Постанова
Іменем України
12 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 759/13778/20
провадження № 61-7538св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія
з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва (далі -
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", комунальне підприємство) звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловимприміщенням шляхом виселення із самовільно зайнятого нежитлового приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок
АДРЕСА_1 належить до власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, цей будинок знаходиться на балансі комунального підприємства відповідно до розпорядження від 06 лютого 2015 року № 58 "Про передачу за закріплення житлового і не житлового фонду за комунальнимпідприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", а також вказаний будинок закріплений
за комунальним підприємством на праві господарського віддання.
На підставі договору оренди від 08 квітня 2019 року № 956 Головне управління Національної поліції в м. Києві (далі - ГУНП у м. Києві) орендує нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 площею 47,70 кв. м.
Також за цією адресою наявне ще одне нежитлове приміщення площею
72,70 кв. м, яке згідно з документами вільне і може бути передане в оренду.
Однак під час обстеження у червні 2020 року нежитлових приміщень у будинку
АДРЕСА_1 було встановлено, що відповідач, слідчий Святошинського районного управління ГУНП у м. Києві, самовільно зайняв нежитлове приміщення загальною площею 72,30 кв. м, що знаходиться
на першому поверсі будинку на АДРЕСА_1 .
Відповідачу неодноразово пропонувалось добровільно звільнити вказане нежитлове приміщення, проте останній не реагує, приміщення не звільняє,
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" просив суд усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_1 із самовільно зайнятого нежитлового приміщення загальною площею 72,30 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року
у задоволенні позовних вимог КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався
на недоведеність вказаних позовних вимог.
Суд першої інстанції вказав, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх доводів про те, що відповідач дійсно користується зазначеним нежитловим приміщенням, а надані акти складені та підписані працівниками
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" без зазначення свідків, які б підтвердили вказані в них обставини.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позову. Усунено КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_1 з нежитлового приміщення за адресою:
АДРЕСА_1 (1 поверх) загальною площею 72,30 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог. Вважав,
що наданий суду акт обстеження нежитлового приміщення підписаний членами комісії, які є посадовими особами, та завірений печаткою позивача, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав належних
та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог є помилковим.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду
від 08 квітня 2021 року та залишити в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року.
Вказує, що апеляційний суд безпідставно взяв до уваги акт обстеження нежитлового приміщення загальною площею 72,30 кв. м як доказ того, що саме він, ОСОБА_1, користується цим приміщенням. Зазначає,
що власником спірного нежитлового приміщення є територіальна громада
м. Києва і матеріали справи не містять відомостей про те, що це приміщення передавалось на баланс позивачу. Отже, суд захистив право позивача, яке
у нього не виникло.
ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,
та зазначає, що судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду від 28 травня 2018 року у справі № 914/2182/17, від 26 травня 2020 року у справі № 911/2968/17, від 29 березня 2018 року у справі № 918/217/17, від 16 квітня 2019 року у справі № 904/2061/18, від 05 листопада 2019 року у справі № 926/746/19, від 13 квітня 2021 року у справі № 922/1541/20.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" зазначає, що спірне нежитлове приміщення закріплене за комунальним підприємством на праві господарського відання як за суб`єктом підприємництва, комунальне підприємство здійснює контроль за його використанням та збереженням. До захисту права господарського відання застосовуються положення закону, що регулюють захист права власності. Отже, позивач скористався своїм правом на захист права розпорядження майном, яке йому передано на праві господарського відання. Обставини незаконно використання відповідачем спірного приміщення вважає доведеними належним чином.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/13778/20, витребувано справу зі Святошинського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встанови, що будинок АДРЕСА_1 належить
до власності територіальної громади м. Києва, від імені якої виступає Київська міська рада, та знаходиться на балансі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" відповідно
до розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 06 лютого 2015 року № 58 "Про передачу та закріплення житлового
і нежитлового фонду за Комунальним підприємством "Керуюча компанія
з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва".
Відповідно до розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 29 квітня 2016 року № 260 "Про внесення змін
до розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 06 лютого 2015 року № 58" уповноважено КП "Керуюча компанія
з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" у разі виявлення нераціонального використання майна, закріпленого
за підприємством на праві господарського відання, вживати заходів, передбачених законодавством України, щодо використання майна, в тому числі звертатись до суду з відповідними позовами.
На підставі договору про передачу майна територіальної громади м. Києва
в оренду від 08 квітня 2019 року Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація (орендодавець) передала в оренду ГУНП в м. Києві (орендар), підприємство - балансоутримувач КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 47,7 кв. м, яке знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення поліцейських станцій для забезпечення роботи дільничних офіцерів поліції.
24 грудня 2019 року КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" надіслало на адресу орендаря ГУ НП
у м. Києві лист № 107/56-2712, в якому просило вирішити питання щодо звільнення співробітником управління поліції приміщення площею 72,7 кв. м або вжити заходи щодо набуття правової підстави для використання цього приміщення в порядку, встановленому законом.
Відповідно до акта обстеження нежитлових приміщень за адресою:
АДРЕСА_1 на першому поверсі 5-поверхової будівлі площею 72,7 кв. м від 25 червня 2020 року, складеного комісією КП "Керуюча компанія
з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" у складі начальника відділу майна ОСОБА_2, начальника відділу оренди ОСОБА_3, провідного бухгалтера ОСОБА_4, виявлено, що це приміщення займає дільничний інспектор поліції ОСОБА_1
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.