ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/8060/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
розглянувши касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Київ - Одяг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 (колегія суддів: Мальченко А. О., Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 (суддя Павленко Є.В.)
та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 (колегія суддів: Мальченко А. О., Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до відповідачів: 1) Юридичної особи за законодавством США Компанії "Юпітер Сервіс" (Jupiter Service LLC), 2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 3) Приватного акціонерного товариства "Київ - Одяг" про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора,
за участю представників:
позивача - Дацьків А. І., Гелетій І. І.,
відповідача - 1 - не з`явилися,
відповідача - 2 - Немирівська А. Г.,
відповідача - 3 - Шевчук А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2019 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк", Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Юридичної особи за законодавством США Компанії "Юпітер Сервіс" (Jupiter Service LLC) (далі - Компанія Jupiter Service LLC, або відповідач-1) та державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - реєстраційна служба ГТУЮ у м. Києві) Миронюка Тараса Руслановича (далі - державний реєстратор Миронюк Т. Р.) про визнання протиправними та скасування рішень останнього:
- від 28.05.2013 за реєстраційним № 2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) АБ "Укргазбанк" на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. за реєстровим № 9042;
- від 28.05.2013 за реєстраційним № 2656572, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплексу, загальною площею 20 732,50 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. за реєстровим № 9042;
- від 29.05.2013 за реєстраційним № 2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) АБ "Укргазбанк" на адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 732,50 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. за реєстровим № 449;
- від 29.05.2013 за реєстраційним № 2683877, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 732,50 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. за реєстровим № 449.
2. На обґрунтування позовних вимог послався на те, що оспорювані рішення державного реєстратора є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки їх прийнято на підставі неналежних документів, поданих суб`єктом, який не був наділений правом на звернення з відповідними заявами про припинення іпотек і заборон.
3. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 27.06.2019, від 26.12.2019 та від 11.06.2020 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Київ - Одяг" (далі - ПрАТ "Київ - Одяг", відповідач-3); замінено первісного відповідача - державного реєстратора Миронюка Т. Р. на належного відповідача - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві, відповідач-2); залучено співвідповідача - ПрАТ "Київ-Одяг".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 01.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є АБ "Укргазбанк", як кредитором та Відкритим акціонерним товариством "Київ - Одяг", правонаступником якого є ПрАТ "Київ - Одяг", як позичальником укладено кредитний договір № 82, на підставі якого останньому надано кредит в сумі 86 851 700 грн.
5. 25.02.2009 між цими ж сторонами укладено кредитний договір № 3, на підставі якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 150 000 000 грн.
6. На забезпечення виконання зобов`язань за цими кредитними договорами між кредитором та позичальником укладено договір іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. та зареєстрований в реєстрі за № 9042 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 03.03.2009 № 1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 472), а також договір наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. та зареєстрований в реєстрі за № 449 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 03.03.2009 № 1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 473).
7. За змістом цих іпотечних договорів ПрАТ "Київ - Одяг" передало в іпотеку Банку нерухоме майно - адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,5 кв. м, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б (далі - адміністративний комплекс). Ці обставини встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/25766/13, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016.
8. Як зазначає позивач, у травні 2013 року представник Компанії Jupiter Service LLC звернувся до реєстраційної служби ГТУЮ у м. Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права), про припинення іпотеки за реєстраційними номерами: №№ 1323806 та 1323697, а також із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) - заборону на нерухоме майно за реєстраційними номерами: №№ 223760 та 1323643 щодо припинення заборони на нерухоме майно - адміністративний комплекс, додавши до цих заяв такі документи: лист від 22.05.2013 (видавник: Генріх Севіян); довіреність від 04.04.2011 (видавник: Jupiter Service LLC); паспорт громадянина Вірменії; картку фізичної особи-платника податків, видану 16.03.2010; статут Компанії Jupiter Service LLC від 24.05.2013; рішення Компанії Jupiter Service LLC від 16.02.2006; договір відступлення права вимоги від 01.04.2009, укладений між АБ "Укргазбанк" та Компанією Jupiter Service LLC; кредитний договір від 01.10.2008 № 82; лист-вимогу АБ "Укргазбанк" від 14.09.2009 № 241021/3311.
9. За результатами розгляду цих заяв державним реєстратором Миронюком Т. Р. прийняті рішення, які є предметом спору у цій справі. Позивач стверджує, що він не укладав з Компанією Jupiter Service LLC договорів про відступлення прав вимоги за кредитними договорами та не відступав на користь цієї юридичної особи прав іпотекодержателя за цими договорами іпотеки, у зв`язку з чим вказані документи не могли бути підставою для припинення іпотек та заборон відчуження нерухомого майна з огляду на подання їх особою, яка не була обтяжувачем цієї нерухомості. Тому, вважаючи такі рішення державного реєстратора протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки їх було прийнято на підставі неналежних документів, поданих суб`єктом, який не був наділений правом на звернення з відповідними заявами про припинення іпотек та заборон, позивач звернувся з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. 20.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову на тій підставі, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки матеріальне право Банку за вищезазначеними кредитними договорами, а також договором іпотеки від 27.10.2008 без оформлення заставної та договором наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 було фактично відновлено рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/25766/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016, а також зважаючи на те, що позивачем у цій справі не було пред`явлено вимог щодо скасування записів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) на підставі оспорюваних рішень державного реєстратора, а також беручи до уваги, що саме лише скасування спірних рішень державного реєстратора не призведе до реального відновлення порушених прав Банку та буде мати наслідком невиконання основного завдання судочинства.
11. До того ж зазначив про те, що на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/25766/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016, Банком станом на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції на підставі виконавчого напису нотаріуса визнано його право власності на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732, 5 кв. м, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимог Банку, оскільки скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора не вирішить питання про речові права позивача на цю нерухомість.
12. 03.03.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував вищевказане рішення місцевого господарського суду; ухвалив нове рішення про задоволення позову повністю на тій підставі, що на час ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому визнав помилковим посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не було пред`явлено вимог щодо скасування записів, внесених до Реєстру на підставі оспорюваних рішень державного реєстратора.
13. Суд апеляційної інстанції також установив, що 09.06.2011 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справах №№ 6/711 та 6/712, залишені без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2011, від 02.08.2011 відповідно та Вищого господарського суду України від 09.11.2011, про відмову у позові Банку про стягнення заборгованості з ПрАТ "Київ - Одяг" за кредитними договорами від 25.02.2009 № 3 та від 01.10.2008 № 82 на тій підставі, що Банк вибув із зобов`язання за ними внаслідок відступлення прав та обов`язків за договором уступки прав вимоги від 01.04.2009. Поряд з цим послався на те, що розгляд справ №№ 6/711, 6/712 здійснювався без залучення ймовірної сторони договору уступки - Компанії Jupiter Service LLC, у зв`язку з чим указав на те, що рішення у цих справах не мали жодного юридичного значення для Компанії Jupiter Service LLC.
14. До того ж апеляційний господарський суд установив, що Банк звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з КомпаніїService LLC та Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Г.Л. Груп" суми в розмірі 242 993 569,10 грн як плати за уступку вимог за договором уступки і розгляд справи № 910/25766/13 здійснювався із залученням ПрАТ "Київ - Одяг" як третьої особи, а також за участі прокуратури міста Києва.
15. 22.12.2015 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/25766/13 про відмову у задоволенні позовних вимог Банку, установивши при цьому, що договір уступки є неукладеним, також указав на відсутність підстав вважати припиненими правовідносин за кредитними договорами від 25.02.2009 № 3 та від 01.10.2008 № 82, укладеними між Банком та ПрАТ "Київ - Одяг".
16. Апеляційний господарський суд визнав відсутніми підстави для спростування обставин, установлених у судовому рішенні у справі № 910/25766/13, у тому числі щодо неукладеності договору уступки, а також непогашення зобов`язань за кредитними договорами від 25.02.2009 № 3 та від 01.10.2008 № 82 перед Банком.
17. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що договір уступки є неукладеним, він не породжує для КомпаніїService LLC та Банку жодних правових наслідків, тому визнав протиправними оспорювані рішення державного реєстратора та порушення ними майнових прав позивача з урахуванням того, що у державного реєстратора були відсутні підстави, передбачені статтею 17 Закону України "Про іпотеку", для припинення іпотек та заборон і він не перевіряв достовірності документів, наданих для державної реєстрації прав.
Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг
18. ПрАТ "Київ - Одяг" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції розділу "Мотивувальна частина рішення" касаційної скарги, тобто відмовити у позові на тій підставі, що права позивача не порушені оспорюваними рішеннями державного реєстратора, оскільки Банк уступив свої права вимоги до боржника новому кредитору - Компанії Jupiter Service LLC.
19. Касаційна скарга ПрАТ "Київ - Одяг" подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки апеляційний господарський суд застосував норми статей 512, 513, 516, 525, 526, 629, 1049, 1054, 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійшовши неправильного висновку про неукладеність договору уступки права вимоги від АБ "Укргазбанк" до Компанії Jupiter Service LLC та без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 910/2605/19.
20. Скаржник також послався на те, що з моменту початку перебігу позовної давності за вимогами АБ "Укргазбанк" про захист його прав минуло більше 6 років, а посилання останнього на подання аналогічного позову раніше не є підставою вважати строк для подання позову у цій справі таким, що не пропущений, та таким, що переривався, і ця обставина, на його думку, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
21. Вказував також на те, що статус адміністративного припинення Компанії Jupiter Service LLC, на який посилається позивач, не регламентований чинним законодавством України, а тому не може застосовуватися до правовідносин та правочинів, вчинених за законодавством України; судове рішення у справі № 910/25766/13 не містить установлених обставин, на які посилається АБ "Укргазбанк", а є оціночними судженнями, у зв`язку з чим відповідні обставини повинні самостійно досліджуватися та встановлюватися судом у межах цієї справи.
22. Наголошував на тому, що відсутня передбачена законом підстава, що зумовлювала би визнання недійсним договору уступки, та відсутнє судове рішення про визнання його недійсним.
23. Стверджував, що законом не встановлено можливості застосування такого способу захисту, як визнання договору неукладеним, а крім того, не передбачено право суду за власною ініціативою здійснити такий захист без заявлення відповідних позовних вимог. Вважає, що необхідно виходити з того, що договір уступки є дійсним, поки його недійсність не буде встановлена судом.
24. Крім того, послався на те, що судами залишені поза увагою обставини, встановлені судовими рішеннями в господарських справах №№ 6/711 та 6/712 про відмову у позові Банку про стягнення з Компанії Jupiter Service LLC заборгованості на тій підставі, що право вимоги за кредитними договорами від 01.10.2008 № 82 та від 25.02.2019 № 3 перейшло до останньої, а також в адміністративній справі № 826/1709/16 стосовно того, що до державного реєстратора звернулась уповноважена особа, що діяла від імені діючого суб`єкта господарських правовідносин, що не був обмежений в цивільній дієздатності.
25. Наполягав на тому, що після відступлення АБ "Укргазбанк" права вимоги до ПрАТ "Київ - Одяг" Банк фактично втратив охоронюваний законом інтерес до предмета іпотеки, оскільки повністю відступив право вимоги за забезпеченим іпотекою зобов`язанням.
26. Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (далі - Управління) у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 - залишити в силі.
27. Касаційна скарга Управління подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний господарський суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 у справі № 910/7815/18 та від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19, про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, суд має відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
28. Управління також посилалося на те, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову, оскільки матеріальне право Банку за кредитними договорами від 01.10.2008 № 82, від 25.02.2019 № 3 та договором іпотеки від 27.10.2008 без оформлення заставної і договором наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2019 було фактично захищено рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/25766/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016, про відмову у задоволенні позовних вимог Банку до Компанії Jupiter Service LLC та Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Г.Л. Груп" про стягнення 242 993 569,10 грн, а також договором уступки права вимоги від 01.04.2019. Цим судовим рішенням установлено, що договір уступки права вимоги від 01.04.2019 є неукладеним.
29. Наголосило також на тому, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Реєстру вичерпує свою дію, тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача, тоді як за певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Тому вважає, що Банк не довів того, яким чином задоволення його позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора про припинення іпотеки, які вже вичерпали свою дію, призведе до відновлення та ефективного захисту його прав за умови наявності рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/25766/13.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
30. АБ "Укргазбанк" у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Київ - Одяг" просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись, зокрема на те, що обраний ним спосіб захисту є ефективним, усуває в ретроспективі порушення права іпотеки Банку, а також поточну невизначеність у правовідносинах сторін щодо права власності на адміністративний комплекс, у тому числі підстав для його набуття. До того ж зазначив, що правовідносини у справі № 910/2605/19 не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.
31. Стверджує, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що станом на дату оскаржуваних у цій справі рішень у державного реєстратора були відсутні підстави, передбачені статтею 17 Закону України "Про іпотеку", для припинення іпотек та заборон, у зв`язку з чим право іпотеки Банку було порушено. Зауважує на тому, що Верховний Суд у постановах від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, від 23.06.2020 у справі № 905/633/19 підтвердив можливість, ефективність та правильність оскарження саме рішень державних реєстраторів, а не записів.
32. АБ "Укргазбанк" у відзиві на касаційну скаргу Управління просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Доводи Банку у цьому відзиві є аналогічними доводам, викладеним ним у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Київ - Одяг".
Позиція Верховного Суду
33. Предметом позову у цій справі є вимога АБ "Укргазбанк" про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, якими припинено речове право (іпотеку) цього Банку на адміністративний комплекс.
34. У силу положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
35. Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
36. Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
37. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
38. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
39. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
40. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
41. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
42. У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційного Суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
43. Конституційний Суд України у цьому рішенні також зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
44. Щодо порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
45. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність і необґрунтованість заявлених вимог.
46. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
47. Одночасно згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
48. Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
49. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
50. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
51. Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
52. Тому способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.
53. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
54. Відповідно до частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Ця норма кореспондується із частиною першою статті 74 цього ж Кодексу.
55. Отже, позивачем при зверненні до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора повинно бути доведено суду обставини порушення його прав та законних інтересів унаслідок прийняття цих рішень, невідповідність їх вимогам чинного законодавства, а також ефективність обраного способу захисту, а саме обставини того, що у разі задоволення позовних вимог порушені права та законні інтереси позивача буде відновлено.
56. Доводи позивача загалом зводяться до того, що оспорювані рішення державного реєстратора прийняті на підставі неналежних документів, поданих суб`єктом, який не був наділений правом на звернення з відповідними заявами про припинення іпотек і заборон.
57. Як зазначено вище, окрім інших аргументів, місцевий господарський суд під час вирішення цього спору також послався на те, що станом на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції за Банком на підставі виконавчого напису нотаріуса визнано право власності на адміністративний комплекс і скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора не вирішить питання про речові права позивача на цю нерухомість.
58. Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
59. Відповідно до статті 79 цього ж Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
60. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.
61. Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
62. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує як наслідок ухвалення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
63. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
64. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 269 цього ж Кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
65. Колегія суддів зазначає, що спірним у вказаній справі є, зокрема, питання щодо законності ухвалених реєстратором рішень, відповідно чи відновляться у випадку задоволення цього позову порушені права позивача.
66. У судовому рішенні місцевого господарського суду зазначено, що станом на день розгляду цієї справи за позивачем вже визнано право власності на адміністративний комплекс на підставі виконавчого напису нотаріуса.
67. Застосування судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. До того ж під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов. Отже, відсутність таких складових предмета доказування, як порушене право та ефективність обраного способу захисту нівелює наявність підстав для задоволення позовних вимог.
68. Із оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що, покладаючи в основу висновок про доведення позивачем обставин протиправності оспорюваних рішень державного реєстратора внаслідок відсутності достовірних документів, необхідних для державної реєстрації прав, зокрема укладеного договору уступки, суд апеляційної інстанції не надав оцінки встановленим судом першої інстанції обставинам стосовно перебування спірного майна у власності позивача станом на день вирішення спору, про що зазначено вище.
69. До того ж про ці обставини йшлося в апеляційній скарзі Банку (а. с. 111, 112 т. 12), в якій останній зазначав про те, що скасування 04.04.2016 державної реєстрації припинення іпотек і заборон, вчиненої реєстратором на підставі оскаржуваних у цій справі рішень, надала можливість Банку звернути стягнення на предмет іпотеки - адміністративний комплекс, що відбулося у позасудовому порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку", на підставі чинної на той момент державної реєстрації іпотек і заборон. Банк також наголошував на тому, що залишення чинності оскаржуваних ним рішень реєстратора може мати незворотні наслідки для його права власності.
70. Отже, не спростувавши висновків суду першої інстанції та заявника апеляційної скарги про ці обставини, суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права, дійшовши передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків стосовно відновлення порушеного права позивача у завлений у цьому позові спосіб.
71. Тому колегія суддів вважає передчасним висновок апеляційного господарського суду про відновлення права, на захист якого позивачем подано цей позов. Відповідно викликають сумнів обставини про те, що оспорювані рішення реєстратора порушують право позивача на мирне володіння майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
72. При цьому суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, чи є визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень державного реєстратора достатнім та необхідним для відновлення відповідних прав позивача, на захист яких поданий позов у справі, що розглядається, з урахуванням, зокрема, принципу процесуальної економії та повноти судового захисту, або ж такий захист потребуватиме звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
73. Натомість у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, яка враховується в силу частини четвертої статті 300 ГПК України, зазначено про те, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (принцип процесуальної економії). Аналогічні висновки також зроблені Верховним Судом у постановах від 26.05.2021 у справі № 921/729/19, від 06.10.2021 у справі № 916/10/18 та від 19.10.2021 у справі № 910/6778/20.
74. Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права та дійшов передчасних висновків щодо порушеного права позивача, у власності якого за твердженням Банку перебуває спірне майно, і його відновлення шляхом пред`явлення позову про визнання протиправними і скасування оспорюваних рішень реєстратора.
75. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати ці обставини справи перешкоджає прийняттю законного й обґрунтованого рішення у справі, тому постановлене рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з передачею її на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
76. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові, ураховуючи принципи господарського судочинства, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення.