Постанова суду № 655/367/19 від 17.11.2021 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та продовження строку дії договору оренди землі

Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 655/367/19

провадження № 61-3124св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Горностаївська селищна рада Херсонської області, Горностаївська районна державна адміністрація Херсонської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 26 березня 2020 року у складі судді Посунько Г. А., постанову Херсонського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Горностаївської селищної ради Херсонської області, Горностаївської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та продовження строку дії договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 19 травня 2004 року між ОСОБА_1 та Горностаївською селищною радою Херсонської області укладено договір оренди землі, за умовами якого селищна рада передала в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,0 гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на п`ять років. Договір оренди було зареєстровано 27 серпня 2004 року в Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

01 липня 2009 року між ОСОБА_1 та Горностаївською селищною радою Херсонської області до вказаного договору оренди укладено додаткову угоду, якою строк оренди продовжено до 01 січня 2011 року. Додаткову угоду було зареєстровано 11 березня 2010 року в Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

05 березня 2012 року між позивачем та Горностаївською селищною радою Херсонської області укладено додаткову угоду до договору оренди, якою строк оренди передбачалось продовжити до 2022 року. Проте, Горностаївська районна державна адміністрація Херсонської області не погодила укладення додаткової угоди через особисті неприязні відносини голови райдержадміністрації до позивача.

23 квітня 2019 року він звернувся до державного реєстратора речових прав з заявою про реєстрацію зазначеної додаткової угоди від 05 березня 2012 року, але отримав усну відмову у прийнятті заяви, оскільки відсутній кадастровий номер на всі 4 га та пропущений строк на таку реєстрацію.

Позивач вказує, що з 2004 року і по даний час він постійно користується спірною земельною ділянкою та сплачує за користування нею орендну плату.

Проте відповідач не визнає право позивача на користування вказаною земельною ділянкою.

Зазначає, що всупереч положенням статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач додаткову угоду про поновлення договору оренди землі з орендарем укладати відмовляється, хоча лист-повідомлення із запереченням щодо поновлення договору оренди землі не надсилав.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати укладеною додаткову угоду від 05 березня 2012 року до договору оренди земельної ділянки від 19 травня 2004 року, укладеного між ним та Горностаївською селищною радою, який зареєстровано 27 серпня 2004 року у Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040472200930; продовжити строк дії договору оренди землі на 10 років - до 04 березня 2022 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 26 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактичне користування земельною ділянкою та сплата орендної плати, без належного документального оформлення, не може вважатись законним користуванням, тому, оскільки строк дії договору оренди землі закінчився і в подальшому в установленому законом порядку строк договору оренди сторонами не продовжувався та не поновлювався, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Крім того, зазначено, що позовні вимоги позивача про визнання додаткової угоди укладеною у зв`язку з недодержанням вимог закону про державну реєстрацію не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року рішення місцевого суду змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що переважне право поновити договір оренди на новий строк можливе лише за умови дотримання встановлених строків і процедури повідомлення про намір реалізувати таке право. Проте позивачем не дотримано умов укладеного договору між сторонами та відповідного порядку для поновлення договору оренди на новий строк.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, уточнивши вимоги, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що позивачем (орендарем) належним чином виконувались зобов`язання щодо сплати орендної плати відповідачу за період з 2007 до 2018 року, крім того орендна плата сплачена до 2020 року.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Горностаївська селищна рада Херсонської області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

10 червня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до рішення Горностаївської селищної ради Херсонської області від 19 травня 2004 року № 135 ОСОБА_1 надана в оренду земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,0 га терміном на 5 років.

Відповідно до договору оренди землі від 19 травня 2004 року Горностаївська селищна рада Херсонської області передала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,0 га, розташовану на території Горностаївської селищної ради Херсонської області, строком на 5 років.

Цільове призначення переданої в оренду земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 6 договору).

Згідно з умовами укладеного договору, договір є укладеним після його підписання сторонами та державної реєстрації і припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (пункти 37, 43 договору).

Відповідно до пункту 8 цього договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пункт 9 договору передбачає сплату орендарем орендодавцеві орендну плату у грошовій формі в розмірі 52 грн за 1 га.

Договір зареєстрований у Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 серпня 2004 року за № 040472200930.

01 липня 2009 року між позивачем та Горностаївською селищною радою Херсонської області до вказаного договору оренди землі була укладена додаткова угода, якою строк дії основного договору було продовжено до 01 січня 2011 року. Вказана додаткова угода зареєстрована у Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 березня 2010 року за № 041072200010.

05 березня 2012 року між позивачем та Горностаївською селищною радою Херсонської області укладено додаткову угоду до договору оренди від 19 травня 2004 року, якою строк оренди передбачалось продовжити до 04 березня 2022 року.

Зазначена додаткова угода не була погоджена Горностаївською районною державною адміністрацією.

