Постанова
Іменем України
15 листопада2021 року
м. Київ
справа № 638/166/18
провадження № 61-11967св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,
Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 31 жовтня 2019 року у складі судді Семіряд І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 11 вересня 2008 року між нею та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за умовами якого вона набула у власність вказану квартиру.
20 листопада 2008 року вона та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого вона продала відповідачу вищезазначену квартиру.
Вважала ці правочини недійсними, оскільки їх сторони не мали на меті настання реальних правових наслідків.
За домовленістю із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 грошових коштів від них вона не отримувала, фактично відбувся безоплатний перехід права власності від ОСОБА_5 до неї, а в подальшому потім від неї до ОСОБА_2 через два місяці, тому, на її переконання, має місце фіктивність правочину відповідно до положень частини 1 статті 234 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).
Ураховуючи наведене, просила визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 вересня 2008 року та від 20 листопада 2008 року.
Зміст відзиву ОСОБА_2 та його заяви про визнання позову
У березні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив, у якому вказував, що визнає у повному обсязі позовні вимоги. Додатково зазначав, що ОСОБА_5 є його матір`ю, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Пояснював, що грошові кошти за обома договорами фактично не передавалися, позивачка у квартиру не вселялася та нею не користувалася, а тому оспорювані договори є фіктивними та підлягають визнанню недійсними.
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав заяву, у якій повторно наполягав на врахуванні того, що він визнає позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела належними та допустимими доказами фіктивність спірних договорів купівлі-продажу. Доводи позивачки щодо неотримання грошових коштів за продаж спірної квартири не можуть бути підставою для визнання недійсним договору, оскільки доводи щодо неналежного виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу можуть свідчити про неналежне виконання умов договору, а не про його недійсність. Суду не надано доказів того, що умови договорів сторонами не виконані і що нотаріусами при посвідчені договорів були допущені будь-які порушення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 31 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанцій дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів у зв`язку з їх фіктивністю.
Додатково апеляційний суд зазначив, що:
- рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2012 року у справі № 2-301/2010 змінено рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа - ЖЕД-21 Дзержинського району міста Харкова, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - Шоста Харківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на 1/2 частину квартири, переведення прав та обов`язків покупця. У зазначеній справі встановлено, що покупець ОСОБА_1 отримала у власність усю квартиру за договором купівлі-продажу від 11 вересня 2008 року, між тим як ОСОБА_5 мала право на продаж тільки Ѕ частини квартири, що подарував їй ОСОБА_2 . ОСОБА_3 як співвласник квартири відповідно до частини першої статті 362 ЦК України має переважне право на купівлю Ѕ частки квартири перед ОСОБА_1 . ОСОБА_3 виконала вимоги частини четвертої статті 362 ЦК України щодо внесення на депозитний рахунок грошової суми в розмірі вартості 1/2 частини квартири, визначеної за договором купівлі-продажу від 11 вересня 2008 року, а саме 26 000,00 грн, оскільки зазначена грошова сума повинна бути сплачена покупцеві ОСОБА_1 . Тому на ОСОБА_3 переведені права та обов`язки покупця Ѕ частини квартири, за ОСОБА_3 визнане право власності на зазначену частину квартири. ОСОБА_1 вирішено виплатити 26 000,00 грн, що знаходились на депозитному рахунку суду, за договором купівлі-продажу від 11 вересня 2008 року. За рішеннями судів ОСОБА_1 отримала за цим договором грошові кошти від ОСОБА_3, тому відсутні підстави вважати договір купівлі-продажу квартири від 11 вересня 2008 року фіктивним;
- власником квартири на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2010 року, зміненого рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2012 року, у справі № 2-301/10 з 05 липня 2012 року була ОСОБА_3 . Рішення суду у даній справі стосується прав та обов`язків колишнього власника квартири ОСОБА_3 та теперішнього власника квартири - ОСОБА_4 . Суд не міг залучити їх до участі у дійсній справі у якості співвідповідачів за власної ініціативи, без клопотання позивача. Треті особи можуть залучатися до участі у справі і за їх особистим клопотанням. Тому суд першої інстанції правомірно залучив ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 у якості третіх осіб. Незазначення на боці якої сторони у справі виступають треті особи не впливає на правильність рішення суду першої інстанції. Залучення третіх осіб без заслуховування інших учасників справи, як на це посилається апелянт, також не свідчить про незаконність такого залучення, оскільки на правильність висновків суду не вплинуло. Під час розгляду даної справи ОСОБА_3 продала квартиру ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу;
- оскільки визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_7 суперечить встановленим у справі обставинам та вимогам закону, суд першої інстанції правомірно не прийняв таке визнання.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_2 зазначає, що:
- суди попередніх інстанцій необґрунтовано не врахували його заяву про визнання позову, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ;
- матеріали справи не містять мотивованої ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви відповідача про визнання позову. У свою чергу, апеляційний суд не вказав, яким конкретним вимогам закону суперечить задоволення позову за його заявою про визнання позову;
- висновок про відсутність фіктивності при укладенні оспорюваних договорів ґрунтується на припущенні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права зокрема, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову та оскаржене судове рішення ухвалене з порушенням пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.