Постанова
Іменем України
12 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 2-3906-1/10
провадження № 61-9913св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційної компанії "Інтербудінвест",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційної компанії "Інтербудінвест" (далі - ТОВ "БІК "Інтербудінвест") про визнання права власності.
Обґрунтовуючи позов, посилався на те, що 12 грудня 2006 року між нею
та ТОВ "БІК "Інтербудінвест" укладено договір доручення № 131/1-107 відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого вона доручила, а відповідач зобов`язався від її імені
та за її рахунок профінансувати спорудження об`єкта нерухомості, передбаченого пунктом 1.2 договору, а після завершення будівництва та введення будинку
в експлуатацію надати їй документи, необхідні для наступного оформлення об`єкта нерухомості у власність, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Фінансові зобов`язання вона виконала в повному обсязі в розмірі 226 935,00 грн, що підтверджується квитанціями банку та довідкою відповідача про сплату
100 % грошових коштів за договором.
Відповідно до пункту 1.2 договору строком введення будинку в експлуатацію визначено 4 квартал 2006 року, але станом на момент подачі позову до суду житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 не введений
в експлуатацію, а позивачу не передано об`єкт у власність, як це передбачено пунктами 1.1 та 1.2 договору доручення.
Ураховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором,
ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт інвестування, а саме
на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, та право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, а саме - на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
У травні 2021 року рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 29 жовтня 2010 року в апеляційному порядку оскаржило Товариство
з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (далі - ТОВ "ІБФ "АВМ", товариство) з посиланням на те, що вказане рішення впливає на його права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "ІБФ "АВМ") зазначало, що 16 квітня
2014 року постановою Господарського суду м. Києва відповідача у цій справі - ТОВ "БІК "Інтербудінвест" визнано банкрутом. Відповідно до договору поруки
від 20 вересня 2012 року будинок на АДРЕСА_2, в якому розташований спірний об`єкт нерухомості, добудовує ТОВ "ІБФ "АВМ". Про існування оскаржуваного судового рішення у цій справі товариство дізналось
у травня 2021 року із сайту "Судова влада", а копію оскаржуваного судового рішення отримало 21 травня 2021 року.
Просило поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати судове рішення, ухваливши нове рішення про відмову в позові.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ІБФ "АВМ" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, тому в цьому випадку не можуть бути застосовані виключення, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, так як особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, не була учасником спірних правовідносин на момент ухвалення рішення.
Крім того, особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, виконує роботи, пов`язані з добудовою будинку на АДРЕСА_2 відповідно
до договору поруки від 20 вересня 2012 року, тому мала достатньо часу для звернення з апеляційною скаргою.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2021 року ТОВ "ІБФ "АВМ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме
на неврахування апеляційним судом тієї обставини, що ТОВ "ІБФ "АВМ" не брало участі у розгляді справи в суді першої інстанції та не було обізнане про існування цієї справи і це є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Копію оскаржуваного в апеляційному порядку судового рішення ТОВ "ІБФ "АВМ" отримало 21 травня 2021 року.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 звертає увагу на безпідставність доводів касаційної скарги про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційного оскарження.
Зазначає, що про існування судового рішення від 2010 року ТОВ "ІБФ "АВМ" дізналось з ухвали Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2017 року (надіслана товариству 26 грудня 2017 року) у справі № 910/12257/13, у розгляді якої ТОВ "ІБФ "АВМ" приймало участь.
Також ТОВ "ІБФ "АВМ" приймало участь у розгляді справи № 910/12255/13,
в якій ухвалою Господарського суду м. Києва від 06 червня 2018 року ОСОБА_1 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє вимог на предмет спору, як інвестора, за яким судовим рішенням визнано право власності на об`єкт нерухомості і ТОВ "ІБФ "АВМ" оскаржило ухвалу
від 06 червня 2018 року в апеляційному порядку.
Також ОСОБА_1 вказує, що оскаржуване рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року не порушує прав і законних інтересів
ТОВ "ІБФ "АВМ", тому немає підстав для задоволення поданої ТОВ "ІБФ "АВМ" касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-3906-1/10, витребувано справу зі Святошинського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва
від 29 жовтня 2010 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ "Будівельно-інвестиційної компанії "Інтербудінвест" про визнання права власності.
Визнано за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт інвестування, а саме
на однокімнатну квартиру
АДРЕСА_3, та право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, а саме на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
16 червня 2017 року з матеріалами справи ознайомився представник ліквідатора ТОВ "БІК "Інтербудінвест" ОСОБА_3 - ОСОБА_2
27 травня 2021 року ТОВ "ІБФ "АВМ" подало апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року, обґрунтовуючи її тим, що на підставі договору поруки від 20 вересня 2012 року, укладеного між ТОВ "БІК "Інтербудінвест", ТОВ "ІБФ "АВМ" та іншими юридичними особами, ТОВ "ІБФ "АВМ" здійснює добудову будинку, в якому знаходиться спірна належна позивачеві квартира, хоча у розгляді справи про визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна участі
не приймало, але вважає, що ухвалене рішення порушує його права.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.