ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 440/473/20
адміністративне провадження № К/9901/189/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі комісії з припинення
про стягнення коштів невиплачених при звільненні,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 (головуючий суддя - Супрун Є.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 (головуючий суддя - Мінаєва О.М., судді - Калиновський В.А., Кононенко З.О.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі комісії з припинення, в якій просила суд стягнути на свою користь вихідну допомогу при звільненні внаслідок ліквідації юридичної особи у розмірі не менше середньомісячного заробітку, що становить 11 940,47 грн, та середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичної виплати.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області порушено її права на отримання вихідної допомоги при звільненні, гарантованого статтею 44 Кодексу законів про працю України, в розмірі не менше середнього місячного заробітку, а також права на отримання середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, гарантованого статтею 117 зазначеного Кодексу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020, позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі комісії з припинення на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 11 940,47 грн.
Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі комісії з припинення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 34 988,31 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
4. Суди попередніх інстанцій, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, дійшли висновку про те, що позивач має законні сподівання на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до ч. 1 ст. 44 КЗпП України, та визнали обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 щодо порушення її права на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому судами стягнуто вказану суму з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, оскільки зазначена юридична особа не ліквідована, а лише перебуває у стані припинення.
5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що приймаючи наказ від 23.12.2019 №1785/к "Про звільнення працівників" в частині звільнення з посади ОСОБА_1, відповідач вказав на пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 Кодексу законів про працю України.
6. Також, суди визнали обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з огляду на факт невиплати вихідної допомоги.
7. Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій вказали на те, що на момент звільнення позивач ОСОБА_1 перебувала у відносинах публічної служби у період з 10.07.2007 по 28.12.2019 саме з Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області, а тому вимоги позивача до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) визнали такими, що заявлені до неналежного відповідача, та відмовили у їх задоволенні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. У січні 2021 року Північно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Суми) подано касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020.
9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
10. Касаційна скарга мотивована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 87 Закону України "Про державну службу" відносно виплати вихідної допомоги у подібних правовідносинах, а також неврахуванням судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №333/298/16-ц, постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №823/1652/16, та від 16.05.2018 у справі №466/1171/16-а.
11. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що спір у справі стосується припинення державної служби, а оскільки в Законі України "Про державну службу" відсутнє посилання, що ці відносини мають бути врегульовані також і законодавством про працю, у даному випадку, на думку скаржника, мають бути застосовані виключно приписи Закону України "Про державну службу".
12. Також, скаржник вважає, що вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати виплачується державному службовцю у разі його звільнення тільки з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"; у разі звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу не передбачено виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати.
13. У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає доводи касаційної скарги безпідставними, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач зазначає, що законодавством, чинним на дату її звільнення, було передбачено застосування норм КЗпП України у разі звільнення, крім того, наказ про її звільнення було прийнято на підставі в тому числі ст. 40 КЗпП України.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 для розгляду справи №440/473/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пп. 1, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
16. Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2021 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 працювала на посадах державної служби (10.07.2007 прийнято присягу державного службовця) у ГТУЮ у Полтавській області у період з 10.07.2007 по 28.12.2019, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 :
- з 10.07.2007 по 19.10.2008 - на посаді головного спеціаліста відділу легалізації об`єднань громадян, систематизації законодавства, правової допомоги та експертного забезпечення правосуддя Головного управління юстиції у Полтавській області;
- з 20.10.2008 по 25.09.2012 - на посаді провідного спеціаліста відділу кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Полтавській області;
- з 26.09.2012 по 02.01.2013 - на посаді головного спеціаліста відділу кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Полтавській області;
- з 03.01.2013 по 28.02.2013 - на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації юридичних осіб та легалізації об`єднань громадян реєстраційної служби Головного управління юстиції у Полтавській області;
- з 01.03.2013 по 05.03.2015 - на посаді головного спеціаліста відділу кадрової роботи та державної служби Головного управлінні юстиції у Полтавській області;
- 06.03.2016 по 28.12.2019 - на посаді головного спеціаліста відділу кадрової роботи та державної служби ГТУЮ у Полтавській області (22.05.2017 відділ кадрової роботи та державної служби перейменовано у відділ персоналу).
18. 24 жовтня 2019 року позивачу вручено попередження про вивільнення, копія якого міститься у матеріалах справи.
19. Наказом ГТУЮ у Полтавській області від 23.12.2019 №1785/к "Про звільнення працівників" у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Полтавській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", наказу Міністерства юстиції України від 16.10.2019 №3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України", пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 4 частини 1 статті 83 та пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу персоналу ГТУЮ у Полтавській області 28.12.2019 у зв`язку з ліквідацією, з припиненням державної служби. Відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки" наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані відпустки.
20. Вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку ОСОБА_1 ГТУЮ у Полтавській області не виплачено.
21. Згідно з довідкою про середній заробіток ОСОБА_1, виданою Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області 09.01.2020 за №09-29/6362, середній заробіток ОСОБА_1 за період з 01.10.2019 по 30.11.2019 за один робочий день складає 555,37 грн, звідси - розмір середньомісячної заробітної плати/вихідної допомоги становить 11 940,47 грн з розрахунку 21,5 відпрацьованих робочих днів у період з 01.10.2019 по 30.11.2019, що передував звільненню.
IІІ. Позиція Верховного Суду
22. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
24. Підставою для відкриття касаційного оскарження позивач вказав відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 87 Закону України "Про державну службу" відносно виплати вихідної допомоги у подібних правовідносинах.
25. Спірним питанням у цій справі є застосування норм статті 87 Закону України "Про державну службу" в частині виплати вихідної допомоги державному службовцю у зв`язку з припиненням ним державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 вказаного Закону (ліквідація державного органу).
26. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника із висновком судів попередніх інстанцій про поширення на позивача приписів пункту 1 частини першої статті 40 та статті 44 КЗпП України в частині гарантій на отримання вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з ліквідацією органу.
27. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГТУЮ у Полтавській області від 23.12.2019 №1785/к "Про звільнення працівників" у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Полтавській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", наказу Міністерства юстиції України від 16.10.2019 №3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" пункту 1 статті 40 КЗпП України, пункту 4 частини 1 статті 83 та пункту 11 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації ГТУЮ у Полтавській області 28 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією, з припиненням державної служби.
28. Таким чином ГТУЮ у Полтавській області поширено на позивача приписи пункту 1 статті 40 КЗпП України.
29. Відповідно сформованої Верховним Судом правової позиції у подібних правовідносинах, викладеної у постановах від 04.02.2021 у справі №440/181/20, від 22.04.2021 у справі №440/297/20, від 22.04.2021 у справі №440/704/20, від 12.06.2021 у справі №440/2117/20, виходячи із принципу верховенства Конституції і прямої дії її норм (складових принципу верховенства права; стаття 8 Конституції) до цих правовідносин у спірний період обґрунтованим є застосування загального регулювання трудових відносин, що здійснюється КЗпП України.
30. До внесення змін Законом №117-ІХ від 19.09.2019 (тобто до 25.09.2019) підстава звільнення у зв`язку з ліквідацією державного органу була зазначена у пункті 1 частини першої статті 87, і, таким чином, на звільнення з цієї підстави поширювалося положення частини четвертої статті 87 щодо виплати вихідної допомоги. Законом № 117-ІХ від 19.09.2019 зазначена підстава звільнення була виокремлена в окремий пункт 1-1, однак у частину четверту статті 87 відповідні зміни не вносилися. Водночас, уже Законом № 44-ІХ від 14.01.2020, що набрав чинності 13.02.2020 (тобто через 5 місяців) частина четверта статті 87 була доповнена вказівкою на пункт 1-1.
31. Водночас, у період з 25.09.2019 по 13.02.2020 нормами частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу" не було врегульовано питання виплати вихідної допомоги державним службовцям, державна служба яких припинялася у зв`язку з ліквідацією державного органу на підставі пункту 1-1 частини першої Закону.
32. Необхідно зауважити, що часті зміни законодавства перешкоджають належному забезпеченню дотримання принципу верховенства права та правової визначеності. Як вказав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018, "особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб".
33. Конституційний Суд України у рішенні від 16.10.2007 № 8-рп/2007 вказав, що "державна служба та служба в органах місцевого самоврядування є одним з видів трудової діяльності громадян". Тому отримання вихідної допомоги при звільненні слід розглядати не лише як майнове право, але також і як складову трудових прав особи. Для державних службовців, які звільнялися зі служби у зв`язку з ліквідацією державного органу до 25.09.2019, право отримання вихідної допомоги існувало (і, продовжує існувати з 13.02.2020).
34. Колегія суддів зауважує, що вказані висновки були сформовані Верховним Судом після прийняття оскаржуваних у цій справі рішень, водночас в силу положень ст. 341 КАС України Суд зазначає, що наведена правова позиція, викладена у подібних правовідносинах, має бути врахована під час вирішення цієї справи в порядку касаційного перегляду справи.
35. За таких обставин, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що приймаючи наказ від 23.12.2019 №1785/к "Про звільнення працівників" в частині звільнення з посади позивача, відповідач вказав на пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України.
36. Обґрунтованими є також висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач має законні сподівання на отримання вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України, зважаючи на те, що пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України, на підставі якого позивача звільнено з займаної посади, гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України, а частина четверта статті 40 КЗпП України не встановлює особливостей застосування положень статті 44 КЗпП України до звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
37. Верховний Суд також звертає увагу, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
38. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
39. У день фактичного звільнення із займаної посади позивачу належала до виплати вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку. Незалежно від причини і підстави, відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованим законодавством коштів, в тому числі і вихідної допомоги.
40. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку на підставі статті 44 КЗпП України, що є підставою для задоволення її позовних вимог.
41. В касаційній скарзі відповідач посилається також на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №333/298/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №823/1652/16, та постанові Верховного Суду у справі №466/1171/16-а.
42. У справі №333/298/16-ц Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов`язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов`язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов`язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби. Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
43. Тобто, у вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду досліджувалося питання віднесення відповідної категорії справ до юрисдикції адміністративних судів.
44. Предметом судового розгляду у справі № 823/1652/16 була наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги в установленому статтею 44 КЗпП розмірі у зв`язку з припиненням своїх повноважень першого заступника голови райдержадміністрації. Постановою Верховного Суду від 02.10.2019 у цій справі справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд вказав на те, що суд першої інстанції надав поверхневу оцінку одному з центральних аргументів позову (дискримінаційне незастосування до підстав звільнення позивача з посади пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП) та не обґрунтував своєї позиції із вищезгаданого питання з посиланням на норми матеріального права й у розумінні правових наслідків відповідних аргументів для розгляду цього спору. При цьому Судом не було зроблено висновків про правомірність або неправомірність такого незастосування.
45. У справі №466/1171/16-а судами розглядалося питання наявності у позивача права на виплату вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України, у зв`язку зі звільненням на підставі скорочення штатів. Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 зроблено висновок про відсутність такого права з огляду на те, що звільнення зі служби через скорочення штатів не є підставою для проведення такої виплати.
46. Таким чином, колегія суддів зауважує, що у наведених скаржником справах Верховним Судом не досліджувалося питання застосування до відносин, пов`язаних з проходженням публічної служби, статті 87 Закону України "Про державну службу" в частині виплати вихідної допомоги державному службовцю у зв`язку з припиненням ним державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 вказаного Закону (у зв`язку з ліквідацією державного органу), тобто висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не є релевантними по відношенню до спірних правовідносин. Отже, Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на вищенаведені постанови Верховного Суду з огляду на те, що відносини у зазначених ним справах не є подібними.
47. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 відсутні.
48. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
49. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
50. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд