ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 0240/3571/18-а
адміністративне провадження № К/9901/26154/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №0240/3571/18
за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Опалка Юрія Аркадійовича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Малокрушлинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2019 (суд у складі: головуючого судді - Дончика В.В) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді: Білої Л.М., суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 05.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Опалка Юрія Аркадійовича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Малокрушлинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області, в якому просила:
1.1. визнати протиправними та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Опалка Юрія Аркадійовича РВ-0500526332018 від 13.03.2018 та РВ-0500485142018 від 08.01.2018 про відмову у виправлені помилки, що виникла під час державної реєстрації земельної ділянки номер 0520683500:02:004:0181, площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
1.2. зобов`язати державного кадастрового реєстратора відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області виправити помилку в Державному кадастровому реєстрі, а саме - скасувати державну реєстрацію земельної ділянки номер 0520683500:02:004:0181, площею 0,2500 га, внесену у Державний земельний кадастр 17.02.2013 року та скасувати кадастровий номер 0520683500:02:004:0181, присвоєний земельній ділянці площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внесений у Державний земельний кадастр 17.02.2013.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,0600 га, вона звернулася до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки. Рішенням № РВ-0500285182017 від 04.04.2017 відмовлено позивачу у внесенні відомостей до державного земельного кадастру у зв`язку із невідповідністю електронного документа установленим вимогам.
При перевірці було виявлено, що земельна ділянка, реєстрацію якої бажає провести позивач, перетинається на 96,3753% з ділянкою 0520683500:02:004:0181, яка була внесена на підставі проектної документації, замовником якої є ОСОБА_2 .
При цьому, рішенням № 276 від 19.10.2016 Малокрушлинецька сільська рада відмовила ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,2500 га, номер 0520683500:02:004:0181, що позбавляє її можливості набути право власності на зазначений об`єкт.
На думку позивачки, державний кадастровий реєстратор мав скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 0520683500:02:004:0181 та, внаслідок скасування державної реєстрації земельної ділянки, - скасувати кадастровий номер, оскільки ОСОБА_2 у встановлений законом термін (протягом року, тобто до 17.02.2014) не надала необхідної інформації для реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку.
Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520683500:02:004:0181 згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, у зв`язку із чим позивач подала заяви про виправлення помилок, що виникли під час державної реєстрації земельної ділянки з порушенням вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру.
Проте, в результаті розгляду вказаних заяв відповідач прийняв рішення про відмову у виправленні помилок РВ-0500526332018 від 13.03.2018 та РВ-0500485142018 від 08.01.2018, з яким не погоджується позивач.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення судів мотивовані тим, що відповідач не наділений повноваженнями надавити оцінку законності перебування в користуванні земельної ділянки у третьої особи - ОСОБА_2 . Відтак, приймаючи оскаржувані рішення РВ-0500526332018 від 13.03.2018 та РВ-0500485142018 від 08.01.2018 про відмову у виправлені помилки, відповідач діяв в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства. Встановлені у справі обставини свідчать про відсутність підстав для застосування положень ч. 2 ст. 114 Порядку ведення державного земельного кадастру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
6. Касаційна скарга мотивована тим, що з метою скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 0520683500:02:004:0181 позивач звернулася із заявою державного кадастрового реєстратора, який за допомогою програмного забезпечення національної кадастрової системи мав сформувати заяву про виправлення помилки, що виникла під час державної реєстрації земельної ділянки з порушенням вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру, оскільки законодавство не передбачає можливості подати заяву про скасування реєстрації земельної ділянки.
Враховуючи, що законодавством передбачено лише повноваження кадастрового реєстратора щодо виправлення помилок, касатор подала заяву у передбаченій законом формі. Проте, відповідач безпідставно відмовив у її задоволенні.
7. Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
8. Третя особа - ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15.04.2016 у справі №128/387/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою розміром 0,0600 га для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з конфігурацією та межами, що графічно відображені в додатку №2 до висновку експертизи №252 від 03.06.2014 ТОВ "Експертно-юридична фірма "Соломон". Дане рішення залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.09.2016.
10. На підставі вказаного рішення позивач звернулась до Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0600 га.
11. За результатом розгляду вказаної заяви Малокрушлинецька сільська рада прийняла рішення від 19.10.2016 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 " для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,0600 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .
12. З метою набуття права власності на вказану земельну ділянку, позивачка виготовила технічну документацію із землеустрою та звернулась із заявою до державного кадастрового реєстратора про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки. За результатом розгляду заяви від 28.03.2017 (реєстраційний номер ЗВ-0506956782017), державним кадастровим реєстратором Відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято рішення № РВ-0500285182017 від 04.04.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянок з ділянкою 0520683500:02:004:0181, площа співпадає на 96,3753%, виконавець технічної документації щодо встановлення меж є ДП "Поділлягеодезкартографія", яка була внесена 17.02.2013 на підставі проектної документації, замовником якої є ОСОБА_2, виконавець технічної документації щодо встановлення меж є ДП "Поділлягеодезкартографія".
13. Рішенням 09 сесії 7 скликання Малокрушлинецької сільської ради №276 від 19.10.2016 сільська рада відмовила ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 0520683500:02:004:0181.
14. З метою скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер №0520683500:02:004:0181, позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.
За наслідком розгляду даного звернення Відділ у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом від 29.09.2017 повідомив позивача, що для скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі ч. 2 п.114 постанови Кабінету Міністрів України №1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру формує заяву про виправлення помилки, що виникла під час державної реєстрації земельної ділянки з порушенням вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру згідно з додатком 37-1 до Порядку. Для формування цієї заяви необхідно ввести дані про заявника, кадастровий номер земельної ділянки, стосовно якої проводиться виправлення помилки, та обґрунтування.
15. 02.11.2017 позивач подала заяву про виправлення помилки, реєстраційний номер ЗВ-0508227742017, що виникла під час державної реєстрації земельної ділянки з порушенням вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру.
16. 12.02.2018 позивачка повторно подала заяву про виправлення помилки, реєстраційний номер 3B-0508835112018, що виникла під час державної реєстрації земельної ділянки з порушенням вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру.
17. 05.03.2018 з метою отримання інформації щодо стану розгляду заяв позивача, до Відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області подано адвокатський запит, у відповідь на який листом від 14.03.2018 №291/405-18-0.20 ОСОБА_1 повідомили, що в результаті розгляду заяви про виправлення помилки, зареєстрованої 12.02.2018 року, прийнято рішення про відмову у виправленні помилок РВ-0500526332018 від 13.03.2018.
За результатом розгляду заяви про виправлення помилки зареєстрованої 02.11.2017 прийнято рішення про відмову у виправленні помилок РВ-0500485142018 від 08.01.2018.
Причиною відмови є те, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, яка міститься в документах, що стали підставою для внесення цих відомостей, та не потребують виправлення у зв`язку із невиявленням відповідних технічних помилок у таких документах.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
19. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
21. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
22. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
23. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі. колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.
24. Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
25. Статтею 6 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У відповідності до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
26. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
27. Як вбачається зі встановлених по справі обставин, позивач звернулася до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного права володіти належною їй земельною ділянкою (наявністю перешкод для набуття у власність земельної ділянки).
Зокрема, ОСОБА_1 зазначила, що з метою набуття права власності на земельну ділянку вона виготовила технічну документацію із землеустрою та звернулась із заявою до державного кадастрового реєстратора про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.
Проте, державний кадастровий реєстратор відмовив у реєстрації, оскільки площа бажаної позивачем земельної ділянки співпадає на 96,3753% із ділянкою 0520683500:02:004:0181 та перетинає її.
При цьому, відомості про земельну ділянку 0520683500:02:004:0181 внесені на підставі проектної документації, замовником якої є третя особа - ОСОБА_2
ОСОБА_1 вказує, що вона не може реалізувати своє право на реєстрацію земельної ділянки з метою оформлення права власності на неї, оскільки фактично така земельна ділянка зареєстрована за третьою особою - ОСОБА_2 .
28. Як вбачається зі змісту позовної заяви та касаційної скарги, обираючи спосіб захисту порушеного права, позивач виходила з того, що чинним законодавством не передбачено можливості подати заяву про скасування реєстрації земельної ділянки. Оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин було передбачено повноваження кадастрового реєстратора лише щодо виправлення помилок, позивач з метою скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 0520683500:02:004:0181 звернулася до державного кадастрового реєстратора із заявою про виправлення помилки, що виникла під час державної реєстрації земельної ділянки.
29. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги фактично направлені на скасування реєстраційного запису щодо земельної ділянки кадастровий номер 0520683500:02:004:0181 за третьою особою.
З огляду на викладене, предметом цього спору є поновлення цивільних прав позивача у сфері земельних відносин.
30. Згідно ст. 2 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Статтею 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами (…) здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
31. Відповідно до ч. 1 ст.79-1 ЗК формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
За ч. 9,10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (..) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Стаття 152 ЗК України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
32. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Аналогічну норму закріплено й у ч. 1 ст. 19 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII), яка передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді, і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Статтею 16 ЦК передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а щодо юрисдикції спорів, пов`язаних з оскарженням рішень державного кадастрового реєстратора відносно реєстрації земельної ділянки.
Колегія суддів також звертає увагу, що у дані справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір у частині вимог про визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номера та внесення відповідного запису до Поземельної книги, а також зобов`язання відповідача на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки, не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спрямований на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин (щодо встановлення/відновлення/зміни меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян), а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Вказана правова позиція підлягає застосуванню при вирішенні спірних правовідносин у справі №0240/3571/18, яка розглядається, оскільки, як було зазначено вище, позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на скасування рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номера за третьою особою - ОСОБА_2 .
За нормами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).
Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
33. Керуючись статтями 238, 344, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду