ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1493/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - Прилуцької Н.М.,
відповідача - Кузів Ю.В.,
третьої особи-1 - Гетти Т.М.,
третьої особи-2 - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (головуючий - Кравчук Н.М., судді: Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С.) та рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2020 (суддя Король М.Р.)
у справі №914/1493/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації"
до Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1. Державний концерн "Укроборонпром",
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка",
про визнання незаконними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.10.2021 №29.3-02/3748 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/1493/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" (далі - ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" (далі - ДП "ЛДАРЗ"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного концерну "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (далі - ТОВ "Промелектроніка"), про визнання незаконним та скасування рішення відповідальної особи ДП "ЛДАРЗ" щодо відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", оприлюднене 04.06.2020 в рекомендації щодо здійснення співпраці з контрагентом - ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", згідно із якою співпраця із вказаним товариством не рекомендована, та про визнання незаконним та скасування рішення відповідальної особи ДП "ЛДАРЗ" №13 від 12.06.2020, відповідно до якого переможцем торгів визнано ТОВ "Промелектроніка".
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про відхилення пропозиції позивача та обрання переможцем ТОВ "Промелектроніка" ухвалені всупереч положень Порядку закупівель товарів, робіт та послуг підприємствами ДК "Укроборонпром", затвердженого наказом від 29.11.2019 №333 (далі - Порядок №333) та Порядку закупівель ДП "ЛДАРЗ", затвердженого наказом №5-од від 28.01.2020 (далі - Порядок №5-од), оскільки вказаними рішеннями порушено основні принципи здійснення закупівель, а саме добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, дискримінації учасників, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, відкритості та прозорості.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.ДП "ЛДАРЗ" є державним підприємством, засновником якого є ДК "Укроборонпром", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і Статутом відповідача (а.с.92-101 том І, а.с.8-15 том ІІ).
2.2.01.06.2020 через електронну систему закупівель Prozorrо проводився електронний аукціон із допорогової закупівлі Платформи гіроскопічної інерційної ПГИ-2 6Д2.564.001 виробу 705-6, код за ДК021:2015 - 35641000-9 (Структурні та механічні запасні частини для військового аерокосмічного обладнання) (Ідентифікатор закупівлі: 11А-2020-05-19-005731-С), замовником якого є відповідач.
2.3.Для участі у зазначених електронних торгах було подано тендерні пропозиції від позивача та від третьої особи-2 (а.с.32-48 том І, а.с.255 том ІІ).
2.4.Відповідно до оголошених результатів проведеного аукціону за результатами оцінки поданих тендерних пропозицій позивач запропонував найменшу ціну.
2.5.04.06.2020 відповідачем оприлюднено рекомендацію щодо здійснення співпраці з позивачем, згідно із якою співпраця із позивачем не рекомендована. Указана рекомендація надана на підставі висновку відділу економічної та інформаційної безпеки про результати перевірки постачальника від 03.06.2020 (а.с.56-64 том І).
2.6.Відповідно до висновку про результати перевірки постачальника товарів, робіт та послуг (далі - ТРП) позивача від 03.06.2020, який також опубліковано 04.06.2020, співпраця з позивачем не можлива, оскільки містить іміджеві та репутаційні ризики. Окрім цього систематичні протермінування поставки товару та вірогідність арешту майна, поставленого позивачем, містить фінансові ризики.
Так, у вищевказаному висновку зазначено, що станом на 03.06.2020 наявні відомості в Єдиного державного реєстру судових рішень щодо участі позивача у 32 кримінальних провадженнях, аналіз яких вказує на факти, які можуть створювати загрози діяльності та виконання позивачем зобов`язань за договором з відповідачем (наявні ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та арешт майна). Інші наявні судові провадження господарського характеру, учасником якого є позивач, не створюють вищевказаних загроз. Крім того у висновку від 03.06.2020 також зазначено, що за даними служби постачання відповідача співпраця з позивачем відбувалася й раніше, заборгованість перед відповідачем зі сторони позивача відсутня. Проте, згідно даних служби реалізації контрактів, наявні факти порушення умов договору поставки, а саме, систематичне протермінування поставки товару позивачем.
2.7.З огляду на зазначене, учасника аукціону ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації" було дискваліфіковано.
2.8.У подальшому, через електронну систему закупівель Prozorro розміщено рішення відповідальної особи №13 від 12.06.2020, відповідно до пунктів 1-3 якого, переможцем торгів визначено ТОВ "Промелектроніка" та прийнято рішення з обґрунтуванням: заключити договір з переможцем на підставі електронних торгів у системі Рrozorrо №5873376; висновок заступника директора підприємства з безпеки відповідача про результати перевірки постачальника ТРП ТОВ "Промелектроніка" співпраця можлива за умов 100% оплати після поставки ТРП; рекомендація уповноваженої особи за реалізацію АКП відповідача співпраця можлива за умов 100% оплати після поставки ТРП (а.с.146 том І).
2.9.Указані обставини стали підставою звернення до суду із позовом про визнання незаконними та скасування зазначених рішень відповідальної особи відповідача.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Львівської області рішенням від 25.11.2020 у справі №914/1493/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, позовні вимоги задовольнив; визнав незаконним та скасував рішення відповідальної особи ДП "ЛДАРЗ" щодо відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", оприлюднене 04.06.2020 в рекомендації щодо здійснення співпраці з контрагентом ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", згідно із якою співпраця із вказаним товариством не рекомендована; визнав незаконним та скасував рішення відповідальної особи ДП "ЛДАРЗ" №13 від 12.06.2020, відповідно до якого переможцем торгів визнано ТОВ "Промелектроніка"; стягнув з ДП "ЛДАРЗ" на користь ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації" 4204,00 грн судового збору.
3.2.Приймаючи зазначені рішення, попередні судові інстанції виходили з того, що оспорювані рішення відповідача є такими, що прийняті за відсутності відповідних підстав, не відповідають вимогам Порядку №333 та Порядку №5-од та з огляду на запропоновану позивачем найменшу ціну товару, порушують права останнього на визначення його переможцем спірних торгів. У зв`язку із зазначеним, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. При цьому суди вказали, що позивач обрав належний, ефективний та передбачений законодавством спосіб захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання незаконними та скасування таких рішень.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.ДП "ЛДАРЗ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2020 у справі №914/1493/20 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.2.ДП "ЛДАРЗ" зазначило, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункти 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 4, 5, 20 ГПК України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено зібраних у справі доказів.
Скаржник вважає, що внаслідок того, що в нього відпала потреба у закупівлі предмету оскаржуваного тендеру, торги відмінені, звернення позивача із позовом про скасування рішення про відхилення його пропозиції та рішення про обрання переможцем ТОВ "Промелектроніка" не є ефективним способом захисту порушеного права, так як не призведе до фактичного, реального поновлення порушених прав позивача, а тому у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено. Крім того скаржник вказує, що при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій не досліджено: додаток №2 до конкурсної документації "Кваліфікаційні вимоги до постачальників", ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2019 у справі №757/65831/19-к, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13.05.2020 у справі №463/4076/20, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21.07.2020 у справі №463/11206/20, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12.02.2019 у справі №755/11871/17, службові записки начальника відділу закупівель та супроводження договорів М.М. Маслова, заступника директора підприємства з виробництва Д.М. Єрмоліна, рішення відповідальної особи про скасування закупівлі у зв`язку з відсутністю потреби та докази закупівлі необхідної продукції за результатами тендеру №UA-2020-07-09-000884-b від 09.07.2020.
4.3.Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
4.4.26.10.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням стану здоров`я останнього та недопущення розповсюдження інфекційних захворювань серед працівників та відвідувачів органів системи правосуддя, у задоволенні якого було відмовлено з посиланням на відсутність підстав для його задоволення.
4.5.Верховний Суд ухвалою від 26.10.2021 оголосив перерву в судовому засіданні до 15:20 09.11.2021.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями спірна закупівля здійснювалася на підставі Порядку №333 та Порядку №5-од.
5.2.Відповідно до положень вищевказаних Порядків №333 та №5-од в тендерній документації підприємством мають обов`язково бути вказані кваліфікаційні критерії до постачальника ТРП.
5.3.Згідно Порядку №5-од перелік кваліфікаційних критеріїв на підприємстві формує підрозділ безпеки. Кваліфікаційні критерії мають на меті проведення закупівлі з максимальною економічною та фінансовою ефективністю, в тому числі недопущення зриву виконання підприємством укладених контрактів внаслідок несвоєчасного, сумнівного та іншого ризикового постачання ТРП.
5.4.Пунктом 8.25 Порядку №333 визначено, що відповідальна особа під час розгляду конкурсних пропозицій відповідно до вимог внутрішніх нормативних документів замовника, зобов`язана звернутися із запитом до підрозділу безпеки для отримання висновку щодо потенційного переможця конкурсу. Відповідальна особа враховує надані висновки під час розгляду конкурсної пропозиції.
5.5.Додатком №2 до конкурсної документації визначено, що підрозділ безпеки замовника:
- перевіряє за даними Єдиного державного реєстру судових рішень наявність судових справ та судових рішень, які можуть вплинути на оцінку спроможності постачальника ТРП виконати договірні зобов`язання (арешт рахунків та майна, стягнення боргу, наявність кримінальних проваджень, тощо);
- оцінює ризики ухилення потенційного постачальника від виконання гарантійних та договірних зобов`язань;
- встановлює через відкриті реєстри та бази даних юридичні особи, пов`язані із постачальником ТРП, перевіряє наявність інформації про негативну ділову репутацію пов`язаної особи (причетність до шахрайства, контрабанди, фіктивного підприємництва та інших кримінальних злочинів, невиконання договірних зобов`язань, тощо).
5.6.Також у вказаному додатку №2 до конкурсної документації зазначено, що відповідач може відхилити пропозицію потенційного переможця конкурсу, якщо хоча б одна з умов перевірки підрозділом безпеки буде підтверджена.
5.7.Таким чином, за змістом вказаних Порядків №333 та №5-од та Додатку №2 до конкурсної документації підставою для визначення учасника процедури закупівлі її переможцем є, зокрема, встановлення підрозділом безпеки замовника відсутності обставин, які б свідчили про те, що співпраця з такою особою є репутаційно чи фінансово ризиковою, може призвести до невиправданої втрати (тимчасово або безповоротно) фінансових ресурсів, втрати матеріальних засобів та призведе до зриву термінів виконання укладених підприємством договорів, в тому числі і державного оборонного замовлення, також внаслідок сумнівного та ризикового постачання ТРП.
5.8.Відповідач доводив під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, що: (1) матеріали справи свідчать, що при виборі варіанту поведінки з позивачем (відносно питання щодо дискваліфікації останнього), замовник керувався тим, що раніше зазнав негативних наслідків від співпраці з ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", які виразилися у вилученні майна, поставленого останнім відповідачу, в ході проведення обшуку у кримінальному провадженні №42018140400000010; (2) врахувавши висновок відділу економічної та інформаційної безпеки підприємства, яким встановлено неможливість співпраці з ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", наявну вірогідність арешту майна поставленого позивачем на підприємство, з метою забезпечення максимальної ефективності господарської діяльності відповідача, запобігання невиправданій втраті (тимчасово або безповоротно) фінансових ресурсів, втраті матеріальних засобів та зриву термінів виконання укладених ДП "ЛДАРЗ" договорів, на підставі чинних на підприємстві нормативних актів, відповідальною особою відповідача було прийнято рішення про відхилення тендерної пропозиції позивача.
5.9.Зазначаючи про безпідставність такого рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що у додатку №2 "Кваліфікаційні вимоги до Постачальників" до конкурсної документації, відповідачем було визначено, як одну з необхідних умов для визнання постачальника переможцем - "відсутність випадків, коли в ході проведення слідчих дій відносно постачальника проводилось вилучення поставлених ним на ДП "ЛДАРЗ" матеріальних цінностей. Наявність таких випадків може бути підставою для дискваліфікації". Суди вказали, що висновок від 03.06.2020 не містить посилань на невідповідність конкурсної пропозиції позивача, визначеній у додатку №2 "Кваліфікаційні вимоги до Постачальників", а відтак немає підстав стверджувати, що вилучення в межах кримінального провадження №42018140400000010 майна, що надійшло відповідачу від позивача, стало підставою для прийняття одного із спірних рішень. Крім того суди вказали, що вищевказане провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень службовими особами відповідача, а не позивача.
5.10.Однак, поза увагою попередніх судових інстанцій залишилось те, що вказана вимога додатку №2 є лише одною з конкретно визначених замовником, що підтверджує можливі ризики співпраці з постачальником, тоді як перелік вимог, за яких співпраця може бути визначена ризикованою, а тендерна пропозиція відхилена, зокрема, внаслідок встановлення інших достатньо обґрунтованих підстав для прийняття відповідного рішення, не обмежується вказаною та іншими вимогами цього додатку, та оцінюється посадовими особами замовника у кожному випадку з урахуванням визначених локальними актами принципів закупівель та встановлених фактичних обставин кожної окремої ситуації щодо кожного конкретного суб`єкта.
5.11.З огляду на викладене вище, а також враховуючи, що як на підставу для дискваліфікації позивача, відповідач посилався не лише на одну, зазначену вище умову додатку №2, а й вказував на те, що внаслідок вилучення у відповідача ТМЦ, поставлених позивачем, ділова репутація останнього сприймалася як негативна, а співпраця з таким суб`єктом містить фінансові та репутаційні ризики, під час вирішення цього спору, суди першої та апеляційної інстанції, мали б надати належну правову оцінку доводам сторін та поданим на їх обґрунтування доказам саме в контексті зазначених обставин, чого не було здійснено.
5.12.Крім того, для перевірки, чи діяла відповідальна особа відповідача на підставі та в межах своїх повноважень, доцільно з`ясувати, зокрема:
- чи є ці повноваження дискреційними;
- якщо так, то чи їхня реалізація (нереалізація) може бути об`єктом судового контролю, чи ж дискреція уповноваженого органу має виключний характер;
- якщо ж реалізація дискреційних повноважень може зазнати судового втручання для захисту порушених прав особи, то чи переслідував орган легітимну мету, чи діяв прозоро і в якомога у послідовніший спосіб;
- чи дотримав процедурні гарантії;
- чи належно вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; необ`єктивним або явно несправедливим.
5.13.Основна мета дискреції полягає в наступному:
- завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення тих або інших ситуацій, бо вони розглядаються в межах конкретних обставин, які можуть бути враховані відповідним суб`єктом;
- такі повноваження сприяють гнучкості, дозволяючи управлінським органам, які приймають рішення, адаптуватися до мінливих обставин та пріоритетів (за умови дотримання обмежень законності та розумності) та сприяють підвищенню ефективності (раціональності) та оперативності управлінської діяльності;
- дискреція дозволяє максимально повно врахувати права, свободи та інтереси приватної особи і, особливо, під час їх зважування з публічним інтересом.
5.14.Обов`язковою умовою для її застосування є зв`язаність дискреції нормативними та іншими актами, що, як наслідок, виключає існування "вільного розсуду" або розсуду за межами закону (права). Уповноважений суб`єкт наданих повноважень має/зобов`язаний здійснювати свою дискрецію відповідно до мети і наданих повноважень та дотримуватися меж дискреції, передбачених законом та іншими локальними актами. Якщо вказаний суб`єкт не виконує цих юридичних зобов`язань, він діє з помилковим застосуванням дискреції і, отже, протиправно.
5.15.Застосовуючи дискрецію, слід зважати також на основоположні права людини і громадянина та загальні принципи управління (насамперед, необхідність та пропорційність), які є об`єктивними межами для здійснення дискреції, але водночас і аргументами порівняльного співвідношення (для з`ясування питання, чи не було перевищення або зловживання дискрецією), їхнє порушення перетворює дискреційне рішення на протиправне.
5.16.Здійснюючи дискреційні повноваження уповноважений орган:
- переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями;
- дотримується принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної ситуації;
- дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації;
- забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою;
- приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується;
- забезпечує послідовне застосування загальних законодавчих та локальних норм з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної ситуації.
5.17.Вказані обставини також залишились поза увагою попередніх судових інстанцій, адже вирішуючи цей спір, останні не дослідили чи є, оцінка критеріїв "ефективності", "сумнівності", "ризикованості" співробітництва, реалізацією дискреційних повноважень посадовими особами замовника щодо визначення постачальника ТРП при здійснені закупівлі, та, відповідно, чи може інший суб`єкт чи орган, в тому числі і суд, втручатися у здійснення вказаним суб`єктом своїх повноважень на стадії визначення переможця.
5.18.Колегія суддів касаційної інстанції також зазначає про безпідставність висновків судів щодо порушення відповідачем визначених Порядками №5-од, №333 принципів закупівлі з огляду на неприйняття рішення про дискваліфікацію іншого учасника спірної процедури закупівлі - ТОВ "Промелектроніка", щодо якого, за твердженнями позивача та висновком судів, існували подібні обставини для відхилення його тендерної пропозиції, оскільки, як було зазначено вище, суди не дали оцінки доказам, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, і які залишилися без належної оцінки, якими відповідач обґрунтовував, що підставою для відхилення тендерної пропозиції позивача стали саме обставини вилучення раніше поставленого саме ним товару відповідачу, тоді як вказаних обставин щодо ТОВ "Промелектроніка" суди не встановили.
5.19.Крім того, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при здійсненні судочинства застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
5.20.Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
5.21.Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
5.22.При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
5.23.У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, це запобігання тому, щоб відбулося.
5.24.При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
5.25.Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
5.26.Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
5.27.Слід враховувати, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 у справі "Артіко проти Італії", пункт 32 рішення від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"), тобто, у кінцевому результаті, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.
5.28.Абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 передбачено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
5.29.Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
5.30.За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
5.31.Як передбачено статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
5.32.Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
5.33.Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
5.34.Законодавець у частинах першій та другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.35.Відповідно до частини першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосудця, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
5.36.Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
5.37.Таким чином, право на захист - це нормативно врегульована можливість управомоченого суб`єкта застосувати засоби правоохоронного характеру для відновлення порушеного права та застосування передбачених законом методів для припинення дій, завдяки яким право було порушено.
5.38.Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
5.39.Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14 144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12 187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14 338цс18).
5.40.Разом з тим вирішуючи спір, суд повинен не тільки надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту ефективне відновлення порушеного права позивача.
5.41.Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно- примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
5.42.У розумінні приписів статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГПК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
5.43.Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
5.44.Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
5.45.Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
5.46.Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
5.47.Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував, що задоволення цього позову не призведе до жодного ефективного та реального відновлення порушеного, на думку позивача, права чи законного інтересу, оскільки оскаржуваний тендер не відновить свою дію та відповідач, не маючи потреби у закупівлі товару, не укладе відповідний договір на закупівлю. На підтвердження зазначених доводів відповідачем до відзиву на нову редакцію позову, суду надавалися службові записки начальника відділу закупівель та супроводження договорів М.М. Маслова, заступника директора підприємства з виробництва Д.М. Єрмоліна, рішення відповідальної особи про скасування закупівлі у зв`язку з відсутністю потреби та докази закупівлі необхідної продукції за результатами тендеру №UA-2020-07-09-000884-b від 09.07.2020.
5.48.Вітм, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, оцінили лише належність обраного позивачем способу захисту порушених, на його думку, прав та обмежились посиланням на те, що обраний позивачем спосіб захисту прямо визначений нормою пункту 10 частини першої статті 20 ГПК України, втім суди не надали належної оцінки зазначеним вище доводам відповідача щодо ефективності цього способу захисту та поданим на їх обґрунтування доказам, та не встановили чи може обраний позивачем спосіб захисту відновити його у праві/інтересі бути поновленим у статусі переможця закупівлі та мати наслідком укладення відповідного договору за вказаних обставин.
5.49.Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу.
5.50.Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані сторонами докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
5.51.У рішенні ЄСПЛ у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою ЄСПЛ (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.
5.52.В порушення наведених вище приписів законодавства, суди попередніх інстанцій у судових рішеннях не надали належної оцінки доводам відповідача щодо наявності об`єктивних причин для відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", а також щодо неефективності обраного позивачем способу захисту порушених, на його думку, прав/інтересів та не навели належних обґрунтувань щодо відхилення таких доводів.
5.53.Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.54.Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.