ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1458/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 (колегія суддів: Корсак В. А. - головуючий, Попікова О. В., Євсіков О. О.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 (суддя Пінчук В. І.)
за заявою Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 24272,82 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та короткий зміст судових рішень ухвалених за результатом розгляду цих позовних вимог
1.1. У січні 2020 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення 24272,82 грн вартості нестачі вантажу.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків щодо здійснення перевезень вантажу позивача, а саме щодо збереження вантажу до моменту видачі вантажоотримувачу.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 (суддя Пінчук В. І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 (колегія суддів: Владимиренко С. В. - головуючий, Ходаківська І. П., Демидова А. М.), у справі № 910/1458/20 позовні вимоги ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до АТ "Українська залізниця" про стягнення 24272,82 грн задоволено у повному обсязі. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" 24272,82 грн.
1.4. Ухвалюючи зазначені судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення збитків у розмірі вартості втраченого вантажу на загальну суму 24272,82 грн з відповідача, який є перевізником та відповідає за втрату, нестачу прийнятого до перевезення вантажу.
2. Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 та судових рішень за результатами розгляду цієї заяви
2.1. У січні 2020 року Регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі № 910/1458/20.
2.2. Зазначена заява обґрунтована існуванням істотної обставини щодо цієї справи, яка стала відома заявнику після проголошення Господарським судом міста Києва рішення від 16.04.2020. На думку заявника, цією обставиною є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 904/1470/20, в якій встановлено відсутність вини АТ "Українська залізниця" у нестачі вантажу у вагоні № 5673414.
2.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, відмовлено у задоволенні клопотання Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 за нововиявленими обставинами. Залишено без розгляду заяву Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі № 910/1458/20 за нововиявленими обставинами.
2.4. Зазначені судові рішення мотивовано відсутністю обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у цій справі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі № 910/1458/20, до Верховного Суду звернулося АТ "Українська залізниця", від імені якого діє Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця", із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу № 910/1458/20 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Українська залізниця", від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця", зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій порушили положення статті 77 Господарського процесуального кодексу щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи та щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
4. Розгляд касаційної скарги, встановлені судами обставини та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
4.2. Скаржник у касаційній скарзі наголошує, що під час обґрунтування доводів клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 за нововиявленими обставинами заявник зазначав, що Регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" після проведення наради (16.12.2020-24.12.2020) довідалась про існування двох протилежних судових рішень щодо вагона № 56737414. І саме регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" є безпосереднім відповідачем у цій справі, про що свідчить відповідна відмітка регіональної філії від 27.08.2020 із вхідним номером НЮ-2448 на першій сторінці рішення від 16.04.2020 та № Н-2938/21 постанови апеляційної інстанції від 13.08.2020. Тобто, філія в максимально короткий строк (в межах 30 днів, відколи довідалась про існування обставин, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України), вчинила дії щодо подання цієї заяви про перегляд судового рішення від 16.04.2020 за нововиявленими обставинами. Скаржник вважає, що судом не враховано цього під час ухвалення оскаржуваної ухвали від 11.02.2021 у цій справі.
4.3. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
4.4. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).
4.5. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 904/5511/16.
4.6. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
4.7. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
4.8. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
4.9. Пунктом 6 частини 3 статті 322 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі пропуску строку на подання заяви до цієї заяви додається клопотання про його поновлення.
4.10. Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом
4.11. Згідно з частинами 1, 6, 7 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
4.12. Верховний Суд зазначає, що аналіз наведених положень процесуального законодавства свідчить, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась із заявою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами.
4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що постанова Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/1470/20, на яку посилається заявник як на підставу нововиявлених обставин, була ухвалена 06.10.2020. Поряд із цим, заявник звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі № 910/1458/20 за нововиявленими обставинами - 15.01.2021, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України.
4.14. Судом також констатовано, що, посилаючись на ту обставину, що постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/1470/20 від 06.10.2020 заявник отримав лише у грудні 2020 року, суд установив, що заявник не подав будь-яких доказів на підтвердження своїх аргументів, зокрема, поштового конверта, в якому була надіслана постанова суду, відомостей щодо трек-номера цього поштового відправлення тощо.
4.15. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з правильним та обґрунтованим висновком судів про те, що самі лише посилання заявника на вказану дату не можуть слугувати належними та допустимими доказами дати отримання судового рішення. Тому Верховний Суд вважає, що суди правомірно відмовили у задоволенні клопотання Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 за нововиявленими обставинами та залишили без розгляду заяву Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі № 910/1458/20 за нововиявленими обставинами.
4.16. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
4.17. Здійснюючи правосуддя, суд наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним учасником справи обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, врахувати баланс суспільного та приватного інтересу і виходячи з принципу пропорційності, дійти висновку про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження.
4.18. У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17.01.1970, пункт 25). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства", від 28.05.1985, пункт 57, Серія А, №93, та рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України") (аналогічну правову позицію щодо неповажності причин пропуску процесуального строку в разі тривалого зволікання заявника з правом на звернення до суду викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, від 06.09.2018 у справі № 44/285-б, від 21.02.2019 у справі № 911/3888/15).
4.19. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що викладені у клопотанні обставини, які скаржник помилково вважає поважними причинами пропуску встановленого процесуального строку, мають суто суб`єктивний характер, не підтверджені належними доказами, і переконливо свідчать про те, що своєчасне подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залежало виключно від волевиявлення заявника, що, в свою чергу, вказує на правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у поновленні процесуального строку на подання відповідної заяви. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
4.20. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.