ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 219/879/17
адміністративне провадження № К/9901/998/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №219/879/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Донецького обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 серпня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Харченко О.П., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач - 1), Донецького обласного військового комісаріату (далі також - відповідач - 2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення стосовно призначення виплати або відмову у виплаті йому одноразової грошової допомоги у розмірі 243 600,00 грн. відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975);
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 243 600,00 грн. відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що положеннями Порядку № 975 не надано право Міністерству оборони України повертати документи, подані для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, на доопрацювання. Натомість передбачено можливість прийняття рішення про виплату такої допомоги або про відмову у її виплаті.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення стосовно призначення виплати або відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 243 600,00 грн. відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975.
Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 243 600,00 грн. відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975.
У задоволенні позовних вимог до Донецького обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 11 травня 1987 року по 31 березня 1989 року та приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан з 18 листопада 1987 року по 15 лютого 1989 року.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1123 від 07 грудня 2010 року, ОСОБА_1 встановлено причину захворювання, яке пов`язано з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойовій дії.
Згідно з довідкою МСЕК серії ДОН 07 №104581 від 29 липня 2008 року позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 22 липня 2008 року.
При повторному огляді позивачу з 26 січня 2015 року встановлена друга група інвалідності. Травма, контузія і захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
У 2015 році позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою та доданим до неї пакетом документів щодо призначення йому одноразової грошової допомоги.
Листом Донецького обласного військового комісаріату № 41022 від 19 листопада 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність надання первинної довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Вказану довідку надіслано позивачем Донецькому обласному військовому комісаріату для передачі Міністерству оборони України.
Довідкою військового комісара Артемівсько-Дебальцевського ОМВК від 09 березня 2016 року стверджено, що позивач одноразову грошову допомогу, передбачену Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року, не отримував.
Відповідно до п.8 витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03 червня 2016 року № 42 документи щодо ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання, оскільки в наданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби.
Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, прийняття відповідачем рішення про повернення на доопрацювання документів позивача про призначення допомоги суперечить Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975, адже розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, однак у даному випадку таке відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач - 1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що Міністерством оборони України правомірно повернуто документи на доопрацювання, оскільки позивачем не було надано жодних відомостей в підтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби. Водночас недоліки, визначені рішенням Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, позивачем не усунуто; на адресу Міністерства оборони України не надходили документи ОСОБА_1 для прийняття нового рішення, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) .
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення до відповідача за призначенням одноразової грошової допомоги) така допомога призначалась і виплачувалась у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
9) отримання військовозобов`язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив Порядок № 975, яким врегульовано призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи.
ІІ групу інвалідності позивачу встановлено з 26 січня 2015 року.
На день встановленні ІІ групи інвалідності позивачу діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Згідно із пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Отже, відповідно до пункту 13 Порядку №975 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.
Відтак, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що повернення Міністерством оборони України документів позивача без прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить нормам порядку №975.
Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції.
Посилання ж відповідача в обґрунтування касаційної скарги на положення Порядку №499 є безпідставними, оскільки на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядок №975, а тому відповідач зобов`язаний був вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,