їй було відомо, що вона уклала саме договір дарування, адже вона ознайомлена з цим договором, власноручно в договорі дарування квартири від 03 березня 2017 року написала: "Договір дарування квартири мною прочитаний, його зміст та наслідки мені зрозумілі", на підтвердження дарування квартири ОСОБА_1 у присутності нотаріуса передала один екземпляр ключів від квартири та технічний паспорт на квартиру відповідачу, цей договір відповідав її інтересам, і волевиявлення її було вільним.
Твердження позивача щодо родинних зв`язків з нотаріусом ОСОБА_4 є неправдивими.
Дійсними мотивами дій позивача та її несподіваного негативного ставлення до них є наслідки того, що ОСОБА_1 з березня 2020 року після сварок та семирічного перериву стала спілкуватися зі своїм племінником ОСОБА_5, який виявив бажання доглядати за тіткою, про що позивач сама розповідала. Підтвердження факту теперішнього піклування про позивача після досить тривалих поганих відносин з ОСОБА_1 викладені в апеляційній та касаційній скаргах: "...Родичі по два-три рази на місяць підвозять овочі, фрукти, консервацію, м`ясо, мед тощо".
13 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив приватного нотаріуса Котенок Т. В. на касаційну скаргу, який мотивований тим, що викладені в касаційній скарзі обставини щодо подій до укладення договору дарування, під час укладення та після його укладення, не відповідають дійсності, є безпідставними.
Під час судових засідань суди ретельно перевірили обставини укладання договору дарування і правильно встановили пропущену позовну давність, яка не переривалася з 03 березня 2017 року - дати укладання договору дарування, який нею посвідчений.
Як під час неодноразових консультацій так і перед підписанням договору дарування квартири вона як нотаріус роз`яснила в доступній формі ОСОБА_1 наслідки дарування квартири та факт переходу права власності до обдаровуваної ОСОБА_2 після підписання договору та державної реєстрації переходу права власності до неї як нового власника. Позивач за допомогою маніпулювання та перекручування фактичних обставин справи намагається довести, нібито вона не знала про укладений договір дарування квартири, вважаючи, що підписувала договір довічного утримання.
ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 не є її родичами чи родичами її близьких.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
27 вересня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року.
03 березня 2017 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського округу Котенок Т. В. та зареєстрованого в реєстрі під № 123, ОСОБА_1 подарувала належну їй на праві власності спірну квартиру ОСОБА_2 .
Договір дарування містить підпис дарувальника, яка в ньому власноручно зазначила рукописним текстом: "Договір дарування квартири мною прочитаний, його зміст та наслідки мені зрозумілі", поряд з чим проставлений особистий підпис з рукописним написанням прізвища, імені та побатькові повністю.
03 березня 2017 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 склали та передали позивачу виготовлену друкованим способом розписку, за змістом якої вони зобов`язалися доглядати до кінця життя громадянку ОСОБА_1, 1934 року народження, а також гарантують їй довічне проживання у квартирі АДРЕСА_1 ; безперешкодне користування цією квартирою; не вчиняти у майбутньому будь-яких дій, спрямованих на її виселення чи зняття з реєстрації за цим місцем проживання, та гарантують приділяти ОСОБА_1 максимальну увагу та надавати догляд: за необхідності забезпечувати її продуктами харчування і готовою їжею, предметами гігієни, медикаментами, постільною білизною, щотижнево проводити вологе прибирання помешкання.
Розписка підписана ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
На час укладення оспорюваного правочину позивач, згідно з копією виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, мала ряд хвороб: ХПМК 2 ст. на фоні церебрального атеросклерозу, вестибуло-атактичний синдром; ІХС атеросклеротичний кардіосклероз. ГХ ІІ,2 ст,ССР 4.СН II А; бронхіальна астма, персистуюча форма 1V,ХОЗЛ ІІ стабільний стан; астма-ХОЗЛ-overlab ЛН II ст.; мастектомія справа (2012 р. - на фоні захворювання правої молочної залози, кл. гр. II ст.); недостатність кардії. Катаральний езофагіт. Хронічний гастрит у стадії ремісії ЖКХ; калькульозний холецистит у стадії ремісії; артифакія обох очей, ВМД правого ока; ЧАЗН? правого ока; кератопатія, дислокація ІОЛ лівого ока; негоспітальна двостороння пневмонія, ЛНІ-ІІ (R ОГК від 12.01.2016); великі залишкові явища після перенесеного туберкульозу легень (26.01.2016).
Крім того, позивач перебуває на обліку у пульмонолога, невропатолога, кардіолога, офтальмолога, онколога, гастроентеролога, сімейного лікаря, постійно перебуває на амбулаторному лікуванні.
Спірна квартира була і є єдиним житлом позивача, фактичне передання квартири за договором дарування від дарувальника до обдарованого не відбулося, позивач продовжує проживати у квартирі, що не заперечують відповідач і третя особа.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до травня 2020 року періодично здійснювали догляд за позивачем, надання їй допомогу, що було передбачено їх письмовою розпискою від 03 березня 2017 року, однак після травня 2020 року і на теперішній час догляд за нею не здійснюють, оскільки цим займаються родичі ОСОБА_1, яка потребує сторонньої допомоги як за станом здоров`я, так і за віком, є фактично лежачою та має дуже поганий зір.
Крім того, матеріали справи містять договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з 3 групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома з 15 жовтня 2015 року до 17 жовтня 2018 року.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 продовжують сплачувати комунальні послуги за спірною адресою з карткового рахунка, який належить ОСОБА_3 . У квартирі зареєстрована і проживає лише позивач, особові рахунки не переоформлені.