ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 819/1760/13-а
адміністративне провадження № К/9901/52202/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 819/1760/13-а
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" до Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Н. І. Ходачкевич) від 10 лютого 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. В. Святецький, О. М. Довгополов, М. А. Пліш) від 27 березня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" (далі - ТОВ "Мікоген-Україна", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - відповідач, скаржник, податковий//контролюючий орна) про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 червня 2013 року № 0000421500, від 18 січня 2013 року № 0000052301 та від 22 березня 2013 року № 0000392230.
2. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково.
Податкове повідомлення-рішення Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Тернопільській області форми "Р" від 21 червня 2013 року № 0000421500 скасовано повністю.
Податкове повідомлення-рішення Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Тернопільській області форми "Р" від 18 січня 2013 року № 0000052301 скасовано в частині 15060059 грн., в тому числі 10040037 грн. основний платіж та 5020018 грн. штрафні (фінансові) санкції.
В частині позовних про скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" від 22 березня 2013 року № 0000392230 відмовлено.
3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року у справі № К/800/8447/15 касаційну скаргу ТОВ "Мікоген-Україна" задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року скасовано в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення "Р" № 0000421500 від 21 червня 2013 року та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції до Тернопільського окружного адміністративного суду. В решті рішення суддів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
4. За результатами повторного розгляду справи, предметом розгляду якого є податкове повідомлення-рішення Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області форми,"Р" № 0000421500 від 21 червня 2013 року, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області № 0000421500 від 21 червня 2013 року.
5. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 01 червня 2018 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
6. Ухвалою Верховного Суду (колегія у складі суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, І. А. Гончарова, В. В. Хохуляк) від 14 червня 2018 року поновлено Кременецькій об`єднаній державній податковій інспекції ДФС у Тернопільській області пропущений з поважних підстав строк на касаційне оскарження, прийнято до розгляду касаційну скаргу відповідача, відкрито по ній касаційне провадження, встановлено строк у п`ятнадцять днів з моменту вручення копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі для подання відзиву на касаційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії такого відзиву з доданими до нього документами іншому учаснику/іншим учасникам справи.
7. 11 липня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судове рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року № 2326/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 квітня 2013 року ТОВ "Мікоген-Україна" подало до контролюючого органу засобами електронного зв`язку податкову звітність з ПДВ за березень 2013 року: податкову декларацію з ПДВ (0110 Загальна); податкову декларацію з ПДВ (0121 Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2013 року; розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (0121 Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2013 року; Додаток 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" (0121 Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2013 року; Додаток 9 "Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг" (0121 Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2013 року; Реєстр виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість (0121 Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2013 року; Реєстр виданих та отриманих податкових накладних (0110 Загальна) за березень 2013 року.
12. 08 травня 2013 року на адресу позивача позивача надійшло рішення відповідача від 26 квітня 2013 року № 916/15, згідно якого не прийнята наступна податкова звітність: - податкову декларацію з ПДВ (0121 Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2013 року; - розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (0121 Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2013 року; - Додаток 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" (0121 Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2013 року; - Додаток 9 "Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг" (0121 Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2013 року; -Реєстр виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість (0121 Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за березень 2013 року.
13. Таким чином, відповідач прийняв тільки податкову декларацію з ПДВ (0110 Загальна); реєстр виданих та отриманих податкових накладних (0110 Загальна) за березень 2013 року, а вся інша звітність є неприйнятою, тобто такою, що не подана до відповідача, та не є податковою звітністю.
14. Податкову звітність з ПДВ за березень 2013 року відповідач не прийняв тому, що податковим органом прийнято Рішення про виключення позивача з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ № 01 від 09 квітня 2013 року на підставі акта перевірки від 21 грудня 2012 року № 621/2200/34042959.
15. У зв`язку із тим, що відповідач не визнав податкову звітність з ПДВ за березень 2013 року (спеціальний режим оподаткування ПДВ), податковий орган за результатами камеральної перевірки, оформленої актом від 22 травня 2013 року за № 000013/1600/34042959, прийняв податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000421500 від 21 червня 2013 року, яким збільшив грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 432 575,00 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 716 287,50 грн.
16. Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач за березень 2013 року не мав права подавати звітність з ПДВ, у зв`язку із тим, що в квітні 2013 року він був виключений із спеціального режиму оподаткування ПДВ.
17. Разом з тим, судами встановлено, що Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 07 червня 2013 року у адміністративній справі № 819/1211/13-а, яка набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року, визнав протиправним та скасував рішення Кременецької ОДПІ про виключення ТОВ "Мікоген-Україна" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість № 01 від 09 квітня 2013 року. Також суд визнав протиправною відмову Кременецької ОДПІ від 22 квітня 2013 року прийняти податкову звітність ТОВ "Мікоген-Україна" за березень 2013 року та зобов`язав відповідача прийняти вказану податкову звітність.
18. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 28 липня 2014 року відповідач виконав постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року, вніс дані до реєстру платників ПДВ та поновив реєстрацію ТОВ "Мікоген-Україна" платником спеціального режиму ПДВ. При цьому, згідно витягу з реєстру платників спеціального режиму оподаткування ПДВ від 07 серпня 2014 року позивач зареєстрований платником спеціального режиму оподаткування ПДВ з 01 січня 2009 року.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з правильності формування позивачем показників у спірних податкових деклараціях з податку на додану вартість (0121 Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
22. Зокрема, зазначає, що надані на вимогу суду первинні документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: видаткові накладні (видані та отримані), акти виконаних робіт/наданих послуг, акти приймання товарів, не дають змоги ідентифікувати особу, що їх підписала, не містять опису виконаних робіт/наданих послуг, а тому надані документи не можуть бути належним доказом правильності формування позивачем показників у спірних податкових деклараціях з податку на додану вартість. За таких обставин, відповідач вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
25. Суд звертає увагу на те, що предметом розгляду в даній справі є податкове повідомлення-рішення Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області форми "Р" № 0000421500 від 21 червня 2013 року.
26. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинною на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) встановлено, що складення податкової декларації у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД) ( va375202-05 ); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
28. Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
29. Згідно з пунктом 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
30. За змістом пункту 209.1 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
31. Положеннями пунктів 209.2 та 209.3 статті 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
32. Відповідно до пункту 209.6 статті 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
33. Згідно з пунктом 209.10 статті 209 ПК України сільськогосподарське підприємство реєструється як суб`єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.
34. За приписам пункту 209.11 статті 209 ПК України, якщо суб`єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов`язане визначити податкове зобов`язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.
35. Аналогічні вимоги передбачені пунктом 6.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року № 1394, чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 1394).
36. Згідно з підпункту 6.4.2 пункту 6.4 Положення № 1394 у випадку, визначеному цим пунктом, з першого числа місяця, в якому було допущено перевищення, Спеціальне свідоцтво прирівнюється до Свідоцтва та сільськогосподарське підприємство вважається таким, що сплачує податок на додану вартість за загальними правилами, встановленими розділом V Кодексу. Реєстрацію такого платника ПДВ може бути анульовано згідно з розділом V цього Положення.
37. Відповідно до підпункту 6.4.3 пункту 6.4 Положення № 1394 у випадку, визначеному цим пунктом, не пізніше 20 календарного дня з моменту досягнення перевищення сільськогосподарське підприємство зобов`язане подати до податкового органу, в якому воно зареєстроване як суб`єкт спеціального режиму оподаткування, заяву про зняття з реєстрації як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою № 3-РС разом із Спеціальним свідоцтвом та всіма його завіреними копіями, а також заяву про реєстрацію як платника цього податку на загальних умовах за формою № 1-ПДВ. Податковий орган видає Свідоцтво у порядку, визначеному підпунктом 6.9.1 пункту 6.9 цього розділу.
38. За змістом підпункту 6.4.4 пункту 6.4 Положення № 1394, якщо сільськогосподарське підприємство не подає заяву (заяви) у строки, встановлені цим пунктом, та податковий орган за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки встановить факт перевищення, то незалежно від строку, який пройшов із часу досягнення перевищення, податковий орган приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування за формою № 6-РРС. На підставі такого рішення податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування, проводить анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника ПДВ на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами перереєстрації.
У цьому випадку дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, датою виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування є дата підписання рішення про виключення з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування, датою, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником податку на загальних підставах, є перше число місяця, в якому було допущено перевищення, датою анулювання Спеціального свідоцтва та датою початку дії нового Свідоцтва є дата внесення до Реєстру запису про перереєстрацію.
39. Згідно абз. 3 пп. 6.9.4.3 пп. 6.9.4 пп 6.9 пункту 6 вказаного Положення у разі відміни анулювання Спеціального свідоцтва і виключення підприємства із реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування, що були проведені шляхом зняття підприємства з реєстрації як суб`єкта спеціального режиму оподаткування та реєстрації як платника ПДВ на загальних підставах із видачею Свідоцтва, дата реєстрації суб`єктом спеціального режиму оподаткування не змінюється, а датою початку дії нового Спеціального свідоцтва, датою анулювання попереднього Спеціального свідоцтва та датою анулювання Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.
40. Як встановлено судами попередніх інстанцій та відповідно до акта камеральної перевірки від 22 травня 2013 року за № 000013/1600/34042959 підставою для неприйняття податкової звітності по ПДВ за березень 2013 року по спеціальному режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та відповідно прийняття оскарженого повідомлення-рішення стало рішення контролюючого органу № 01 від 09 квітня 2013 року про виключення ТОВ "Мікоген-Україна" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ.
41. При цьому, судами встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по угодам, за результатами яких позивачем сформовано ПДВ за березень 2013 року, контролюючим органом під час камеральної перевірки не досліджувалися.
42. Водночас судами встановлено, що позивачем вживались заходи щодо судового оскарження рішення № 01 від 09 квітня 2013 року про виключення ТОВ "Мікоген-Україна" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ, за наслідками яких постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року у адміністративній справі № 819/1211/13-а, яка набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року, визнано протиправною та скасовано рішення контролюючого органу про виключення ТОВ "Мікоген-Україна" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість № 01 від 09 квітня 2013 року. Також визнано протиправною відмову Кременецької ОДПІ від 22 квітня 2013 року щодо прийняття податкової звітності ТОВ "Мікоген-Україна" за березень 2013 року та зобов`язано відповідача прийняти вказану податкову звітність.
43. Відповідно до частини другої статті 13 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
44. Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
45. Разом з тим, судами з`ясовано, що 28 липня 2014 року відповідач виконав постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року, вніс дані до реєстру платників ПДВ та поновив реєстрацію ТОВ "Мікоген-Україна" платником спеціального режиму ПДВ. Згідно витягу з реєстру платників спеціального режиму оподаткування ПДВ від 07 серпня 2014 року позивач зареєстрований платником спеціального режиму оподаткування ПДВ з 01 січня 2009 року.
46. Таким чином, суди правомірно зазначили, що у разі набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про виключення ТОВ "Мікоген-Україна" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість № 01 від 09 квітня 2013 року відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття та не створює будь-яких правових наслідків, а тому протиправно виключення ТОВ "Мікоген-Україна" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його реєстрації, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення до набрання чинності відповідним рішенням суду.
47. З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності правових підстав для відмови у прийнятті податкової звітності по ПДВ за березень 2013 року по спеціальному режиму оподаткування та нарахування у зв`язку з цим грошового зобов`язання з податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій.
48. З огляду на норми податкового законодавства, зокрема підпункту 751.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України суд касаційної інстанції погоджується з безпідставністю доводів скаржника щодо невідповідності первинних документів ТОВ "Мікоген-Україна" вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки предметом камеральної перевірки є виключно дані податкової звітності, системи електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрів тощо. Окрім того, судами встановлено, що первинні документи під час камеральної перевірки не досліджуються, а тому відповідно не можуть бути доказами у даній справі.
49. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
50. Проте податковий орган цього обов`язку не виконав.
51. Зазначені висновки у їх сукупності не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права. Фактично, касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві/запереченні проти адміністративного позову, апеляційної скарги та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій надавали оцінку встановленим обставинам справи.
52. При цьому, відповідач же на обґрунтування вимог касаційної скарги не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
53. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
54. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
55. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
56. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
57. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
58. Суд касаційної інстанції визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд