ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 917/235/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро"
про стягнення 12 350 729,35 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро"
про визнання договору недійсним,
та за позовною заявою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро"
про визнання договору поставки недійсним.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Волинець В. О. (адвокат), відповідача - Бонтлаб В. В. (адвокат), Теслюк І. А. (директор).
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" (далі - ТОВ "Укравіт Агро") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро" (далі - ТОВ "Інкріс-Агро") про стягнення заборгованості за договором поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 у сумі 12 350 729,35 грн, у тому числі: заборгованості за договором - 10 104 732,16 грн, пені - 947 633,70 грн, штрафу - 606 219,24 грн, дооцінки товару - 692 144,25 грн.
1.2. На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання ТОВ "Інкріс-Агро" взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 (далі - договір та/або спірний договір), укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений ТОВ "Укравіт Агро" товар, що стало підставою для нарахування пені, штрафу та дооцінки товару.
1.3. Надалі до місцевого господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Інкріс-Агро", в якій позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсним договір поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.06.2019 у справі № 917/235/19 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
1.4. Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що для реалізації генерального договору необхідно було укласти договір поставки, який ТОВ "Інкріс-Агро" не могло не укласти, оскільки, якщо умови генерального договору з його програмою лояльності та знижками будуть реалізовані - переваги у виді прибутку матимуть місце для обох сторін за обов`язкового виконання своїх обов`язків сторонами за генеральним договором. За твердженням ТОВ "Інкріс-Агро", на практиці дія обох договорів мала односторонній характер і була спрямована на збагачення та отримання максимальних прибутків ТОВ "Укравіт Агро" з однієї сторони, та введення іншої сторони - ТОВ "Інкріс-Агро" в економічно невигідні та збиткові умови. Тим більше, що крім спірного договору поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018, укладався вже згадуваний генеральний дистриб`юторський договір від 24.10.2017 № 21-Д-18. Ці договори взаємопов`язані та залежні один від одного. Зобов`язання ТОВ "Укравіт Агро", які виникали раніше (24.10.2017) на підставі генерального договору протягом дії спірного договору поставки даним товариством не виконувалися та порушувалися. ТОВ "Інкріс-Агро" наголосило, що ТОВ "Укравіт Агро" цим самим поставило його підприємство у вкрай невигідні умови, не виконавши свої зобов`язання, тому з урахуванням наведеного просило визнати недійсним договір поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 як правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.
1.5. У подальшому до місцевого господарського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, яка за своїм змістом є заявою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, в якій заявником заявлено вимоги до ТОВ "Інкріс-Агро" та ТОВ "Укравіт Агро" про визнання недійсним договору поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018, яка прийнята до розгляду ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.12.2019.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 (суддя Киричук О. А.) первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Інкріс-Агро" на користь ТОВ "Укравіт Агро" основну заборгованість за договором у сумі 10 104 732,16 грн, пеню у сумі 947 633,70 грн, дооцінку товару у сумі 692 144,25 грн, відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 176 167,65 грн, в іншій частині первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю; позов третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору залишено без розгляду.
2.2. Судове рішення арґументовано тим, що доказів того, що відповідачем було повністю виконано зобов`язання за спірним договором з оплати поставленого товару, в строки та в розмірах, зазначених у договорі та специфікаціях, матеріали справи не містять. Так, матеріалами справи підтверджено, що покупцем частково сплачено та частково повернуто товару на загальну суму 19 579 723,69 грн, заборгованість відповідача за поставлений товар за договором складає 10 104 732,16 грн. На підтвердження того, що відповідачем не повністю здійснено оплату товару, поставленого за договором, позивачем надані довідки та виписки з рахунків позивача, відкриті в банківських установах. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов у частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за спірним договором у сумі 10 104 732,16 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення дооцінки товару, враховуючи розмір заборгованості та період її існування, суд дійшов висновку, що позов у частині вимог про стягнення з відповідача 692 144,25 грн дооцінки товару є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі. Місцевий господарський суд також зазначив, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 947 633,70 грн за період з 01.11.2018 по 31.01.2019 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, адже спірним договором передбачено стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобов`язання.
Зазначивши, що в даному випадку розмір штрафу суперечить вимогам чинного законодавства України щодо правової природи поняття "штраф", суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 606 219,24 грн за період з 01.11.2018 по 31.01.2019 є необґрунтованими та безпідставними.
Місцевий господарський суд також зазначивши, що ТОВ "Інкріс-Агро" належними та допустимими доказами не доведено, що договір поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 укладений ним під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах або суперечить чинному законодавству, а тому вирішив, що зустрічний позов про визнання недійсним договору задоволенню не підлягає.
Щодо позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, то суд на підставі заяви ОСОБА_1 та керуючись пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залишив його без розгляду, адже позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 (Дучал Н. М. - головуючий, судді Гетьман Р. А., Склярук О. І.) рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі № 917/235/19 скасовано в частині стягнення з ТОВ "Інкріс-Агро" на користь ТОВ "Укравіт Агро" пені у сумі 338,78 грн, дооцінки товару у сумі 129 594,29 грн та 1 948,26 грн витрат зі сплати судового збору; прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Укравіт Агро" до ТОВ "Інкріс-Агро" про стягнення пені у сумі 338,78 грн, дооцінки товару у сумі 129 594,29 грн; в іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі № 917/235/19 в оскаржуваній частині - залишено без змін.
2.4. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені. Разом з цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про правомірність нарахування та стягнення з відповідача пені за період з 01.11.2018 по 31.01.2019 у сумі 947 294,92 грн, а не 947 633,70 грн, як помилково зазначено місцевим господарським судом у рішенні, що стало підставою для часткового скасування рішення та відмови позивачеві у задоволенні вимог про стягнення пені у сумі 338,78 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок дооцінки товару (курсової різниці), виходячи з порядку її розрахування, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично неправильним. Зокрема, у розрахунок дооцінки товару неправомірно включені специфікації від 20.08.2018 № 92 та від 03.10.2018 № 117, оскільки курс долара, визначений у зазначених специфікаціях, є вищим за курс долара станом на дату розрахунку (1 долар США = 27,755525 грн). Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначив, що стягненню підлягає дооцінка товару (курсова різниця) у сумі 562 549,96 грн, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "Інкріс-Агро" на користь ТОВ "Укравіт Агро" дооцінки товару у сумі 129 594,29 грн та відмову у задоволенні позову в цій частині.
Суд апеляційної інстанції, наголосивши, що ТОВ "Інкріс-Агро" не доведено належними та допустимими доказами, що договір поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 був укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Інкріс-Агро" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та наявність підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 310 ГПК України, просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Скаржник наголошує, що в оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції не було надано правової оцінки наведеним в апеляційній скарзі обставинам, які викликають сумнів у неупередженості судді Киричука О. А. до ТОВ "Інкріс-Агро", що вказувало на наявність підстав для самовідводу судді при ухваленні рішення. Так, ТОВ "Інкріс-Агро", маючи сумнів в об`єктивності судді Киричука О. А. та упередженому ставленні по відношенню до відповідача за первісними позовом у процесі розгляду справи подало заяви від 16.01.2020 № 9, від 22.05.2020 № 247, від 15.06.2020 № 305 про відвід судді Киричука О. А., в яких, на думку скаржника, підтверджуються факти та обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, за яких суддя Киричук О. А. зобов`язаний був взяти самовідвід. За результатами розгляду зазначених заяв про відвід судді місцевим господарським судом винесено відповідні ухвали від 22.01.2020, від 25.05.2020 та від 17.06.2020 про відмову у задоволенні заяв, проте ТОВ "Інкріс-Агро" вважає, що зазначені ухвали не містять належного обґрунтування та не спростовують наведених відповідачем обставин.
3.2. ТОВ "Укравіт Агро" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову - залишити без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 15.03.2018 між ТОВ "Укравіт Агро" (Постачальник) та ТОВ "Інкріс-Агро" (Покупець) укладено договір поставки № 147-К- 18 на умовах товарного кредиту.
Відповідно до умов пункту 1.1. договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах надання товарного кредиту Покупцю, визначених у цьому договорі передати у власність Покупця (поставити) товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах надання товарного кредиту, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.
Найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі Покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити Покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього Договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Постачальник має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки Товару (пункт 1.2. Договору).
Згідно з пунктом 1.4. договору факт поставки та передачі товару від Постачальника до Покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передачі) повноважними представниками Сторін. З моменту підписання Сторонами накладних до Покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.
Ціна товару, сума договору та умови розрахунків визначені сторонами у розділі 2 договору, зокрема:
- ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару) вказується Сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна Товару включає вартість неповоротної тари, упаковки та витрати на доставку Товару до місця його передачі Покупцю (базис поставки відповідно ІНКОТЕРМС 2010). Сплата ціни Товару Покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в Специфікації грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті - у доларах США (пункт 2.1 Договору);
- Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок Постачальника. Банківські реквізити Сторін для здійснення взаєморозрахунків вказані в Договорі (розділ 9) (пункт 2.2. Договору);
- якщо у Специфікації визначений еквівалент Ціни Товару (її частини) в доларах США, то сума Ціни Товару (її частина), яку має сплатити Покупець у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її частини), вираженого в доларах США, що зазначений в Специфікаціях, на офіційний курс НБУ продажу долара США на дату розрахунку (пункти 2.3 Договору);
- сторони досягли згоди, що у разі зміни офіційного курсу гривні до долара США Постачальник має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте неоплаченого Покупцем товару. Вартість товару визначається в специфікаціях, підписаних уповноваженими представниками Сторін (пункт 2.4 Договору);
- термін оплати: оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору (пункт 2.5 договору);
- незалежно від призначення платежу у банківському переказі, у разі порушення Покупцем платіжних зобов`язань за цим договором, Постачальник має право самостійно зарахувати оплати грошовими коштами, що надійшли від Покупця, в оплату простроченої заборгованості з повідомленням покупцеві про таке зарахування (пункт 2.9 договору).
Відповідальність за порушення умов договору визначена сторонами у розділі 5 договору, зокрема:
- у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (пункт 5.1. договору).
- умовами пункту 5.2. сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 2 % на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку Покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання Постачальником вимоги або позову до суду щодо сплати Покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена Покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені;
- сторони домовились, що згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (пункт 5.3. договору) .
Відповідно до умов договору між ТОВ "Укравіт Агро" та ТОВ "Інкріс-Агро" підписано ряд специфікацій, які є додатками до спірного договору.
Судами установлено, що матеріали справи свідчать про виконання постачальником взятих на себе зобов`язань за спірним договором шляхом здійснення поставки покупцеві товару на загальну суму 29 684 455,85 грн, покупцем в свою чергу частково сплачено та частково повернуто товар на загальну суму 19 579 723,69 грн.
Взяті на себе зобов`язання за договором з оплати за поставлений товар у повному обсязі у строки та у розмірах, визначених у специфікаціях (додатках), відповідачем не виконані, що стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом про стягнення 12 350 729,35 грн за договором, у тому числі: заборгованості за договором - 10 104 732,16 грн, пені - 947 633,70 грн, штрафу - 606 219,24 грн, дооцінки товару - 692 144,25 грн.
При цьому звернення ТОВ "Інкріс-Агро" до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки № 147-К-18 на умовах товарного кредиту від 15.03.2018 обумовлено положеннями статті 233 Цивільного кодексу України. ТОВ "Інкріс-Агро" наголошувало, що ТОВ "Укравіт Агро" не виконало свої зобов`язання, чим поставлено його підприємство у вкрай невигідні умови, тому з урахуванням наведеного ТОВ "Інкріс-Агро" просило визнати недійсним спірний договір як правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.