ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 917/104/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Вовка С. П. (адвоката),
відповідача - не з`явилися,
прокуратури - Шекшеєва В. С. (прокурор за посвідченням)
розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства "Карат"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 (суддя Погрібна С. В.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 (суддів: Білоусова Я. О. - головуючий, Пуль О. А., Тарасова І. В.) у справі
за позовом Фермерського господарства "Карат"
до Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області
за участю Полтавської обласної прокуратури,
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У січні 2020 року Фермерське господарство "Карат" (далі - ФГ "Карат") звернулося до суду з позовом до Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області (далі - Сільська рада), в якому просило визнати укладеною між ФГ "Карат" та Сільською радою додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 01.11.2007, зареєстрованого Хорольським виробничим відділом Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 19.05.2008 за № 040856300008, на той самий строк (десять років) та на тих самих умовах, що передбачені договором оренди землі, в редакції прохальної частини позовної заяви.
2. Обґрунтовуючи позовну заяву, ФГ "Карат" посилалося на те, що відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" має право на поновлення договору оренди землі від 01.11.2007, оскільки після закінчення строку дії договору оренди продовжує належно виконувати цей договір, відповідач не надіслав у місячний строк після закінчення договору заперечення у поновленні договору на новий строк.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про відсутність підстав вважати, що у позивача виникло право на поновлення договору оренди на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому суди виходили з того, що між сторонами протягом певного часу тривала процедура поновлення договору оренди землі на інших умовах, ніж його було укладено. Орендодавець своїм листом № 02-27/05 від 03.01.2018 до закінчення строку дії договору оренди землі, із дотриманням місячного строку для відповіді, встановленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", повідомив позивача про відсутність намірів продовжити строк дії договору оренди землі на новий строк.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі ФГ "Карат" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц щодо застосування статті 3 Цивільного кодексу України, а також у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 910/9044/18 та від 20.05.2020 у справі № 905/650/19 щодо застосування частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Карат" на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 917/104/20 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.06.2021.
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 зупинено провадження за касаційною скаргою ФГ "Карат" на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 917/104/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19.
10. Великою Палатою Верховного Суду 31.08.2021 прийнято постанову у справі № 903/1030/19, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 28.09.2021.
11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2021 поновлено касаційне провадження у справі № 917/104/20 за касаційною скаргою ФГ "Карат" на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 26.10.2021.
12. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2021 і 04.11.2021 у судових засіданнях з оголошувалися перерви до 04.11.2021 і 09.11.2021 відповідно.
З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 917/104/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і розгляду касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.11.2007 між Сільською радою (орендодавець) та Селянським фермерським господарством "Карат" (орендар), яке у подальшому перейменоване на ФГ "Карат", укладено договір оренди землі (далі - договір оренди землі), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану у с. Лагодівка на території Ялосовецької сільської ради. Площа орендованої земельної ділянки складає 20,91 га ріллі.
14. Згідно з пунктом 5 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 241 874,96 грн.
15. Земельна ділянка передається за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункти 15, 16 договору оренди землі).
16. Відповідно до пункту 9 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 173,50 грн за 1 га, що становить 3 627,88 грн у рік та становить 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки.
17. Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що договір укладено на 10 років.
18. Відповідно до пункту 43 договору оренди землі цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
19. 11.05.2007 сторони склали акт з визначенням в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, кадастровий номер 5324888209:09:004:0003.
20. 19.05.2008 договір оренди землі був зареєстрований Хорольським виробничим відділом Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040856300008.
21. 12.08.2010 сторони підписали угоду про внесення змін до договору від 19.05.2008 № 040856300008 щодо збільшення розміру орендної плати до 423,36 грн за 1 га, що становить 8 852,46 грн у рік та відповідає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
22. Сільська рада листом від 30.11.2017 № 460/02-27 повідомила ФГ "Карат" про відсутність правових підстав для автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, з посиланням на те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання процедури, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", та наявності волевиявлення сторін.
23. 06.12.2017 ФГ "Карат" звернулося до Сільської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 20,91 га, кадастровий номер 5324888209:09:004:0003 з додаванням проекту додаткової угоди, який ФГ "Карат" просило розглянути протягом місяця і за результатами розгляду укласти з ФГ "Карат" додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. До зазначеного листа додавався витяг з Державного земельного кадастру, кадастровий план земельної ділянки, чинний договір оренди землі, статутні документи ФГ "Карат" та довідка про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати.
24. Суди зазначили, що у додатковій угоді до договору оренди пропонувалося збільшення розміру орендної плати з 3% до 10% від нормативної грошової оцінки, що складає 5 086,95 грн за 1 га, становить 106 363,13 грн за рік.
25. У подальшому позивач повторно надав відповідачеві додаткову угоду з повним посиланням на договір оренди землі зі зменшеним строком оренди з десяти до семи років.
26. Сільською радою було підготовлено проект рішення двадцять п`ятої сесії сьомого скликання від 27.12.2017 "Про поновлення договору оренди", згідно з яким сільською радою продовжувався строк дії договору оренди земельної ділянки строком на 7 років з орендною платою у 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Проект рішення підписано сільським головою ОСОБА_2 та скріплено печаткою, однак зазначене рішення Сільською радою не прийнято.
27. Листом від 03.01.2018 № 02-27/05 сільський голова ОСОБА_2 повідомив про припинення переважного права ФГ "Карат" на поновлення договору оренди землі з посиланням на те, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки слід вважати 01.11.2007, а не дату його державної реєстрації 19.05.2008.
28. Суди зазначили, що у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 917/108/18 за позовом ФГ "Карат" до Ялосовецької сільської ради про поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", зроблено висновок про те, що чинність договору оренди землі від 01.11.2007, набувається, а перебіг строку починається, з моменту державної реєстрації договору, тобто з 19.05.2008.
29. Суди встановили, що 14.01.2020 позивач направив відповідачу заяву про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", до якої було додано додаткову угоду підписану зі сторони ФГ "Карат".
30. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.
Позиція Верховного Суду
31. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
33. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
34. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
35. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку підтвердилися, з огляду на таке.
36. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди з посиланням на обставини використання земельної ділянки після закінчення терміну дії договору оренди та відсутність протягом встановленого законом строку заперечень органу місцевого самоврядування щодо поновлення договору оренди землі. Правовою підставою позову зазначено частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
37. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про відсутність підстав вважати, що у позивача виникло право на поновлення договору оренди на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому суди виходили з того, що між сторонами протягом певного часу тривала процедура поновлення договору оренди землі на інших умовах, ніж його було укладено. Проте, орендодавець своїм листом від 03.01.2018 № 02-27/05 до закінчення строку дії договору оренди землі, із дотриманням місячного строку для відповіді, встановленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", повідомив позивача про відсутність намірів продовжити строк дії договору оренди землі на новий строк.
38. Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
39. Частиною 3 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). При цьому Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
40. Частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
41. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина 8 статті 33 цього Закону).
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9 статті 33 вказаного Закону).
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина 10 статті 33 зазначеного Закону).
42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 за позовом про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки визначила алгоритм дій для орендаря та орендодавця, які відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" мають намір поновити договір оренди землі.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, щодо порядку поновлення договору оренди землі. Касаційний суд визначив, що для виникнення підстави для поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якщо орендарем не дотримано процедури, встановленої, зокрема, частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме не надано до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.
43. У постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, до розгляду якої було зупинено провадження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду не відступила від своїх висновків, викладених у постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, щодо порядку поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону № 161-XIV). При цьому суд касаційної інстанції уточнив свої висновки, а саме "стаття 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX мала назву "Поновлення договору оренди землі", тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Проте вони за змістом приписів указаної статті відрізнялися від тих, які пропонують застосувати позивач і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою статті 33 Закону № 161-XIV й іншими її приписами не підтверджує доводи позивача та висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що лише частина шоста цієї статті визначала правила поновлення договору оренди землі, які виключали необхідність вчинення активних дій орендарем. Конструкція статті 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону № 161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону). Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар".
Поміж тим у зазначеній постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що "незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі".
44. Колегія суддів також вважає обґрунтованими посилання скаржника на висновки щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 910/9044/18 (пункт 35), від 20.05.2020 у справі № 905/650/19 у подібних правовідносинах.
