ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 380/5811/20
адміністративне провадження № К/9901/30401/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/5811/20
за позовом ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді - Носа С. П., суддів Іщук Л. П., Шевчук С.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 22 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) далі - відповідач, КНЦ ЗРУ ДПС України) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 липня 2019 року по 28 квітня 2020 року включно; стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 липня 2019 року по 28 квітня 2020 року включно в розмірі 145600,80 грн за КВЕД 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців".
1.1. В обґрунтування вимог позовної заяви вказував, що в день звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу (05 липня 2019 року), військовою частиною 2418 не проведено з ним остаточного розрахунку. Так, ОСОБА_1 не було виплачено компенсацію вартості речового майна, грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексацію грошового забезпечення. Виплату відповідних сум здійснено лише 16 серпня 2019 року, 15 квітня 2020 року та 28 квітня 2020 року, що є підставою для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 липня 2019 року по 28 квітня 2020 року включно.
Установлені судами обставини справи
2. ОСОБА_1 проходив військову службу в Кінологічному навчальному центрі Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на посаді старшого офіцера (з прикордонного контролю) групи організації охорони державного кордону штабу прикордонної комендатури швидкого реагування.
2.1. Наказом начальника Кінологічного навчального центру від 04 липня 2019 року № 294-ОС позивач звільнений з військової служби в запас.
2.2. Наказом начальника Кінологічного навчального центру від 05 липня 2019 року № 140-ОС позивача виключено з списків особового складу частини.
2.3. Згідно довідки № 86 від 26 червня 2020 року, виданою Кінологічним навчальним центром Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий-липень 2019 року слідує, що відповідачем при виключенні зі списків особового складу позивача не було проведено повного розрахунку, а саме: не була виплачена грошова компенсація вартості речового майна, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки та індексація грошового забезпечення.
2.4. Кінологічним навчальним центром самостійно було нараховано та виплачено на особистий рахунок позивача суму компенсації за неотримане речове майно, суму індексації та суму компенсації за невикористану грошову відпустку, як учаснику бойових дій (згідно виписок з банківського рахунку позивача: 16 серпня 2019 року, 15 квітня 2020 року, 28 квітня 2020 року).
2.5. Уважаючи, що непроведення повного розрахунку при звільненні дає позивачу право на стягнення в судовому порядку середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кінологічного начального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби (військової частини 2418) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплати індексації грошового забезпечення та компенсації за додаткову відпустку) за період з 05 липня 2019 року по 28 квітня 2020 року включно. Стягнуто з Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (Військової частини 2418) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 липня 2019 року по 28 2020 включно у розмірі 32378 грн 34 коп за КВЕД 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців".
3.1. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, індексацію грошового забезпечення та грошову компенсацію вартості речового майна позивачу не виплачено в день його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (05 липня 2019 року), вказана обставина свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів з позивачем повного розрахунку. Водночас в частині стягнення середнього заробітку за час несвоєчасної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови, оскільки виплату компенсації за неотримане речове майно на особистий рахунок позивача відповідачем здійснено 16 серпня 2019 року, а позивач звернувся до адміністративного суду лише 20 липня 2020 року, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у справі № 380/5811/20 - скасовано та адміністративний позов ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишено без розгляду.
4.1. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 20 липня 2020 року, тобто з пропуском місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку (28 квітня 2020 року), не зазначивши підстав для поновлення цього строку. Суд дійшов висновку, що право ОСОБА_1 на звернення до суду з цим адміністративним позовом обмежено місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку, що врегульовано статтею 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
5. 16 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі № 380/5811/20.
6. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що суд апеляційної інстанції застосував у цій справі норми права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 120/1965/20-а, від 19 червня 2018 року у справі № 464/2638/17. На думку позивача, судом апеляційної інстанції не враховано, що позивач звернувся до суду під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року постановою "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" № 211. Згідно пункту 3 розділу VII "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції від 03 липня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 122 цього Кодексу були продовжені на строк дії такого карантину.
7. Зазначає також, що 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)", яким пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено у такій редакції: "... процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом." Тобто до 07 серпня 2020 строк звернення до суду був продовжений. Отже, строк звернення до суду, враховуючи приписи Закону № 540-ІХ та Закону №731-IX на час звернення до суду (22 липня 2020 року) не завершився. А тому, на думку позивача, суд передчасно застосував наслідки, визначені частиною третьою статті 123 КАС України.
7.1. Крім того, звертає увагу, що перед застосуванням наслідків частини третьої статті 123 КАС України суд апеляційної інстанції мав надати позивачу строк для усунення недоліків шляхом подачі заяви про поновлення строку.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 17 листопада 2021 року закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
10. 28 жовтня 2021 року від КНЦ ЗРУ ДПС України надійшов відзив на касаційну скаргу, де просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 339 КАС України.
10.1. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на помилковість доводів позивача щодо порушення судом апеляційної інстанції положень частини першої статті 123 КАС України в частині не надання позивачу строку для усунення недоліків, оскільки з урахуванням положень статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду справи виходив з принципу правової визначеності та не міг перебрати на себе процесуальні права суду першої інстанції.
10.2. Зазначає, що у матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про поновлення йому строку на звернення до суду, через обмеження впровадженими у зв`язку з карантином, тому доводи позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знаходять свого підтвердження.
10.3. Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у зв`язку із чим, на думку скаржника, наявні підстави для закриття касаційного провадження, визначені пунктом 4 частини першої статті 339 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
12. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та посилання скаржника на неправильне застосування судом норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 120/1965/20-а.
13. При касаційному перегляді справи № 120/1965/20-а у подібних правовідносинах Верховний Суд виходив з того, що строки звернення до адміністративного суду, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
14. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
15. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
18. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
19. У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа № 813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п?ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).
19.1. Таких висновків суд касаційної інстанції дійшов виходячи з того, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п?ятої статті 122 КАС України, а отже відсутні підстави для застосування у вказаній категорії спорів частини першої статті 233 КЗпП України.
20. Спірні правовідносини у цій справі пов`язані зі звільненням з публічної служби та стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому при обчисленні строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
21. Як встановлено судами попередніх інстанції позивач звернувся до суду із цим позовом 20 липня 2020 року.
22. Суд першої інстанції вирішуючи спір у цій справі, виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час несвоєчасної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно задоволенню не підлягають, оскільки остаточний розрахунок в цій частині відповідачем здійснено 16 серпня 2019 року, а отже позивачем пропущено строк звернення до суду із цією позовною вимогою.
23. Щодо іншої частини позовних вимог, а саме стягнення середнього за час несвоєчасної виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.
24. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, який передбачено частиною п`ятою статті 122 КАС України.
25. Суд апеляційної інстанції урахував, що звертаючись до суду із цим позовом позивач не просив поновити строк звернення до суду, вважаючи, що позов подається в межах процесуального строку, визначеного частиною шостою статті 122 КАС України та частиною другою статті 233 КЗпП України.
26. Зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що остаточний розрахунок із позивачем відповідачем проведено: 16 серпня 2019 року - виплачено компенсацію за неотримане речове майно, 15 квітня 2020 року - виплачено суму індексації грошового забезпечення та 28 квітня 2020 року - компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.
27. З 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України було установлено карантин.
28. У свою чергу, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX), який набрав чинності 2 квітня 2020 року, розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства було доповнено пунктом 3 такого змісту:
28.1."Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
28.2. 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-IX), згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
29. Отже, строк встановлений Законом № 731-IX закінчився 06 серпня 2020 року.
30. При цьому, пунктом 3 вищезазначеного Закону пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
30.1. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".
31. Таким чином спірні правовідносини у цій справі, ураховуючи дати проведених з позивачем розрахунків 15 та 28 квітня 2020 року, виникли у період дії карантинних обмежень, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, підлягали застосуванню з урахуванням приписів Закону № 540-IX та Закону № 731-IX.
32. Враховуючи зазначене у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду, оскільки в силу приписів частини третьої статті 3 КАС України суд на час вчинення окремої процесуальної дії застосовує чинний закон.
33. Верховний Суд зазначає, що ухвалюючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що строк, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України, з огляду на приписи Закону № 540-IX та Закону № 731-IX може бути поновлено.
34. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2020 року у справі № 560/1872/20 та від 10 березня 2021 року у справі № 580/2465/20.
35. Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
36. За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
37. Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
38. Згідно з пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
39. Водночас, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
40. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
41. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).
42. Аналогічні правила КАС України встановлено і при вирішення питання щодо прийнятності апеляційних та касаційних скарг.
43. Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.
44. Втім, із змісту судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду.
45. З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті.
46. Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
47. На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.
48. Крім того, межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені частиною першою статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
48.1. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
49. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду визначені частиною третьою статті 317 КАС України, а саме:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
50. Нормами абзацу другого частини першої статті 319 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 цього ж Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
51. При цьому, пропуск строку звернення до суду не визначений серед переліку порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
52. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містила таких доводів та підстав оскарження рішення суду першої інстанції. В свою чергу КНЦ ЗРУ ДПС України апеляційна скарга з підстав незгоди з мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції, де могли б бути заявлені такі підстави, не подавалася.
53. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач наводить доводи щодо пропуску строку звернення до суду лише в частині вимог про стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплачену компенсацію за не отримане речове майно, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено з цих підстав. Щодо решти задоволених позовних вимог відзив відповідача не містить таких доводів та мотивів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
54. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі апеляційного перегляду та скасував рішення суду першої інстанції, використавши свої повноваження без законних на те підстав, визначених нормами КАС України.
55. Наявність такої підстави серед повноважень суду апеляційної інстанції за змістом норм статті 319 КАС України не надає права суду застосовувати ці повноваження з власної ініціативи. Повноваження суду апеляційної інстанції обмежені встановленими статтею 308 КАС України межами.
56. Аналогічний підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 0440/6027/18, від 12 січня 2021 року у справі №1640/2719/18.
57. Суд зауважує, що відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Дана гарантія має бути забезпечена судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
58. Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилково висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
59. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
60. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.
61. За таких підстав, касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.