ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа №280/3167/20
адміністративне провадження № К/9901/16441/21, №К/9901/16450/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року (суддя Семененко М.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (суддя-доповідач Білак С.В., судді Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Генеральної прокуратури України і Прокуратури Запорізької області, у якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення створеної Генеральним прокурором кадрової комісії №1 від 02.04.2020 №7 "Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою";
2) визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області від 24.04.2020 №693к про звільнення його з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області;
3) поновити його на займаній посаді або рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на 24.04.2020;
4) стягнути з Прокуратури Запорізької області середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2020 і до моменту фактичного поновлення на роботі.
2. Позов обґрунтував тим, що його незаконно звільнено з посади прокурора відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX), оскільки цей Закон у частині встановлення додаткових підстав для звільнення прокурорів суперечить Конституції України, міжнародним договорам, ратифікованим Україною, Закону України "Про прокуратуру", порушує його право на працю, на повагу до приватного життя та містить дискримінаційні приписи, які порушують засади рівності громадян. Крім того, позивач звернув увагу на те, що в оскаржуваному наказі прокурора області юридичною підставою для його звільнення вказано пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", однак при цьому не конкретизовано, яка саме із перелічених у цій нормі подій (ліквідація, реорганізація органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) мала місце і зумовила його звільнення. Порушеним позивач уважав також своє право бути персонально попередженим про наступне вивільнення відповідно до статті 492 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). З приводу неявки до кадрової комісії для проходження анонімного тестування позивач пояснив, що у день тестування, яке проводилося у м. Києві, він працював на своєму робочому місці у Прокуратурі Запорізької області (м. Запоріжжя). При цьому ні Генеральний прокурор, ні прокурор області не звільняли його від виконання службових обов`язків на час проведення атестації, так само як і не забезпечили оплату проїзду, харчування і проживання у м. Києві.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02 квітня 2020 року №7 "Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою". Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області від 24 квітня 2020 року №693к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 27 квітня 2020 року. Поновлено позивача в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області, з 28 квітня 2020 року. Стягнуто із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2020 року по 04 грудня 2020 року у розмірі 180232,47 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
4. Постановою від 10 березня 2021 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.
5. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до початку атестації ОСОБА_1 відкликав свою заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію, тому кадрова комісія не мала підстав визнавати причини його неявки для складання іспиту неповажними та приймати рішення про неуспішне проходження атестації. Незаконним суди визнали й оскаржуваний наказ про звільнення позивача, зважаючи на те, що підставою звільнення у ньому зазначено пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", хоча ні ліквідації, ні реорганізації, ні скорочення кількості прокурорів у Прокуратурі Запорізької області на час звільнення ОСОБА_1 не відбулося.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
6. У касаційних скаргах Офіс Генерального прокурора і Запорізька обласна прокуратура просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
7. За доводами відповідачів, суди попередніх інстанцій неправильно застосували у спірних правовідносинах пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пункти 10, 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX та Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 (далі - Порядок №221), якими не передбачено право прокурора відкликати раніше подану заяву про переведення і про намір пройти атестацію, а неявка для проходження відповідного етапу атестації обумовлює прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження таким прокурором атестації, що, у свою чергу, є підставою для його звільнення незалежно від факту ліквідації, реорганізації чи скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. При цьому відповідачі звертають увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпунктів 1 і 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у разі відкликання ним до проходження атестації заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію.
8. Крім того, касаційні скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судами положень статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у частині поновлення позивача на рівнозначній посаді в органі прокуратури, що, на думку відповідачів, суперечить висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеному, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15.
9. У відзиві на касаційні скарги ОСОБА_1 просить залишити судові рішення у цій справі без змін, вважаючи їх законними і обґрунтованими, а доводи відповідачів безпідставними.
10. Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
11. З лютого 1999 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури, з 23.12.2019 - на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області.
12. 15.10.2019 позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
13. 20.02.2020 Першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур затверджено Графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у якому ОСОБА_1 включено до групи №1, дата складання іспиту - 02.03.2020.
14. 28.02.2020 ОСОБА_1 надіслав на адресу Генерального прокурора заяву, у якій, серед іншого, просив повернути йому заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратури та про намір пройти атестацію. У заяві позивач висловив незгоду з окремими положеннями Порядку №221 та наголосив на тому, що у вказаному порядку відсутній механізм його виконання, зокрема, не врегульовані питання щодо часу проходження іспитів, оплати поїздки, харчування та проживання у місті Києві. Зазначив, що 02.03.2020 він буде працювати та виконувати покладені на нього обов`язки у Прокуратурі Запорізької області, від яких його не звільнено на час складання іспитів.
15. 02.04.2020 Першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення №7 "Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою", у якому зафіксовано факт неявки ОСОБА_1 для складання іспиту та неподання ним заяви про перенесення тестування, у зв`язку з чим визнано його таким, що неуспішно пройшов атестацію.
16. З посиланням на статтю 11 Закону України "Про прокуратуру", підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX наказом прокурора Запорізької області від 24.04.2020 №693к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та з органів Прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 27 квітня 2020 року.
V. Позиція Верховного Суду
17. За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Касаційне провадження у цій справі відкрито в межах доводів Офісу Генерального прокурора і Запорізької обласної прокуратури щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій підпунктів 1, 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" в разі відкликання ним заяви про переведення та проходження атестації (за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах), а також положень статті 235 КЗпП України у частині поновлення позивача на рівнозначній посаді в органі прокуратури, що, на думку відповідачів, суперечить висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеному, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15.
19. Отже, судові рішення підлягають касаційному перегляду виключно у зазначених межах.
20. Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
21. Підстави звільнення прокурора з посади визначені у частині першій статті 51 Закону України "Про прокуратуру", однією з яких є ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9).
22. Законом №113-ІХ, який набрав чинності з 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування органів прокуратури.
23. Цим Законом внесені зміни до Закону України "Про прокуратуру", зокрема, слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури" та "місцеві прокуратури" замінені відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
24. Відповідно до пункту 6 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
25. Пунктом 7 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ обумовлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
26. За змістом пунктів 9 і 11 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
27. Порядок проходження прокурорами атестації затверджений наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 (далі - Порядок).
28. За визначенням, наведеним у пункті 1 розділу I Порядку, атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
29. Пунктом 9 розділу I Порядку встановлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
30. Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто (пункт 10 розділу I Порядку в редакції, чинній до 04.02.2020).
31. Згідно з пунктом 8 розділу I Порядку за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
32. У пункті 11 розділу I Порядку закріплено правило щодо обов`язкової особистої участі прокурора на всіх етапах атестації, визначено порядок перенесення дати іспиту у разі неможливості явки прокурора для проходження відповідного етапу атестації з поважних причин та встановлено, що у разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце та неподання ним заяви про перенесення дати іспиту, або якщо вказані у заяві причини неявки не будуть підтверджені документально, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
33. Відповідно до пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
34. Отже, за підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ підлягають звільненню прокурори, щодо яких кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження атестації, в тому числі у зв`язку з їх неявкою для проходження атестації та неподанням обґрунтованої заяви про перенесення дати іспиту.
35. Як убачається з матеріалів справи, 15.10.2019 позивач подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, проте 28.02.2020 відкликав свою заяву і для складання іспиту 02.03.2020 до кадрової комісії не прибув.
36. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відкликання ОСОБА_1 заяви про переведення та проходження атестації до запланованої дати складання іспиту свідчило про відсутність його волевиявлення на переведення до обласної прокуратури, що в силу пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ і пункту 9 розділу I Порядку є обов`язковою умовою для проходження прокурором атестації.
37. Як правильно зазначили суди обох інстанцій, за таких обставин Перша кадрова комісія з атестації регіональних прокуратур не мала правових підстав відносити позивача до осіб, які без поважних причин не з`явилися для складання іспиту, та приймати рішення про неуспішне проходження ним атестації.
38. Доводам відповідачів про те, що Законом №113-ІХ і Порядком не передбачено право прокурора відкликати раніше подану заяву про переведення та проходження атестації, суди дали належну правову оцінку, врахувавши, що неврегульованість цього питання у чинному законодавстві України не означає відсутності такого права, що випливає з принципу диспозитивності подання прокурором указаної заяви, тобто розпорядження наданим правом на власний розсуд.
39. Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, а відтак про незаконність його звільнення за підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ ґрунтується на правильному застосуванні судами цієї норми права у спірних правовідносинах.
40. У питанні визначення органу прокуратури і посади, на якій має бути поновлено позивача, колегія суддів керується таким.
41. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
42. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
43. Виключенням із цього правила є норма статті 2401 КЗпП України, яка передбачає, що в разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, то орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та одночасно визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.
44. Таким чином, у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.
45. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 06.03.2019 у справі №824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі №826/751/16, від 27.06.2019 у справі №826/5732/16, від 26.07.2019 у справі №826/8797/15, від 09.10.2019 у справі №П/811/1672/15, від 12.09.2019 у справі №821/3736/15-а, від 22.10.2019 у справі №816/584/17, від 07.07.2020 у справі №811/952/15.
46. Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_1 у Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, яка є рівнозначною займаній позивачем посаді у Прокуратурі Запорізької області, суди попередніх інстанцій уважали цей спосіб поновлення порушеного права позивача належним і найбільш ефективним, з огляду на те, що Прокуратура Запорізької області, де позивач працював до звільнення, була перейменована у Запорізьку обласну прокуратуру без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи.
47. Проте перейменування установи, що не пов`язано із її припиненням (ліквідацією) як юридичної особи, не є обставиною, з якою стаття 2401 КЗпП України пов`язує неможливість поновлення працівника на попередній роботі.
48. У разі зміни внутрішньої (організаційної) структури установи (ліквідації одного структурного підрозділу із створенням або без створення іншого структурного підрозділу, змін в найменуванні установи, підрозділу або посади тощо) незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на тій посаді, яку він обіймав на момент звільнення, після чого роботодавець зобов`язаний вчинити дії щодо працевлаштування такого працівника з урахуванням змін, що відбулися.
49. Водночас поновлення позивача на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить єдиному можливому способу захисту його порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права позивача може викликати новий спір з приводу визначення "рівнозначної" посади та відповідного структурного підрозділу, де така посада передбачена.
50. Рішення суду має бути якомога повним, зрозумілим та чітким. Чіткість рішення передбачає, зокрема, чіткість вжитих у судовому рішенні термінів та їх співвідношення з поняттями, які вони позначають. Судове рішення не повинно містити положень, які б ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
51. Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про поновлення ОСОБА_1 з 28 квітня 2020 року в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області, не ґрунтуються на правильному застосуванні частини першої статті 235 КЗпП України, що в силу частини четвертої статті 351 КАС України є підставою для зміни судових рішень у відповідній частині шляхом поновлення ОСОБА_1 з 28 квітня 2020 року на попередній роботі, якою є посада прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд