ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 926/24/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явились,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 (головуючий суддя - Кордюк Г.Т., судді: Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.) та рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.03.2021 (суддя Ніколаєв М.І.)
у справі №926/24/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго"
про стягнення 70641074,15 грн,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.11.2021 №29.3-02/3980 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з запланованою відпусткою судді Кролевець О.А., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №926/24/21, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1.Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" (далі - МКП "Чернівцітеплокомуненерго") про стягнення 70641074,15 грн заборгованості, у тому числі: 55623547,67 грн основного боргу за поставлений на підставі договору від 08.10.2018 №5341/18-ТЕ-38 у період з 01.10.2018 по 30.04.2019 природний газ в кількості 31696,442 тис.куб.м; 8402410,42 грн - пені, нарахованої за період з 26.12.2018 по 30.09.2020; 3640250,27 грн - 3% річних та 2840287,65 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.12.2018 по 30.09.2020; 134578,14 грн - збитків, нарахованих за період з 01.03.2019 по 31.03.2019.
1.2.Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 08.10.2018 №5341/18-ТЕ-38 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.
1.3.Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проте звернувся із заявою про зменшення штрафних санкцій (пені) на 90%, в обґрунтування якої послався на:
- законодавчу заборону обмеження постачання теплової енергії в опалювальний період. Підприємство зобов`язано, незалежно від розрахунків за спожиту теплову енергію, забезпечити постачання теплової енергії з гарантованим рівнем обсягів, температури, параметрів та паралельно проводити розрахунки з постачальниками природного газу, електроенергії за водопостачання для виготовлення теплоносія;
- важкий фінансово-економічний стан та збитковість підприємства, що має місце внаслідок невідповідності діючим тарифам на теплову енергію, які затверджуються органом місцевого самоврядування, економічно обґрунтованим тарифам, які будуть покривати усі реальні видатки підприємства.
Відповідач заперечив щодо стягнення основної суми боргу в сумі 2596107,70 грн, посилаючись на те, що ця сума сплачена до звернення позивача до суду.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.08.10.2018 між АТ "НАК "Нафтогаз України" та МКП "Чернівцітеплокомуненерго" укладено договір №5341/18-ТЕ-38 постачання природного газу (далі - договір).
Пунктом 2.1 договору передбачено період та об`єм постачання природничого газу, а саме: постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природничий газ орієнтовним обсягом до 2197,670 тис. куб. метрів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до пункту 4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
За умовами пункту 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . Усього до сплати разом з податком на додану вартість 5930,40 грн.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2 договору).
У пункті 11.3 договору сторони погодили порядок внесення змін до цього договору: - усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 договору; - сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору.
За змістом пункту 12.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 17 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
2.2.У подальшому, до вказаного договору його сторони вносили зміни шляхом укладення додаткових угод.
2.3.За актами приймання-передачі природного газу, на виконання умов укладеного договору, позивач передав у власність відповідача для подальшої реалізації протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року природний газ на загальну суму 231760633,35 грн.
2.4.У зв`язку з тим, що оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 30.09.2020 у розмірі 55623547,67 грн.
2.5.16.05.2019 позивачем на адресу відповідача було відправлено акт-претензію за вих.№ 26-1348-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити (відшкодувати збитки) на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил в розмірі 1584549,22 грн за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором, розмір яких (збитків) було перераховано до суми 134578,14 грн.
2.6.У грудні 2020 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з МКП "Чернівцітеплокомуненерго" 70641074,15 грн заборгованості, у тому числі: 55623547,67 грн основного боргу; 8402410,42 грн пені; 3640250,27 грн 3% річних; 2840287,65 грн інфляційних втрат; 134578,14 грн збитків.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Чернівецької області рішенням від 30.03.2021 у справі №926/24/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021, позов задовольнив частково; стягнув з МКП "Чернівцітеплокомуненерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 53027439,97 грн основного боргу; 4201205,21 грн - пені; 3640250,27 грн - 3% річних; 2840287,65 грн - інфляційних втрат; 134578,14 грн - збитків та 708662,52 грн - судового збору; в частині стягнення 2596107,70 грн - основного боргу та 4201205,21 грн - пені відмовив.
3.2.Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо повного та вчасного розрахунку за поставлений природний газ, що призвело до виникнення у останнього боргу станом на момент вирішення спору в сумі 53027439,97 грн. У частині стягнення 2596107,70 грн основного боргу суди відмовили, оскільки ця сума була сплачена відповідачем до звернення позивача до суду. Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків, 3% річних, інфляційних втрат та пені суди дійшли висновків, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими. Разом з тим, з врахуванням обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, суди вказали про наявність підстав, визначених статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для зменшення розміру пені на 50%.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
4.1.АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду із касаційно скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.03.2021 у справі №926/24/21 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 4201205,21 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
4.2.АТ "НАК "Нафтогаз України" у якості підстави касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 стосовно застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України
4.3.На переконання скаржника, зменшуючи належний до стягнення розмір пені, судами попередніх інстанцій не було досліджено, чи є цей випадок винятковим, а також не враховано інтереси позивача.
4.4.Комунальне підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
4.5.Відповідач зазначає, що висновки судів про наявність правових підстав для зменшення суми пені є законними та обґрунтованими, оскільки судами реалізовано передбачене законодавством право, і при використанні таких дискреційних повноважень у повній мірі враховано всі обов`язкові умови їх застосування, що передбачені положеннями чинного законодавства.
5.Позиція Верховного Суду.
5.1.Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваними рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду в частині зменшення розміру пені на 50% у зв`язку з відсутністю у судів попередніх інстанцій підстав для застосування до спірних правовідносин сторін статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
5.2.Таким чином, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні пені в сумі 4201205,21 грн. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.
5.3.Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
5.4.Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
5.5.Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
5.6.Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
5.7.Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
5.8.З огляду на наведене вище Суд відхиляє доводи касаційної скарги, наведені в пункті 4.3 цієї постанови, та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до конкретних обставин цієї справи, зробили правильні висновки про можливість зменшення пені на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, зважаючи на:
- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання, та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію;
- відповідач є комунальним підприємством, що створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості, та не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків кінцевих споживачів за поставлений природний газ;
- збитковість підприємства підтверджується наявними в матеріалах справи доказами - балансами, звітами про фінансові результати діяльності підприємства;
- відсутність понесення позивачем прямих збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача;
- стягнення пені та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань не є основним доходом АТ "НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність.
5.9.Судами також враховано, що окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем було застосовано до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.
5.10.У той же час, нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.
5.11.При цьому суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача (який просив зменшити розмір пені на 90% від заявленої суми) та присудження до стягнення 50% від належної до стягнення суми пені, що, з урахуванням обставин справи: (1) є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника; (2) узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення; (3) є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.
5.12.Аргументи скаржника стосовно того, що суди, зменшуючи розмір штрафних санкцій, не оцінили, чи є цей випадок винятковим, Суд відхиляє, оскільки, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, вважає, що застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
5.13.При цьому колегія суддів також зазначає, що в сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі та її економічного становища, обставини, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, свідчать про їх винятковість, а отже вбачається наявність підстав у суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, для часткового задоволення такого клопотання.
5.14.Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України та зменшено розмір штрафних санкцій.
5.15.Отже у цій справі суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судовій практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.
5.16.Посилання позивача на те, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 щодо застосування норм статей 551 ЦК України та 233 ГК України відхиляються, оскільки: висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у цій справі не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки право суду зменшити розмір пені було реалізоване ним у обох справах у конкретних випадках за наслідками оцінки обставин кожної справи, наведених учасниками справ обґрунтувань та дослідження доказів.
5.17.На підставі викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4201205,21 грн.