ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/8499/17
адміністративне провадження № К/9901/50947/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Міністерства юстиції України, державного реєстратора прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради "Результат" у місті Вінниці Шульгіної К.О., треті особи: Приватне акціонерне товариство "Термолайф", Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод", Приватне акціонерне товариство "Коксолит", Приватне акціонерне товариство "Терморок", про визнання протиправними дій, скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: Келеберди В.І., суддів Качура І.А., Амельохіна В.В. від 26.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чаку Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. від 04.04.2018,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі також ПАТ "Сбербанк", позивач) звернулося з позовом до Міністерства юстиції України, державного реєстратора прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради "Результат" у місті Вінниці Шульгіної К.О. (далі також Мін`юст, Державний реєстратор відповідно, відповідачі), треті особи: Приватне акціонерне товариство "Термолайф", Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод", Приватне акціонерне товариство "Коксолит", Приватне акціонерне товариство "Терморок" (далі також ПрАТ "Термолайф", ПрАТ "Харківський коксовий завод", ПрАТ "Коксолит", ПрАТ "Терморок" відповідно, треті особи), у якому просило:
- визнати протиправними дії Державного реєстратора щодо вилучення та погашення записів про іпотеку та заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі також Державний реєстр прав), що належить ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф";
- скасувати пункт 9 наказу Мін`юсту №670/5 від 24.02.2017 (далі також спірний, оскаржуваний наказ);
- зобов`язати Мін`юст скасувати реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (далі також Єдиний державний реєстр), які були проведені 28.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., номер запису 14801360000069440 про державну реєстрацію ПрАТ "Терморок" (код ЄДРПОУ 40457938), номер запису 12241360000076647 про державну реєстрацію ПрАТ "Коксолит" (код ЄДРПОУ 40456957).
2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що шляхом видачі спірного наказу, на думку позивача, безпідставно відмовлено у задоволенні його вимог, зазначених у скарзі, оскільки право власності на об`єкти, яке перейшло від ПрАТ "Термолайф" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" до юридичних осіб, що утворилися шляхом виділу - ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Коксолит", порушує права позивача як іпотекодержателя, який не надавав згоди на відчуження відповідних об`єктів нерухомого майна.
3. Оскаржувані реєстраційні дії, на думку позивача, проведено із порушенням норм Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та законодавства, яке регулює порядок створення акціонерних товариств.
4. Зокрема, як стверджував позивач, при проведенні державної реєстрації створення у результаті виділу юридичних осіб - ПрАТ "Коксолит", ПрАТ "Терморок" до ЄДР не вносилися будь-які відомості щодо ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф" про наявність юридичних осіб - правонаступників, а також не здійснювалася державна реєстрація змін до установчих документів ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф", зокрема щодо зменшення статутного капіталу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018, у задоволенні позову відмовлено.
6. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора може бути подана протягом 60 календарних днів з дня або прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
7. Проаналізувавши приписи вищевказаних правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що встановлюючи факт дотримання чи порушення зазначеного строку необхідно виходити не лише з дати оскаржуваного рішення, а й встановити наявність факту порушених прав оскаржуваними діями та дати коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення такими діями її прав.
8. З`ясовуючи обставини справи у цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій звертали увагу на обставини, встановлені у справі №826/3442/17, за позовом ПАТ "Термолайф", ПрАТ "Харківський коксовий завод", приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Н.В. до Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., ПАТ "Сбербанк", ТОВ "Терморок" та ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" про визнання протиправним та скасування цього ж наказу, який оскаржується у справі, яка розглядається, визнання противними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
9. У оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій констатовано, що факт подання позивачем скарги у визначений чинним законодавством строк, вже встановлено судовим рішенням (постановою суду апеляційної інстанції) у адміністративній справі №826/3442/17, а також встановлено, що процедура розгляду скарги ПАТ "Сбербанк" є дотриманою.
10. Оскільки станом на час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 набула законної сили та не скасована у касаційному порядку, суди взяли до уваги вищенаведені обставини у якості преюдиційних.
11. Висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позову про скасування пункту 9 оскаржуваного наказу Мінюсту, яким відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Сбербанк" в частині скасування реєстраційних дій про державну реєстрацію ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Коксолит", обґрунтовані тим, що як установлено судовим розглядом справи відносно ПрАТ "Терморок" 23.02.2017 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а 21.07.2016 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів відносно юридичної особи - ПрАТ "Коксолит".
12. На переконання судів, вказані вище обставини зумовлюють відмову у задоволенні скарги позивача на дії суб`єктів державної реєстрації, оскільки відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи.
13. Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, оскільки станом на дату розгляду скарги позивача, якою є 24.02.2017, у Єдиному державному реєстрі містились відомості про проведення наступних за оскаржуваними реєстраційними діями реєстраційних дій, то це є підставою для відмови у задоволенні скарги.
14. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що Мін`юст, відмовляючи у задоволенні скарги у відповідній частині, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом, а тому пункт 9 наказу №670/5 відповідає вимогам Закону та, як наслідок, не підлягає визнанню протиправним та скасуванню у судовому порядку.
15. У зв`язку з цим суди дійшли висновку й про відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог про зобов`язання Мін`юсту скасувати реєстраційні дії у про державну реєстрацію ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Коксолит".
16. При цьому, суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях відзначили, що у ході судового розгляду цієї справи позивачем не наведено, а судом самостійно не встановлено, у чому саме полягає порушення прав позивача внаслідок проведення Державним реєстратором оскаржуваних ним реєстраційних дій щодо державної реєстрації юридичних осіб шляхом виділу.
17. Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій врахували те, що як засвідчує зміст позовної заяви, позивач вказував на порушення його прав як іпотекодержателя нерухомого майна, вважаючи виділ з ПрАТ "Харківський коксовий завод" інших юридичних осіб - ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" та ПрАТ "Коксолит", а також перехід в порядку правонаступництва права власності на предмет іпотеки від ПрАТ "Харківський коксовий завод" до ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" таким, що відбувся без його згоди, яка необхідна відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України.
18. Посилаючись на положення частини третьої статті 109 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 9 Закону України від 05.06.2003 №898-IV "Про іпотеку" суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що згода іпотекодержателя вимагається лише на відчуження предмету іпотеки, а не на перехід права власності на нерухоме майно внаслідок правонаступництва, оскільки в останньому випадку не відбувається укладення будь-якого правочину щодо відчуження предмета іпотеки, а сама іпотека зберігається в силу закону для нового власника.
19. Окремо суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на те, що позивача не позбавлено у подальшому можливості пред`явити вимоги до новостворених юридичних осіб на підставі положень статті 109 Цивільного кодексу України та статті 82 Закону України "Про акціонерні товариства".
20. Виходячи з положень вищевказаних норм та з урахуванням встановлених судовим розглядом обставин цієї справи, суди дійшли висновку про те, що перехід за результатами виділу частини прав та обов`язків ПрАТ "Термолайф" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" до їх правонаступників свідчить про відсутність порушення прав ПАТ "Сбербанк", в тому числі як іпотекодержателя.
21. Стосовно заявленої позивачем вимоги про визнання протиправними дій Державного реєстратора щодо вилучення та погашення записів про іпотеку та заборони в Державному реєстрі прав, що належить ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф", суди зазначили, що правомірність наказу №670/5 встановлена у судовому порядку у судовому рішенні у адміністративній справі №826/3442/17, яке на час прийняття апеляційним судом постанови у справі, що розглядається, є такою, що набрала законної сили.
22. Тому, за висновками судів попередніх інстанцій, у відповідності до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №826/3442/17 щодо наказу №670/5, не потребують повторного доказування, оскільки при дослідженні певних обставин у ході розгляду справи брали участь ПАТ "Сбербанк", ПрАТ "Термолайф", ПрАТ "Харківський коксовий завод", ПрАТ "Терморок".
23. До того ж, як наголошено у оскаржуваних судових рішеннях, визнання протиправними дій Державного реєстратора щодо вилучення та погашення записів про іпотеку та заборони в Державному реєстрі прав, що належить ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф", не може призвести до відновлення прав позивача, а отже така вимога позову не може бути задоволена.
24. Суди також відзначили, що відповідні записи, з приводу яких позивачем заявлено вищевказану вимогу, вже визнані такими, що мають бути видалені, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме таке рішення є належним захистом прав позивача.
25. Апеляційний суд, проводячи перегляд цієї справи у апеляційному порядку, не знайшов підстав для визнання порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у тому числі під час розгляду клопотань позивача про залучення третьої особи та витребування додаткових доказів, оскільки не було виявлено обставин, які б зумовлювали задоволення таких клопотань, а у матеріалах справи містилось достатньо доказів, необхідних для встановлення всіх фактичних обставин справи та для того, щоб прийняти законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26. Не погоджуючись з вищезгаданими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
27. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08.02.2017 до Мін`юсту надійшла скарга ПАТ "Сбербанк" від 07.02.2017 №1325 на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора під час реєстрації та оформлення права власності за іншими особами на об`єкт нерухомості.
28. За результатами скарги, 24.02.2017 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, (далі також Комісія), складено висновок, згідно з яким, Комісія вирішила задовольнити скаргу ПАТ "Сбербанк" частково, а саме:
скасувати реєстраційні дії в ЄДР, проведені 28.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В.: №14801360000069436 "Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (у тому числі за судовим рішенням)" стосовно Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод"; №12241360000076654 "Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (у тому числі за судовим рішенням)" стосовно Приватного акціонерного товариства "Термоплита";
тимчасово блокувати доступ приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є.В. до ЄДР строком на 1 (один) рік;
скасувати прийняті приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 31.01.2017 №33634150, №33633192, від 13.02.2017 №33839399, №33838076, №33839455, №33838454, №33839485, №33838660, №33839505, №33838828, №33839525, від 14.02.2017 №33858680, від 15.02.2017 №33875233, №33866905, від 16.02.2017 №33896813, а також записи Державного реєстру прав, внесені на підставі цих рішень;
вилучити записи про видалення записів про державну реєстрацію обтяжень №№ 18772767, 18773084, 18773106, 18773133, 18773154, 18773166, 18773189, 18773210, 18773225, 18773241, 18773278 та запис про видалення запису про державну реєстрацію іпотеки №18768729;
тимчасово блоковати доступ приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Глуховцевої Н.В. до Державного реєстру прав строком на 6 (шість) місяців;
В іншій частині скаргу ПАТ "Сбербанк" залишено без задоволення.
29. На підставі висновку Комісії від 24.02.2017 Мін`юстом видано наказ №670/5 "Про скасування рішень державних реєстраторів", яким скаргу ПАТ "Сбербанк" від 07.02.2017 №1325 задоволено частково (п. 1 наказу) та:
скасовано реєстраційні дії в ЄДР, проведені 28.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В, а саме: №14801360000069436 "Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (у тому числі за судовим рішенням)" стосовно ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" та №12241360000076654 "Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (у тому числі за судовим рішенням)" стосовно ПрАТ "Термоплита" (п. 2 наказу);
тимчасово блоковано доступ приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є.В до ЄДР строком на 1 (один) рік (п. 3 наказу);
скасовано прийняті приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Глуховцевою Н.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 31.01.2017 №33634150, №33633192, від 13.02.2017 №33839399, №33838076, №33839455, №33838454, №33839485, №33838660, №33839505, №33838828, №33839525, від 14.02.2017 р. №33858680, від 15.02.2017 №33875233, №33866905, від 16.02.2017 №33896813, а також записи Державного реєстру прав, внесені на підставі цих рішень (п. 4 наказу);
вилучено записи про видалення записів про державну реєстрацію обтяжень №№ 18772767, 18773084, 18773106, 18773133, 18773154, 18773166, 18773189, 18773210, 18773225, 18773241, 18773278 та запис про видалення запису про державну реєстрацію іпотеки №18768729 (п. 5 наказу);
тимчасово блоковано доступ приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Глуховцевої Н.В. до Державного реєстру прав строком на 6 (шість) місяців (п. 6 наказу).
30. Виконання пунктів 2, 4, 5 наказу покладено на Департамент державної реєстрації та нотаріату (п. 7 наказу).
31. Виконання пунктів 3, 6 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (п. 8 наказу).
32. Пунктом 9 наказу у частині інших вимог ПАТ "Сбербанк" відмовлено.
33. Позивачем у судовому порядку оскаржено саме пункт 9 наказу №670/5, яким в частині інших вимог ПАТ "Сбербанк" відмовлено.
34. У ході судового розгляду справи також з`ясовано, що окрім задоволених вимог ПАТ "Сбербанк" також просив скасувати реєстраційні дії від 28.04.2016 №14801360000069440 про державну реєстрацію ПрАТ "Терморок" та №12241360000076647 про державну реєстрацію ПрАТ "Коксолит".
35. Однак, відповідно до змісту висновку Комісії, у задоволенні таких вимог відмовлено, оскільки шляхом аналізу відомостей, які містяться в ЄДР, Комісією встановлено, що після проведення зазначених реєстраційних дій в ЄДР містяться записи про наступні реєстраційні дії: від 23.02.2017 №14801070001069440 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведену стосовно ПрАТ "Терморок", та від 21.07.2016 №12241050001076647 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведену стосовно ПрАТ "Коксолит". Водночас, пунктом 2 частини восьмої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
36. У касаційній скарзі наголошується на тому, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки, на думку позивача, безпідставно відмовлено у задоволенні поданих ним клопотань про залучення до справи співвідповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича та про витребування у нього матеріалів реєстраційної справи, які стосуються оспорюваних реєстраційних дій, а також про витребування у Державного реєстратора копій матерілав реєстраційної справи щодо реєстраційних дій, стосовно яких заявлено позовні вимоги.
37. Позивач вказує і на те, що ПАТ "Сбербанк" було подано до суду заяву про зміну позовних вимог, яка взагалі не була розглянута та не взята до уваги під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій.
38. ПАТ "Сбербанк" вважає, що як це убачається з положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд не вправі обмежувати його право на судовий захист, у тому числі шляхом оскарження дій Державного реєстратора, оскільки такий спосіб захисту порушених прав передбачено статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а його реалізація не може ставитись у залежність від факту оскарження відповідних дій у адміністративному порядку.
39. На переконання скаржника суд апеляційної інстанції не врахував, що зважаючи на викладені Комісією висновки, які слугували підставою для прийняття спірного наказу Мін`юсту, реєстраційні дії Державного реєстратора Шульгіної К.О. щодо видалення і погашення записів про обтяження та іпотеку були проведені всупереч положенням статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункту 57 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.
40. Окрім цього, у касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що приватним нотаріусом Незнайко Є.В. при проведенні 28.04.2016 реєстраційних дій підлягали застосуванню положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у редакції, чинній з 26.11.2015, зокрема, виконати вимоги частини другої статті 4 цього Закону, якою встановлено, що у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
41. Скаржник звертає увагу, що у Єдиному державному реєстрі відсутні будь-які відомості щодо будь-яких юридичних осіб правонаступників ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф", при цьому, як вважає скаржник, створення шляхом виділу акціонерних товариств ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Коксолит" здійснене з порушенням процедури, передбаченої Порядком здійснення емісії та реєстрації випуску акцій акціонерних товариств, які створюються шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення або до яких здійснюється приєднання, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.04.2013 №520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2013 №795/23327 та Законом України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства".
42. У контексті вищевикладених доводів, скаржник стверджує, що реєстраційні дії були проведені приватним нотаріусом Незнайко Є.В. з порушенням вимог статті 4, частини першої статті 17, пункту 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"
43. Як стверджує скаржник, вищевказані вимоги законодавства і обставини справи стосовно дотримання порядку виділу юридичних осіб, які на думку позивача мали вирішальне значення для правильного вирішення цього спору, не були взяті до уваги при розгляді цієї справи, а подані ПАТ "Сбербанк" докази щодо цього залишились без надання їм належної правової оцінки.
44. Аргументація касаційної скарги містить твердження і про те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи були проігноровані обставини, встановлені у інших судових справах (судові рішення господарських судів у справі №922/1643/16), з яких вбачається, що акції ПрАТ "Термолайф" не були конвертовані у акції ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Термоплита", а тому ці юридичні особи не можуть вважатися створеними, оскільки не мають статутного капіталу. При цьому, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 922/863/16 було визнано недійсним та скасовано рішення від 04.08.2015 Загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" про виділ товариства. Це судове рішення набрало законної сили.
45. Оскільки вирішення викладених у скарзі ПАТ "Сбербанк" вимог належить до компетенції Мін`юсту, скаржник наполягає, що за наявності вищевикладених порушень Державного реєстратора, не можна вважати обґрунтованою та законною відмову відповідача скасувати реєстраційні дії у ЄДР, проведені 28.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про державну реєстрацію юридичних осіб ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Коксолит".
46. Треті особи - ПрАТ "Термолайф" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" у відзиві на касаційну скаргу вказують на незаконність вимог останньої, вважають викладені у ній доводи - необґрунтованими, недоречними та недоведеними, а тому просять у її задоволенні відмовити і залишити без змін оскаржувані судові рішення.
47. У відзиві на касаційну скаргу звертається увага на те, що у силу імперативних вимог пункту 2 частини восьмої статті 34 у Мін`юсту були відсутні підстави для задоволення вимог позивача, щодо яких ним подавалась скарга.
48. Фактично, як стверджується у відзиві на касаційну скаргу, суть цього спору зводиться до вирішення питання правомірності державної реєстрації юридичних осіб, а вимоги позову головним чином зводяться до захисту прав позивача як іпотекодержателя, що свідчить про наявність з боку ПАТ "Сбербанк" спору про право, оскільки він заперечує перехід права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, в порядку правонаступництва.
49. Таким чином, треті особи, які подали відзив на касаційну скаргу, вважають, що у даному конкретному випадку відсутні порушені права позивача у сфері публічно - правових відносин.
50. Вимоги відзиву обґрунтовані й тим, що, як вважають заявники, ПАТ "Сбербанк" пропустило строк звернення зі скаргою до Мін`юсту, а тому відповідач на мав права задовольняти таку скаргу навіть частково.
51. Поряд із цим, у відзиві на касаційну скаргу стверджується про те, що державна реєстрація юридичних осіб ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Коксолит" є законною та правомірною, проведена з урахуванням вимог Закону України "Про акціонерні товариства", який у спірних правовідносинах є спеціальним. Вимоги касаційної скарги цього не спростовують.
52. Правильним вважають заявники відзиву й висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у ситуації, яка склалась, необхідності отримання згоди ПАТ "Сбербанк" як іпотекодержателя на перехід права власності на нерухоме майно правонаступника.
53. Посилаючись на норми статей 9, 23 Закону України "Про іпотеку", частину першу статті 27 Закону України "Про заставу", пункт 60 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, статтю 109 Цивільного кодексу України, а також на умови іпотечного договору, укладеного між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Сбербанк", треті особи стверджують про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність порушених прав позивача як іпотекодержателя внаслідок проведення реєстраційних дій щодо яких подавалась скарга до Мін`юсту, оскільки перехід за результатами виділу прав та обов`язків юридичних осіб до їх правонаступників не вплинув на обсяг прав та обов`язків позивача як іпотекодержателя, який може пред`являти відповідні вимоги до новостворених юридичних осіб.
54. Також у відзиві на касаційну скаргу звертається увага, що виділ юридичних осіб, з яким не погоджується позивач, сам по собі є законним і це підтверджено у судовому порядку, зокрема, у справах №922/6007/15, 826/4493/16, 922/863/16, 826/10295/16.
55. Відзив на касаційну скаргу подано й третьою особою - ПрАТ "Коксолит", яке вважає таку необґрунтованою і просить оскаржувані судові рішення скасувати та залишити цей позов без розгляду.
56. В обґрунтуванні таких вимог ПрАТ "Коксолит" наводить аргументи про те, що ПАТ "Сбербанк" пропустило строк звернення до суду, встановлений частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а суди попередніх інстанцій поновили цей строк безпідставно та за відсутності поважних причин його пропуску.
57. ПрАТ "Коксолит" підкреслює, що ПАТ "Сбербанк" використало передбачений законом досудовий порядок вирішення спору, однак, всупереч приписів частини четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, звернулось до адміністративного суду поза межами місячного строку, встановленого процесуальним законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
58. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
59. Як зазначено у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, в рішенні від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
60. Отже, для забезпечення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції, яка визнається і ратифікована Україною, суттєвого значення набуває питання дотримання національними судами правил предметної юрисдикції.
61. Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
62. Так, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час подання позову, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
63. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої Кодексу адміністративного судочинства України у зазначеній редакції).
64. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
65. У пункті 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
66. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України у редакції, чинній після 15.12.2017, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
67. Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
68. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
69. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
70. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій в частині вимог позову стосовно визнання протиправними дій Державного реєстратора щодо вилучення та погашення записів про іпотеку та заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що належить ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф", колегія суддів виходить з такого.
71. ПАТ "Сбербанк" серед наведених ним підстав позову стверджував, що вчинення Державним реєстратором оспорюваних у цій справі реєстраційних дій, на його думку, призвело до протиправного, всупереч вимог Закону України "Про іпотеку", умов чинних станом на час виникнення спірних правовідносин Іпотечних договорів та за відсутності на це згоди іпотекодержателя, переходу права власності на предмет іпотеки до новостворених шляхом виділу юридичних осіб (ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Коксолит").
72. Окрему увагу позивач звертав на те, що заборгованість по договорам кредитної лінії, у забезпечення яких були укладені іпотечні договори з юридичними особами, з яких було здійснено виділ ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Коксолит", станом на дату звернення до суду з цим позовом складала 60 млн. доларів США, однак позичальниками та іпотекодавцями вчиняються дії, направлені на уникнення від виконання взятих на себе зобов`язань перед ПАТ "Сбербанк".
73. Тобто, зі змісту вищенаведених позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав ПАТ "Сбербанк" у сфері саме публічно-правових відносин, адже подання цього позову покликано на поновлення порушених, на думку позивача, його майнових прав як іпотекодержателя і сторони відповідного правочину, зобов`язання за яким забезпечені іпотекою.
74. При цьому позивач не виступав ініціатором процедури вилучення та погашення записів про іпотеку та заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на яке перейшло до третіх осіб в порядку правонаступництва від юридичних осіб, які виступали сторонами у відповідних правочинах, укладених з ПАТ "Сбербанк".
75. Вирішення питання стосовно законності спірних дій Державного реєстратора щодо вилучення та погашення записів про іпотеку та заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно впливатиме на права та інтереси зазначених третіх осіб, як нових його власників, а скасування такого рішення не відновить права позивача у цій справі на спірне майно. Наведене свідчить про наявність спору про право цивільне, що, у свою чергу, унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
76. Та обставина, що відповідачем у справі визначено, зокрема, Державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
77. Наведене відповідає неодноразово висловленим Великою Палатою Верховного Суду правовим висновкам щодо юрисдикції спорів за участю державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень.
78. Так, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено спірний запис.
79. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у зазначеній постанові, належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; участь у справі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору на адміністративний.
80. Крім того, у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в її постанові від 13.06.2018 (справа №820/2675/17), від 10.04.2018 у справі №808/8972/15 та від 05.06.2018 у справі №804/20728/14, зокрема, на тій підставі, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тому такі спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстроване право чи обтяження, мають вирішуватися залежно від суб`єктного складу їх сторін судами господарської або цивільної юрисдикції.
81. Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).
82. У справі ж, що розглядається, відповідач - Державний реєстратор, не є суб`єктом, законодавчо уповноваженим владно керувати поведінкою позивача.
83. Зважаючи на те, що спір у цій справі у вищенаведеній частині не пов`язаний із захистом прав позивача у сфері саме публічно-правових відносин, а виник у зв`язку з вилученням та погашенням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборони відчуження нерухомого майна, право власності на яке у подальшому було зареєстроване за третіми особами, то цей спір є приватноправовим, а справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
84. Такий висновок відповідає правовій позицій, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №826/8592/16.
85. Колегія суддів враховує і те, що за змістом стаття 134 Господарського кодексу України право власності - основне речове право у сфері господарювання.
Суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.
86. Поряд із цим, згідно з положеннями статті 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.
87. Статтею 147 цього ж Кодексу встановлено, що майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом.
Вилучення державою у суб`єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.
Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
88. У статті 20 Господарського кодексу України закріплено правило, згідно з яким держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів (частина перша цієї статті).
89. У частині другій наведеної вище норми права визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов`язку в натурі;
відшкодування збитків;
іншими способами, передбаченими законом.
90. Водночас, як встановлено частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
91. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
92. Станом на день звернення до суду з цим позовом, справи, підвідомчі господарським судам, визначала стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, у пункті 1 частини першої якої вказано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
93. Згідно ж з чинною редакцією Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 цього Кодексу).
94. Тобто, Господарський процесуальний кодекс України напряму відносить до юрисдикції господарських судів спори, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, у тому числі щодо реєстрації або обліку прав на нерухоме майно, яке (права на яке) є предметом спору, а також щодо майна, яке є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи.
95. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права у частині позовних вимог про скасування пункту 9 наказу Мін`юсту №670/5 від 24.02.2017, яким відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Сбербанк" про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були проведені 28.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., номер запису 14801360000069440 про державну реєстрацію ПрАТ "Терморок" (код ЄДРПОУ 40457938), номер запису 12241360000076647 про державну реєстрацію ПрАТ "Коксолит" (код ЄДРПОУ 40456957), а також зобов`язання Мін`юсту здійснити скасування вказаних реєстраційних дій, колегія суддів виходить з таких мотивів.
96. Обґрунтовуючи вищевказані вимоги позову, а також у доводах касаційної скарги ПАТ "Сбербанк" зазначало, що виділ юридичних осіб, а саме - ПрАТ "Терморок" і ПрАТ "Коксолит" з ПрАТ "Харківській коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф" було здійснено з порушенням вимог Закону України "Про акціонерні товариства", "Порядку здійснення емісії та реєстрації випуску акцій акціонерних товариств, які створюються шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення або до яких здійснюється приєднання", затвердженого рішенням НКЦПФР №520 від 09.04.2013, зокрема, не було дотримано таких етапів створення акціонерного товариства: не було подано заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; не здійснено реєстрацію Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій; не отримано свідоцтва про реєстрацію випуску акцій; не видано засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.
97. Таким чином, позивач стверджував, що у новостворених юридичних осіб - ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Термоплита" не має статутного капіталу оскільки не відбулась конвертація акцій ПрАТ "Термолайф".
98. Наголошував позивач і на тому, що ПАТ "Сбербанк" неодноразово зверталось з листами до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) в яких повідомлялись обставини, що свідчать про порушення з боку акціонерів ПрАТ "Термолайф" вимог чинного законодавства, які мали місце під час зібрання загальних зборів на яких було прийнято рішення про виділ ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Термоплита".
99. Вказував позивач і на те, що 23.01.2017 на його адресу надійшов лист Комісії №12/02/991 від 19.01.2017 у якому повідомлялось, що до Комісії 29.12.2016 надійшли документи для реєстрації звітів про результати розміщення (обміну) акцій ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Термоплита" у зв`язку з виділом з ПрАТ "Термолайф". На підставі рішень Комісії було відмовлено ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Термоплита" в реєстрації звіту про результати розміщення (обміну) акцій.
100. На переконання позивача, вищевказані обставини підтверджують, що акції ПрАТ "Термолайф" не були конвертовані в акції ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Термоплита", а тому вказані юридичні особи не можуть вважатись створеними, оскільки, не мають статутного капіталу.
101. Крім того, позивач звертав вагу на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк", скасовано рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2016, задоволено позов - визнано недійсним та скасовано рішення від 04.08.2015 Загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" про виділ з товариства. Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили.
102. Отже, саме недотримання встановленої законодавством процедури виділу вищеназваних юридичних осіб, порушення з боку акціонерів ПрАТ "Термолайф" вимог чинного законодавства, які мали місце під час зібрання загальних зборів на яких було прийнято рішення про виділ ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Термоплита" і, як наслідок, протиправна, на думку позивача, фіксація факту створення цих юридичних осіб у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, й слугувала підставою для звернення до Мін`юсту зі скаргою на такі дії суб`єкта державної реєстрації - приватного нотаріусу.
103. Ідентичні доводи ПАТ "Сбербанк" закладає в основу мотивації підстав цього позову щодо оскарження спірного наказу Мін`юсту в частині, якою відмовлено у скасуванні державної реєстрації вищевказаних юридичних осіб.
104. При цьому, Мін`юст жодної оцінки таким аргументам не надавав і відмовив у задоволенні вказаних вимог скарги виключно з підстав, передбачених пунктом 2 частини восьмої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", оскільки у Єдиному державному реєстрі 21.07.2016 та 23.07.2017, тобто до моменту прийняття оскаржуваного позивачем рішення, було проведено наступні реєстраційні дії щодо цих юридичних осіб.
105. Наведене засвідчує, що цей спір виник у зв`язку із протиправним, як вважає позивач, внесенням до Єдиного державного реєстру записів про державну реєстрацію ПрАТ "Терморок" та ПрАТ "Коксолит".
106. Підставами цього позову є не стільки дії відповідача щодо розгляду скарги і відмови у її задоволенні, скільки порушення порядку створення (виділу) зазначених вище юридичних осіб з огляду на недотримання процедури, передбаченої Законом України "Про акціонерні товариства", порушення порядку проведення Загальних зборів, порядку емісії акцій при виділі.
107. Оцінка цих аргументів потребує виходу за межі правовідносин, що склалися між ПАТ "Сбербанк" та Мін`юстом з приводу розгляду скарги, а вирішення позовних вимог про скасування державної реєстрації юридичних осіб, які виступають третіми особами у цій справі, не зумовить захисту прав позивача у сфері публічно - правових відносин.
108. Колегія суддів звертає увагу й на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, згідно з якими спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
109. При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.
110. Велика Палата Верховного Суду, заповнюючи цю прогалину, у постановах від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 зазначала, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
111. Такий спір за висновками Великої Палати Верховного Суду має вирішуватися за правилами Господарського процесуального кодексу України незалежно від суб`єктного складу за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 Господарського процесуального кодексу України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
112. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що даний спір позбавлений ознак публічно - правового й з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору повинен вирішуватись судом господарської юрисдикції.
113. Вищенаведене не враховано судами попередніх інстанцій, які допустили порушенням норм процесуального права і ухвалили судові рішення, що не відповідають закону.
114. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
115. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
116. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
117. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
118. Пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
119. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і закрити провадження у справі. При цьому, роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
120. Керуючись статтями 340, 341, 345, 349, 354, 355, 356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,