У справі № 910/9044/18, на яку посилається скаржник, предметом позову є вимоги орендаря до орендодавця про визнання договору оренди земельної ділянки на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" поновленим. Позов обґрунтований тим, що позивач після закінчення строку дії договору продовжив користуватись земельною ділянкою та належним чином виконувати обов`язки орендаря, і відповідні заперечення з боку відповідача упродовж одного місяця після закінчення строку дії договору відсутні. Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 у справі № 910/9044/18 (пункт 35) визнав обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що лист міської ради "не може бути визнаний саме відмовою орендодавця у поновленні договору або його запереченнями щодо поновлення договору оренди, оскільки лист не містить таких заперечень, а лише містить посилання на те, що лист-повідомлення позивача не підлягає розгляду по суті, тобто звернення позивача не було розглянуто по суті взагалі, що не відповідає положенням чинного законодавства, зокрема частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
45. У справі № 905/650/19, на яку посилається скаржник, предметом позову є вимоги орендаря до орендодавця, зокрема про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені договором з протоколом розбіжностей, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору на той самий строк, на тих самих умовах, в редакції, викладеній в позовній заяві. Позов обґрунтований тим, що позивач звертався до відповідача в терміни, передбачені умовами договору із заявою про намір подовжити дію договору із наданням проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, проте відповідач не вчинив заходів щодо узгодження умов договору та не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення дії договору оренди землі. Постановою Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19 залишено без змін судові рішення з посиланням на те, що "як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, Позивачем належно виконано обов`язок за договором оренди землі від 27.03.2014 щодо своєчасного звернення до Відповідача з відповідним листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі з наданням проекту додаткової угоди про поновлення строку дії цього договору, проте, вирішення Відповідачем питання про припинення договору оренди землі відбулося шляхом прийняття рішення від 22.02.2019 про припинення договору оренди землі до закінчення строку дії договору у спосіб, який не передбачений Законом України "Про оренду землі", а саме, рішення не містить належного обґрунтування його прийняття (пункти 28, 35, 36 договору), чим порушується право Позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення вимоги Позивача про скасування рішення Відповідача №50/VІІ-92 від 22.02.2019".
46. У справах № 905/650/19, № 912/1984/17, № 912/3810/16, на які посилається скаржник, предметом позовів є вимоги орендаря до орендодавця про визнання поновленим договору оренди землі відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі". У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар. Тому у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.
47. Наведені у пунктах 42- 44 цієї постанови висновки, на які послався скаржник, не були враховані судами під час вирішення цього спору, а тому доводи скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження підтвердилися, з огляду на таке.
Суди констатували, що строк дії договору оренди встановлено до 19.05.2018, ФГ "Карат" звернулося 06.12.2017 до Ялосовецької сільської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, тобто своєчасно до закінчення строку дії договору оренди, надавши проект додаткової угоди. Проте рішення з питання поновлення чи не поновлення договору оренди 27.12.2017 сесією Ялосовецької сільської ради прийнято не було.
Натомість сільський голова ОСОБА_2 листом від 03.01.2018 № 02-27/05 надіслав роз`яснення, чому не прийнято рішення з питання поновлення договору оренди, зокрема, зазначив, що оскільки моментом укладання договору оренди є 01.11.2007, а не дата його державної реєстрації - 19.05.2008, то ФГ "Карат" втратило переважне право на поновлення договору оренди.
48. Таким чином, наявність проекту рішення сільської ради від 27.12.2017 "Про поновлення договору оренди" без подальшого його прийняття на пленарному засіданні та лист голови Ялосовецької сільської ради від 03.01.2018 свідчили про відсутність підстав для поновлення договору оренди в порядку, передбаченому частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (на змінених умовах). Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 917/1549/18.
49. Водночас за висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення має самостійне правове значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якщо орендар дотримався процедури, встановленої, зокрема, частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме надав до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.
50. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, до якої зупинявся розгляд цієї справи, сформовано такий правовий висновок:
"Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше".
Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду підтвердила раніше висловлені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), зокрема щодо виникнення у орендаря права на поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції у випадку порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі у відповідь на лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди.
51. У частині 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За змістом статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
У цій справі суди встановили, що будь-якого рішення щодо звернення позивача з заявою про поновлення договору оренди Радою у встановленому законом порядку не приймалося.
52. Крім того, як установили суди позивач після закінчення строку дії договору (19.05.2018) заперечень протягом місяця у поновленні договору оренди від відповідача не отримував, продовжує належним чином користуватися орендованою земельною ділянкою та виконує обов`язки землекористувача за спірним договором (сплачує орендну плату).
Ураховуючи обставини своєчасного звернення позивача до відповідача з заявою про поновлення договору оренди, надання ним проекту додаткової угоди, відсутність рішення відповідача з питання щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди після закінчення строку його дії, продовження використання земельною ділянкою зі сплатою орендної плати та добросовісність орендаря, а також відсутність заперечення орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору, колегія суддів вважає, що суди неправильно застосували частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки за наведених обставин наявні підстави для задоволення вимог позивача про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди.