Постанова
Іменем України
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 199/9911/14
провадження № 61-2179св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "ОТП Банк",
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в складі колегії суддів Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "ОТП Банк", в якому з посиланням на порушення банком вимог законодавства просив визнати кредитний договір від 18 липня 2008 року № СМ-SМЕ302/263/2008, укладений між сторонами, недійсним у частині пункту 2 щодо річної бази нарахування процентів "360 календарних днів у році" та в цілому, а також неукладеним у частині пункту 3 щодо ставки FIDR.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року позов задоволено частково: визнано недійсним кредитний договір від 18 липня 2008 року, укладений між ЗАТ "ОТП Банк" і ОСОБА_1, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року скасовано заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року з посиланням на те, що ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі в справі, може оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції лише після його перегляду апеляційним судом за її апеляційною скаргою.
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року, посилаючись на те, що оскарженим судовим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки, оскільки дійсність кредитного договору безпосередньо впливає на обсяг її обов`язків як поручителя та іпотекодавця за кредитним договором № СМ-SМЕ302/263/2008. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсними пункти 2 та 3 частини № 1 кредитного договору № СМ-SМЕ302/263/2008 та пункти 1.1.1.7.1, 1.1.1.7.2, 2.1.7, 2.1.8, 2.3.1, 1.11.2, 4.1 частини № 2 цього ж кредитного договору.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року повернуто ОСОБА_2 апеляційну скаргу на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року з посиланням на те, що заявник не брала участі у справі, а оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про її права та обов`язки не вирішувалось.
Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 оскаржує в апеляційному порядку заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року, яким оспорюваний кредитний договір визнано недійсним, у той час як вказане рішення переглянуто судами вищих інстанцій, а в задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним та неукладеним відмовлено. За таких обставин апеляційний суд уважав, що оскарженим судовим рішенням не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_2 .
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в апеляційній скарзі ОСОБА_2 фактично заявляє позовні вимоги, частина з яких не була предметом розгляду в справі, що переглядається, а тому заявниця не позбавлена права звернутися до суду з власним позовом про визнання пунктів кредитного договору недійсними.
Аргументи учасників справи
У лютому 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду та просила її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 наполягає на тому, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року вирішено питання про її права та обов`язки, оскільки дійсність кредитного договору безпосередньо впливає на обсяг її обов`язків як поручителя та іпотекодавця за кредитним договором № СМ-SМЕ302/263/2008. Уважає, що наявність судових рішень судів вищих інстанцій, якими скасовано заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року, не має правового значення, оскільки за її скаргами вказане судове рішення не переглядалося. Указує також, що вимог, які не були предметом розгляду в справі, що переглядається, нею в апеляційній скарзі не заявлялось.
У травні 2021 року від представника АТ "ОТП Банк" до Верховного Суду надійшла заява, в якій представник відповідача висловив незгоду з доводами касаційної скарги та просив у її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не зазначила, яким чином заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року впливає на її права та обов`язки як поручителя чи іпотекодавця, а саме, яким чином змінюються її права чи розширюється існуючий обсяг обов`язків.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).