Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 128/1839/17
провадження № 61-5848св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, визнання об`єктом незавершеного будівництва, визнання права власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 1998 року до січня 2013 року він та ОСОБА_2 проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Рішенням Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 19 квітня 2007 року ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 06 грудня 2007 року. За час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу він разом з ОСОБА_2 за їхні спільні кошти збудували житловий будинок з господарським будівлями та спорудами. Зазначені обставини встановлені рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 серпня 2014 року, яке набрало законної сили 08 жовтня 2014 року, за наслідками розгляду справи № 128/2705/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільної сумісної власності. Указаним рішенням суду за позивачем було визнано право власності на 1/2 частки будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначив, що на момент звернення до суду з позовом будівництво вказаного будинку закінчено та згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 30 січня 2017 року до складу цього будинку з господарськими будівлями та спорудами входять:
- житловий будинок літ. А, площею 121,5 кв. м, який складається з: коридору 1-1, площею 13,8 кв. м; кімнати 1-2, площею 16,0 кв. м; кухні 1-3, площею 9,9 кв. м; кімнати 1-4, площею 12,0 кв. м; кімнати 1-5, площею 18,3 кв. м; гаражу 1-6, площею 27,3 кв. м;
- погріб літ. п/а, площею 33,3 кв. м.;
- прибудова літ. а, площею 11,8 кв. м;
- ганок, площею 12,5 кв. м;
- гараж літ. Б, площею 31,7 кв. м.;
- сарай літ. б, площею 21,0 кв. м;
- убиральня-літній душ літ. В, площею 4,4 кв. м;
- криниця літ. № 1, площею 26,4 кв. м;
- огорожа літ. № 2, площею 76,4 кв. м;
- фундамент під огорожу літ. № 3, площею 37,3 кв. м;
- вигрібна яма літ. о/я, площею 1 кв. м.
Позивач зазначив, що він як співвласник цього нерухомого майна має право на виділ у натурі його частки.
Ураховуючи викладене та збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати об`єктом незавершеного будівництва збудований ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу житловий будинок з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, та виділити йому в натурі 1/2 частку указаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незавершеним будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_1 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, за першим варіантом висновку експерта від 25 квітня 2019 року № 449, зокрема, житловий будинок літ. "А", загальною площею 48,7 кв. м, частину коридору 1-1 площею 3,0 кв. м, кімнату 1-5 площею 18,3 кв. м, гараж 1-6 площею 27,3 кв. м, вартістю 51 224 грн 40 коп., погріб "п/А" - 25 361 грн, ганок площею 6,6 кв. м - 901 грн 30 коп, сарай літ. "б" - 8 512 грн, 1/2 частину криниці № 1 - 6 812 грн 50 коп., 1/2 частину огорожі № 2 - 4 500 грн 50 коп., 1/2 частину фундаменту під огорожу - 9 448 грн 50 коп., всього 106 760 грн 20 коп. з часткою в 50/100.
У іншій частині вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 серпня 2014 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частини будівельних матеріалів, придбаних для будівництва під час проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Враховуючи, що будинок за адресою: АДРЕСА_1, не був прийнятий до експлуатації та не зареєстрований з отриманням відповідного реєстраційного свідоцтва про право власності, суд дійшов висновку, що вимога про визнання за ОСОБА_1 саме права власності на 1/2 житлового будинку не підлягає задоволенню.
Водночас позивач не позбавлений можливості розподілу будинку та господарських будівель та споруд, враховуючи висновок експерта від 25 квітня 2019 року № 449, за яким ступінь готовності незавершеного будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, станом на час проведення дослідження становить 69 %. Будинок є незавершеним, однак за висновком експерта може бути поділений з визначенням часток в натурі.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки сторони не надали доказів того, що будівництво спірного будинку розпочато з дотриманням будівельних норм та правил, правові підстави для визнання цього об`єкта незавершеним будівництвом відсутні.
Сторони не позбавлені можливості вирішити питання щодо узаконення спірного будинку відповідно до Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства Регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 липня 2018 року № 158, яким врегульовано прийняття в експлуатацію об`єктів самочинного будівництва, зокрема будинків, збудованих в період з 05 серпня 1992 року до 09 квітня 2015 року.
До зміни статусу об`єкта самочинного будівництва та прийняття його в експлуатацію питання про поділ та визнання права власності на 1/2 частину самочинного будівництва є передчасним.
Крім того, усупереч положенням статті 71 СК України суд першої інстанції виділив позивачу 1/2 частину неподільних речей, зокрема 1/2 частину криниці, огорожі та фундаменту огорожі, що по суті не вирішує спір між сторонами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
23 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірний будинок збудовано на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, оскільки рішенням Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 19 квітня 2007 року у власність ОСОБА_2 було надано земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Апеляційний суд дійшов висновку про відмову у позові, неправильно застосувавши правові позиції Верховного Суду України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 за подібних правовідносин. Також, на переконання заявника, неправильним є висновок апеляційного суду про те, що спірний житловий будинок є самочинним будівництвом.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, витребувано з Вінницького районного суду Вінницької області цивільну справу № 128/1839/17.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2020 року, ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Коваль Т. Д., заперечувала проти доводів ОСОБА_1 та просила залишити без змін постанову Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2020 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 19 квітня 2007 року надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку від 06 грудня 2007 року (т. 1, а. с. 8).
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 серпня 2014 року, яке набрало законної сили 08 жовтня 2014 року, у справі № 128/2705/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільної сумісної власності встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до січня 2013 року; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 5-7).
Згідно з технічним паспортом від 30 січня 2017 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок на АДРЕСА_1 до складу житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами входять:
- житловий будинок літ. А, площею 121,5 кв. м, який складається з: коридору 1-1, площею 13,8 кв. м; кімнати 1-2, площею 16,0 кв. м; кухні 1-3, площею 9,9 кв. м; кімнати 1-4, площею 12,0 кв. м; кімнати 1-5, площею 18,3 кв. м; гаражу 1-6, площею 27,3 кв. м;
- погріб літ. п/а, площею 33,3 кв. м.;
- прибудова літ. а, площею 11,8 кв. м;
- ганок, площею 12,5 кв. м;
- гараж літ. Б, площею 31,7 кв. м.;
- сарай літ. б, площею 21,0 кв. м;
- убиральня-літній душ літ. В, площею 4,4 кв. м;
- криниця літ. № 1, площею 26,4 кв. м;
- огорожа літ. № 2, площею 76,4 кв. м;
- фундамент під огорожу літ. № 3, площею 37,3 кв. м;
- вигрібна яма літ. о/я, площею 1 кв. м.
Відповідно до довідки Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 07 серпня 2017 року № 1097 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, будівництво якого станом на 05 серпня 2017 року ще не завершено, будинок не є придатним до проживання. ОСОБА_2 та члени її сім`ї у зазначеному будинку не зареєстровані та не проживають (т. 1, а. с. 72).
Згідно з висновком від 25 квітня 2019 року № 449, виконаним судовим експертом ОСОБА_3 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, ступінь готовності незавершеного будівництвом житлового будинку домоволодіння АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, станом на час проведення дослідження становить 69 %. Станом на час проведення дослідження незавершеного будівництвом житлового будинку домоволодіння АДРЕСА_1 не готове до експлуатації за його функціональним призначенням, експлуатація можлива при завершені будівельних та ремонтно-будівельних робіт. На розгляд суду запропоновано технічно можливі варіанти виділу ОСОБА_1 в натурі 1/2 частки об`єкту незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 152-197).
Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 18 вересня 2019 року розподіл будинку на АДРЕСА_1 за представленими варіантами неможливий (т. 2, а. с. 38).
Згідно з листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області від 16 вересня 2019 року запропоновані варіанти 1 та 2 виділу в натурі 1/2 частки незавершеного будівництвом житлового будинку домоволодіння на АДРЕСА_1 не суперечать вимогам нормативних актів з питань пожежної безпеки, однак розподіл вказаного будинку можливий виключно з дотриманням ДБН В.3.2-2-2009 "Реконструкція, ремонт реставрація об`єктів будівництва. Реконструкція та капітальні ремонти" (т. 2, а. с. 39).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 20 червня 2012 року (провадження № 6-56цс12), від 16 грудня 2015 року (провадження № 6-2710цс15), від 07 вересня 2016 року (провадження № 6-47цс16) та постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 347/1836/15-ц (провадження № 61-21660св18), від 18 грудня 2019 року у справі № 916/633/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.