ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 808/3750/17
адміністративне провадження № К/9901/48803/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 (суддя - Конишева О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (судді - Чепурнов Д.В., Мельник В.В., Сафронов Я.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту - Василівської міської ради Запорізької області, протиправними;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання від 06.07.2017 (вх. №7228) та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту - Василівської міської ради Запорізької області.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.07.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Василівської міської ради Запорізької області.
Листом від 26.07.2017 №Р-7228-5907/6-17 відповідач відмовив у задоволенні клопотання. В якості підстави для відмови у задоволенні заяви відповідач зазначив Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, якою затверджено "Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (надалі - Стратегія).
Зокрема, відповідач посилався на те, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації, повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційному веб-сайті територіальних органів Держгеокадастру, при цьому площа земельних ділянок, яку пропонується передавати безоплатно у власність на території відповідної області залежатиме від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. У другому кварталі поточного року продажу права оренди земель сільськогосподарського призначення не відбувалося.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач безпідставно відмовив йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, позов задоволено.
Визнано дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту - Василівської міської ради Запорізької області, протиправними.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 06.07.2017 (вх. №7228) та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту - Василівської міської ради Запорізької області.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суди визнали безпідставним посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413, якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки вказана Стратегія хоч і передбачає певну послідовність дій Держгеокадастру під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації, водночас будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв`язку із затвердженням вказаної Стратегії, внесено не було.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що відповідач відмовив позивачу у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених чинним законодавством.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є вмотивованою, правомірною та прийнятою згідно вимог чинного законодавства.
Крім того, посилався на те, що зобов`язавши ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд втрутився в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
За правилами частини шостої, сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Верховний Суд вже розглядав справи, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Зокрема, у постановах від 29.09.2020 у справі №814/2221/17 та від 30.06.2021 у справі №803/1232/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "…що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 на момент її чинності не було встановлено заборону надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати інші, ніж зазначені у переліку, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.