Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 361/2478/19-ц
провадження № 61-734св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - ТОВ "Київоблгаз Збут") про визнання заборгованості незаконно нарахованою та заборону здійснювати нарахування коефіцієнту приведення до стандартних умов.
Позовну заяву мотивовано тим, що він є побутовим споживачем природного газу в будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зазначав, що між ним та ТОВ "Київоблгаз Збут" в особі Броварського відділу реалізації 30 вересня 2015 року були укладені публічні договори про постачання та розподіл природного газу. З метою обліку обсягу наданих та сплачених послуг відповідачем було відкрито йому особовий рахунок № НОМЕР_1 ЕІС 56ХМ18В08901840S.
Відповідно до умов публічного договору про розподіл природного газу для обліку спожитого позивачем природного газу використовувалися дані комерційного вузла обліку, а саме - лічильника газу ОКТАВА-А G6-1
№ 371202, встановленого у його будинку
АДРЕСА_1 . Проте, починаючи з жовтня 2018 року в рахунках до сплати за спожитий природній газ відповідач вказував об`єми спожитого природного газу, що не відповідали фактичним показам лічильника.
Зокрема, у період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року відповідачем безпідставно було донараховано позивачу 226,94 куб. м природного газу
на загальну суму 1 928,64 грн.
ОСОБА_1 зазначав, що відмінності між фактичними об`ємами спожитого ним природного газу та вказаними у рахунках відповідач мотивував застосуванням оператором газорозподільного механізму (далі - ГРМ) коефіцієнту приведення газу до стандартних умов.
Разом із цим, ОСОБА_1 посилався на те, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики
та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 23 листопада 2018 року № 1498, заборонено ПАТ "Київоблгаз", правонаступником якого є АТ "Київоблгаз", при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний газ побутовими споживачами.
Вважав дії відповідача щодо донарахування об`ємів спожитого природного газу незаконними.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд:
визнати його заборгованість перед ТОВ "Київоблгаз Збут" у розмірі
1 928,64 грн, як незаконно донарахованою згідно із коефіцієнтом приведення до стандартних умов та такою, що не підлягає стягненню за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року включно;
заборонити ТОВ "Київоблгаз Збут" здійснювати донарахування коефіцієнту приведення до стандартних умов по особовому рахунку № НОМЕР_1
за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року включно;
зобов`язати ТОВ "Київоблгаз Збут" провести перерахунок за спожитий природний газ по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з жовтня
2018 року по лютий 2019 року включно.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2019 року у складі судді Василишина В. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 1 928,64 грн за період
із жовтня 2018 року по лютий 2019 року по донарахуванню згідно
із коефіцієнтом приведення до стандартних умов незаконною та зобов`язано ТОВ "Київоблгаз Збут" провести ОСОБА_1 перерахунок за спожитий природний газ по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період із жовтня
2018 року по лютий 2019 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що донарахування вартості спожитих послуг, здійснені відповідачем із застосуванням коефіцієнту приведення природного газу до стандартних умов, не ґрунтуються на законі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Київоблгаз Збут" задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2019 року скасовано
і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні
ОСОБА_1 .
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вказані у рахунках об`єми та обсяги споживання газу визначені не ТОВ "Київоблгаз Збут", а саме АТ "Київоблгаз" на підставі показів лічильника та відповідного коефіцієнту приведення газу до стандартних умов, а тому безпосередньо стосуються його прав та обов`язків. При цьому, зазначена особа не залучена до участі у справі.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначені висновки викладено
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц;
від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року
у справі № 570/3439/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.
У зв`язку із цим, суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки заявлені позивачем позовні вимоги, стосуються також прав та законних інтересів інших осіб, які не залучені до участі у справі, тому підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду
ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що донарахування шляхом приведення природного газу до стандартних умов приводять до повторної оплати споживачем наданих обсягів природного газу та може спричинити отримання неправомірної вигоди відповідачем.
ОСОБА_1 вважає, що позов ним заявлено до належного відповідача, оскільки саме ТОВ "Київоблгаз Збут" звертається до боржників з вимогою сплати заборгованості за спожитий газ, а не АТ "Київоблгаз".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 361/2478/19-ц
із Броварського міськрайонного суду Київської області.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Київоблгаз Збут" у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним
та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є споживачем природного газу, який подається до будинку
АДРЕСА_1 .
Споживання природного газу здійснювалося ОСОБА_1 відповідно
до типових договорів про постачання природного газу побутовим споживачам та про розподіл природного газу шляхом приєднання до цих договорів, які є договорами публічної оферти і затверджені постановами НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 та від 30 вересня 2015 року № 2500.
Облік спожитого ОСОБА_1 природного газу здійснювався на підставі даних комерційного вузла обліку, яким є лічильник газу ОКТАВА-А G6-1
№ 371202, встановлений за адресою: будинок
АДРЕСА_1 .
Відповідно до направлених ТОВ "Київоблгаз Збут" рахунків на оплату
за спожитий природний газ за період із жовтня 2018 року по лютий 2019 року ОСОБА_1 донараховано згідно із коефіцієнтом приведення газу
до стандартних умов 226,94 куб. м природного газу на загальну суму
1 928,64 грн, зокрема: у жовтні 2018 року - 50,10 грн, у листопаді 2018 року - 354,27 грн, у грудні - 487,80 грн, у січні 2019 року - 654,85 грн, у лютому
2019 року - 381,62 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина друга статті 16 ЦК України).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законами України.
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги,
що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який
є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права
чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення
та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).
Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише
за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
Відносини між постачальниками та споживачами природного газу,
з врахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи регулюють Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року
№ 1382/27827 (далі - Правила постачання природного газу).
Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється
за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором
та оприлюднюється в установленому порядку.
Згідно пункту 1.1. типового договору, договір постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
06 листопада 2015 року за № 1386/27831 (далі - договір) є публічним
і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу,
як товарної продукції постачальником.
Пунктом 4.4. типового договору встановлено, що об`єм (обсяг) постачання
та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів: 1) за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; 2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу
в опалювальний або міжопалювальний період. Вказана норма також знайшла своє відображення в пункті 13 Правил постачання природного газу.
За змістом наведених норм обов`язковим учасником відносин по постачанню споживачу природного газу є оператор ГРМ, який визначає об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем.
Оператором газорозподільної системи (ГРМ) на території Київської області, який здійснює облік природного газу (станом на час виникнення спірних правовідносин) було АТ "Київоблгаз". Оператор ГРМ є відповідальним
за облік природного газу у побутових споживачів, і визначені ним обсяги природного газу є обов`язковими для постачальника.
Відповідно до пункту 1 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних системвизначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу
по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Пунктами 4 та 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних системвизначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого
та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Згідно пунктів 5.1-5.3 типового договору розподілу природного газу - облік
(у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ.
У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Отже, за змістом наведених норм постачання ОСОБА_1, як побутовому споживачу природного газу, здійснюється за обов`язковою участю оператора ГРМ, на якого законом покладено обов`язок вести облік об`єму (обсягу) споживання природного газу споживачем відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до постанови НКРЕКП № 1498 від 23 листопада 2018 року, Національна комісія заборонила ПАТ "Київоблгаз" (правонаступником якого є АТ "Київоблгаз") при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу
до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків
за використаний газ побутовими споживачами. У разі приведення у жовтні 2018 року ПАТ "Київоблгаз" об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов ПАТ "Київоблгаз" необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.
Встановивши, що у спірних правовідносинах статус оператора ГРМ має
АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", до газорозподільної системи якого підключений позивач, яке веде облік та визначає об`єм спожитого позивачем природного газу й із застосуванням коефіцієнту приведення природного газу до стандартних умов, доводить ці показники
до постачальника ТОВ "Київоблгаз Збут", який у свою чергу лише обраховує вартість зазначених оператором ГРМ спожитих позивачем об`ємів газу згідно встановлених НКРЕКП тарифів для населення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що вказані у рахунках об`єми споживання газу визначені не ТОВ "Київоблгаз Збут", а АТ "Київоблгаз" на підставі показів лічильника та відповідного коефіцієнту приведення газу до стандартних умов, а тому безпосередньо стосуються його прав та обов`язків, проте
АТ "Київоблгаз" не було залучено до участі у справі.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя
статті 13 ЦПК України).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц;
від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року
у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц сформульовано висновок про те, щовизначення відповідачів, предмета
та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Якщо заявлені позивачем позовні вимоги, стосуються окрім відповідача
ще й прав та законних інтересів інших осіб, які не залучені до участі у справі, підстави для задоволення вимог відсутні.
Встановивши, що заявлені позивачем вимоги, стосуються окрім відповідача ще й прав та законних інтересів АТ "Київоблгаз", яке не було залучено
до участі у справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду