ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 640/8239/19
адміністративне провадження № К/9901/32472/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Парінова А.Б., Земляної Г.В., Бабенка К.А. у справі №640/8239/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопаркінг Системз" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопаркінг Системз" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись з таким рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м.Києві подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Ухвала суду мотивована пропуском відповідачем встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутністю належного обгрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/8239/19 є оскарження рішення суду апеляційної інстанції зазначеного у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, як таку, що є законною та обгрунтованою.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2021 призначено розгляд указаної справи в порядку письмового провадження з 17.11.2021.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Як установлено апеляційним судом, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було прийнято 24 вересня 2019 року у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишено без руху, у зв`язку з недотриманням п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, та, в подальшому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року дану апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Звертаючись вдруге до суду з апеляційною скаргою 03 серпня 2020 року на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року, апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження та не додано доказів сплати судового збору, на що було вказано ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, якою апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишено без руху та встановлено апелянту строк для усунення вказаних недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
При цьому, судом указано, що попередньо подана в межах визначеного КАС України строку, апеляційна скарга ГУ ДФС у м.Києві була повернута апелянту через невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання суду документу про сплату судового збору. Водночас, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору, не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження, і як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Будь-яких інших поважних причин апелянтом у зазначеному клопотанні також не зазначено. Крім того, звертаючись до суду із апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року повторно, апелянтом знову не подано до суду документу про сплату судового збору, що у свою чергу свідчить про зловживання процесуальними правами державним органом.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки Головне управління ДПС у м. Києві пропустило строк звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та не зазначило поважних причин пропуску строку.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України).
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Судом апеляційної інстанції установлено, що звертаючись вдруге з апеляційною скаргою з пропуском 30-денного строку на оскарження рішення суду першої інстанції, апелянтом так і не було надано жодних доказів, які реально підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги. Крім цього, апеляційним судом ураховано, що звертаючись вдруге до суду з апеляційною скаргою, апелянтом так і не надано доказів сплати судового збору.
Водночас, статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Крім цього, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права.
Таким чином, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд,