Постанова
Іменем України
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 712/513/20
провадження № 61-18331св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в складі колегії суддів Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького про зміну формулювання причин звільнення.
Позов мотивувала тим, що з 06 лютого 2006 року перебувала в трудових відносинах з Черкаським національним університетом ім. Б. Хмельницького та з 10 вересня 2007 року займала посаду завідувача сектором наукової бібліотеки. Зазначала, що 06 грудня 2019 року подала заяву про звільнення з роботи з підстав невиконання роботодавцем законодавства про працю та порушення її прав, тобто мала волевиявлення на звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України. Разом з тим, наказом № 548-к від 19 грудня 2019 року її звільнено з роботи за частиною першою статті 38 КЗпП України. Позивачка вважає, що формулювання підстави її звільнення з роботи не відповідає змісту поданої нею заяви. Посилаючись на порушення відповідачем норм трудового законодавства, вказувала, що в період з жовтня 2010 року по вересень 2012 року відповідач допустив заниження тарифних розрядів та посадових окладів працівників бібліотеки, внаслідок чого нею недоотримано кошти з урахуванням надбавок за вислугу років, напруженості у роботі та за особливі умови праці; нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та відпускних здійснювалося в заниженому розмірі та з порушенням передбаченого законом строку. Зазначала також, що відповідач порушував Правила охорони праці для працівників бібліотек, затверджені наказом МНС України від 12 грудня 2012 року № 1398 в частині недодержання нормативів висоти стелажів, шаф з книгами, ширини проходів між стелажами.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким змінити формулювання причини звільнення її з роботи, а саме з частини першої статті 38 КЗпП України на частину третю статті 38 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районний суду міста Черкаси в складі судді Марцішевської О. М. від 21 липня 2020 року позов задоволено: змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади провідного бібліотекаря наукової бібліотеки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького з частини першої статті 38 КЗпП України на частину третю статті 38 КЗпП України.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при незгоді роботодавця звільнити працівника з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, відповідач повинен був відмовити у розірванні трудового договору, проте не мав права звільняти позивачку з інших підстав, які працівником у заяві про звільнення не зазначалися. Суд установив, що в період роботи ОСОБА_1 відповідач неодноразово допускав порушення законодавства про працю в частині нарахування окремих виплат та визначення розміру посадового окладу в період з 2010 по 2012 роки, а в 2016-2018 роках здійснював оплату відпусток позивачки в серпні, а не в липні кожного року. Порушень з боку роботодавця в частині забезпечення умов з охорони праці суд першої інстанції не встановив.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького задоволено, рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що в силу положень статті 38 КЗпП України роботодавець не вправі розірвати трудовий договір з підстав, які працівником у заяві не зазначались, однак прийняв до уваги те, що позивачка звернулась до суду не з позовом про поновлення на роботі, а з вимогами про зміну формулювання причини її звільнення на частину третю статті 38 КЗпП України. За таких обставин суд апеляційної інстанції виходив із необхідності доведення позивачкою факту наявності підстав для її звільнення саме за частиною третьої статті 38 КЗпП України, тобто порушення роботодавцем законодавства про працю, умов колективного або трудового договору.
Апеляційний суд установив, що допущені відповідачем порушення в частині заниження тарифних розрядів та посадових окладів працівників бібліотеки, внаслідок чого позивачка недоотримала певні суми коштів, мали місце в 2010-2012 роках та в подальшому усунуті роботодавцем з компенсацією недовиплачених сум у повному обсязі. Суд також прийняв до уваги, що ОСОБА_1 перебувала у щорічних оплачуваних відпустках у серпні кожного року; оплата щорічних відпусток позивачки у 2016-2018 роках здійснювалася роботодавцем у серпні; оплата щорічної відпустки за 2019 рік проведена відповідачем у липні 2019 року, тобто з дотриманням передбаченого Законом України "Про відпустки" строку. Обставин порушення відповідачем законодавства з охорони праці апеляційний суд не встановив, зазначивши, що належних та допустимих доказів зворотнього позивачка не надала.
Аргументи учасників справи
08 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду й просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що роботодавець не мав права звільняти позивачку з підстав, не зазначених у її заяві про звільнення. При цьому позивачка вважає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження фактів регулярного порушення відповідачем законодавства про працю. Зазначає також, що в силу положень частини третьої статті 235 КЗпП України вона має право на звернення до суду саме з позовом про зміну формулювання причин звільнення, а не про поновлення на роботі.
У січні 2021 року до Верховного Суду від Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Посилається на те, що позивачка не зверталася до роботодавця з заявою про звільнення саме на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, оскільки подана нею заява не містить посилання на вказану норму права, як і не містить визначення того, які саме порушення законодавства про працю допущені роботодавцем. Зазначає також, що на момент подання позивачкою заяви про звільнення будь-які порушення законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору з боку відповідача були відсутні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 24 грудня 2020 рокузазначено, що позивачка оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до наказу № 44-к від 10 лютого 2006 року ОСОБА_1 прийнято на посаду бібліотекаря 1категорії наукової бібліотеки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького з 06 лютого 2006 року на час відпустки ОСОБА_2 .
Відповідно до наказу № 838-к від 11 вересня 2007 року позивачку переведено на посаду завідувача сектором наукової бібліотеки (абонемент фізико-математичних наук) з 10 вересня 2007 року.
Згідно з витягом з акту ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача № 03-24/13 від 14 грудня 2012 року щодо використання коштів державного бюджету, виділених на підготовку кадрів та реалізацію окремих бюджетних програм за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2012 рік, відповідачем було допущено заниження тарифних розрядів та посадових окладів працівників бібліотеки. Згідно розрахунку сум недоотриманих коштів у додатку до вказаного акта в 2010 році позивачкою недоотримано надбавок матеріальної допомоги та відпускних на загальну суму 475,20 грн, в 2011 році - 2 125,29 грн, в 2012 році - 2 041,70 грн.
Вказані кошти нараховані та виплачені ОСОБА_1 у листопаді 2012 року.
Відповідно до довідки головного бухгалтера від 10 січня 2020 року № 45/01-11 в 2016 - 2019 роках позивачка перебувала у щорічних відпустках з 1 по 30 серпня. У 2016-2018 роках оплата щорічної відпустки проводилася в серпні, у 2019 році - в липні.
06 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала до Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького заяву наступного змісту: "Прошу звільнити мене з роботи, в зв`язку з тим, що неодноразово порушувалися мої права, в тому числі і на безпечне виконання своїх посадових обов`язків. Небажанням керівництва, розбиратися у проблемах по суті. Залишаю за собою право звернення до суду".
В матеріалах справи міститься ще одна заява ОСОБА_1 про звільнення (долучена до позовної заяви позивачкою), яка за змістом відрізняється від заяви, поданої нею роботодавцеві, в частині зазначення про порушення прав позивачки саме "… на працю …", яка судами до уваги не прийнята як така, що не була підставою для звільнення ОСОБА_1 .
Листом від 17 грудня 2019 року № 2106/01-11 ОСОБА_1 з метою прийняття правового рішення щодо звільнення з роботи за заявою від 06 грудня 2019 року вх. № 843 запропоновано визначити дату звільнення та конкретизувати підстави звільнення, на якому позивачка в якості відповіді зазначила: "Згідно реєстрації поданої мною заяви від 06 грудня 2019 року".
Відповідно до службової записки від 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 відмовилася конкретизувати мотиви, підстави та дату звільнення. Зазначила, що зміст її заяви залишається незмінним. При намаганні роз`яснити порядок подання заяви на звільнення, строки звільнення та можливі підстави, передбачені КЗпП України, ОСОБА_1 категорично відмовилася сприймати і вислуховувати будь-які роз`яснення, заявляючи про свій намір не уточнювати зміст своєї заяви та бажання отримати наказ про звільнення і трудову книжку 20 грудня 2019 року. У зв`язку з цим запропоновано звільнити ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Наказом від 18 грудня 2019 року № 548-к позивачку звільнено з ініціативи працівника за частиною першою статті 38 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку.
Наказом № 13 від 31 січня 2020 року Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького призначено комісію з перевірки фактів, зазначених в позовній заяві ОСОБА_1 .
Відповідно до доповідної записки директора наукової бібліотеки ОСОБА_3 від 06 лютого 2020 року у 2009 році проведено ремонт приміщення абонементу фізико-математичних наук. Позивачці надавались систематичні інструктажі з техніки безпеки дирекцією бібліотеки. Однак позивачка не завжди виконувала вимоги з питань праці, а саме розташовувала книги на верхніх полицях в 2-3 ряди, чим їх перевантажувала та створювала травматичні ризики, на зауваження не реагувала. Перед звільненням позивачка вказувала про проблему перевантаження фондів, на що було направлено двох працівників для допомоги у вирішенні даного питання, однак позивач таку допомогу не прийняла, про що було складено доповідні. Дирекцією бібліотеки виявлено неодноразові порушення санітарно-гігієнічних норм на абонементі.
Відповідно до доповідної записки провідного фахівця ОСОБА_4 від 05 лютого 2020 інструктажі з питань пожежної безпеки університету проводяться регулярно керівниками структурних підрозділів.
Відповідно до доповідної записки начальника відділу охорони праці ОСОБА_5 в університеті регулярно (один раз на 5 років) проводиться атестація робочих місць.
За змістом акта обстеження приміщення бібліотеки гуртожитку № 3 від 10 лютого 2020 вимоги пунктів 10.6 та 10.9 Правил охорони праці для працівників бібліотек, затверджених наказом МНС України від 12 грудня 2012 року № 1398, не порушуються.