ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18029/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транскоммодитиз" - не з`явився,
відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт",
представник відповідача-1 - адвокат Бова Д.В. (Ордер КС № 896857 від 30.08.2021),
відповідач-2 - Компанія CFSIT,Inc.
представник відповідача-2 - адвокат Діденко Ю.О. (Довіреність № б/н від 22.02.2021), адвокат Степанюк Д.О. (довіреність від 10.09.2020)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Компанії CFSIT,Inc.
на рішення Господарського суду м. Києва
від 24.03.2021
у складі судді: Чеберяка П.П.
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 16.06.2021
у складі колегії суддів: Доманської М.Л., - головуючий, Пантелієнка В.О.,
Верховця А.А.
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскоммодитиз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт"
Компанії CFSIT,Inc.
про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги
в межах справи за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. На розгляді Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016, перебуває справа № 910/18029/16, провадження у якій порушене за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" (далі - боржник, ТОВ "Іллічівський зерновий порт") про банкрутство.
2. 09.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 928 871 943,92 грн.
3. 22.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Компанії CFSIT,Inc. з кредиторськими вимогами до боржника на суму 31 648 258,80 доларів США.
4. 30.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскоммодитиз" (далі - ТОВ "Транскоммодитиз") з кредиторськими вимогами до боржника на суму 617 807,67 грн.
5. 15.12.2016 до Господарського суду міста Києва на затвердження надійшов реєстр вимог кредиторів ТОВ "Іллічівський зерновий порт".
Короткий зміст вимог заявника
6. 25.04.2018 до Господарського суду міста Києва звернулось ТОВ "Транскоммодитиз" із заявою про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги № АА1 та № АА2 від 05.02.2015, укладених між ТОВ "Іллічівський зерновий порт" та Компанією CFSIT,Inc. (т. 1, а. с. 9 - 24)
6.1. 24.09.2020 до Господарського суду міста Києва ТОВ "Транскоммодитиз" подало заяву про зміну підстав позову про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги № АА1 та № АА2 від 05.02.2015, укладених між ТОВ "Іллічівський зерновий порт" та Компанією CFSIT,Inc. (т. 1, а. с. 223 - 239)
Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення
7. Рішенням від 24.03.2021 Господарський суд міста Києва заяву ТОВ "Транскоммодитиз" задовольнив;
визнав недійсним договір відступлення прав вимоги № АА1 від 05.02.2015, укладений між ТОВ "Іллічівський зерновий порт" та Компанією CFSIT,Inc.;
визнав недійсним договір відступлення прав вимоги № АА2 від 05.02.2015, укладений між ТОВ "Іллічівський зерновий порт" та Компанією CFSIT,Inc.;
стягнув з ТОВ "Іллічівський зерновий порт" (ідентифікаційний код 38240111) на користь ТОВ "Транскоммодитиз" (ідентифікаційний код 40483142) 1 762,00 грн. судового збору;
стягнув з Компанії CFSIT,Inc. (реєстраційний номер 3490518) на користь ТОВ "Транскоммодитиз" (ідентифікаційний код 40483142) 1 762,00 грн. судового збору. (т. 2, а. с. 259 - 274).
7.1. Місцевим судом встановлено, що 05.02.2015 між Компанією CFSIT,Inc. (первісним кредитором) та ТОВ "Іллічівський зерновий порт" (новим кредитором), укладено договори відступлення прав вимоги № АА1 та № АА2 (далі - Договори відступлення права вимоги), відповідно до п. 1.1. яких кредитор передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступним документарним інструментом та іншими пов`язаними з ним документами:
всі права кредитора (бенефіціара) за наступним документарним інструментом, випущеним ПАТ "Дельта Банк" ("боржник") на користь первісного кредитора, як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до нього:
безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/025/042014 на суму 28 654 844,95 доларів США та безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/021/042014 на суму 1 283 378,86 доларів США та безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/017/042014 на суму 1 710 035 доларів США.
7.2. Суд встановив, що відповідно до змісту резервних акредитивів №LC/SB/017/042014 на суму 1 710 035 доларів США, № LC/SB/025/042014 на суму 28 654 844,95 доларів США, № LC/SB/021/042014 на суму 1 283 378,86 доларів США, такі акредитиви були відкриті банком емітентом - ПАТ "Дельта Банк" та авізовані Банком Креді Суісс АГ (CreditSuisse AG) на користь Компанії CFSIT,Inc. за контрактами купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011, які укладені між Компанією CFSIT,Inc., (продавцем) та ТОВ "Агроновоком" (покупцем).
7.3. Місцевий суд зазначив, що за умовами зазначених контрактів купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011, окрім інших умов, сторонами узгоджено дати набуття чинності і строк дії таких акредитивів:
- за контрактом купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011 (в редакції угоди про внесення змін від 09.12.2013) резервний акредитив вступає в силу в дату, яка являється п`ятим робочим днем з відповідної дати платежу, і діє протягом п`ятнадцяти робочих днів з дати набуття чинності. Зобов`язання покупця з оплати 28 654 844,94 доларів США виникає 15.05.2015, тобто резервний акредитив № LC/SB/025/042014 набирає чинності 22.05.2015, а строк дії закінчується 14.06.2015;
- за контрактом купівлі-продажу № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 (в редакції угоди про внесення змін від 09.12.2013) резервний акредитив вступає в силу в дату, яка являється п`ятим робочим днем з відповідної дати платежу, і діє протягом п`ятнадцяти робочих днів з дати набуття чинності. Зобов`язання покупця з оплати 1 710 035 доларів США виникло 01.12.2014, тобто резервний акредитив № LC/SB/017/042014 набирає чинності 08.12.2014, строк дії закінчується 30.12.2014;
- за контрактом купівлі-продажу № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 (в редакції угоди про внесення змін від 09.12.2013) резервний акредитив вступає в силу в дату, яка являється п`ятим робочим днем з відповідної дати платежу, і діє протягом п`ятнадцяти робочих днів з дати набуття чинності. Зобов`язання покупця з оплати 1 283 378,86 доларів США виникло 15.05.2016, тобто резервний акредитив № LC/SB/021/042014 набирає чинності 23.05.2016, строк дії закінчується 14.06.2016.
7.4. Місцевий суд дійшов висновку, що пред`явлення бенефіціаром - CFSIT,Inc. надісланих Банку КредітСуісс АГ листів про невиконання ТОВ "Агроновоком" зобов`язань по оплаті товару за контрактами купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 свідчать про те, що зобов`язання з оплати є порушеними. Разом з тим, суд зауважив, що таке порушення не є підставою зміни дати набуття чинності відповідним акредитивом як платіжним інструментом, за рахунок якого відбуватиметься погашення заборгованості та не спричиняє настання строку його виконання в момент пред`явлення вимоги.
7.5. Здійснивши оцінку пояснень АТ "Дельта Банк" щодо висновків внутрішнього службового розслідування з перевірки наявності документів на зберіганні у АТ "Дельта Банк" від 13.11.2020, відповідно до якого не виявлено документів на підтвердження випуску акредитивів, а також щодо відсутності у банку доказів наявності на балансовому чи позабалансовому рахунку коштів, які були б зарезервовані для виплати за акредитивами, місцевий суд, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, погодився з доводами позивача та боржника про те, що передане право вимоги за спірними договорами відступлення права вимоги є недійсним, оскільки за акредитивами, які були передані боржнику, строк виконання зобов`язань станом на дату укладення договорів відступлення права вимоги не настав. Також суд зазначив про обґрунтованість твердження позивача щодо того, що станом на момент укладення договорів відступлення права вимоги, боржник перебував у стані неплатоспроможності, що підтверджується інформацією, наявною у балансі ТОВ "Іллічівський зерновий порт" станом на 2014 рік.
7.6. Судом встановлено укладення між ПАТ "Дельта Банк" та боржником ряду договорів кредитних ліній та договорів забезпечень згідно яких все майно боржника знаходиться в забезпеченні ПАТ "Дельта Банк", а станом на момент укладення спірних договорів відступлення права вимоги заборгованість боржника перед ПАТ "Дельта Банк" становила 653 745 551, 45 грн., перед іншими кредиторами - 62 584 200 грн.
7.7. Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази того, що на час укладення спірних договорів про відступлення права вимоги (на початку 2015 року), ТОВ "Іллічівський зерновий порт" мало ознаки неплатоспроможності, суд дійшов висновку про те, що укладання договорів відступлення права вимоги за недійсними вимогами призвело до збільшення поточної неплатоспроможності боржника та в співвідношенні із загальною сумою грошових зобов`язань боржника збільшилась частка, в якій виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим. При цьому, суд зазначив, що боржник прийняв на себе зобов`язання зі сплати відступленого права вимоги на суму 31 648 258,8 доларів США, однак не отримав прибутку та набув додаткових зобов`язань зі сплатити заборгованості за недійсне право вимоги.
З огляду на зазначене місцевий суд, з посиланням на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), частину першу статті 3, частини першу-третю, п`яту статті 203, частину першу статті 215, статтю 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "Транскоммодитиз" та визнання оскаржуваних правочинів у цій справі недійсними.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
8. Постановою 23.06.2021 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Компанії CFSIT,Inc. залишив без задоволення;
рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/18029/16 залишив без змін (т. 3, а. с. 159 - 166).
8.1. Апеляційний суд зазначив про необґрунтованість застосування місцевим судом в цьому випадку норм КУзПБ з огляду на принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у статті 58 Конституції України.
8.2. Cуд зауважив, що ТОВ "Транскоммодитиз" із заявою про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги № АА1 та №АА2 від 05.02.2015, укладених між ТОВ "Іллічівський зерновий порт" та Компанією CFSIT,Inc. звернулось до Господарського суду міста Києва 25.04.2018, коли діяв Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), положення якого не передбачали такої спеціальної підстави для визнання недійсним договору як укладення договору у підозрілий період протягом трьох років, проте передбачали підозрілий період один рік, що передував укладанню оспорюваного договору.
Разом з тим, оскільки спірні правочини укладено сторонами 05.02.2015 (більше, ніж за рік до порушення провадження у справі про банкрутство), тому оскаржуваний правочин не може бути визнаний недійсним у межах справи про банкрутство за відповідною позовною заявою також зі спеціальних підстав, передбачених статтею 20 Закону про банкрутство (в редакції, чинній після 19.01.2013) станом на дату звернення до суду з даною заявою.
8.3. Апеляційний суд зазначив про правильність застосування судом першої інстанції положень статей 512, 514 ЦК України та про необґрунтованість доводів скаржника, оскільки передане право вимоги за спірними договорами є недійсним на час укладання спірних договорів. Також, перевіривши встановлені місцевим судом обставини та надавши наявним в матеріалах справи доказам оцінку, суд зауважив, що передане право вимоги за спірними договорами відступлення права вимоги є недійсним, оскільки зобов`язання ПАТ "Дельта Банк" з оплати за вищевказаними акредитивами не виникло у банку на час укладення спірних договорів та строк виконання цих зобов`язань станом на дату укладення договорів відступлення права вимоги не настав. З огляду на зазначене, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що всупереч вимогам частини п`ятої статті 203 ЦК України оспорювані правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому, враховуючи положення статей 3, 203, 215, 627 ЦК України, такі правочини не відповідають загальними засадами цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності щодо їх укладення, що є підставою для визнання таких правочинів недійсними.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
9. Компанія CFSIT,Inc. 13.07.2021 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі №910/18029/16.
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/18029/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Білоус В.В. що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2021.
11. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2021 відкрито касаційне провадження, датою проведення судового засідання визначено 21.09.2021.
12. Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2021 розгляд касаційної скарги Компанії CFSIT,Inc. відкладено, датою проведення судового засідання визначено 21.10.2021.
13. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18029/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2021.
14. Судове засідання 21.10.2021 не відбулося у зв`язку з відпусткою головуючого судді Погребняка В.Я.
15. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2021 датою проведення судового засідання за касаційною скаргою Компанії CFSIT,Inc. у справі № 910/18029/16 визначено 26.10.2021.
16. Ухвалою від 26.10.2021 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги Компанії CFSIT,Inc. на рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі № 910/18029/16 на 04.11.2021, на 16:30.
17. Від представників ТОВ "Транскоммодитиз" та АТ "Дельта Банк" надійшли відзиви на касаційну скаргу Компанії CFSIT,Inc. в якому представники товариства та банку просили касаційну скаргу Компанії CFSIT,Inc. залишити без задоволення, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
18. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу №910/18029/16 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
19. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (04.11.2021) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 04.11.2021.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (Компанії CFSIT,Inc.)
20. Скаржник в обґрунтування підстав, передбачених положеннями пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначив, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, в постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 210/5659/18 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, відповідно до яких на суд покладається обов`язок з`ясувати наявність/відсутність порушеного права чи інтересу у особи, що звернулась з відповідною позовною вимогою. Крім того, на думку скаржника, судами не враховано висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 № 640/7102/20.
20.1. Скаржник зауважив, що фактично судами оцінювалась наявність/відсутність порушеного права чи інтересу лише AT "Дельта Банк", а наявність порушеного права позивача не досліджувалась і не встановлювалася. При цьому, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою необхідність перевірки, дослідження та аналізу наявності/відсутності порушеного права ТОВ "Транскоммодитиз" на момент укладення спірних договорів не було і не могло бути кредитором ТОВ "Іллічівський зерновий порт". З огляду на зазначене, на думку скаржника, судами не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.06.2020 у справі №924/785/19.
20.2. В обґрунтування наявності підстав оскарження судових рішень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив, що суди під час розгляду даної справи не дослідили і не врахували усі докази, що містяться в матеріалах справи; не врахували і не спростували жодного з доводів, які було наведено Компанією CFSIT,Іnс. на захист своєї позиції, чим була надана безумовна процесуальна перевага позивачу та створені для нього особливі умови в порівнянні з Компанією CFSIT,Іnс.; було порушено принцип змагальності сторін, внаслідок чого Компанія CFSIT,Іnс. повинна була відстоювати свою позицію в менш сприятливих умовах у порівнянні з опонентами.
20.3. Скаржник зазначив, що в межах цієї справи суди не навели жодних ознак, які б свідчили про фраудаторність Договорів відступлення та обмежились лише формальними твердженнями та посиланням на судову практику Верховного Суду. При цьому, на думку скаржника, судами не враховано, що строк виконання акредитивів настав в силу прямих норм Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою НБУ №514 від 03.12.2003 та Уніфікованих звичаїв та правил по документарному акредитиву (UCP-600), розроблених Міжнародною торгівельною палатою. Скаржник зауважив, що ПАТ "Дельта Банк" не повідомило Компанію CFSIT,Іnс. про відмову від оплати вимоги по акредитивам, а отже, прийняло вимогу до виконання та зобов`язане в силу п. 1.18 зазначеного Положення здійснити платіж за акредитивами.
20.4. Скаржник аргументував, що Компанія CFSIT,Іnс. є іноземною юридичною особою; відповідно до пунктів 5.4. Договорів відступлення ці договори регулюються та тлумачиться згідно з правом Нью-Йорку. З огляду на зазначене та наявність автономії волі сторін на обрання права, яке підлягає застосовуванню до правовідносин, суд, на думку скаржника, в силу положень статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право", повинен був застосувати право Нью-Йорку до спірних правовідносин.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
21. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 20 - 20.4 описової частини цієї постанови.
Розгляд клопотань/заяв учасників справи
23. 03.11.2021 до Верховного Суду від Компанії CFSIT,Inc. надійшла заява про передання справи № 910/18029/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (вх. № 6790/2021Д17 від 03.11.2021).
23.1. 03.11.2021 до Верховного Суду від Компанії CFSIT,Inc. надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду у касаційному порядку справи №905/2030/19(905/2445/19) (вх. №6790/2021Д16 від 03.11.2021).
23.2. Ухвалою від 04.11.2021 Верховний Суд у задоволенні заяви Компанії CFSIT,Inc. про передання справи № 910/18029/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (вх. №6790/2021Д17 від 03.11.2021) та клопотання про зупинення розгляду справи № 910/18029/16 до розгляду у касаційному порядку справи № 905/2030/19(905/2445/19) (вх. №6790/2021Д16 від 03.11.2021) - відмовив.
24. До Верховного Суду 20.09.2021 засобами електронного зв`язку (через електронну пошту) надійшло клопотання від ТОВ "Транскоммодитиз" про закриття касаційного провадження, в якому позивач у цій справі просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії CFSIT,Іnс. на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі № 910/18029/16.
25. Заслухавши присутніх у судовому засіданні 04.11.2021 уповноважених представників учасників справи, розглянувши матеріали справи та клопотання представника позивача про закриття провадження у цій справі, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження в частині підстав, визначених у клопотанні про закриття касаційного провадження, з огляду на таке.
26. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
27. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник посилався на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначив, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 210/5659/18 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, а також у постанові від 21.04.2021 № 640/7102/20.
28. Відповідно до статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
29.1. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 20.06.2018 у справі №755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі №2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі №727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі №522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.
30. Водночас, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 26.02.2020 у справі №210/5659/18, від 21.04.2021 у справі №640/7102/20, від 02.06.2020 у справі №924/785/19; у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18; у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16, колегією суддів не приймаються з огляду на таке.
31. Зі змісту постанови Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17 вбачається, що зазначена постанова прийнята за результатами касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій у справі за позовом ПП "ТД "Липовий Цвіт" до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Львівського комунального підприємства "Рембуд" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором оренди, з підстав невизначених сторонами конкретних вимог, що передаються та невідповідності положенням статей 512, 514 ЦК України згідно яких відступлення права вимоги може здійснюватися лише щодо дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
31.1. Вирішуючи спір, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак зазначив, що це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі її на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином, у результаті чого визнав спірний договір неукладеним в мотивувальній частині рішення та відмовив у задоволенні вимоги про визнання такого договору недійсним.
31.2. Відтак, спір не є подібним із цією справою за суб`єктним складом сторін (не є спором у справі про банкрутство), підставами позову (серед підстав не зазначено фраудаторність правочину), фактично встановленими обставинами (в частині встановлення обсягу та дійсності переданих вимог, оскільки у порівняній справі сторони взагалі не визначили відповідні вимоги, що відступаються) і матеріально-правовим регулюванням (предметом договору відступлення були права за договором оренди).
32. Зі змісту постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16 вбачається, що вказана постанова прийнята за результатами касаційного перегляду рішень попередніх інстанцій у спорі за зустрічним позовом ПАТ "Промінвестбанк" (до ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за статті 625 ЦК України, з підстав відсутності таких вимог та невідповідності договору положенням статей 512, 514 ЦК України згідно яких відступлення права вимоги може здійснюватися лише щодо дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
32.1. Вирішуючи цей спір, Верховний Суд із посиланням на висновок, викладений у зазначеній вище постанові від 24.04.2018 у справі № 914/868/17, зазначив, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. При цьому, Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання договору відступлення недійсним, оскільки умови договору були чітко визначеними та унеможливлювали нерозуміння або виникнення сумнівів щодо предмету відступлення за яким було відступлено позивачу дійсне право на нарахування за майбутній період та стягнення з відповідача за первіснім позовом 3% річних та інфляційних втрат.
32.2. Відтак, вказаний спір не є подібним спору у цій справі за суб`єктним складом сторін (не є спором у справі про банкрутство), підставами позову (серед підстав не зазначено фраудаторність правочину), фактично встановленими обставинами і матеріально-правовим регулюванням (предметом договору відступлення були грошові права на нарахування за статті 625 ЦК України).
33. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, постанова прийнята за результатами перегляду у касаційному порядку судових рішень у справі за позовом Хмельницької міської ради до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про зобов`язання останнього включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги, а сам спір стосувався питання виникнення взаємних прав та обов`язків за укладеним між сторонами договором, який не було посвідчено у встановленому законом порядку, а посилання суду на необхідність встановлення порушеного права мало виключно загальний характер в контексті зазначеного спору.
33.1. Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 прийнята у спорі за позовом ДП "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "Київгаз" про визнання за позивачем права на споживання природного газу. При цьому, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, викладеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. При цьому, Верховний Суд зазначив, що висновки в постанові апеляційного суду про існування підстав для задоволення позову зроблені з неправильним застосуванням норм статті 16 ЦК України, порушенням статті 2 ГПК України, тому з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 308 та статті 312 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а скасоване нею рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, однак з мотивів, викладених в цій постанові.
33.2. Тобто постанови Верховного Суду, прийняті Верховним Судом у справах №910/6642/18 і № 924/831/17 та які стали підставами для відкриття касаційного провадження, прийняті у справах із іншим суб`єктним складом, предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог, встановленими фактичними обставинами і матеріально-правовим регулюванням, та не стосувались питань оскарження правочинів боржника у справі про банкрутство та/або наявності порушеного права у кредитора такого боржника.
34. Зі змісту постанови Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, прийнятої у спорі за позовом ФГ "Хлібороб" до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та Гурівської сільської ради Долинського району вбачається, що предметом спору є вимоги про визнання поновленим Договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3521982500:02:000:9005 та 3521982500:51:000:9006; визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди цих земельних ділянок відповідно до вимог частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також визнання недійсними рішень відповідача у справі про відмову в поновленні Договору оренди земельних ділянок. Тобто, зазначена справа не стосується прав та обов`язків кредиторів та боржника, а розгляд зазначеної справи здійснено поза межами провадження у справі про банкрутство.
34.1. Постанова Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 210/5659/18 прийнята у цивільному спорі за позовом фізичних осіб до Всеукраїнської профспілки про визнання незаконним та скасувати рішень щодо виключення їх із членів профспілки та поновлення на посадах, а сама правові висновки Верховного Суду у цій постанові стосуються неможливості віднесення до трудових, спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань.
Тобто, зазначена справа не стосується прав та обов`язків кредиторів та боржника, а розгляд зазначеної справи здійснено поза межами провадження у справі про банкрутство.
34.2. Постанова Верховного Суду від 21.04.2021 по справі № 640/7102/20 прийнята у адміністративному спорі за позовом ПП "Зодіак-М" до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови про віднесення банку до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку, а сама постанова стосувалась питання відкриття провадження у справі за позовом особи, яка не наділена правом на оскарження рішення (постанови) Національного Банку України.
Тобто, зазначена справа не стосується прав та обов`язків кредиторів та боржника, а розгляд зазначеної справи здійснено поза межами провадження у справі про банкрутство.
34.3. Постанова Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 924/785/19 прийнята у спорі за позовом ліквідатор ВАТ "Кам`янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" до ТОВ "Твін Експерт", ДП "Сетам" та Гуменецької сільської ради Кам`янець-Подільського району, а предметом спору є скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому, правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, стосуються обрання позивачем належного способу захисту щодо порушеного права власності.
Отже зазначена справа не стосується прав та обов`язків кредиторів та боржника, а розгляд зазначеної справи здійснено поза межами провадження у справі про банкрутство.
35. Разом з тим, посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду на зазначені постанови є необґрунтованими з огляду на інший суб`єктний склад, предмет та підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставинами і матеріально-правове регулювання. Також зазначені правові висновки у зазначених постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу обґрунтування касаційної скарги, визначену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не стосуються питань оскарження правочинів боржника у справі про банкрутство та/або наявності порушеного права у кредитора такого боржника.
36. Посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, є необґрунтованими, оскільки у постанові від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, викладеної у постанові від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.
36.1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 зазначено, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
37. Верховний Суд погоджується з твердженням представника про те, що відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України, Касаційний господарський суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
37.1. Колегія суддів звертає увагу, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №923/447/15 (923/116/20), були враховані Судом під час розгляду заяви про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі.
37.2. При цьому, як вбачається із прохальної частини касаційної скарги Компанії CFSIT,Inc. предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 у справі № 910/18029/16, якими задоволено заяву ТОВ "Транскоммодитиз" про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги № АА1 та № АА2 від 05.02.2015, укладених між ТОВ "Іллічівський зерновий порт" та Компанією CFSIT,Inc.
37.3. Надаючи оцінку оскаржуваним правочинам та обставинам відкриття провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ "Іллічівський зерновий порт", судами встановлено зв`язок між укладенням такого правочину та збільшенням розміру кредиторської заборгованості за зобов`язаннями боржника.
37.4. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено виконання резервних акредитивів № LC/SB/017/042014 на суму 1 710 035 доларів США, №LC/SB/025/042014 на суму 28 654 844,95 доларів США, № LC/SB/021/042014 на суму 1 283 378,86 доларів США, належних та допустимих доказів в порядку, передбаченому положеннями статті 74, 76-77 ГПК України, скаржником з метою спростування зазначених висновків судам попередніх інстанцій не надано.
37.5. Відтак, здійснюючи оцінку позовних вимог та доводів учасників справи, суди встановили наслідки укладення оспорюваного правочину (призвели до збільшення зобов`язань боржника), їх вплив на права та інтереси боржника та позивача (враховано наявність порушення провадження про банкрутство, встановлено неможливість боржника виконати власні зобов`язання перед іншими кредиторами).
Тобто, судами у цій справі було з`ясовано та обґрунтована яким чином укладення спірних договорів впливає (порушує) на права ТОВ "Транскоммодитиз", відтак, оскаржувані у цій справі рішення не суперечать правовій позиції щодо обґрунтування порушеного права заінтересованої особи судами, викладеній у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 923/447/15 (923/116/20).
38. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
39. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
40. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
41. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
42. Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
43. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.
44. Разом з тим, колегія суддів касаційного суду зазначає, що суди обґрунтовано не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 210/5659/18 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, а також у постанові від 21.04.2021 № 640/7102/20, оскільки доводи Компанії CFSIT,Inc. про наявність протилежних висновків Верховного Суду у зазначених справах не знайшли свого підтвердження, а в ході касаційного перегляду встановлено, що вони мають інший суб`єктний склад, інші обставини та стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами, наявними у справі № 910/18029/16.
45. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника ТОВ "Транскоммодитиз" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії CFSIT,Inc. в частині підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України.