РІШЕННЯ
Іменем України
11 листопада 2021 року
Київ
справа № 9901/84/21
адміністративне провадження № П/9901/84/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
за участю секретаря судового засідання Грабовської Т.О.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: Іщенко Ю.А.,
за відсутності відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності та визнання кваліфікаційного оцінювання успішно завершеним,
У С Т А Н О В И В:
16 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі також позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також відповідач, ВККС, Комісія), у якому просив:
визнати бездіяльність відповідача щодо незавершення кваліфікаційного оцінювання та невирішення питання про набрання чинності рішення відповідача від 03 червня 2019 року № 351/ко-19 про відповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 - протиправною;
визнати кваліфікаційне оцінювання судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 щодо якого прийнято рішення відповідачем від 03 червня 2019 року № 351/ко-19 про відповідність займаній посаді успішно завершеним;
визнати рішення відповідача від 03 червня 2019 року № 351/ко-19 щодо судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 таким, що набрало чинності 28 січня 2020 року тобто дня набрання чинності судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 640/12018/19, яким скасований висновок Громадської ради доброчесності від 02 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: суддя-доповідач Чиркін С.М., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Стародуб О.П.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом зазначення коли саме він дізнався про рішення відповідача від 03 червня 2019 року № 351/ко-19, вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку для звернення до суду із вказаним позовом та надати відповідні докази, які підтверджують такі обставини.
07 травня 2021 року від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому він зазначає, що рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 351/ко-19 отримано 08 серпня 2019 року та він мав законні очікування на те, що ВККС вирішить питання про набрання цим рішенням чинності після направлення відповідачу копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 640/12018/19, яким, зокрема, визнано протиправним та скасовано висновок Громадської ради доброчесності (далі також ГРД) про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 02 червня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року було відкрито провадження в цій справі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, ВККС 03 серпня 2018 року ухвалено рішення про відповідність займаній посаді судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 (кількість балів 845,75).
Проте пунктом третім резолютивної частини даного рішення передбачено, що таке рішення набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС.
Підставою для набрання рішенням ВККС чинності саме в такому порядку, позивач вважає наявність висновку ГРД від 02 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
Водночас зазначає, що висновок ГРД надійшов до Комісії із порушенням строку його подання у зв`язку із чим позивач був позбавлений можливості надати пояснення щодо його змісту. Стверджує, що висновок ГРД сформовано на підставі неперевіреної та необґрунтованої інформації, не підписаний всіма членами ГРД, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії висновку, оскільки підписи неможливо ідентифікувати.
04 липня 2019 року висновок ГДР був оскаржений позивачем та 26 грудня 2019 року скасований рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, ухваленим у справі № 640/12018/19, яке набрало законної сили 28 січня 2020 року.
Позивач стверджує, що ВККС була третьою особою у справі № 640/12018/19 та не оскаржувала рішення суду.
За позицією позивача, після постановлення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення 26 грудня 2019 року по справі № 640/12018/19 відсутні підстави для призначення засідання Комісії в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8. пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС.
Позивач звертає увагу, що після скасування висновку ГРД у судовому порядку для нього наступили легітимні очікування щодо розгляду на пленарному засіданні ВККС питання про набрання чинності рішення Комісії № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року про відповідність ОСОБА_1 займаній посаді.
08 лютого 2021 року на адресу ВККС адвокатом Іщенко Ю.А., як представником судді ОСОБА_1, з урахуванням судової практики та враховуючи відсутність підстав для застосування положення підпункту 4.10.8. пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС, було подано звернення з проханням визнати рішення ВККС № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року щодо судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 таким, що набрало чинності з 28 січня 2020 року - дня набрання чинності судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 640/12018/19, яким скасований висновок ГРД від 02 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
05 березня 2021 року представник позивача отримав відповідь ВККС від 15 лютого 2021 року, у якій зазначено, що станом на 12 лютого 2021 року нового складу Комісії не сформовано, отже ухвалення рішення про відповідність або невідповідність займаній посаді судді буде можливим після формування нового складу Комісії.
У зв`язку із чим вважає, що на сьогоднішній день, через обставини, які жодним чином не залежать від волі позивача, пленарне засідання ВККС не проведено, а рішення Комісії № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року не набрало чинності.
Виходячи з вищевикладених обставин, позивач вважає, що для нього настали негативні наслідки, які проявились у втручанні в його приватне життя через незавершення процедури кваліфікаційного оцінювання на визначених, передбачуваних умовах.
Позивач вважає, що пройшов кваліфікаційне оцінювання та визнаний таким, що відповідає займаній посаді, проте рішення ВККС № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року до теперішнього часу не набрало законної сили саме через не проведення пленарного засідання Комісії відповідно до підпункту 4.10.8. пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС. Отже він продовжує вважатися таким, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання судді. Будучи професійним суддею та не маючи права займатися іншими видами діяльності, для нього факт проходження кваліфікаційного оцінювання має визначальне значення для подальшої професійної діяльності.
Від заступника керівника секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у відповідь на ухвалу про відкриття провадження у справі надійшов лист, у якому наголошено, що відповідно до частини першої статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє в системі правосуддя України. Статтею 98 цього закону визначено, що Вищу кваліфікаційну комісію суддів України очолює Голова, який обирається пленарним складом таємним голосуванням більшістю голосів від загального складу Комісії.
Згідно з пунктом 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ, що набрав чинності 07 листопада 2019 року, повноваження членів Комісії, зокрема її Голови, припинено. На сьогодні нового складу Комісії не сформовано.
З огляду на зазначене, представництво та самопредставництво інтересів ВККС в судах та інших органах державної влади уповноваженими працівниками секретаріату Комісії не є можливим.
З об`єктивних обставин, що унеможливлюють реалізацію Комісією своїх прав та виконання обов`язків як учасником справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Комісія позбавлена можливості подати відповідні заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань і докази у встановлений судом строк, а також взяти участь у судових засіданнях.
У додаткових поясненнях від 10 червня 2021 року та 30 вересня 2021 року представник позивача наголосив, що раніше звертався до Верховного Суду з позовом про визнання протиправним та скасування протокольного рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року. Також просив визнати протиправним та скасувати абзац третій резолютивної частини рішення ВККС № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року щодо визначення порядку набрання чинності рішенням.
Проте за результатами розгляду адміністративної справи № 9901/489/19, 23 жовтня 2019 року було ухвалено рішення, залишене без змін 01 липня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач наголошує, що предмет та підстави позовів у справі № 9901/489/19 та у справі № 9901/84/21 є різними.
Також зазначив, що у справі, яка розглядається, мав законні очікування на те, що ВККС вирішить питання про набрання чинності свого ж рішення після направлення вищевказаного звернення з копією рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року по справі № 640/12018/19 про скасування висновку ГРД, оформленого у вигляді протоколу зборів ГРД від 02 червня 2019 року.
Наголосив, що саме з відкритого джерела - Єдиного державного реєстру судових рішень, на початку лютого 2021 року позивачу стало відомо про існування рішення Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 9901/577/19, де судом було визнано, що після ухвалення рішення Житомирським окружним адміністративним судом від 09 серпня 2019 року у справі № 120/1949/19-а, яким негативний висновок ГРД скасовано та встановлено, що наразі відсутні підстави для застосування положення підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККСУ щодо набрання чинності рішення та вирішено визнати рішення ВККС від 24 квітня 2019 року № 123/ко-19 таким, що набрало законної сили 09 вересня 2019 року.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, підтвердили доводи та підстави, зазначені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Щодо строків звернення до суду, вважали їх не пропущеними, оскільки позивач звернувся до суду з урахуванням інформації про судову практику, сформовану в рішенні Верховного Суду від 07 грудня 2020 року по справі № 9901/577/19 та безпосередньо після отримання відповіді ВККС від 15 лютого 2021 року. Також зазначили, що строк звернення до суду слід відраховувати з 05 березня 2021 року - з моменту отримання відповіді ВККС про відмову у завершенні кваліфікаційного оцінювання.
Водночас, з урахуванням раніше поданого клопотання, просили поновити строк звернення до суду, у разі, якщо суд буде вважати строки пропущеними.
Щодо підстав та предмету спору наголосили, що позивач не повинен зазнавати негативних наслідків через нездатність держави вчасно, законно провести професійне оцінювання судді, який визнаний компетентним органом - ВККС таким, що відповідає займаній посаді.
Вважають кваліфікаційне оцінювання фактично завершеним, оскільки позивач набрав необхідну кількість балів, у тому числі позитивно оцінена його доброчесність, водночас висновок ГРД скасований, що, на їх думку, свідчить про відповідність позивача займаній посаді судді.
Також пояснили, що формально незавершене кваліфікаційне оцінювання обмежує права позивача, у тому числі щодо участі у конкурсах зокрема в Етичну раду та інші.
Представник відповідача до суду не з`явився, про час розгляду справи ВККС повідомлено належним чином.
З урахуванням положень статті 205 КАС України, думки представника позивача, Суд визнав можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
Заслухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наведені доводи та аргументи, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначено статтею 266 КАС України.
УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Указом Президента України від 22 січня 2010 року № 59/2010 ОСОБА_1 призначено суддею Господарського суду Київської області.
Рішенням ВККС від 26 квітня 2018 року № 99/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання судді ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді.
Суддя ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 87,75 бала. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрав 82 бали. На етапі складання іспиту суддя загалом набрав 169,75 бала.
Рішенням Комісії від 03 серпня 2018 року № 189/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 14 травня 2018 року, зокрема, ОСОБА_1 .
Зазначеним рішенням суддю ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - "Дослідження досьє та проведення співбесіди". Цей етап Комісією був призначений на 03 червня 2019 року.
03.06.2019 о 08:46 на електронну пошту ВККС надійшов висновок ГРД від 02 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
Висновок ГРД зареєстрований канцелярією ВККС в день співбесіди 03 червня 2019 року та наданий ОСОБА_1 для ознайомлення безпосередньо перед початком співбесіди.
03 червня 2019 року ВККС розпочала співбесіду із суддею ОСОБА_1 та на початку співбесіди Комісією у складі колегії на підставі абзацу 5 підпункту 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту ВККС було ухвалено протокольне рішення про залишення без розгляду висновку про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, у зв`язку з тим, що висновок надійшов до Комісії з порушенням строку, визначеного підпунктом 4.10.1. Регламенту ВККС.
Рішенням ВККС № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року колегія членів ВККС визначила, що суддя Господарського суду Київської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 845,75 балів; визнала суддю Господарського суду Київської області ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді. Проте згідно із абзацем 3 резолютивної частини рішення ВККС № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року рішення набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8. пункту 4.10. розділу IV Регламенту ВККС.
05 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом про визнання протиправним та скасування протокольного рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року; визнання протиправним та скасування абзацу третього резолютивної частини рішення ВККС № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року щодо визначення порядку набрання чинності рішенням.
За результатами розгляду адміністративної справи № 9901/489/19, 23 жовтня 2019 року було ухвалено рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
01 липня 2020 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення суду у справі № 9901/489/19 від 23 жовтня 2019 року залишила без задоволення, а рішення суду - без змін.
08 лютого 2021 року позивач звернувся до ВККС з проханням визнати рішення Комісії № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року щодо судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 таким, що набрало чинності з 28 січня 2020 року - дня набрання чинності судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 640/12018/19, яким скасований висновок ГРД від 02 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
05 березня 2021 року позивач отримав лист Комісії від 15 лютого 2021 року, у якому зазначено про неможливість розгляду заяви через неутворення нового складу Комісії. Зазначену відповідь позивач вважає відмовою по суті звернення.
Отже, за обраним позивачем способом захисту у справі № 9901/84/21 предметом спору є бездіяльність відповідача щодо неприйняття остаточного рішення на виконання рішення ВККС від 03 червня 2019 року про відповідність займаній посаді судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС.
Зі змісту позовних вимог та пояснень ОСОБА_1, підставою позову у справі № 9901/84/21 є незгода позивача з бездіяльністю відповідача, яка фактично полягає несвоєчасному розгляді питання щодо набрання чинності рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 351/ко-19, та в подальшому у відмові визнати зазначене рішення таким, що набрало чинності з 28 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 640/12018/19, яким скасований висновок ГРД від 02 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
Інші вимоги щодо визнання кваліфікаційного оцінювання судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 успішно завершеним є похідними та пов`язаними із наслідками набрання чинності рішення ВККС № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року про відповідність позивача займаній посаді.
Аналогічне твердження озвучено представником позивача у судовому засіданні.
Отже, як за вимогами позову, так і за змістом пояснень позивача та його представника, доводи позивача ґрунтуються на переконанні в тому, що з моменту прийняття рішення ВККС № 351/ко-19 від 03 червня 2019 року воно не було розглянуто в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС своєчасно та в подальшому із набранням чинності судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 640/12018/19 про скасування висновку ГРД від 02 червня 2019 року про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, не прийнято відповідне рішення відповідачем.
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА, ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА МОТИВИ УХВАЛЕНОГО РІШЕННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З набранням чинності 30 вересня 2016 року Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VІІІ "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі також Закон № 1401-VІІІ) та Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі також Закон № 1402-VІІІ) в Україні розпочалася судова реформа, яка передбачає, серед іншого, й підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу.
Частинами першою та третьою статті 92 Закону № 1402-VІІІ визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VІІІ, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційне оцінювання.
Отже, у розумінні Закону № 1402-VІІІ ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України в межах повноважень, визначених цим Законом.
Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідних положень" Конституції України встановлено, що з дня набрання чинності Законом № 1401-VІІІ відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п?ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності цим Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
Відповідно до мети, з якою прийнято Закон № 1402-VIII, кваліфікаційне оцінювання проводиться щодо усіх суддів, які призначені або обрані без конкурсу.
Частиною першою статті 83 цього Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Зазначена норма не містить будь-яких виключень щодо тієї чи іншої категорії суддів.
Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п?ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до положень частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Згідно з пунктом 4.8 Порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді та пунктом 4.20 Порядку формування і ведення суддівського досьє, затверджених рішенням ВККС від 15 листопада 2016 року № 150/зп-16, висновок ГРД включається до відповідного досьє без проведення жодної перевірки, а тому як складова частина досьє відповідно до положень пункту 16 частини четвертої, пункту 4 частини п`ятої, частини дев`ятої статті 85 Закону № 1402-VІІІ підлягає обов`язковому дослідженню, тобто розгляду, відповідачем разом з іншими документами, які містяться в досьє кандидата на посаду судді (суддівському досьє).
29 грудня 2017 року ВККС прийняла рішення № 140/зп-17, яким внесла зміни до Регламенту. Цим рішенням Регламент, зокрема, доповнено пунктом 4.10 розділу ІV під назвою "Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності".
Так, підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 11 січня 2019 року № 6/зп-19) встановлено, що інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі - інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - висновок) надається до Комісії Громадською радою доброчесності не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) (далі - співбесіда).
Інформація або висновок подаються до Комісії у паперовій або електронній формі безпосередньо чи за допомогою засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію подання документів.
Приймання Комісією інформації або висновку завершується о 18 год 00 хв (о 24 год 00 хв у разі направлення електронною поштою) дня, який передує першому з 10 днів до визначеної Комісією дати проведення співбесіди.
Інформація або висновок вважаються поданими, якщо отримані Комісією у строк, визначений абзацом третім цього пункту.
У разі недотримання Громадською радою доброчесності строку, визначеного абзацом третім цього пункту, питання щодо розгляду матеріалів, вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення.
Висновок, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається.
Відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону.
Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.
Рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення.
Проте Законом № 1402-VІІІ та Регламентом ВККС не визначений строк в межах якого приймається рішення на виконання підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту.
За такого правового регулювання та встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а отже, відсутні підстави для задоволення клопотання про його поновлення.
Також щодо позовних вимог та підстав позову Верховний Суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 101 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії.
Отже, вищенаведений зміст положень Закону № 1402-VІІІ, які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання, та окремо положень частини першої статті 88, статті 101 цього Закону в поєднанні з положеннями пункту 4.10 розділу ІV Регламенту, та зокрема підпункту 4.10.1 свідчать, що колегія ВККС може вчиняти низку дій та рішень для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання судді. Колегія ВККС наділена повноваженнями констатувати - підтвердив чи не підтвердив суддя здатність здійснювати повноваження у відповідному суді. Під час кваліфікаційного оцінювання колегія Комісії вправі визначати впливає чи не впливає висновок ГРД або інформація цієї Ради на результат оцінювання.
За час дії спірних правовідносин Верховною Радою України 16 жовтня 2019 року прийнято Закон України № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" (далі також Закон № 193-ІХ), який набрав чинності 07 листопада 2019 року.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" означеного Закону з дня набрання ним чинності припинено повноваження обраних (призначених) членів Комісії.
Отже, починаючи з 07 листопада 2019 року у попереднього складу Комісії припинено повноваження та станом на березень 2021 року новий її склад не сформовано.
За такого правового регулювання та встановлених судом обставин, ухвалення відповідачем рішень про відповідність/невідповідність займаній посаді судді, підтримку рішень Комісії у складі колегії та інших рішень, які ухвалюються Комісією відповідно до Закону, до формування її нового складу є неможливим.
Водночас Верховний Суд установив, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 640/12018/19, яким скасований висновок ГРД від 02 червня 2019 року набрало чинності з 28 січня 2020 року, проте станом на 28 січня 2020 року члени ВККС вже не здійснювали повноваження, у зв`язку із чим у Комісії була відсутня можливість виконати це рішення суду.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про наявність протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, відповідно відсутні підстави для задоволення вказаної вимоги позову.
Щодо доводів позивача про те, що Комісія продовжує свою роботу як державний орган та юридична особа, Верховний Суд з урахуванням приписів статті 101 Закону № 1402-VIII та статті 102 цього ж Закону, а також пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 193-ІХ зазначає, що з листопада 2019 року і дотепер робота Комісії як державного органу забезпечується секретаріатом Комісії в межах його компетенції та повноважень, визначених Положенням про секретаріат ВККС, і зводиться до організаційного забезпечення її роботи.
Також відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 01 липня 2020 року у справах № 9901/381/19 та № 9901/489/19, навіть за умови, коли висновок ГРД потрапив у поле зору колегії ВККС незадовго до початку проведення співбесіди із суддею та з порушенням строків його подання, що зумовило ухвалення рішення про залишення висновку ГРД без розгляду, у розумінні положень абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ це не означає, що колегія ВККС набуває можливості оцінювати, аналізувати та визначати юридичну природу цього документа, вирішувати, чи відповідає він вимогам щодо форми та змісту, встановленим законом, чи є він тією причиною (детермінантою), що зобов`язує (спонукає) колегію ВККС до ухвалення рішення стосовно суті висновку ГРД.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у зазначених постановах, законодавче визначення абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ свідчить про те, що якщо у процесі кваліфікаційного оцінювання з`являється таке правове явище чи обставина, як висновок ГРД, то тоді закон імперативно й безальтернативно визначає, коли рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає сили остаточного, а також хто, яким чином та якою кількістю голосів має підтримати таке рішення. Із цього законодавчого формулювання висновується, що саме ВККС у пленарному складі на своєму засіданні може оцінити слушність висновку ГРД й дати відповідь на інші питання, пов`язані з цим висновком, серед іншого й на ті, що стосуються не тільки змісту (суті), але й стосовно його дійсності, достовірності, об`єктивності, правдивості, дотримання форми, строку та порядку затвердження і подання.
Гіпотеза норми абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ через запровадження умови про наявність висновку ГРД щодо невідповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності передбачає диспозицію у виді подолання висновку ГРД одинадцятьма голосами членів ВККС на пленарному засіданні цього органу, яка не встановлює жодних додаткових, особливих чи конкретних умов, яким має відповідати висновок ГРД як за змістом, так і за формою, строком чи порядком його подання. Інакше кажучи, необхідність підтвердження рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді цей Закон пов`язує із самим тільки фактом негативного висновку ГРД, який у часі був поданий до моменту ухвалення колегією ВККС позитивного для судді рішення.
З вищенаведених законодавчих положень випливає також, що закон передбачає чітку процедуру кваліфікаційного оцінювання судді, а також конкретно визначає орган (Колегія ВККС), до повноважень якого віднесено констатувати підтвердив чи не підтвердив суддя здатність здійснювати повноваження у відповідному суді з визначених підпунктом 4.10.8. пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС.
Також колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/1, від 13 травня 2021 року у справі № 826/17156/18, від 12 жовтня 2021 року у справі № 640/25314/19 дійшов висновку про те, що висновок Громадської ради доброчесності не може бути предметом судового оскарження, оскільки Громадська рада доброчесності у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, а затверджуваний нею висновок щодо невідповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики не є остаточним рішенням у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді.
Отже, оцінка інформації, викладеної у висновку ГРД, належить лише до компетенції ВККС.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, суд критично оцінює посилання позивача на рішення у справі № 640/12018/19 про скасування висновку Громадської ради доброчесності, як на підставу визнання протиправної бездіяльності відповідача.
Стосовно доводів позивача про порушення оспорюваною бездіяльністю відповідача статей 8, 13 Конвенції Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Наведені події, які позивач вважає наслідками бездіяльності відповідача, зумовлені тим, що Законом України від 06 жовтня 2019 року № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" припинено повноваження членів ВККС та відповідно заблоковано процедуру кваліфікаційного оцінювання судді.
Водночас судом встановлено, що наразі новий склад Комісії не сформований, у зв`язку із чим питання щодо завершення кваліфікаційного оцінювання позивача залишатиметься невирішеним упродовж невизначеного часу.
Утім, у Рішенні Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 наголошено, що "судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, у тому числі з причин, що не залежать від них особисто, та отримують суддівську винагороду за Законом № 2453 в редакції Закону № 192, не втратили гарантій своєї незалежності, передбачених Основним Законом України, оскільки не позбавлені статусу судді".
Позивач у судовому засіданні підтвердив, що продовжує здійснювати правосуддя, є головою відповідного суду, отримує належну суддівську винагороду, отже не позбавлений статусу судді та гарантій, визначених законом.
У контексті вимог статей 2, 9 КАС України Суд не бере до уваги посилання позивача на обмеження його прав щодо участі в конкурсах, зокрема до Етичної ради, оскільки ймовірні права та їх обмеження не є предметом спору у цій справі.
Отже, у спірних правовідносинах позивач не довів порушень його прав, яке останній вважає втручанням в особисте життя.
Також Верховний Суд враховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 9901/556/19, про недоречність посилання позивача на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 9901/577/19, оскільки висловлені у цьому судовому рішенні висновки надано в іншій справі, стороною в якій позивач не був та судом надавалась оцінка обставинам, відмінним від підстав та обставин у цій справі.
Зокрема, у справі № 9901/577/19 висновок ГРД був скасований до завершення строку повноважень складу ВККС та остання, за час дії повноважного складу, не розглянула відповідні звернення позивача.
Отже, за таких обставин Верховний Суд вважає безпідставними посилання позивача на висновки, зроблені у справі № 9901/577/19.
Водночас колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, сформовану в рішенні від 12 липня 2021 року у справі № 9901/120/21, предмет спору в якій є подібним.
Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді сплаченого судового збору за звернення з цим позовом до суду відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 241-243, 246, 266 КАС України, Суд