Постанова
Іменем України
16 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 161/19741/19
провадження № 61-679св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Пахолюка А. М., та постанову Волинського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 17 червня 2010 року
АТ КБ "ПриватБанк" та відповідач уклали кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 40 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, Правилами користування платіжною карткою, і Тарифами Банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач не виконував своїх обов`язків за кредитним договором, через що станом на 22 жовтня 2019 року має заборгованість у розмірі
62 540,93 грн, яка складається із: 38 848,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 962,01 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 9 976,05 грн - пеня за прострочене зобов`язання; 300,00 грн - пеня; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.3 Умов та Правил надання банківських послуг у ПРиватБанку: 500 грн - штраф (фіксована складова), 2 954,33 грн - штраф (процентна складова).
Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути із
ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 22 жовтня 2019 року у розмірі 62 540,93 грн, яка складається із: 38 848,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 962,01 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 9 976,05 грн - пеня за прострочене зобов`язання; 300,00 грн - пеня; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.3 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку: 500 грн - штраф (фіксована складова), 2 954,33 грн - штраф (процентна складова) та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня
2020 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2020 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не підтвердив, яку конкретно редакцію Умов та Правил банківських послуг у Приватбанку запропоновано відповідачу. В анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг у Приватбанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому суд першої інстанції надав оцінку доказам, поданим позивачем, а саме: роздруківці із сайту, вказавши, що вона належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; розрахунку заборгованості за договором від 17 червня 2010 року, який не підтверджує обставин, викладених у позовній заяві, оскільки не є первинним документом, що підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком; довідці про отримані позичальником платіжні картки, в якій зазначено номери п`яти виданих ОСОБА_1 платіжних карток, однак ця довідка не містить підтверджень того, що вказані картки мають відношення до кредитного договору від 17 червня 2010 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 27 серпня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 14 грудня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, яка є малозначною, на підставі підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано її матеріали із Луцького міськрайонного суду Волинської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не застосовано відповідну судову практику Верховного Суду, надано неправильну оцінку зібраним доказам, а саме долученої до анкети-заяви від 17 червня 2010 року довідки про умови кредитування
з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду". Ця довідка підписана відповідачем, долучена до матеріалів справи.
Суди надали неправильну оцінку зібраним доказам, зокрема виписці з банківського рахунку та розрахунку заборгованості, які є первинними бухгалтерськими документами.
Крім того, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановахВерховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц (провадження № 61-16362св18), від 16 вересня 2020 року у справі
№ 200/5647/19 (провадження № 61-9618св19).
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 червня 2010 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та отриманням картки "Універсальна Gold".
До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна Gold", "Універсальна - 30 днів пільгового періоду", "Універсальна - 55 днів пільгового періоду", "Універсальна - Contract", витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
За розрахунком банку, складеним станом на 22 жовтня 2019 року,
ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 62 540,93 грн, яка складається із: 38 848,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 962,01 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 9 976,05 грн - пеня;
300,00 грн - пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.3 Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку: 500 грн - штраф (фіксована складова), 2 954,33 грн - штраф (процентна складова).
АТ КБ "ПриватБанк" відкрило ОСОБА_1 рахунок у банку (основна карта), що підтверджується випискою з карткового рахунку за період з січня
1999 року по 24 червня 2020 року.
На виконання умов кредитного договору від 17 червня 2010 року б/н
АТ КБ "ПриватБанк" видав ОСОБА_1 п`ять платіжних карток зі строком перевипущеної (останньої у списку) картки - до березня 2021 року.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки щодо встановлення та збільшення кредитного ліміту, виданої АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 неодноразово змінювався кредитний ліміт, встановлений згідно з договором б/н, а з 05 червня
2019 року - 0,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що на підтвердження своїх позовних вимог банк надав суду першої інстанції підписану ОСОБА_1 анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 17 червня 2010 року, яка не містить відомостей про надання йому кредиту чи видачі кредитної картки, умов щодо користування коштами та їх повернення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність банком своїх позовних вимог, що є процесуальним обов`язком сторони, згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про те, що банк надав належні, допустимі та достатні докази видачі кредиту ОСОБА_1 та користування ним коштами на банківському рахунку, колегія суддів спростовує, оскільки суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції, відхиляючи аналогічні доводи апеляційної скарги банку, правильно вказав, що банк не надав суду першої інстанції належні та допустимі докази, які б підтверджували, що між сторонами дійсно був укладений саме кредитний договір від 17 червня
2010 року. Анкета-заява, що містить підпис відповідача про ознайомлення його з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, Тарифами банку, не містить відомостей, що відповідач мав скористатися кредитною послугою та оформити відповідну картку, не містить бажаний кредитний ліміт, а також, не містить інформації, який саме вид картки банком було видано відповідачу відповідно до заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено, як не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період інше). Вказана анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про заявника.
Крім того, наданий до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та Тарифи банку не містить підпису відповідача, а тому його неможливо вважати належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідача з вказаними Умовами та Тарифами, а також доказом погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами статтями 207, 1055 ЦК України.
Надані позивачем докази на обґрунтування своїх позовних вимог не дають суду можливості встановити, з якими тарифами погодився ОСОБА_1 та перевірити обґрунтованість розрахунку заборгованості.
Довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна Gold", на яку посилається банк як на підставу касаційного оскарження, суду першої інстанції надана не була, однак долучена до матеріалів апеляційної скарги банком без виконання вимог частини третьої статті 367 ЦПК України. Таким чином, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку зібраним судом першої інстанції доказам та доводам апеляційної скарги, діяв у відповідності до вимог частин другої та третьої статті 367 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про те, що виписка з рахунку боржника є первинним бухгалтерським документом та безумовним підтвердженням отримання боржником коштів та користування ними, не є підставою для скасування законних судових рішень, оскільки виходячи з принципу змагальності саме позивач (банк) має довести не лише факт кредитних відносин, а й розмір кредитної заборгованості, проте з цього документу неможливо встановити розмір отриманих у кредит коштів, а також тіло кредиту, що узгоджується з висновками Великої Палата Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), які також враховані Верховним Судом у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 206/1881/20 (провадження
№ 61-631св21).
Посилання АТ КБ "ПриватБанк" як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц (провадження № 61-16362св18),
від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/19 (провадження
№ 61-9618св19), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
Так у справах, на які посилається заявник як на підставу касаційного оскарження, суду першої інстанції надано докази, зокрема: виписки з особових рахунків позичальників, довідки про видачу платіжних карток чи встановлення кредитного ліміту, анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з долученими довідками про кредитування за певним банківським продуктом ("Універсальна - 30 днів пільгового періоду", "Універсальна - 55 днів пільгового періоду", "Універсальна - Contract", "Універсальна - Gold"). При цьому у вказаних справах, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку зібраним судом першої інстанції доказам та доводам апеляційної скарги, допустив порушення вимог частини другої статті 367 ЦПК України, оскільки не оцінив зібрані докази у сукупності із довідкою про умови кредитування.
Натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди попередніх інстанцій надали оцінку всім поданим АТ КБ "ПриватБанк" до суду першої інстанції доказам, а саме: розрахунку заборгованості, довідкам про видачу платіжних карток та встановлення кредитного ліміту у сукупності з анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та Тарифів банку.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.