Постанова
Іменем України
12 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 460/1656/16-ц
провадження № 61-17266св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Військова частина № 2615, ОСОБА_2, Яворівський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, ОСОБА_3, Старичівська сільська рада Яворівського району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району на постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року
у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - Яворівська КЕЧ району) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення із службового житлового приміщення.
Позивач посилався на те, що Яворівською КЕЧ району військовослужбовцю Збройних сил України прапорщику ОСОБА_2 на склад сім`ї з трьох осіб: він, дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_4, було видано спеціальний ордер від 24 січня 2002 року № 2 з поміткою службовий на зайняття квартирі АДРЕСА_1 .
04 червня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірваний, вона не є військовослужбовцем та не є членом сім`ї військовослужбовця, а тому підлягає зняттю з квартирного обліку Збройних Сил України (далі - ЗСУ).
10 січня 2014 року житловою комісією військової частини В/Ч 4264 (А2615)
на підставі рапортів ОСОБА_2 прийнято рішення про зняття
ОСОБА_1 з квартирного обліку.
Однак, незважаючи на неодноразові попередження Яворівської КЕЧ району, звернень ОСОБА_2 відповідач продовжує проживати у спірному приміщенні.
Змінивши підстави позову (т. 1, а. с. 57), посилаючись на викладене та на те,
що проживанням ОСОБА_1 у спірній квартирі порушується право власності Яворівської КЕЧ району, на підставі статті 391 ЦК України, 118 ЖК УРСР Яворівське КЕЧ району просило виселити ОСОБА_1 зі службового приміщення за адресою:
АДРЕСА_2, та зняти відповідача з реєстрації за вказаною адресою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 14 лютого
2020 року позов Яворівської КЕЧ району задоволено частково.
Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до службових квартир, відповідач ОСОБА_1 як колишня дружина військовослужбовця підлягає виселенню із службового жилого приміщення, отже позов Яворівської КЕЧ району в цій частині є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимог про зняття ОСОБА_1 з реєстрації за місцем проживання, оскільки підставою для зняття особи з реєстрації є рішення суду про виселення, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позовні вимоги Яворівської КЕЧ району, суд першої інстанції вважав Яворівську КЕЧ району належним позивачем за цим позовом, при цьому суд керувався пунктом 3.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Яворівської КЕЧ району відмовлено.
Відмовляючи у позові, апеляційний суд, встановивши, що спірній квартирі
АДРЕСА_1 зареєстровані крім відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4, тобто квартира не є вільною, вона не підлягає розподілу, заселенню іншими мешканцями, питання надання спірної квартири вирішуватись не може, розподіл її Яворівською КЕЧ району є неможливий, апеляційний суд дійшов висновку, що Яворівська КЕЧ району не є належним позивачем за цим позовом, оскільки права чи законні інтереси Яворівської КЕЧ району ОСОБА_1 не порушені.
Крім того, апеляційний суд вказав, що розірвання шлюбу між відповідачем ОСОБА_1 та основним наймачем ОСОБА_2, який
є військовослужбовцем ЗСУ, не є безумовною підставою для виселення і така підстава для виселення не передбачена Житловим кодексом УРСР (далі -
ЖК УРСР).
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У листопаді 2020 року Яворівська КЕЧ району подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2020 року.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 761/15791/15-ц щодо похідного права особи, яка проживає у службовому приміщенні, від права основного наймача такого приміщення, Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі
№ 569/18718/17 (провадження № 61-20172св19) щодо відсутності правових підстав для виселення із службового житла особи з інвалідністю третьої групи
у зв`язку із захворюванням, що пов`язане із проходженням військової служби, має вислугу років понад 21 рік, звільненого з військової служби у запас
за пунктом "б" (за станом здоров`я), а також членів його сім`ї.
Вказує на помилковість висновків апеляційного суду про те, що в спірному житловому приміщенні проживають інші особи.
На спростування висновків апеляційного суду щодо відсутності порушення прав позивача зазначає, що Яворівська КЕЧ району створена та діє з метою організації та забезпечення військовослужбовців ЗСУ житловими приміщеннями, отже тим, що відповідач не звільняє службове приміщення у добровільному порядку, порушуються права позивача як розпорядника житловою площею
з метою забезпечення такою військовослужбовців ЗСУ.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про безпідставність доводів скарги щодо належності квартири до службових, оскільки вказана квартира перебуває в оперативному управлінні Старичівської сільської ради
та є житлом комунальної власності. Вважає, що Яворівська КЕЧ району виступила в інтересах її колишнього чоловіка ОСОБА_2, який сам
з позовом про виселення чи усунення перешкод у користуванні до суду
не звертався.
У відзиві на касаційну скаргу Старичівська сільська рада зазначає, що спірна квартира перебуває у комунальній власності та не має статусу службової, оскільки будинок, в якому розташована квартира, передана Старичівській сільській раді на підставі акта приймання-передачі від 08 серпня 2006 року про передання у комунальну власність майна військового містечка.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 460/1656/16-ц, витребувано справу з Яворівського районного суду Львівської області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині А 2615.
Згідно з рішенням Шкловської сільської ради Яворівського району Львівської області від 15 вересня 1986 року № 76 квартиру
АДРЕСА_3 включено до числа службових (т. 1, а. с. 81).
24 січня 2002 року Яворівською КЕЧ району видано спеціальний ордер № 2/з поміткою службовий/ прапорщику ОСОБА_2 на сім`ю з 3-ох осіб:
він, дружина ОСОБА_1, донька ОСОБА_4, на зайняття квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки з місця проживання і про склад сім`ї та прописку
від 05 листопада 2015 року № 930, акта перевірки житлових умов від 12 серпня 2015 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у квартирі
АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 4 липня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
У зв`язку з розірванням шлюбу ОСОБА_2 звертався до командира військової частини А 2615 з рапортом про внесення змін до облікової справи
та до начальника КЕЧ Яворівського району з проханням вирішити питання щодо зняття з реєстрації та визнання його колишньої дружини ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірною квартирою.
Відповідно до пункту 1 Директиви Міністра оборони України від 13 липня
2006 року № Д-43 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади с. Старичі" (далі - Директива) та додатку
до цієї Директиви, начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ зобов`язано організувати безоплатне вилучення з балансу Яворівської КЕЧ району військового майна та його безоплатну передачу
до комунальної власності територіальної громади с. Старичі згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади с. Старичі.
Як убачається з акта приймання-передачі від 08 серпня 2006 року, житловий фонд Яворівської КЕЧ району, у тому числі будинок на
АДРЕСА_4 (житловий будинок № 49 на 16 квартир) передано до комунальної власності с. Старичі (т. 1, а. с.18, 19).
Відповідно до довідки Старичівської сільської ради від 06 липня 2017 року, військове майно передано в комунальну власність на підставі Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду,
що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада 1995 № 891 (т. 1, а. с. 85).
На запит Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо надання переліку службових квартир на території військового містечка
в с. Старичі Яворівського району Львівської області, Яворівська КЕЧ району листом від 22 лютого 2016 року № 426 надала перелік службових квартир
у с. Старичі Яворівського району Львівської області, в якому міститься 62 квартири, зокрема квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 108).
Згідно з довідкою Яворівською районної державної адміністрації Львівської області від 15 червня 2017 року, в адміністрації обліковується та закріплена
за Міністерством оборони України, у тому числі квартира
АДРЕСА_1, яка має статус службової (т. 1, а. с. 176).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.