ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 870/32/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Агросектор"
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду (головуючий - Н.М. Кравчук) від 29.06.2021
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Агросектор"
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 15.03.2021 у третейській справі № 397/01.21
за позовом Приватного підприємства "Оліяр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Агросектор"
про примусове виконання обов`язку в натурі та стягнення штрафних санкцій за прострочення зобов`язання.
Учасники справи:
представник позивача - Жила В.М., адвокат,
представник відповідача - Вовчак Р.Я., адвокат.
1. Короткий зміст вимог
1.1 15.03.2021 Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" (далі - Третейський суд) постановив рішення (далі - Рішення) у третейській справі № 397/01.21 про задоволення позову Приватного підприємства "Оліяр" (далі - Позивач) про примусове виконання обов`язку в натурі - зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Агросектор" (далі - Відповідач) поставити Позивачу за укладеним між ними договором поставки МР-1/111120 від 11.11.2020 (далі - Договір) 60 тон соняшнику; та стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафних санкцій в сумі 49 500 грн 00 коп. за прострочення зобов`язання, а також про стягнення з Відповідача на користь Позивача 11 350 грн 00 коп. третейського збору.
1.2 21.04.2021 Відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду із заявою про скасування Рішення Третейського суду зі здійсненням її розгляду спільно в одному провадженні із заявою Позивача від 19.03.2021 про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду, що розглядається у справі № 870/22/21.
1.3 Заява мотивована існуванням підстав для скасування Рішення, так як Третейський суд ухвалив його у спорі, не передбаченому третейською угодою, а справа не була підвідомча третейському суду, оскільки Договір, що містить в собі третейське застереження, між сторонами не був укладений у встановленому законом порядку, відповідних обов`язків за ним не виникло, а роздрукована скан-копія Договору не є належним доказом укладення Договору, оскільки під час електронного листування щодо укладення Договору не було дотримано вимог щодо підписання договору електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою, що надає можливість ідентифікувати підписантів договору та що є обов`язковим реквізитом електронного документа.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1 29.06.2021 Західний апеляційний господарський суд ухвалив про відмову у задоволенні заяви Відповідача та скасування Рішення Третейського суду та про залишення цього рішення без змін.
2.2 Рішення суду мотивоване відсутністю підстав для скасування Рішення Третейського суду, оскільки факт укладення сторонами Договору, із вміщеним в ньому третейським застереженням, шляхом обміну електронними листами, що є оригіналом Договору до моменту обміну оригіналами його примірників, підтверджується, зокрема обставинами листування між сторонами щодо укладення Договору з використанням електронної адреси Відповідача, з якої відправлявся Договір Позивачу та відомості щодо якої є достовірними, оскільки внесені щодо Відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також суд виходив з того, що Третейський суд розглянув спір за Договором - через його невиконання Відповідачем, та застосував наслідки відповідно до вимог закону та умов Договору.
3. Встановлені судом обставини
3.1 11.11.2020 між Позивач (покупець) та Відповідач (постачальник) уклали Договір поставки № МР-1/111120.
Відповідно до умов пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю Соняшник урожаю 2020 року (товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену цим договором ціну.
Згідно з розділом 5 Договору всі спори і розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього договору, або у зв`язку з ним (при його укладенні, виконанні, зміні, розірванні, припиненні, визнані неукладеним, визнанні недійсним і т. ін.) підлягають вирішенню Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація", який знаходиться за адресою - м. Львів, вул. Героїв УПА, 72.
Сторони дійшли взаємної згоди про те, що третейський розгляд здійснюється Третейським судом в складі одного третейського судді, який призначається в порядку, передбаченому Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація". Сторони визнають обов`язковість рішення обраного Третейського суду відповідно до статті 50 Закону України "Про третейські суди". Протокол засідання Третейського суду не ведеться.
Пунктом 8.8 Договору сторони погодили, що даний договір укладений за допомогою засобів факсимільного та/або електронного зв`язку є обов`язковим до виконання в повному обсязі і є прирівняний до оригіналу, до моменту обміну оригіналами примірників даного договору. Причому факсимільні та/або електронні копії такого договору, що знаходяться у кожної зі сторін мають бути повністю однаковими за змістом (автентичними), а також мати копії печаток (за наявності) кожної зі сторін та підписи уповноважених осіб сторін. Договір підписаний таким чином буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях. Сторони погодили, що додатки, додаткові угоди (специфікації), підписані за допомогою факсимільного/електронного зв`язку є дійсними до моменту обміну оригіналами.
Пунктом 8.10 Договору встановлено, що сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у цьому договорі реквізитів та зобов`язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків.
3.2 Згідно з пунктом 2 специфікації поставка Товару здійснюється на умовах DAP. відповідно до правил Інкотермс-2010 (з врахуванням особливостей, передбачених Договором, що мають переважне значення), за адресами: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Ставчани, вул. Шашкевича, 36 та/або Львівська область, Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Привокзальна, 25, за вибором покупця залежно від завантаження його пунктів приймання в момент прийняття поставки.
Факт завантаження транспортного засобу товаром вважається погодженням постачальника про те, що транспортний засіб є комерційно та технічно придатним у всіх відношеннях для належного здійснення перевезення товару та доставки його у місце розвантаження.
Сторони погодили, що покупець повідомляє постачальника про умови поставки будь-яким способом, в тому числі, але не обмежуючись за допомогою факсимільного/електронного зв`язку не пізніше ніж за три дні до дати поставки, при цьому Сторони погодили, що у випадку відсутності повідомлення покупця про умови поставки, постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP відповідно до правил Інкотермс- 2010 за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Ставчани, вул. Шашкевича, 36.
Відповідно до пункту 8 специфікації, постачальник зобов`язаний поставити товар до 20.11.2020.
3.3 Відповідно до матеріалів третейської справи та матеріалів справи № 870/32/21 на копії Договору містяться відтиски печаток кожної зі сторін та підписи уповноважених осіб сторін.
З роздруківок скріншотів електронного листування вбачається, що 11.11.2020 з електронної адреси Відповідача - Ivivagrosektorl7@gmail.com на електронну адресу Позивача - ruslan.mirzaiev@oliyar.com.ua надійшов електронний лист з Договором та Специфікацією.
Електронна адреса Відповідача - Ivivagrosektorl7@gmail.com зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розділі "Інформація для здійснення зв`язку" та вказана у договорі.
3.4 Докази визнання недійсним третейського застереження, викладеного у Договорі, сторони не надали.
3.5 Згідно із засвідченими копіями опису вкладення та накладною 7901828847450 17.12.2020 Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію від 15.12.2020 з вимогою сплатити, зокрема, штраф, нарахований на підставі пункту 4.14 Договору в сумі 198 000 грн 00 коп.
Докази самостійної сплати Відповідачем штрафних санкцій матеріали справи не містять
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
4.1 09.07.2021 Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та ухвалити нове рішення - про задоволення зави Відповідача про скасування Рішення Третейського суду.
5. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
5.1 Суд, ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у вимогах Відповідача про скасування Рішення Третейського суду, не врахував відсутність факту виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків за Договором, через відсутність факту укладення у встановленому законом порядку Договору, що вміщує в собі і третейське застереження, оскільки роздруківка електронного листування між сторонами з приводу укладення Договору не підтверджує цей факт, так як не є ні електронним документом, ні копією електронного документу, тоді як відсутні докази того, що копія Договору, яка міститься в матеріалах справи, створена з дотриманням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" з підписанням його електронними цифровими підписами, як обов`язковим реквізитом електронного документа.
Суд також не врахував відсутність доказів реального виникнення між сторонами правовідносин за Договором ні шляхом його укладення, ні шляхом прийняття його до виконання.
Інші аргументи скаржника аналогічні аргументам в заяві про скасування Рішення Третейського суду.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує аргументи скаржника з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваному судовому рішенні, а також вважаючи, що скаржник помилково ототожнює поняття електронного документа та надсилання електронної копії письмового документа засобами електронного зв`язку, висновок про що сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах: від 19.12.2019 у справі № 920/1027/18, від 19.03.2020 у справі № 920/3/19, від 27.05.2020 у справі № 914/2236/18 та від 18.12.2020 у справі № 920/1025/18.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо повноважень господарського суду у розгляді справ щодо оскарження рішень третейських судів
7.1. Згідно з частиною 1 статтею 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Відповідно до частини 2 статті 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні положення містяться у статті 51 Закону України "Про третейські суди".
Перелік підстав, за яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
За змістом частин третьої та четвертої статті 349 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, однак суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.
7.2. Щодо порядку та умов передачі спору на вирішення третейського суду Суд звертається до положень Закону України "Про третейські суди", відповідно до статті 5 якого юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Статтею 6 цього Закону регламентовано питання підвідомчості справ третейському суду, якою визначено загальне правило, за яким третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, а також перелічені винятки з цього правила, до яких не належить справа, у якій винесено оскаржуване Рішення.
7.3. Порядок узгодження сторонами передачі спору на розгляд третейського суду встановлений статтею 12 Закону України "Про третейські суди", відповідно до якої:
- третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (частина перша);
- якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди (частина друга);
- за будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту (частина третя);
- третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (частина четверта);
- третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди (частина п`ята);
- посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору (частина шоста);
- у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною (частина сьома);
- недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження (частина восьма);
- третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (частина дев`ята).
7.4. Досліджуючи обставини укладення Договору, з вміщеним в ньому третейським застереженням, Суд зазначає, що суд першої інстанції вказав на укладення Договору шляхом обміну сторонами електронними листами, що є оригіналом Договору до моменту обміну оригіналами його примірників, що відбувалось із використанням, зокрема електронної адреси Відповідача, з якої відправлявся Договір Позивачу, відомості щодо якої визначені судом достовірними, оскільки внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач, заперечуючи факт укладання Договору, послався на обставини відсутності письмового оригіналу Договору у вигляді єдиного документа (що було встановлено судом), а також на не встановлення судом першої інстанції обставин укладення Договору в електронному вигляді у встановленому законом порядку, без витребування відповідних доказів як від Позивача, так і від Відповідача.
7.5. За частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За частинами першою-третьою статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За положеннями частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Подібні положення містить і ЦК України, відповідно до частин першої, другої статті 639 якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
7.6. За приписами статті 2 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.
Статтею 5 цього Закону визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (стаття 6 вказаного Закону). Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі статтею 12 вказаного Закону перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
7.7. Порівняльний аналіз наведених норм в пунктах 7.5 та 7.6 дає Суду підстави для висновку, що чинне законодавство розмежовує створення електронного документа (договору тощо) за правилами, наведеними в Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг", та укладення договору шляхом його оформлення як єдиного письмового документа, електронна копія якого надсилається засобами електронного зв`язку, що відповідає правилам, передбаченим частинами першою-третьою статті 207, частинами першою, другою статті 639 ЦК України, частини першої статті 181 ГК України.
При цьому у разі створення договору як електронного документа на нього також поширюються наведенні правила укладення договору; а якщо автором документа створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.05.2020 у справі № 914/2236/18.
7.8. У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини:
- узгодження сторонами в пункті 8.8. Договору, що даний договір укладений за допомогою засобів факсимільного та/або електронного зв`язку є обов`язковим до виконання в повному обсязі і є прирівняний до оригіналу, до моменту обміну оригіналами примірників даного договору; причому факсимільні та/або електронні копії такого договору, що знаходяться у кожної зі сторін мають бути повністю однаковими за змістом (автентичними), а також мати копії печаток (за наявності) кожної зі сторін та підписи уповноважених осіб сторін; Договір підписаний таким чином буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях; сторони погодили, що додатки, додаткові угоди (специфікації), підписані за допомогою факсимільного/електронного зв`язку є дійсними до моменту обміну оригіналами (пункт 3.1);
- існування на копії Договору (відповідно до матеріалів третейської справи та матеріалів справи № 870/32/21) відтисків печаток кожної зі сторін та підписів уповноважених осіб сторін (пункт 3.4);
- надіслання, відповідно до роздруківок скріншотів електронного листування, 11.11.2020 з електронної адреси Відповідача - Ivivagrosektorl7@gmail.com на електронну адресу Позивача - ruslan.mirzaiev@oliyar.com.ua надійшов електронний лист з Договором та Специфікацією (пункт 3.4);
- належність Відповідачу електронної адреси - Ivivagrosektorl7@gmail.com, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розділі "Інформація для здійснення зв`язку" та зазначення цієї адреси у Договорі (пункт 3.4);
- а також незаперечення представником Відповідача обставин здійснення між сторонами листування щодо укладення Договору засобами електронного зв`язку;
Суд доходить висновку, що Відповідач, заперечуючи факт укладення між сторонами Договору (з погодженням в ньому умов щодо передачі спору за цією угодою на вирішення Третейського суду) з підстав необхідності посвідчення Договору електронним цифровим підписом за правилами Закону України "Про електронний цифровий підпис", що не мало місце у спірних правовідносинах, між тим помилково ототожнює поняття електронного документа та надіслання електронної копії письмового документа засобами електронного зв`язку, який можливо б було надати у письмовій формі (про що міститься погодження в пункті 8.8. Договору).
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 28.02.2018 у справі № 903/199/17, від 19.12.2019 у справі № 920/1027/18, від 26.02.2020 у справі № 920/1031/18 та від 27.05.2020 у справі № 914/2236/18.
7.9. Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що Договір у вигляді єдиного документу, текст якого пересилався між сторонами за допомогою електронних засобів зв`язку (пункт 3.4), створювався у порядку визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто що його створено саме як електронний документ, або сторони домовлялись про такий порядок створення та укладення Договору, що унеможливлює застосування вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Натомість стаття 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано у листах, телеграмах, повідомленнях тощо, якими обмінялися сторони, наприклад, за допомогою засобів електронного зв`язку і при цьому, спосіб обміну, з огляду на приписи статті 627 ЦК України визначається сторонами.
А тому Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) про поширення на правовідносини сторін при укладенні Договору положень Закону України "Про електронний цифровий підпис"
7.10. У зв`язку із викладеним та враховуючи підтвердження факту укладення сторонами Договору, спір за яким розглядав Третейський суд з ухваленням оскаржуваного Рішення, із вміщеним в Договорі третейським застереженням, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування Рішення Третейського суду відповідно до статті 350 ГПК України та відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1).
7.11. Поряд з викладеним Суд зазначає, що за приписами чинного законодавства, господарський суд при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому та по суті заявлених та розглянутих вимог, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України.
Суд звертається до усталеної практики Верховного Суду з вирішення подібних спорів - до висновків наведених, зокрема в постановах: від 20.07.2021 у справі № 873/11/21, від 15.07.2021 у справі № 876/20/21, від 10.06.2021 у справах № 873/16/21, № 873/13/21, № 873/63/20, від 26.05.2021 у справі № 873/17/21, від 27.05.2021 у справі № 803/159/20 (провадження № 61-6528ав19).
7.12. Натомість, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, оцінив Рішення Третейського суду по суті заявлених Позивачем вимог до Відповідача у справі № 397/01.21, зокрема, підстави для вимог Позивача, а також застосовані Третейським судом на вимогу Позивача наслідки невиконання Відповідачем умов Договору відповідно до вимог закону та умов Договору (пункт 2.2), і тим самим вийшов за визначені законом (статтею 350 ГПК України та статтею 51 Закону України "Про третейські суди") межі своїх повноважень при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду.
У зв`язку з цим Суд доходить висновку, що суд першої інстанції безпідставно сформулював висновки в оскаржуваному рішенні стосовно обґрунтованості Рішення Третейського суду по суті заявлених Позивачем вимог до Відповідача у справі № 397/01.21.
Водночас, враховуючи, що вказане процесуальне порушення не призвело до ухвалення неправильного рішення у справі, таке порушення не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
7.13. На підставі викладеного та виходячи з меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції згідно зі статтею 269 ГПК України, Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного Рішення Третейського суду.
7.14. Таким чином висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про відсутність підстав для задоволення заяви Відповідача про скасування оскаржуваного рішення Третейського суду зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв`язку з викладеним та відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 ГПК України оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
7.15. У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 25, 129, 240, 269, 270, 275, 282, 351 Господарського процесуального кодексу України, Суд