Постанова
Іменем України
12 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 428/4437/20
провадження № 61-7778св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Ус Оксаною Олександрівною, на постанову Луганського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Кострицького В. В., Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
та виселення.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до договору дарування він
є власником квартири АДРЕСА_1 .
У квартирі, крім нього, зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 листопада 2010 шлюб між ним і ОСОБА_2 розірвано.
Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 він одружився з іншою жінкою, однак
не має можливості проживати зі своєю сім`єю у належній йому на праві власності квартирі, тому, що у цій квартирі проживає його колишня дружина, яка відмовляється добровільно її звільнити. У ситуації, яка склалась, він вимушений орендувати інше житло. Вважає, що подальше проживання відповідача у спірній квартирі неможливе.
Посилаючись на викладене, просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та виселити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Припинено право користування ОСОБА_2 квартирою за адресою:
АДРЕСА_2, та виселено її з цієї квартири.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн судового збору.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того,
що відповідач проживала у спірній квартирі як член сім`ї власника, користувалася квартирою на підставі дії сервітуту, на час розгляду справи шлюб між сторонами розірвано, спільне господарство не ведеться.
Отже, обставини, які були підставою для встановлення сервітуту, припинилися, тому право відповідача на користування чужим майном підлягає припиненню
на вимогу власника майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України,
а ОСОБА_2 підлягає виселенню зі спірної квартири.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 30 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову
в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Такого висновку апеляційний суд дійшов враховуючи баланс інтересів сторін спору на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції, вважаючи, що припинення права користування спірною квартирою
та виселення відповідача не відповідає такій пропорційності, з огляду на те,
що до квартири відповідач була вселена зі згоди позивача як дружина, крім спірної квартири, в якій вона зареєстрована та постійно проживає з 2003 року, іншого житла не має, внаслідок чого вона може втратити не лише право користування житлом, а позбутися такого права взагалі та стати безхатченком.
Апеляційний суд зауважив, що спірна квартира є трикімнатною, тому, враховуючи вимоги статті 50 Житлового кодексу України (далі - ЖК України),
є можливим проживання відповідача з дочкою в одній кімнаті.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У травні 2021 року ОСОБА_1 в особі адвоката Ус О. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Луганського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасувати й залишити в силі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 листопада 2020 року.
У касаційній скарзі посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права
й зазначає, що судом не враховано висновок щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 702/101/18 (провадження № 61-42856св18).
Зазначає, що відповідач користувалась квартирою на умовах сервітуту, але
у нього як у власника квартири виникли істотні обставини, які дають йому право припинити дію сервітуту.
Вирішуючи спір, апеляційний суд врахував лише інтереси відповідача, проте зовсім не врахував ні моральні аспекти проживання відповідача у спірній квартирі, ні обставини, які свідчать про те, що вона має інше житло для проживання.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Зазначає, що хоча вона і є колишнім членом сім`ї власника, це не означає припинення її права на користування квартирою, оскільки вона вселилась
у житлове приміщення на законних підставах, тривалий час безперервно проживає у ньому і не має іншого житла.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 428/4437/20, витребувано справу із Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі
з 26 липня 1997 року, шлюб розірвано на підставі рішенням Сєвєродонецького міського Луганської області від 18 листопада 2010 року.
ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування
від 31 липня 2002 року.
У спірній квартирі з 2003 року зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
а з 2009 року - ОСОБА_1
25 червня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.