ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 570/5584/17
адміністративне провадження № К/9901/16/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №570/5584/17
за позовом ОСОБА_1 до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень сільської ради, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (колегія суддів у складі головуючої судді - Шевчук С.М., суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 14.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 929 від 15.11.2017 року та №927 від 15.11.2017 року в частині надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,05га із 0, 15 га для ведення особистого селянського господарства.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.05.2007 в порядку спадкування після смерті його матері - ОСОБА_3 він є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка розміром 0,21 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0.33 га для ведення особистого господарства та 0,05 га під багаторічними насадженнями, про що свідчать записи в погосподарських книгах за 1995-2000 роки.
Рішенням Зорянської сільської ради від 12.06.2012 №699 позивачу надані земельні ділянки для приватизації та приватизовані земельні ділянки: для будівництва та обслуговування будинку та для ведення особистого селянського господарства.
Рішення сільської ради про виділення ОСОБА_3 0,05 га не збереглось. Тому позивач звернувся Зорянської сільської ради про виділення йому цієї земельної ділянки для садівництва.
Але рішенням відповідача від 15.11.2017 №929 позивачу відмовлено у наданні земельної ділянки для садівництва, оскільки надання земельних ділянок в межах с. Білів для ведення садівництва не передбачено.
Таке рішення позивач вважає незаконним, оскільки при набутті права власності на будівлю до нього перейшло і право на користування 0,05 га земельною ділянкою, якою користувалась його мати під багаторічними насадженнями.
Ця ділянка межує з його присадибною земельною ділянкою і вона засаджена фруктовими деревами та ягідними кущами.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 929 від 15.11.2017 року та №927 від 15.11.2017 року в частині надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,05га із 0,15 га для ведення особистого селянського господарства.
Стягнуто з Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 грн.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка відносно, якої прийнято оскаржувані рішення перебувала у користування покійної матері позивача, а відтак як спадкоємець він має право на використання названих ділянок за давністю користування.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року скасовано рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 липня 2018 року в частині визнання протиправним та скасування рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області №927 від 15.11.2017 року, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,05га з 0,15га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Зорянської сільської ради згідно додатку №1 з подальшим затвердженням проекту для передачі земельної ділянки у власність; стягнення з Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.
Ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області №927 від 15.11.2017.
Стягнуто із Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 (триста двадцять) грн.
У решті рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11.07.2018 року у справі №570/5584/17 залишено без змін.
6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у відповідача не було передбачених статтею 118 Земельного кодексу України підстав для відмови третій особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що позивач як спадкоємець своєї матері набув право на отримання спірної земельної ділянки у власність за правом набувальної давності. А, відтак, відповідач не мав правових підстав надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо цієї земельної ділянки третій особі - ОСОБА_2 .
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П., ухвалою від 14 січня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 25.06.2019 № 829/0/78-19, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), призначений повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційних скарг сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
11. Третя особа - ОСОБА_2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцем житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 став її син ОСОБА_1 .
13. У 1995 році ОСОБА_3 надані три земельні ділянки: 0,21 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, 0,33 га під ріллею, 0,05 га під багаторічними насадженнями, про що свідчать записи в погосподарських книгах за 1995-2000 роки.
14. У 2010 році затверджена технічна документація та видані державні акти ЯМ 842731, ЯМ 842730, ЯМ 842733, ЯМ 842732 (а.с.26-29) про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 : для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,2093 га, для ведення особистого селянського господарства 0.17 га, а всього 0,3793 га,
15. Згідно рішень Зорянської сільської ради №1136 та №1138 від 18.12.2009 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по складання державного акту на право власності на земельні ділянки" та рішення Зорянської сільської ради №1426 від13.10.2010 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на землю" позивачу надано всього землі 0,54 га.
16. Рішенням Зорянської сільської ради Рівненського району №929 від 15.11.2017 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 та у наданні 0,05 га землі, оскільки в межах с.Білів Рівненського району не передбачено надання землі для ведення садівництва.
17. Рішенням Зорянської сільської ради Рівненського району №927 від 15.11.2017 надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Зорянської сільської ради згідно додатку №1 з подальшим затвердженням проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
19. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
21. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
22. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
23. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
24. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
25. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
26. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Якщо порушення своїх прав позивач убачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу місцевого самоврядування, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення його цивільних прав та/або обов`язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства.
Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішень відповідача № 929 від 15.11.2017 року, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,05га та №927 від 15.11.2017 року, яким такий дозвіл надано третій особі - гр. ОСОБА_2 .
27. В обґрунтування протиправності таких рішень вказав, що спірна земельна ділянка площею 0,05га, яка розташована в АДРЕСА_1, була виділена його матері під багаторічними насадженнями, про що свідчать записи в погосподарських книгах за 1995-2000 роки, та перейшла до неї за правом набувальної давності. Позивач як спадкоємець своєї матері є власником житлового будинку за вказаною адресою та бажає оформити право власності на спірну земельну ділянку, якою користувалась його мати, починаючи із 1994 року.
Відтак, на думку позивача, відповідач протиправно надав третій особі дозвіл на виготовлення проекту землеустрою даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Таким чином, спір у цій справі виник у зв`язку із незгодою позивача із рішеннями органу місцевого самоврядування, якими йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою спірної земельної ділянки та надано такий дозвіл третій особі надано дозвіл, що фактично унеможливлює оформлення права власності на бажану земельну ділянку та свідчить про наявність спору про право.
У контексті вищевикладеного колегія суддів Верховного Суду зазначає, у справі, яка розглядається, спірні правовідносини спрямовані на захист порушених майнових прав позивача, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів є помилковими.
Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду у подібних справах від 13 лютого 2019 року у справі № № 706/563/15-а, від 20 березня 2019 року у справі № 460/2851/15-а.
Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме - спором позивача та третьої особи щодо прав на земельну ділянку.
З огляду на суб`єктний склад учасників даної справи, а також необхідність встановлення судом правомірності користування позивачем земельною ділянкою 0,05га, яка розташована в АДРЕСА_1 та наявність у останнього права на оформлення її у власність за набувальною давністю колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
28. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
29. За правилами частини першої статті 354 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
30. Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду