ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/476/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Кручок А.Б.,
Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви - не з`явився,
Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради - Устинський А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 (у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т. (головуючий), Гриців В.М., Зварич О.В.)
у справі № 909/476/19
за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
до Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради,
про зобов`язання звільнити та повернути нежитлові приміщення,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (далі - ВК Івано-Франківської міської ради, Позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви (далі - Івано-Франківська єпархія, Відповідач) про зобов`язання звільнити та повернути нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі в будівлях за адресою: місто Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 6 (площа 19,1 кв. м) та вул. Чорновола, 6-Б (площа 283,0 кв. м).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії укладеного між сторонами Договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2971 від 20.12.2006 закінчився, Позивач повідомив Відповідача про намір використовувати орендоване майно для власних потреб після закінчення строку дії договору, однак, Відповідач не звільнив та не повернув майно, що є предметом договору оренди.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради (далі - Департамент).
Справа розглядалась неодноразово.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2020, позов задоволено. Зобов`язано Івано-Франківську єпархію Української Православної Церкви звільнити нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі в будівлях за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 6, площею 19,1 кв. м, та вул. Чорновола, 6-Б, площею 283,0 кв. м, та повернути їх ВК Івано-Франківської міської ради у зв`язку з закінченням дії Договору оренди №ДО-2971 від 20.12.2006. Судові витрати покладено на Відповідача.
Рішення мотивовано тим, що Позивачем з дотриманням умов договору повідомлено Відповідача про припинення Договору оренди №ДО-2971 від 20.12.2006, проте останній не виконав зобов`язання щодо повернення майна у порядку та строки, встановлені цим договором.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2020 скасовано та прийнято нове рішення. У задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати покладено на Позивача.
Постанову мотивовано тим, що на момент звернення ВК Івано-Франківської міської ради з позовом у даній справі (10.05.2019) спірні нежитлові приміщення за рішенням власника було закріплено на праві оперативного управління за Департаментом, а відтак Позивачем не доведено наявності у нього суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо предмета спору, а відповідно і існування підстав для захисту цих прав і інтересів у спірних правовідносинах.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанцій, Департамент та ВК Івано-Франківської міської ради звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами (за доводами є аналогічними), у яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просили скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2020 залишити в силі. Крім цього, ВК Івано-Франківської міської ради також просив покласти судові витрати на Відповідача.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 909/476/19 за касаційними скаргами Департаменту, ВК Івано-Франківської міської ради з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.10.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 29.09.2021.
26.09.2021 Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви направила до Верховного Суду відзив на касаційні скарги Департаменту та ВК Івано-Франківської міської ради, у якому заперечила доводи, викладені у скаргах, просила залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Представник ВК Івано-Франківської міської ради взяв участь у судовому засіданні суду у режимі відеоконференції.
13.10.2021 від Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви до Верховного Суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи без електронного цифрового підпису, що відповідно до статей 7, 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" унеможливлює ідентифікацію особи, яка подала зазначене клопотання, а тому виходячи з положень частин 2 та 4 статті 170 ГПК України, Суд залишив вказане клопотання без розгляду.
Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви в судове засідання своїх представників не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталась.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначеного учасника справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ВК Івано-Франківської міської ради, Департаменту, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення міськвиконкому від 20.12.2006 за №534 між ВК Івано-Франківської міської ради (Орендодавець) та Івано-Франківською єпархією Української православної церкви (Орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № ДО-2971 від 20.12.2006 (далі - Договір оренди), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Орендареві передано у строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі в будівлях за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 6, площею 19,1 кв. м, та вул. Чорновола, 6-Б, площею 283,0 кв. м, які перебувають на балансі житлово-експлуатаційної організації № 4, для використання під молитовний будинок і канцелярію єпархіального управління.
Передання вказаних приміщень підтверджується актами приймання-передачі від 20.12.2006.
Розділом 6 Договору оренди визначено строк дії та умови зміни чи припинення цього Договору. Так, цей Договір вступає в дію з моменту його реєстрації та діє до початку будівництва нового будинку, який буде будуватись за адресою: вул. Чорновола, 6 та вул. Чорновола, 6-Б. Умови Договору оренди зберігають силу протягом всього строку дії цього Договору та у випадках, коли після його укладення законодавством встановлюються правила, що погіршують становище Орендаря, якщо інше прямо не буде встановлено законами України (пункти 6.1, 6.2 Договору оренди).
За умовами пунктів 6.4.1, 6.8.2 Договору оренди, припинення цього Договору може мати місце у випадку закінчення строку, на який цей Договір було укладено. Про припинення Договору оренди в даному випадку сторони повідомляють одна одну не пізніше як в місячний термін з дня закінчення цього Договору. Договір оренди не підлягає продовженню у випадку необхідності використання приміщень для потреб територіальної громади міста.
Відповідно до пункту 5.3 Договору оренди спори, що виникають у ході виконання цього Договору, вирішуються шляхом узгодження спірних моментів з урахуванням прав та законних інтересів кожної із сторін. Якщо сторони не досягли згоди протягом одного місяця з часу звернення однієї сторони до іншої, будь-яка із сторін має право звернутися до суду чи до господарського суду за вирішенням цього спору.
Згідно з пунктом 4 рішення ВК Івано-Франківської міської ради від 22.08.2018 № 929, Орендодавець вирішив припинити з 19.12.2018 Договір оренди № ДО-2971 від 20.12.2006 нежитлових приміщень площею 19,1 кв. м, розташованих на першому поверсі у будівлі за адресою: вул. Чорновола, 6, та нежитлових приміщень площею 283,0 кв. м, розташованих у будівлі за адресою: вул. Чорновола, 6-Б, укладений між виконкомом та Івано-Франківської єпархією Української Православної Церкви, у зв`язку з закінченням терміну дії Договору оренди та необхідністю використання приміщень для потреб власника - територіальної громади м. Івано-Франківська, а саме, для будівництва дошкільного навчального закладу.
Після прийняття зазначеного рішення, ВК Івано-Франківської міської ради надіслано на адресу Орендаря - Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви повідомлення від 07.09.2018 № 870/01-15/25в про припинення Договору оренди нежитлових приміщень, у якому зазначено про необхідність використання майна для потреб територіальної громади міста та про не продовження терміну дії договору, який закінчується 19.12.2018. Вказане повідомлення отримано Орендарем 11.09.2018, що підтверджується копією квитанції про поштове відправлення, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
29.12.2018 Позивач повторно звернувся з повідомленням (№ 1153/01-15/25в) про припинення Договору оренди нежитлових приміщень, в якому вказувалося на факт припинення договору та на необхідність звільнення нежитлових приміщень не пізніше, як до 08.01.2019, яке отримано Відповідачем 05.01.2019.
З огляду на те, що у встановленому законом порядку Договір оренди припинив свою дію 19.12.2018, а Відповідач не повернув орендовані приміщення у строки, визначені цим Договором, Позивач звернуся до суду з позовом про зобов`язання Відповідача звільнити та повернути Орендодавцю орендовані приміщення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він як Орендодавець, повноваження якого визначено Положенням про оренду об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, затвердженим рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 (в редакції рішення від 27.04.2007), відповідно до умов договору має право вимагати повернення майна з оренди.
Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі виходив з того, що відповідно до Положення про оренду об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, Позивачеві було передано повноваження Орендодавця щодо спірного нерухомого майна (нежитлових будівель), незалежно від того, у кого на балансі такі об`єкти оренди перебувають; при цьому передача такого майна на підставі рішення Івано-Франківської міської ради № 376-22 від 14.12.2018 на праві оперативного управління Департаменту, не позбавляє ВК Івано-Франківської міської ради права як Орендодавця по Договору оренди № ДО-2971 від 20.12.2006, з урахуванням положень статті 785 Цивільного кодексу України, статей 17, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умов Договору оренди, вимагати від Відповідача звільнення та повернення нежитлових приміщень, у зв`язку з закінченням строку дії такого договору.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що 14.12.2018 Івано-Франківська міська рада як власник об`єктів нерухомого майна комунальної власності, закріпила спірні нежитлові приміщення на праві оперативного управління за Департаментом, і таке право 04.03.2019 зареєстровано за останнім, а отже звертаючись до суду 10.05.2019 з даним позовом у ВК Івано-Франківської міської ради було відсутнє речове право на спірні нежитлові приміщення, що свідчить про відсутність у Позивача суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо предмета спору, а відповідно і існування підстав для захисту цих прав і інтересів у спірних правовідносинах.
У поданих касаційних скаргах Департамент та ВК Івано-Франківської міської ради, посилаючись на наявність підстави оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, вказали на те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 137 Господарського кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано до договірних відносин положення про захист речових прав власника, зокрема, права оперативного управління.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у таких подібних правовідносинах, на що, зокрема, посилається скаржник у касаційній скарзі, Суд виходить із такого.
Предметом позову у даній справі є вимоги про зобов`язання звільнити та повернути нежитлові приміщення, які є об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська.
Спір у даній справі пов`язаний з орендними правовідносинами сторін, які виникли на підставі Договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2971 від 20.12.2006.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Водночас орендоване майно є комунальною власністю територіальної громади міста Івано-Франківська, тому на спірні правовідносини також поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частина 1 статті 2 якого щодо визначення орендного зобов`язання кореспондується з положеннями цивільного та господарського законодавства.
Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та зазначеного Закону сторонами договору оренди (найму) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).
Положеннями статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 затверджено Положення про оренду об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, яким виконавчому комітету міської ради делеговано повноваження приймати рішення про передачу в оренду об`єктів нерухомого майна комунальної власності та бути Орендодавцем цих об`єктів.
При цьому виходячи з обставин встановлених судом першої інстанції, слід зауважити, що зазначені Положення в силу пункту 2.4 не поширюються на порядок передачі об`єктів комунальної власності в оперативне управління, а не на порядок укладення договорів оренди об`єктів комунальної власності, які передано в оперативне управління.
Як наслідок, 20.12.2006 між ВК Івано-Франківської міської ради (Орендодавець) та Івано-Франківською єпархією Української православної церкви (Орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № ДО-2971.
За умовами пункту 2.4 Договору оренди після закінчення дії цього Договору, у тому числі у разі його припинення у зв`язку із відмовою Орендодавця від Договору в порядку статті 782 Цивільного кодексу України, Орендар повертає Орендодавцеві приміщення у погоджений сторонами термін, але на пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії Договору, в тому числі, у разі недосягнення між сторонами цього Договору згоди щодо строків повернення приміщень.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Орендодавець (Позивач) у встановлені частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки, тобто, за три місяці до закінчення терміну договору, повідомив Орендаря (Відповідача) про те, що Договір оренди нежитлових приміщень № ДО-2971 від 20.12.2006 припинить свою дію 19.12.2018, у зв`язку з необхідністю використання об`єкта оренди для потреб власника - територіальної громади міста Івано-Франківська, зокрема, для будівництва дошкільного навчального закладу.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Положеннями статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частини 2 статті 26 та частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі положення та умови Договору оренди нежитлових приміщень, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Орендар має обов`язок після припинення дії договору оренди повернути об`єкт оренди Орендодавцю, якому кореспондується право саме Орендодавця вимагати повернення об`єкта оренди.
Прийняття Івано-Франківською міською радою рішенням № 376-22 від 14.12.2018 про закріплення спірних нежитлових приміщень на праві оперативного управління за Департаментом та реєстрація такого права, не звільняє Орендаря від виконання обов`язку, встановленого Договором оренди та законом повернути майно Орендодавцеві, якому такі повноваження делеговані власником майна.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у цій справі постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, внаслідок застосування до спірних правовідносин статті 137 Господарського кодексу України, яка не підлягала застосуванню, у зв`язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте відповідно до норм матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, при дотримання норм процесуального права, необхідно залишити в силі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на наведене касаційні скарги Департаменту, ВК Івано-Франківської міської ради підлягають задоволенню, постанова Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 має бути скасована, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2020 залишене без змін.
У зв`язку із задоволенням Верховним Судом касаційних скарг Департаменту, ВК Івано-Франківської міської ради, відповідно до приписів статті 129 ГПК України, судовий збір за подання касаційних скарг покладається на Відповідача.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд