ПОСТАНОВА
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа №554/10413/15-а
адміністративне провадження № К/9901/38691/18, № К/9901/38693/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, ОСОБА_1
на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 30.03.2017 (суддя Савченко А.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 (колегія у складі суддів Жигилія С.П., Дюкарєвої С.В., Перцової Т.С.)
у справі № 554/10413/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Служби зовнішньої розвідки України, Управління Служби безпеки України в Полтавській області, Пенсійного фонду України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 05.08.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Служби зовнішньої розвідки України, Управління Служби безпеки України в Полтавській області, Пенсійного фонду України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо віднесення його до категорії пенсіонерів Служби зовнішньої розвідки України;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області віднести його до категорії пенсіонерів Служби безпеки України, видати відповідну довідку та нове пенсійне посвідчення, що надасть можливість відновити втрачені соціальні пільги.
2. Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.10.2015 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо віднесення ОСОБА_1 до пенсіонерів Служби зовнішньої розвідки України;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області віднести ОСОБА_1 до обліку, як пенсіонера Служби безпеки України;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015, постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 06.10.2015 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково:
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області направити до Пенсійного фонду України документи відносно ОСОБА_1, визначені "Порядком обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах", необхідні для виготовлення пенсійного посвідчення;
- зобов`язано Пенсійний фонд України виготовити пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням назви органу, в якому особа перебувала на військовій службі - Служба безпеки України;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2016, скасовано постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06.10.2015 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що суди мали дослідити, коли і за чиєю ініціативою облік позивача як пенсіонера СБ України змінено і віднесено його до категорії пенсіонерів СЗР України, яким органом йому присвоєно такий статус, а також чи звертався позивач до ГУ ПФ України у Полтавській області із заявою про зміну статусу на пенсіонера СБ України та чи було йому відмовлено у цьому і з яких підстав.
Позивач зазначав, що незважаючи на його облік як пенсіонера СЗР України з 2007 року, він продовжував до 2014 року користуватись пільгами ветеранів СБ України, у тому числі й на санаторно-курортне обслуговування.
У зв`язку з цим, суди мали встановити, що саме є предметом спору: пенсійний статус позивача чи забезпечення його санаторно-курортним лікуванням.
Зобов`язавши Пенсійний фонд України видати позивачу нове посвідчення, у той час як останній оскаржував дії ГУ ПФУ щодо його неправомірного обліку, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, не перевіривши, чи відновить таке судове рішення порушені права позивача.
Крім того, відповідач неодноразово звертав увагу на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про свій статус, як пенсіонера СЗР України, йому стало відомо у травні 2014 року після видачі пенсійного посвідчення з відповідною відміткою.
6. Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017, позов задоволено частково:
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області направити до Пенсійного фонду України документи відносно ОСОБА_1, визначені Порядком обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, необхідні для виготовлення пенсійного посвідчення;
- зобов`язано Пенсійний фонд України виготовити пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням назви органу, в якому особа перебувала на військовій службі - Служба безпеки України;
- в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
7. 10.11.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
9. 13.11.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій він просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги по суті.
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах КДБ СРСР та Служби безпеки України на посадах оперативного складу.
13. 02.09.2004 позивача звільнено у запас згідно з наказом Служби безпеки України №1867 з оперативної посади в Департаменті розвідки СБ України (м. Київ) у званні підполковника.
14. Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 14.10.2004, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років, як пенсіонеру СБ України. Крім того, позивач є ветераном військової служби згідно з посвідченням № НОМЕР_2 від 14.10.2004 та станом на 2007 рік обліковувався як пенсіонер Служби безпеки України.
15. Згідно з довідкою ГУ ПФ України в Полтавській області від 24.06.2015 позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та обліковується як пенсіонер Служби зовнішньої розвідки України.
16. Підставою для віднесення позивача до категорії пенсіонерів Служби зовнішньої розвідки України стала довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, видана Службою зовнішньої розвідки України. Повноваження видавати таку довідку покладено на новостворений орган у зв`язку з ліквідацією структурного підрозділу Служби безпеки України, у якому до виходу на пенсію проходив службу ОСОБА_1 .
17. 12.06.2015 позивач звернувся до ГУ ПФ України в Полтавській області із заявою про віднесення його до категорії пенсіонерів Служби безпеки України.
18. Листом ГУ ПФ України в Полтавській області від 26.06.2015 № 95/Д-03 позивачу повідомлено про відсутність підстав для здійснення обліку його пенсійної справи, як пенсіонера Служби безпеки України, оскільки довідку про його грошове забезпечення було складено уповноваженим органом, тобто Службою зовнішньої розвідки України, що підтверджує перебування його на обліку в органах Пенсійного фонду, як пенсіонера СЗР України.
19. Не погоджуючись за такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
20. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що віднесення його до пенсіонерів Служби зовнішньої розвідки України, а не до Служби безпеки України, як це мало місце раніше, є протиправним, оскільки обмежує його право на користування соціальними пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", у тому числі послугами Військово-медичної служби СБ України, де отримував для себе та дружини пільгові путівки на лікування в санаторіях, підпорядкованих СБ України.
21. Представники відповідачів СБУ та ГПФ України в Полтавській області заперечили проти позову за безпідставністю, посилаючись на те, що Служба зовнішньої розвідки України є правонаступником прав і обов`язків колишнього Департаменту розвідки СБ України, тому позивача слід обліковувати як пенсіонера СЗР, де він і має отримувати відповідне пільгове санаторно-курортне забезпечення.
22. Представник відповідача Служби зовнішньої розвідки України повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_1
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність направлення ГУ ПФ України в Полтавській області до Пенсійного фонду України документів відносно ОСОБА_1, які визначені Порядком обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, необхідних для виготовлення пенсійного посвідчення.
24. За висновком суду апеляційної інстанції, покладення обов`язку видати позивачу довідки про його грошове забезпечення на Службу зовнішньої розвідки України, де позивач не проходив службу, не є підставою для віднесення ОСОБА_1 до категорії пенсіонерів Служби зовнішньої розвідки України, яка створена після виходу позивача на пенсію.
25. Також, апеляційний суд відхилив доводи першого відповідача про те, що останній не є належним відповідачем з посиланням на те, що питання щодо виключення з пенсійного посвідчення даних вирішує відповідне міністерство (Служба зовнішньої розвідки України), оскільки відповідно до зазначеного Порядку саме Пенсійний фонд України забезпечує виготовлення пенсійних посвідчень на підставі відомостей, сформованих та надісланих Управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, а також у містах та районах до відповідних головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі щодо кожної особи, якій призначено пенсію.
26. Доводи відповідачів про порушення позивачем строку звернення до суду суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки 16.07.2015 позивача повідомлено про відсутність підстав для здійснення обліку його пенсійної справи, як пенсіонера Служби безпеки України, а 05.08.2015 він звернувся до суду, тобто в межах строку, встановленого законодавством.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
27. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області посилається на такі порушення судами норм матеріального та процесуального права:
А) суди всупереч ч. 5 ст. 227 КАС України (в редакції до 15.12.2017) та вимогам, зазначеним в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.12.2016, не дослідили обставин та доводів, чим порушили норми процесуального права.
Б) позивачу було відомо про віднесення його до Служби зовнішньої розвідки України та про складові пенсійного забезпечення з яких йому призначено пенсію, це підтверджується пенсійним посвідченням від 22.05.2014 (в якому зазначено СЗР України), заявою позивача на видачу пенсійного посвідчення від 16.05.2014 (в якій позивач зазначив СЗР) та анкетою відомостей про пенсіонера від 16.05.2014 підписаною позивачем (в якій позивач зазначив СЗР України). Отже, строк звернення до суду порушено. При оцінці цих обставин судами порушено норми ст. 99 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
В) Головне управління не вчиняло жодних неправомірних дій щодо визначення статусу пенсіонера. Пенсійну справу ОСОБА_1 було передано до Головного управління згідно акту прийому-передачі № 66/21-1536 від 05.03.2007 управлінням Служби безпеки України в Полтавській області із зазначенням, що ОСОБА_1 відноситься до пенсіонерів Служби зовнішньої розвідки України.
Г) Головне управління не є належним відповідачем, оскільки відповідно до чинного законодавства дане питання вирішує відповідне міністерство та згідно контрольно-інвентаризаційної відомості ОСОБА_1 є пенсіонером Служби зовнішньої розвідки України.
28. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на такі порушення судами норм матеріального та процесуального права:
А) оскаржувані рішення не відновлюють втрачений статус пенсіонера СБ України, оскільки згідно листа-відповіді ГУ ПФ України в Полтавській області від 15.02.2016 він продовжує обліковуватись як пенсіонер СЗР України, незважаючи на те, що йому 27.01.2016 видано посвідчення із зазначенням в п. 14 "СБ України".
Б) спочатку він обліковувався як пенсіонер СБ України в Управлінні Служби безпеки України по Полтавській області, і лише з 2007 року, коли відбулася передача справи до органу ПФ України по місцю проживання, почав обліковуватися в ГУ ПФ України в Полтавській області як пенсіонер СЗР України, що і призвело до видачі посвідчення пенсіонера СЗР України. Не посвідчення, видане ПФ України, призвело до зміни обліку, а помилковий початковий облік в ГУ ПФ України в Полтавській області і оформлення його в електронній базі.
29. 27.11.2017 від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу відповідача, у яких останній просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, посилаючись на мотиви, зазначені у його касаційній скарзі.
30. 30.11.2017 від Служби зовнішньої розвідки України надійшли заперечення на касаційну скаргу відповідача, у яких останній просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
31. 05.12.2017 від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, у яких останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на мотиви, зазначені у його касаційній скарзі.
32. 11.12.2017 Служба зовнішньої розвідки України подала пояснення на касаційну скаргу позивача, у яких зазначає про те, що була уповноважена Постановою № 45 від 13.02.2008 (зі змінами) видавати довідки про грошове забезпечення для колишніх військовослужбовців розвідувальних підрозділів органів державної безпеки колишнього Союзу РСР та Служби безпеки України з метою здійснення перерахунку пенсій за аналогічними посадами (оскільки посад співробітників розвідувальних підрозділів у СБ України не залишилось на момент перерахунку пенсій).
На підставі цього, Службою зовнішньої розвідки України надавались довідки до Головного управління Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії позивачу, станом на 01.01.2008 та 01.04.2012 відповідно.
Однак, це не означає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області мало підстави обліковувати позивача як пенсіонера СЗР України. У Пенсійного фонду України та в Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не було і немає правових підстав для зміни відомчої приналежності пенсіонера ОСОБА_1 .
Також зазначає про те, що твердження представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, що СЗР України є правонаступником розвідувального органу Служби безпеки України в частині соціального захисту співробітників (в розумінні статті 21 Закону України "Про розвідувальні органи України") є необґрунтованим і не містить під собою правових підстав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційних скарг та дійшов таких висновків.
34. Ключовим питанням у цій справі є правомірність дій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо віднесення позивача до категорії пенсіонерів СЗР України, зобов`язання віднести його знову до категорії пенсіонерів СБ України з видачею нового посвідчення.
35. Відповідно до п. 1 Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.03.2004 №4-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.04.2004 за № 427/9026 (що був чинним на час виникнення спірних відносин), документом, який підтверджує призначення громадянину пенсії, є пенсійне посвідчення (далі - посвідчення), що видається органом Пенсійного фонду України.
36. Відповідно до п. 3 Порядку Пенсійний фонд України забезпечує у місячний строк виготовлення пенсійних посвідчень на підставі таких відомостей: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера та серії паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті); 2) прізвища, ім`я та по батькові; 3) дати народження; 4) статі; 5) номера особового рахунку; 6) виду пенсії: за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугу років; 7) групи, причини інвалідності; 8) терміну дії посвідчення.
Зазначені відомості, що сформовані щодо кожної особи, якій призначено пенсію, подаються Управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, а також у містах та районах до відповідних головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі щотижня в електронній формі до 12-ї години понеділка тижня, наступного після того, у якому ці відомості були зібрані.
Разом із зазначеними відомостями подається електронна копія фотокартки особи, якій призначено пенсію.
Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі зобов`язані не пізніше 12-ї години вівторка тижня, у якому збиралися відомості, подати до Пенсійного фонду України в електронній формі зведені відомості разом з електронними копіями фотокарток.
Пенсійний фонд України до початку виготовлення пенсійних посвідчень забезпечує перевірку наявності раніше призначених пенсій (виготовлених посвідчень) особам, щодо яких подано зазначені відомості.
Посвідчення виготовляється на ім`я особи, якій призначено пенсію.
Особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у пенсійному посвідченні після виду пенсії зазначається назва органу, в якому особа перебувала на військовій службі.
37. Отже, відповідно до зазначеного Порядку саме Пенсійний фонд України забезпечує виготовлення пенсійних посвідчень на підставі відомостей, сформованих та надісланих Управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, а також у містах та районах до відповідних головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі щодо кожної особи, якій призначено пенсію та вказує у посвідченні назву органу, в якому особа перебувала на військовій службі.
38. Під час розгляду справи, було встановлено, що позивач до 2007 року обліковувався як пенсіонер СБ України, а після передачі справи до органу ПФ України почав обліковуватись як пенсіонер СЗР України, що і призвело до видачі посвідчення СЗР України.
39. Відповідно до Указу Президента України від 14.10.2004 №1239/2004 "Про Службу зовнішньої розвідки України" на базі Департаменту розвідки, розвідувальних підрозділів регіональних органів Служби безпеки України утворено Службу зовнішньої розвідки України як спеціальний державний орган. Служба зовнішньої розвідки України є правонаступником Департаменту розвідки Служби безпеки України стосовно його зобов`язань, прав та обов`язків.
40. Згідно частини 2 статті 10 Закону України "Про службу зовнішньої розвідки України" від 01.12.2005 №3160-IV Служба зовнішньої розвідки України стосовно завдань, прав і обов`язків є правонаступником розвідувального органу Служби безпеки України, який ліквідовано.
41. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами) Служба зовнішньої розвідки України була уповноважена видавати довідки про грошове забезпечення для колишніх військовослужбовців розвідувальних підрозділів органів державної безпеки колишнього Союзу РСР та Служби безпеки України з метою здійснення перерахунку пенсій за аналогічними посадами.
42. На підставі цього, Службою зовнішньої розвідки України надавалися довідки до Головного управління Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії позивачу станом на 01.01.2008 та 01.04.2012 відповідно.
43. Проте, видача позивачу довідки Службою зовнішньої розвідки про його грошове забезпечення, не може бути підставою для віднесення його до категорії пенсіонерів СЗР України, яка створена після виходу позивача на пенсію.
44. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що належним способом захисту прав позивача буде також визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо віднесення ОСОБА_1 до категорії пенсіонерів Служби зовнішньої розвідки України та зобов`язання віднести позивача до категорії пенсіонерів Служби безпеки України, оскільки згідно Порядку, видача посвідчення Пенсійним фондом України здійснюється на підставі відомостей, сформованих та надісланих Управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, а також у містах та районах. Видача посвідчення є наслідком зміни ГУ ПФ України у Полтавській області статусу позивача на пенсіонера Служби безпеки України.
45. Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів звертає увагу на те, що саме у 2015 році позивач дізнався про те, що облік його, як пенсіонера Служби зовнішньої розвідки України порушує його права на користування соціальними пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", у тому числі й на санаторно-курортне обслуговування, після чого звернувся до суду з цим позовом, а тому погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що встановлений законодавством строк звернення до суду позивач не пропустив.
46. Окрім того, порушення прав позивача через неможливість користуватися соціальними пільгами триває. У постанові від 11.12.2018 у справі №242/924/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
47. Триваюче порушення повинне бути припинено та усунуто на майбутнє. З огляду на це, строк звернення до суду не застосовується до вимог, спрямованих на захист від триваючого порушення.
48. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
49. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень із прийняттям нового про задоволення позовних вимог.
50. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
51. Відповідно до квитанції від 04.08.2015 позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову 73,08 грн, квитанції 05.07.2017 сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 640,00 грн, квитанції від 09.11.2017 сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1684,00 грн, що в цілому складає 2397,08 гривень.
52. Отже, враховуючи задоволення касаційної скарги позивача та позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -