ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 520/6094/19
адміністративне провадження № К/9901/8229/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року (головуюча суддя - Панченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року (головуюча суддя - Кононенко З.О., судді - Калиновський В.А., Макаренко Я.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
установив:
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління Державної фіскальної у Харківській області від 10 червня 2019 року №7617/Х/20-40-13-02-11. На обґрунтування позовних вимог вказував, що оскаржувана податкова консультація суперечить вимогам Податкового кодексу України (далі - ПК України) та порушує його права, оскільки у спірний період він здійснював викладацьку діяльність за трудовим договором, й дію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю було зупинено. Натомість, надана контролюючим органом податкова консультація фактично передбачає додаткове податкове навантаження на позивача та подвійне оподаткування.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що надана позивачу індивідуальна податкова консультація повною мірою відповідає вимогам ПК України: у ній обґрунтовано заборгованість позивача з єдиного соціального внеску; роз`яснено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ; розтлумачено норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), які визначають платників ЄСВ та їх обов`язки зі сплати ЄСВ; наведено пояснення, у зв`язку з чим виникла заборгованість.
Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (від 5 листопада 2018 року у справі №820/1538/17), висновки якого застосовано судами в оскаржуваних судових рішеннях.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 15 жовтня 2008 по 31 серпня 2016 року прийнятий на роботу за контрактом з Харківським національним економічним університетом, де обіймав посаду старшого викладача кафедри правового регулювання.
5 вересня 2016 року позивач отримав право на отримання пенсії за вислугу років.
У період з 3 квітня 2017 року по 26 серпня 2018 року працював за трудовим договором в Українській інженерно-педагогічній академії на посаді юрисконсульта та старшого викладача кафедри філософії, українознавства та політології, що підтверджується копією трудової книжки позивача.
З Витягу з Єдиного реєсту адвокатів України Серії АХ№002904 від 22 листопада 2018 року суди з`ясували, що ОСОБА_1 29 серпня 2012 року отримав свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю №1781, однак, практичної адвокатської діяльності не здійснював.
24 січня 2018 року право на зайняття адвокатською діяльністю було зупинено, а 20 листопада 2018 року - припинено, на підставі відповідних заяв позивача.
Листами Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 24 жовтня 2018 року та від 3 квітня 2019 року позивача повідомлено, що за ним обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 17457,66 грн, яку необхідно сплатити.
26 травня 2019 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Харківській області зі зверненням про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, та одночасно є найманим працівником.
Листом від 13 червня 2019 року №2701/ІПК/20-40-13-02-11 ГУ ДФС у Харківській області надало позивачу письмову податкову консультацію, у якій зазначено, що у розумінні Закону №2464-VI роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники єдиного внеску. Платники єдиного внеску, визначені у пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI (особи, що отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності, й ті, які його не отримують), зобов`язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.
Не погоджуючись із наданою контролюючим органом податковою консультацією позивач оскаржив її до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що індивідуальна податкова консультація щодо визначення позивачу обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, та одночасно є найманим працівником, суперечить податковому законодавству, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами ПК України в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та Законом №2464-VI.
За приписами підпункту 14.1.172-1 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до пунктів 52.1 - 52.3 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Згідно з пунктом 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За приписами підпунктуПерейти до повного тексту