ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 822/1540/16
адміністративне провадження № К/9901/2899/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Шаповал Лариси Віталіївни, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (суддя-доповідач Матохнюк Д.Б., судді Франовська К.С., Шидловський В.Б.),
УСТАНОВИВ:
I. Суть спору
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Шаповал Л.В. (далі - приватний нотаріус Шаповал Л.В.), у якому просив:
1) скасувати постанову приватного нотаріуса Шаповал Л.В. від 03.06.2016 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою йому відмовлено у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та здійсненні будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації права власності;
2) зобов`язати приватного нотаріуса Шаповал Л.В. видати йому свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1, а саме: шиномонтаж (будинок №17Б, загальною площею 101,6 кв.м., свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 18.08.2012, видане Городоцькою міською радою); магазин (будинок №17В, загальною площею 41,8 кв.м., свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 18.08.2012, видане Городоцькою міською радою); житловий будинок №17А, загальною площею 111 кв.м., свідоцтво про право власності НОМЕР_3 від 18.08.2012, видане Городоцькою міською радою; земельну ділянку площею 0,0310 га, кадастровий номер 6821210100:03:004:0046.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 22 березня 2016 року його визнано переможцем електронних торгів, проведених Державним підприємством "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), на якому він придбав нерухоме майно, що належало боржнику ОСОБА_2 . На підставі складеного державним виконавцем акта про проведення електронних торгів від 22 березня 2016 року він звернувся до приватного нотаріуса Шаповал Л.В. із заявою про реєстрацію права власності на це майно та отримання відповідного правовстановлюючого документа. Проте відповідач, незважаючи на надання їй усіх необхідних для проведення нотаріальних дій документів, безпідставно відмовила у вчиненні нотаріальної дії.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Справа розглядалася судами неодноразово.
4. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, позов задоволено повністю.
5. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність відмови приватного нотаріуса Шаповал Л.В. у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та реєстрації за ним права власності на придбане майно, оскільки накладений державним виконавцем арешт на спірне нерухоме майно, згідно з актом опису та арешту майна від 13 січня 2016 року, був скасований у зв`язку із прийняттям державним виконавцем постанови від 28 березня 2016 року про закінчення виконавчого провадження. Водночас у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не було інформації щодо інших заборон на відчуження зазначеного майна.
6. Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року скасовано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
7. Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції не дав оцінки аргументам заявника апеляційної скарги ОСОБА_3, яка не брала участі у справі, однак рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, щодо відсутності підстав для реалізації на прилюдних торгах, а відтак, і для придбання ОСОБА_1 всього спірного майнового комплексу, який був спільно набутий нею під час шлюбу із ОСОБА_2 (боржником у виконавчому провадженні) та є предметом спору у цивільній справі про поділ спільного сумісного майна подружжя. Верховний Суд також зауважив, що суд апеляційної інстанції не дослідив документи, надані ОСОБА_3 на обґрунтування своїх доводів, зокрема, судові рішення у цивільній справі № 672/1212/15 про поділ майна подружжя, в тому числі ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2015 року про забезпечення позову.
8. За наслідками нового розгляду справи Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 18 грудня 2019 року, якою скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зробивши висновок, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
9. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняте ним рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
10. За доводами позивача, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства. Стверджує, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим, оскільки стосується перевірки законності управлінських дій приватного нотаріуса щодо відмови у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та здійсненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, за відсутності спору між ним ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо прав на спірне майно. Крім того, звертає увагу на те, що ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 08 липня 2016 року у справі №672/796/16-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 08 серпня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі з таким самим предметом і підставами позову з мотивів її підсудності адміністративному суду. У зв?язку з цим закриття провадження в адміністративній справі порушує його право на доступ до суду.
11. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 вказує на обґрунтованість доводів ОСОБА_1, наголошуючи, що, з урахуванням ухвалених судами рішень у справі №672/796/16-ц, цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
12. Інші учасники справи не подали відзивів на касаційну скаргу позивача.
13. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
IV. Обставини справи
14. Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі заявки на реалізацію арештованого майна, поданої відділом ДВС Городоцького районного управління юстиції, щодо проведення реалізації майна боржника - ОСОБА_2, описаного та арештованого державним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП №49806022 від 13.01.2016, ДП "Сетам" призначені електронні торги з продажу належного боржнику нерухомого майна.
15. ОСОБА_1 11.03.2016 подав заяву на участь в публічних (електронних) торгах з продажу двоповерхової будівлі загальною площею 254,4 кв.м., яка складається із шиномонтажу площею 101, 6 кв.м., магазину площею 41,8 кв.м. та житлового будинку площею 111 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0310 га кадастровий номер 6821210100:03:004:0046.
16. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 09.03.2016 №147566 та складеного на підставі протоколу акта державного виконавця відділу ДВС Городоцького районного управління юстиції про проведення електронних торгів від 22.03.2016 позивач визначений переможцем електронних торгів з продажу зазначеного майна.
17. Отримавши акт державного виконавця про проведення електронних торгів від 22.03.2016, позивач звернувся до приватного нотаріуса Шаповал Л.В. із заявою про видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та реєстрацію права власності на нерухоме майно, придбане з електронних торгів.
18. Постановою від 03.06.2016 приватний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та здійсненні будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації права власності, посилаючись на пункт 2 статті 49 Закону України "Про нотаріат" і статтю 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у контексті норми про зупинення державної реєстрації права власності та інших речових прав у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією таких прав.
19. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з цивільним позовом до приватного нотаріуса Шаповал Л.В. про скасування постанови від 03.06.2016 про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов?язання видати йому свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та зареєструвати право власності на нерухоме майно.
20. Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 08 липня 2016 року у справі №672/796/16-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 08 серпня 2016 року, у відкритті провадження у цивільній справі відмовлено на підставі пункту 1 частини другої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України та роз?яснено позивачу про його право звернутися до адміністративного суду за вирішенням цього спору.
21. Після цього, 09 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із цим адміністративним позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду.
V. Позиція Верховного Суду
22. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України (далі - у редакції, чинній на момент пред?явлення позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
23. Справою адміністративної юрисдикції, у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
24. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
25. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
26. Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
27. Указані норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 і 19 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, чинній з 15 грудня 2017 року.
28. Проаналізувавши наведені норми процесуального закону, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що до адміністративних відносяться ті справи, які виникають зі спорів у публічно-правових відносинах, одним із учасників яких є суб`єкт владних повноважень. Однак сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
29. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
30. У силу частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на момент пред?явлення позову) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
31. У частині першій статті 19 ЦПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, чинній з 15 грудня 2017 року) зазначену норму доповнено положенням про те, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
32. Слід також ураховувати, що нотаріальні процесуальні правовідносини переважно випливають із приватноправових відносин, а суд, перевіряючи правомірність вчинення чи відмови у вчиненні нотаріальних дій, повинен бути компетентним для надання оцінки приватноправовим відносинам, які зумовили або мали зумовити вчинення відповідних нотаріальних дій.
33. З огляду на викладене та зважаючи на наявність спорів щодо нерухомого майна, придбаного ОСОБА_1 з прилюдних (електронних) торгів, які розглядаються в місцевому загальному суді за правилами цивільного судочинства, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що цей спір також підлягав розгляду в порядку ЦПК України з метою встановлення фактичних обставин щодо наявних обтяжень речових прав на спірне майно та перевірки обґрунтованості відмови приватного виконавця у вчиненні відповідної нотаріальної дії.
34. Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням правил предметної юрисдикції адміністративних судів, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою постановлену Городоцьким районним судом Хмельницької області ухвалу від 08 липня 2016 року у справі №672/796/16-ц, якою ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом до приватного нотаріуса Шаповал Л.В., заявленим про той самий предмет і з тих самих підстав, як і у справі, що розглядається.
35. Указаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, юрисдикційний спір було вирішено на користь адміністративної юрисдикції.
36. Вирішуючи питання юрисдикційності спору у цій справі, колегія суддів виходить з того, що в Україні на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8), а суддя, здійснюючи правосуддя, керується цим принципом (стаття 129).
37. Водночас приписи статті 6 КАС України передбачають, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
38. Однією зі складових принципу верховенства права є право на справедливий судовий розгляд, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - ЄКПЛ), що, зокрема, визначає необхідність розгляду справи судом, до юрисдикції якого віднесена така категорія справ.
39. Відповідно до статті 6 ЄКПЛ кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
40. Отже, виникає конкуренція елементів наведеної норми: з одного боку, щодо "права на доступ до суду" (фактичний), а з іншого боку, щодо "права на суд, встановлений законом" (належність до юрисдикції певних категорій справ).
41. Аналізуючи цю правову проблему, колегія суддів зазначає, що основним принципом, який покладений в основу застосування статті 6 ЄКПЛ, є справедливість. Тому колегія суддів вважає за необхідне збалансувати ці два елемента з метою дотримання вказаного принципу справедливості.
42. Розв`язання конкуренції правових норм необхідно розпочати із застосовності статті 6 ЄКПЛ у цій справі.
43. Згідно зі статтею 6 ЄКПЛ "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".
44. Спір у цій справі пов`язаний із правомірністю постанови приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. Зрештою, результат провадження мав би безпосередній вплив на реалізацію майнового права позивача.
45. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що спір, який перебуває у проваджені суду, є спором щодо прав та обов`язків цивільного характеру, а отже, стаття 6 ЄКПЛ є застосовною у цій справі.
46. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на справедливий розгляд справи судом нерозривно пов`язане з правом доступу до суду. Так, у справі "Bellet проти Франції" (рішення від 04 грудня 1995 року, заява №23805/94) Суд зазначив, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.
47. У справі "Церква села Сосулівка проти України" (рішення від 28 лютого 2008 року, заява №37878/02) ЄСПЛ зазначив, що така ситуація (відмова у розгляді справи у кожній з юрисдикцій, до якої звертався позивач) прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ.
48. Право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 ЄКПЛ, є правом людини, якому кореспондує відповідний обов`язок держави. Складовою цього обов`язку є забезпечення незалежного, безстороннього суду, який створений та діє відповідно до закону. Саме держава повинна створити судову систему, яка здатна забезпечити право на справедливий суд.
49. Водночас недоліки цієї системи, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталою судовою практикою, не повинні мати негативних наслідків для людини.
50. Таким чином, вирішуючи питання конкуренції прав, закріплених статтею 6 ЄКПЛ, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності фактичного доступу до суду реалізація права на розгляд справи судом, встановленим законом, неможлива.
51. Наведені положення свідчать про те, що недотримання державою вимог статті 6 ЄКПЛ щодо права на справедливий розгляд справи "судом, встановленим законом" за встановлених у цій справі обставин, не може тлумачитися як таке, що вимагає скасування судового рішення і закриття провадження у справі, якщо порушено імперативні вимоги закону щодо юрисдикції суду.
52. Таким чином, скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції не забезпечує право людини на справедливий суд, а, навпаки, усуває фактичний доступ до суду. Цей висновок стає очевидним, якщо юрисдикційний спір попередньо було вирішено судом і сторони не скаржаться на вирішення справи неповноважним судом.
53. Ймовірна можливість поновлення строку касаційного оскарження судових рішень щодо неналежності спору до цивільної юрисдикції чи нове звернення до суду з цивільним позовом беззаперечно вплине на загальний строк розгляду справи, який не можна буде визнати розумним, що призведе до порушення статті 6 ЄКПЛ щодо позивача.
54. Отже, закривши провадження у справі без урахування попередньо вирішеного юрисдикційного спору у цій справі, суд апеляційної інстанції порушив гарантоване приписами статті 6 ЄКПЛ право позивача на доступ до суду.
55. Подібна ситуація, коли попередньо юрисдикційний спір було вирішено судом, неодноразово була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року у справі №463/624/14-а, від 17 жовтня 2018 року у справі №201/4802/16-а, від 12 грудня 2018 року у справі №490/9823/16-ц.
56. Оскільки непослідовність рішень суду апеляційної інстанції створила для ОСОБА_1 перешкоди у реалізації його права на судовий захист, то з огляду на наведену аргументацію Суд дійшов висновку, що для забезпечення права позивача на доступ до суду, цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
57. За наведених обставин та виходячи з приписів частин першої і четвертої статті 353 КАС України, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції про закриття провадження в адміністративній справі підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд