ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4790/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Петровського В. В.,
відповідача - Перепелиціна К. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Тарасенко К. В., Разіна Т. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 (суддя Гумега О. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно "
до Київської міської ради
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" (далі - ТОВ "УСКК "Україно") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київська міськрада) про визнання укладеною з моменту набрання судовим рішенням законної сили додаткової угоди про поновлення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22.07.1994 за № 66-5-00001 (далі - договір від 22.07.1994), у редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправне ухилення Київської міськради від укладення додаткової угоди до договору від 22.07.1994, про поновлення якого Київською міськрадою було прийнято рішення від 20.11.2018 № 87/6138 "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) для розміщення водно-спортивної бази на вул. Труханівській, 40 у Дніпровському районі м. Києва та внесення змін до нього" (далі - рішення від 20.11.2018); належне виконання ним як орендарем умов зазначеного договору; користування позивачем спірною земельною ділянкою та внесення орендної плати за неї, що, на думку позивача, є підставою для визнання укладеною у судовому порядку додаткової угоди до договору від 22.07.1994 на той самий строк і на тих самих умовах на підставі положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".
1.2. У відзиві на позов Київська міськрада заперечила проти його задоволення, просила відмовити у його задоволенні, наголошуючи, зокрема, на тому, що неукладення додаткової угоди сталося з вини позивача, оскільки він не надав Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів) запитуваних останнім документів, визначених чинним законодавством, для укладення додаткової угоди про поновлення та внесення змін до спірного договору, у тому числі оригіналу витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який є необхідним для розрахунку розміру орендної плати за землю як істотної умови договору оренди землі; крім того, у матеріалах справи немає належних та допустимих доказів про зволікання чи ухилення Київської міськради від укладення додаткової угоди до договору.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, позов задоволено повністю. Визнано укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі додаткову угоду про поновлення договору від 22.07.1994 та викладено у резолютивній частині судового рішення її редакцію.
2.2. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач належним чином виконував умови договору від 22.07.1994 і за місяць до закінчення строку його дії він звернувся до відповідача з листом про поновлення договору на тих самих умовах, які були передбачені ним, і про внесення змін до договору в частині продовження строку його дії до 22.07.2024, долучивши до такого листа проєкт відповідної угоди; після закінчення строку договору позивач продовжив користуватися земельною ділянкою та сплачувати за землекористування орендну плату; Київська міськрада жодних письмових заперечень проти поновлення договору оренди і продовження користування позивачем спірною земельною ділянкою не заявляла; 20.11.2018 Київська міськрада прийняла рішення про поновлення спірного договору та внесення змін до нього, проте зволікає з укладенням відповідної додаткової угоди до спірного договору, що, як зазначив суд, свідчить про порушення прав позивача та наявність підстав для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення спірного договору у редакції позивача у судовому порядку.
Судове рішення обґрунтоване положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" як у редакції, чинній до 12.03.2011, тобто на час виникнення переважного права на поновлення договору оренди (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і в редакції, чинній на час прийняття Київською міськрадою рішення від 20.11.2018).
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Київська міськрада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову і рішення у справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник аргументує подання касаційної скарги положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційний господарський суд під час ухвалення постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц щодо умов для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Зокрема, скаржник наголошує на ненаданні позивачем нотаріально посвідчених копій документів щодо правового статусу об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), копій матеріалів технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, якщо такі розташовані на спірній земельній ділянці, витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що унеможливлює визначення та погодження з орендарем обґрунтованого розміру орендної плати і що, на думку відповідача, свідчить про недосягнення сторонами згоди з істотних умов такого договору.
Скаржник також зазначає про неврахування судами того, що вирішення питання про поновлення договору оренди землі можливе лише на пленарному засіданні Київської міськради в порядку, визначеному Регламентом Київської міськради і Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міськради від 20.04.2017 № 241/2463.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "УСКК "Україно" просить закрити касаційне провадження або відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, посилаючись на неподібність правовідносин у цій справі та справі, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
3.3. Від ТОВ "УСКК "Україно" також надійшли письмові пояснення у справі та письмові тези виступу адвоката у судовому засіданні.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 (судді: Дроботова Т. Б. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міськради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/4790/20 із здійсненням розгляду справи у судовому засіданні.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.04.2021 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Чумак Ю. Я., Багай Н. О.
Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 провадження у справі № 910/4790/20 було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2021 поновлено провадження у справі № 910/4790/20 із здійсненням розгляду касаційної скарги Київської міськради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/4790/20 у судовому засіданні 02.11.2021, в якому було оголошено перерву до 09.11.2021.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши з урахуванням розумних строків у розумінні положень статті 114 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 28.10.1993 Київською міськрадою народних депутатів (наразі - Київська міськрада) прийнято рішення № 4-а "Про вилучення і надання земель", згідно з яким УСКК "Україно" (наразі - ТОВ "УСКК "Україно") надано в тимчасове користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 3,971 га під розміщення водно-спортивної бази за рахунок земель держлісфонду в кварталі 65 Дніпровського лісництва.
17.02.1994 Київською міськрадою народних депутатів прийнято рішення "Про внесення змін в рішення Київської міськради народних депутатів № 4-а від 28.10.1993 року", відповідно до якого строк оренди було збільшено та визначено - 15 років.
01.04.1994 між Київською міськрадою народних депутатів та УСКК "Україно" було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який було зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею 22.07.1994.
На виконання умов цього договору позивачеві було надано в тимчасове користування на умовах оренди строком на 15 років земельну ділянку площею 39 740 м2 за рахунок земель Дніпровського лісництва Дарницького лісопаркового господарства для розміщення водно-спортивної бази.
У пункті 2.1 договору встановлено, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно із Законом України "Про плату за землю" у розмірі одного земельного податку.
Згідно з підпунктом а) пункту 3.2 договору землекористувач має право, зокрема, поновлювати договір після закінчення строку його дії.
Водночас, як з`ясували суди, цей договір не містить визначення умов, на яких здійснюється поновлення його дії.
Суди зазначали, що оскільки відповідно до умов договору ТОВ "УСКК "Україно" було надано земельну ділянку в тимчасове користування на умовах оренди строком на 15 років, строк дії договору закінчився 22.07.2009.
22.06.2009, тобто за місяць до закінчення строку дії договору, ТОВ "УСКК "Україно" направило до Київського міського голови лист-звернення від 22.06.2009 № 21 (вхідний № 24056 від 22.06.2009) про поновлення спірного договору на тих самих умовах, які були передбачені ним та внесення змін до договору щодо продовження строку його дії до 22.07.2024. До цього листа було додано угоду про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) у двох примірниках.
ТОВ "УСКК "Україно" також подало до Київської міськради клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки А-22080.
31.07.2009 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (КМДА) у листі № 05358/21082 повідомило ТОВ "УСКК "Україно" про те, що рішення Київської міськради про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), що знаходиться в кварталі № 65 Дніпровського лісництва Дніпровського району м. Києва, не приймалося, питання щодо підписання запропонованої товариством угоди буде розглянуто після прийняття Київською міськрадою відповідного рішення.
Суди попередніх інстанцій також установили, що за зверненням позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра Плюс" розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення водно-спортивної бази на вул. Труханівській, 40 у Дніпровському р-ні м. Києва.
09.11.2015 на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою було внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:66:040:0013 площею 3,9740 га, розташованою за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Труханівська, 40 (витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.04.2017 № НВ-8000530482017).
26.01.2016 Департамент земельних ресурсів направив ТОВ "УСКК "Україно" лист № 057041-1222 "Щодо поновлення та внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (до справи А-22080)", в якому зазначив, що Департамент земельних ресурсів не заперечуватиме проти поновлення договору від 22.07.1994 за умови належності замовнику всіх розташованих на земельній ділянці об`єктів, відсутності заперечень Київської міськради, приведення розміру орендної плати у відповідність до чинного законодавства, виконання обов`язків землекористувача та інших умов договору та внесення змін до нього в частині заміни слова УСКК "Україно" на "ТОВ "УСКК "Україно" і доповнення тексту договору словами та цифрами "на вул. Труханівській, 40 у Дніпровському районі м. Києва".
20.11.2018 Київська міськрада прийняла рішення щодо поновлення ТОВ "УСКК "Україно" договору від 22.07.1994 та внесення змін до нього. Зокрема, цим рішенням було передбачено поновити на 15 років договір від 22.07.1994 щодо користування земельною ділянкою площею 3,9740 га, кадастровий номер 8000000000:66:040:0013, укладений між Київської міськрадою народних депутатів та УСКК "Україно" для розміщення водно-спортивної бази (категорія земель - землі лісогосподарського призначення, код КВЦПЗ 09.02, справа А-22080) (пункт 1) та внести зміни до договору від 22.07.1994, а саме слова УСКК "Україно" замінено словами "ТОВ "УСКК "Україно"; текст договору доповнено словами та цифрами "на вул. Труханівській, 40 у Дніпровському районі м. Києва" (пункт 2).
Згідно з пунктом 3.1 цього рішення на ТОВ "УСКК "Україно" покладено обов`язок у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів документи, визначені чинним законодавством, для укладення додаткової угоди про поновлення та внесення змін до спірного договору.
15.01.2019 Департамент земельних ресурсів направив ТОВ "УСКК "Україно" лист № 05716-920, в якому повідомлено про те, що згідно з положеннями Порядку набуття прав на землю із земельної комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міськради від 20.04.2017 № 241/2463 (далі - Порядок), товариство повинно у місячний термін направити до Департаменту земельних ресурсів звернення щодо отримання проекту договору оренди земельної ділянки, додавши фотофіксацію земельної ділянки, будівель та споруд, розташованих на ній; щодо здійснення розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, зазначивши інформацію про фактичне використання земельної ділянки, будівель і споруд згідно з КВЕД та наявність (відсутність) орендарів цих будівель і споруд, додавши оригінал витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, актуального на момент подачі відповідного звернення.
20.02.2019 ТОВ "УСКК "Україно" направило до Департаменту земельних ресурсів лист № 9 (від 20.02.2019 вх. № 057/2154), в якому просило департамент розробити додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 3,9740 га, кадастровий номер 8000000000:66:040:0013, з урахуванням змін, передбачених рішенням від 20.11.2018 та надати орендареві для погодження згідно з положеннями Порядку.
27.03.2019 Департамент земельних ресурсів направив товариству лист від 27.03.2019 № 05716-6163, в якому повідомив, що підготовка відповідного проекту договору може бути забезпечена після надання ТОВ "УСКК "Україно" актуального витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, із зазначенням цільового призначення земельної ділянки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.
24.02.2020 ТОВ "УСКК "Україно" направило лист до Київської міськради (від 24.02.2020 вх. № 08/4428), в якому зазначило, що з моменту прийняття Київською міськрадою рішення від 20.11.2018 Департамент земельних ресурсів зволікає із підготовкою проекту додаткової угоди про поновлення договору від 22.07.1994; звернуло увагу на те, що вимога стосовно надання товариством витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки ТОВ "УСКК "Україно" продовжує користуватися земельною ділянкою площею 3,9740 га, розташованою за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Труханівська, 40, Київською міськрадою прийнято рішення про поновлення зазначеного договору, яке наразі є чинним, а також, беручи до уваги те, що Департамент земельних ресурсів зволікає із підготовкою проекту додаткової угоди про поновлення вказаного договору, товариство повідомило Київську міськраду, що самостійно розробило та підписало відповідний проект у двох екземплярах, які додало до листа.
4.4. Як свідчать матеріали справи та установили суди, предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "УСКК "Україно" до Київської міськради про визнання укладеною з моменту набрання судовим рішенням законної сили додаткової угоди про поновлення договору від 22.07.1994 у редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.
4.5. Ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції дійшли висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для його задоволення.
4.6. Не погодившись із судовими рішеннями у цій справі про задоволення позову, Київська міськрада оскаржила їх до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неврахування господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішення і постанови висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міськради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/4790/20 на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних скаржником судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, не може взяти до уваги посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних у справі судових рішень не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія центр" до фізичної особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим з підстав порушення переважного права позивача як орендаря на поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла після 12.03.2011) у зв`язку з тим, що орендодавець уклав з іншим товариством новий договір оренди цієї ж земельної ділянки, оскільки правовідносини у цій справі та у справі, що розглядається Верховним Судом, не є подібними, позаяк зазначену постанову прийнято за інших предмета і підстав позову, іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, інших фактичних обставин та зібраних у справах доказів, а також іншого матеріально-правового регулювання (різні редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Поза тим, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, колегія суддів з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 910/5710/19, яка була ухвалена вже після подання касаційної скарги у цій справі, стосовно спору, який виник щодо поновлення договору оренди землі, а саме те, що положеннями законодавства, зокрема статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 12.03.2011, не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частинах 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У частині 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Зі змісту частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 34 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Таким чином, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення.
Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Отже, виходячи з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018 у справі № 922/1008/17 та постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 912/1552/13, від 20.11.2012 у справі № 44/69 (за позовом ТОВ "УСКК "Україно" до Київської міськради про зміну умов договору (ті ж самі сторони, що й у справі, яка переглядається, спір стосувався поновлення у судовому порядку того ж самого договору)).
Згідно з положеннями частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом статті 252 цього Кодексу строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (стаття 254 Цивільного кодексу України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (стаття 631 Цивільного кодексу України).
Проте під час вирішення цього спору наведені положення законодавства залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій; суди не врахували, що в силу положень статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення (у наведеному випадку, яка була чинною на дату закінчення строку дії спірного договору), що, відповідно, унеможливлює застосування до спірних правовідносин статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діє після 12.03.2011, зважаючи на встановлені судами обставини закінчення строку дії договору від 22.07.1994 ще 22.07.2009.
Отже, зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, суди, вирішуючи спір у цій справі, мали достеменно встановити те, чи приймалося орендодавцем після закінчення дії спірного договору (22.07.2009) рішення про його поновлення, реалізація якого здійснюється шляхом укладення відповідного договору оренди або додаткової угоди про поновлення договору оренди, чого, проте, судами зроблено не було, адже, як вже зазначалося, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалося автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.
З огляду на неправильне застосування судами положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та помилкове застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час прийняття рішення від 20.11.2018), нез`ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, висновки судів про те, що наразі наявні підстави для поновлення договору оренди щодо спірної земельної ділянки в 2018 році, є передчасними.