Відповідно, вказана додаткова угода від 05 березня 2012 року та право оренди спірної земельної ділянки не були зареєстровані у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У 2016-2018 роках позивач неодноразово звертався з приводу спірної земельної ділянки, зокрема і щодо поновлення договору оренди, до Горностаївської селищної ради Херсонської області та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в результаті йому надавались відповіді про відсутність у нього права на вказану земельну ділянку через закінчення 01 січня 2011 року строку дії договору оренди землі. Також зазначалось про недотримання ним пункту 8 договору оренди від 19 травня 2004 року про реалізацію переважного права поновлення договору оренди на новий строк, а відтак і про відмову у його поновленні.

Наказом Головного управління Держгеокадастру від 15 вересня 2016 року №221/0/7-16, у відповідності до рішення Горностаївської селищної ради від 10.08.2016 № 176 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р спірна земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, зарезервованих для забезпечення військовослужбовців-учасників АТО та членів родин військовослужбовців, загиблих у ході її проведення.

Згідно відповіді Горностаївської селищної ради Херсонської області від 06 березня 2017 року № 3-К зазначено, що рада не зверталася до позивача з вимогою про повернення земельної ділянки з огляду на те, що земельна ділянка, відповідно до встановлених меж селища Горностаївка, знаходиться за його межами, а відтак згідно із статтею 122 Земельного кодекса України передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів належать до компетенції ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, від якого на адресу ради надійшов лист про резервування земельних ділянок площею 24 га для надання військовослужбовців-учасників АТО.

Аналогічна за змістом є відповідь Горностаївської селищної ради від 16 вересня 2019 року № 02-20/2271.

Установлено, що рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2014 року в цивільній справі № 655/190/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Горностаївської селищної ради Херсонської області про внесення змін до договору оренди землі, встановлено, що "строк дії договору оренди землі, укладеного 19 травня 2004 року між сторонами, закінчився 01 січня 2011 року. В подальшому в установленому законом порядку строк договору оренди сторонами не продовжувався та не поновлювався". Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 08 липня 2014 року вказане судове рішення залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У відповідності до статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є, зокрема, Закон України "Про оренду землі" № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV).

Стаття 13 Закону № 161-XIV передбачає, що під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частинами першою, другою статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

У відповідності до положень статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до абзацу сьомого пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Встановлено, що відповідно до рішення Горностаївської селищної ради Херсонської області від 19 травня 2004 року № 135 ОСОБА_1 надана в оренду земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,0 га терміном на 5 років.

Однак, зазначена додаткова угода не була погоджена Горностаївською районною державною адміністрацією.

Відповідно, вказана додаткова угода та право оренди спірної земельної ділянки не були зареєстровані у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відтак, у відповідності до положень частини першої статті 210, статті 638 ЦК України зазначений правочин не можливо вважати таким, що є вчиненим, а право оренди на земельну ділянку є таким, що припинилося 01 січня 2011 року по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі (з урахуванням додаткової угоди від 01 липня 2009 року).

В подальшому в установленому законом порядку строк договору оренди сторонами не продовжувався та не поновлювався.

До аналогічних висновків дійшов і Горностаївський районний суд Херсонської області у рішенні від 10 квітня 2014 року, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 08 липня 2014 року, у цивільній справі № 655/190/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Горностаївської селищної ради Херсонської області про внесення змін до договору оренди землі.

У відповідності до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, відповідно до статті 33 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 34 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21).

У пункті 42 зазначеної вище постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Установлено, що ОСОБА_1 у строк, встановлений пунктом 8 договору оренди земельної ділянки від 19 травня 2004 року та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", письмово не повідомив Горностаївську селищну раду Херсонської області про намір продовжити дію договору оренди, проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не надіслав.

Додаткова угода до договору оренди землі щодо продовження терміну дії основного договору до 04 березня 2022 року була укладена позивачем з Горностаївською селищною радою 05 березня 2012 року, Горностаївською районною державною адміністрацією зазначений правочин погоджений не був, проект вказаної угоди орендарем орендодавцеві у строк, встановлений пунктом 8 договору оренди земельної ділянки від 19 травня 2004 року та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", не подавався.

При таких обставинах, суд апеляційної інстанції, установивши, що орендар не надав доказів про виконання ним всіх вказаних в законі та в договорі умов для поновлення договору оренди, зробив правильний та обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не було дотримано процедури і строків реалізації переважного права на продовження договору оренди.

При цьому суд дослідив всі наявні у справі докази в їх сукупності, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем (орендарем) сплачено орендну плату відповідачу за період з 2007 до 2020 року, не заслуговують на увагу, оскільки користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, у незміненій частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої, у незміненій частині, та апеляційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

................

Перейти до повного тексту