ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа №520/8743/19
адміністративне провадження № К/9901/4451/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, - адвоката Тітова Ігоря Борисовича, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді - Чалий І.С., Бегунц А.О.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень,
установив:
У серпні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДФС у Харківській області від 24 червня 2019 року рішення: податкові повідомлення-рішення №00009391306, №00009411306, №00009421306, №00009441306, №00009451306, №00009461306, №00009471306; рішення про застосування штрафних санкцій №00000731706 та №00009431306; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №00000731706;
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він, як платник єдиного податку другої групи, виконав свій обов`язок та відобразив в книзі обліку доходів дохід, отриманий в готівковій формі, від господарської діяльності, пов`язаної з наданням послуг за договорами доручення. При цьому, він міг отримувати дохід як в готівковій, так і в безготівковій формі, тобто не зобов`язаний мати документи, які підтверджують отримання винагороди.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, представник позивача звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
У розрізі підстави касаційного оскарження рішення заявник касаційної скарги посилається на те, що апеляційним судом безпідставно взято до уваги відомості, які містились у листах ТОВ "Пост Фінанс", щодо отриманих позивачем доходів, оскільки така інформація має обмежений доступ і може бути отримана лише за рішенням суду.
У продовження своїх доводів представник позивача наголошує, що при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежовувати, в яких відносинах вона виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа. Разом з тим, в ході проведення перевірки та під час розгляду справи в суді відповідачем не доведено, що грошові кошти були отримані позивачем саме як фізичною особою-підприємцем. Звертає увагу, що надані довірителями документи (книги обліку доходів, податкові декларації тощо) підтверджують отримання й декларування доходу, про який йдеться в листах через ТОВ "Пост Фінанс", саме ними. Також, просить врахувати, що позивачем на підтвердження своїх доводів надано до суду не лише власні первинні документи бухгалтерського обліку, але й документи, які посвідчують походження та відображення у бухгалтерському та податковому обліку й подальшу реалізацію товарів іншими суб`єктами господарювання, з якими позивач укладав договори доручення та в межах яких він діяв.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу представника позивача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди обох інстанцій встановили, що на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 18 квітня 2019 року №2877 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, повноти та своєчасності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої 31 травня 2019 року складено акт.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 2 пункту 293.8 статті 293 ПК України, у зв`язку з чим занижено податкові зобов`язання з єдиного податку за 2017 рік на 448809,90 грн; підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 170 ПК України, в частині відсутності обліку доходів та витрат за встановленою формою з 1 січня по 31 грудня 2018 року; підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту 177.5.2, пункту 177.5, пункту 177.11 статті 177 ПК України, а саме: не надано декларацію про майновий стан та доходи за 1 квартал 2018 року та 2018 рік; пункту 177.1, пункту 177.2, підпункту 177.4.5 пункту 177.4, підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України, а саме: завищено витрати та занижено чистий оподаткований дохід за 2018 рік на 1829464,28 грн, що привело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2018 рік на суму 329303,57 грн; статей 168, 176, підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України в частині заниження податкових зобов`язань по військовому збору за 2018 рік в сумі 27441,96 грн; пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), а саме: надання звітів за 2018 рік не за встановленою формою; пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, частини другої статті 9 Закону №2464-VI, а саме: заниження єдиного внеску за 2018 рік на загальну суму 147430,80 грн; пункту 181.1 статті 181, пункту183.4 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, а саме: заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за 2018 рік в сумі 367858,60 грн; пунктів 44.1 та 44.3 статті 44 ПК України; статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: з 1 січня по 31 грудня 2018 року при розрахунках за готівкові кошти з покупцями не застосовував книгу обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.
Позивачем було подано заперечення на висновки акта документальної позапланової невиїзної перевірки, разом із оригіналами та копіями документів фінансової звітності господарської діяльності фізичної особи-підприємця. За результатами розгляду заперечень висновки акта в частині встановлених порушень та донарахованих сум зобов`язань залишено без змін.
На підставі встановлених перевіркою порушень відповідачем 24 червня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення №00009441306, яким нараховано 561012,38 грн, №00009411306, яким нараховано 510,00 грн, №00009391306, яким нараховано 340,00 грн, №00009421306, яким нараховано 411629,46 грн, №00009461306, яким нараховано 34302,45 грн; №00009451306, яким нараховано 59823,25 грн, №00009471306, яким нараховано 1,00 грн, рішення №00009401306 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом №2464-VI, яким нараховано 170,00 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №00000731706, якою нараховано 147430,80 грн; рішення №00009431306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким нараховано 14743,08 грн.
Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у фінансовій звітності відображені доходи, які отримані за наслідком виконання договорів доручення, укладених між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як суми отриманої винагороди повіреного. Відповідачем, своєю чергою, не наведено переконливих доводів, які б ґрунтувалися на об`єктивній інформації щодо діяльності позивача, а під час перевірки не взято до уваги первинні документи, які були надані платником податків, щодо такої діяльності.
Приймаючи протилежне рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено, що кошти, отримані на його ім`я протягом 2017 - 2018 років, були отримані ним для передачі третім особам за винагороду відповідно до договорів доручення, а відтак, дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем рішень.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Статтею 292 ПК України регламентовано порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп.
Відповідно до пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є: дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно з пунктом 292.4 статті 292 ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (пункт 292.6 статті 292 ПК України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Видами діяльності є, зокрема, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
З акта перевірки апеляційним судом з`ясовано, що до ГУ ДФС у Харківської області надійшла податкова інформація (листи Державної фіскальної служби України від 16 листопада 2018 року та від 22 листопада 2018 року) щодо платників податків-фізичних осіб, які користувалися послугами ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Пост Фінанс", зокрема й щодо ФОП ОСОБА_1, який протягом 2017 - 2018 років реалізовував товар, доставку якого здійснювала ТОВ "Нова пошта", а розрахунки за товар здійснювались із залученням ТОВ "Пост Фінанс". Так, платником податків отримано грошові перекази у 2017 році в сумі 4492100,00 грн, у 2018 році у сумі 1839300,00 грн, при цьому згідно з даними інформаційних ресурсів ДФС України, загальна сума одержаного доходу згідно з декларацією платника єдиного податку за 2017 рік склала 353658,10 грн, за 2018 рік - 1004744,00 грн.
З урахуванням виявлених фактів за результатами перевірки платника податків ОСОБА_1 встановлено перевищення граничного обсягу доходів у 2017 році на 2992066,00 грн, у зв`язку з чим він був зобов`язаний перейти із застосування ставки єдиного податку третьої групи або відмовитися від застосування спрощеної системи. Однак, платником податків застосування ставки в розмірі 15 відсотків не здійснено, заяви стосовно відмови від застосування спрощеної системи оподаткування не надано, перехід з 1 січня 2018 року на загальну систему оподаткування не здійснено.
Перевіряючи висновки акта перевірки, які базуються на фактах перевищення позивачем суми обсягу доходу платника єдиного податку, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що відповідно до договорів доручення, платник податків ОСОБА_1 був повіреним, а платники податків ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - виступали довірителями.
За умовами укладених договорів повірений, діючи на підставі довіреностей, зобов`язується вчинити від імені та за рахунок довірителів отримання грошових переказів та інших видів грошових нарахувань будь-якої поштової кореспонденції, листів, поштових відправлень, документів, посилок, вантажів тощо в усіх організаціях, поштових відділеннях, у тому числі у відділеннях Нової Пошти, філіях, у відділеннях зв`язку. Довіритель, своєю чергою, зобов`язується сплачувати щомісяця за фактично відпрацьований час повіреному фіксовану грошову винагороду, після чого сторони підписують акт виконаних робіт. Так, договорами доручення обумовлено, що повірений отримує грошову винагороду від ОСОБА_2 - 4055.,00 грн./міс, від ОСОБА_3 - 3300,00 грн/міс, від ОСОБА_4 - 3500,00 грн./міс.
Виконання вказаних договорів позивач підтверджує складеними сторонами правочинів актами приймання виконаних робіт від 17 січня 2018 року, 28 березня 2018 року, 30 січня 2018 року, 10 січня 2018 року, відповідними дорученнями, актами приймання-передачі (коштів), а також книгою обліку доходів ФОП.
Так, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що суми, отримані позивачем від довірителів, відображені в книзі обліку, а саме: 10 січня 2018 року - 10500 грн, 17 січня 2018 року - 16220 грн, 30 січня 2018 року - 13200 грн, 28 березня 2019 року - 6600 грн.
Поряд із тим, відповідно до листа ТОВ "Пост Фінанс" щодо надання інформації про суми отриманих ОСОБА_1 грошових переказів за 2015-2018 роки встановлено, що у 2017 році він отримав дохід у розмірі 4492066 грн, у 2018 році - 1839293 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію у спорі позивач, на противагу доводам контролюючого органу, наполягав на тому, що суть його зобов`язань за договорами доручень, укладених з фізичними особами, зводилась до наступного: позивач, на підставі виданих довіреностей, здійснював через поштові установи відправку товару, належного контрагентам, третім особам, а також отримував від імені та в інтересах своїх контрагентів плату за надісланий товар і передавав його довірителям. Своєю чергою, вже безпосередньо контрагенти, після передачі позивачем оплати за належні їм товари, відображали його в своїй податковій звітності як прибуток і здійснювали з цих сум сплату податків та зборів.
З метою з`ясування наявності первинних документів щодо походження товару, який передавався позивачеві та відправлявся ним, документального оформлення передачі товарів позивачу для відправки, його номенклатури, кількості, судом апеляційної інстанції запропоновано позивачу надати відповідні докази. На підтвердження наявності договірних відносин з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також обсягу наданих позивачем послуг, останнім надано до суду копії щорічних декларацій вказаних осіб, звітів 1-ДФ, товарних чеків, видаткових накладних, книг обліку доходів, квитанцій "Пост Фінанс". Втім, як вбачається з висновків суду апеляційної інстанції, викладених у його рішенні, надані позивачем документи не спростували висновків контролюючого органу, покладених в основу акта перевірки.
Так, відповідно до договорів доручення позивач зобов`язувався вчинити від імені та за рахунок довірителів отримання грошових переказів, проте, як достовірно встановлено судом апеляційної інстанції з наявних у справі доказів (квитанцій ТОВ "Пост Фінанс"), кошти (грошові перекази) від отримувачів товарів надходили саме на ім`я ОСОБА_1, а не його довірителів.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами того, що кошти, надіслані на його ім`я протягом 2017 - 2018 років, були отримані ним для передачі третім особам за винагороду відповідно до договорів доручення.
Дослідивши надані позивачем акти виконаних робіт, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з них неможливо встановити, за який період позивачем надані послуги з отримання коштів, оскільки означені акти містять лише інформацію про кількість місяців, за які мають бути сплачені кошти відповідно до договорів доручення. Судом також враховано, що вказані акти приймання виконаних робіт є типовими та не дають можливості встановити, які саме доручення були виконані повіреним, оскільки в них йде мова лише про узагальнені зобов`язання повіреного відповідно до предметів укладених договорів.
Таким чином, проаналізувавши наявні у справі документи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не пред`явлено доказів, які б підтверджували, яким чином та у якій формі він отримав дохід від наданих довірителям послуг у розмірі 46520,00 грн.
Переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.
Підстав стверджувати, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, як на цьому наполягає представник позивача, - в даному випадку відсутні. За приписами пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Отже, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Решта аргументів скаржника у розрізі підстави касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду і не є свідченням неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень ПК України.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду