ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 200/6104/21
адміністративне провадження № К/9901/32187/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №200/6104/21
за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році та моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (суд у складі судді - доповідача - Циганенко А.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради, в якому просив:
1.1. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році в розмірі 10246,00 грн.;
1.2. стягнути з відповідача 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, що заподіяна протиправною бездіяльністю щодо нездійснення донарахування та виплати ОСОБА_1 недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році;
1.3. встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, яка залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено. Роз`яснено ОСОБА_1, що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.
3. Не погодившись з судовими рішеннями, позивач 25 серпня 2021 року направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі № 200/6104/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Касаційна скарга мотивована тим, що спір у даній справі є публічно-правовим та підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Касатор вказує, що саме протиправна бездіяльність відповідача щодо нездійснення донарахування та виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році є підставою подання позову.
5. Верховний Суд ухвалою від 16 вересня 2021 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
6. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
8. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно з пунктами 1-2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими твердження судів попередніх інстанцій, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (зокрема, визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень).
Велика палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі №803/3/18 дійшла висновку, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства за правилами, встановленими Кодексу адміністративного судочинства України, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями (бездіяльністю), рішеннями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою щодо вирішення публічно правового спору. У іншому випадку позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, з огляду на положення статей 2, 4, 16 Цивільного процесуального кодексу України, підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №638/14694/18, від 26.06.2019 у справі №263/5125/18, прийнятих у подібних правовідносинах.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути недоплачену одноразову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році в розмірі 10246,00 гривень та 5000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Вимог щодо вирішення публічно-правового спору (визнання протиправними дій/бездіяльності чи рішення Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради) позивачем не заявлено.
Стосовно доводів касатора про те, що саме протиправна бездіяльність відповідача щодо нездійснення донарахування та виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році є підставою подання позову, колегія суддів зазначає, що саме лише посилання у позовній заяві на бездіяльність суб`єкти владних повноважень без заявлення позовної вимоги про визнання її протиправною не дає можливості віднести такий спір до публічно-правового та вирішувати його за правилами адміністративного судочинства.
9. Відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що відсутність вимоги вирішити публічно-правовий спір унеможливлює розгляд вимог про стягнення матеріальної шкоди в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення грошової допомоги та моральної шкоди не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись відповідним місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За встановлених обставин та норм процесуального закону в їх сукупності, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
10. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
11. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
12. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
13. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду