ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 380/1552/20
адміністративне провадження № К/9901/22205/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представника Позивача: Копцюх Н.І.,
представника Відповідача: Гурняк О.О.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2020 року (суддя Костецький Н.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року (судді: Большакова О.О., Затолочний В.С., Кушнерик М.П.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіжук"
до Головного управління ДПС у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобіжук" (надалі також - Позивач, ТОВ "Мобіжук") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС У Львівській області (надалі також - Відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви про виправлення арифметичних помилок, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2020 року:
- № 0001270502 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 45497532,00 грн;
- № 0001260502 в частині нарахування грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 2934712,50 грн (в тому числі за основним платежем - 1956475,00 грн, за штрафними санкціями - 978237,50 грн);
- № 0001230502.
В обґрунтування позову зазначило, що оскаржувані індивідуальні акти прийнято Відповідачем без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки висновки, сформовані у ході контрольного заходу, щодо фактичного нездійснення операцій із ТОВ "Бізнес інжиніринг", ТОВ "Захід бест ", ТОВ "Емілія Груп", ПП "Таймікс", не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються відповідними доказами.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2020 року, залишеним без постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2020 року: № 0001270502 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 45497532,00 грн; № 0001260502 в частині нарахування грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 2934712,50 грн (в тому числі за основним платежем - 1956475,00 грн, за штрафними санкціями - 978237,50 грн); № 0001230502.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків про те, що всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Мобіжук" з ТОВ "Бізнес інжиніринг", ТОВ "Захід бест ", ТОВ "Емілія Груп", ПП "Таймікс".
Суди не взяли до уваги доводи Відповідача про відсутність у контрагентів Позивача можливості здійснювати господарські операції через відсутність у них основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів з огляду на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.
За висновками судів першої та апеляційної інстанцій, сам факт наявності порушеного кримінального провадження, не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому Відповідач підставою касаційного оскарження визначив пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
За змістом встановлених під час розгляду справи обставин, за результатами проведеної Відповідачем перевірки Позивача складено акт перевірки від 22 січня 2020 року № 44/05.02/37741113, згідно з висновками якого останнім допущено порушення вимог, зокрема :
- пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України);
- пунктів 5, 7 П (С) БО № 15 "Дохід", підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України.
На підставі викладених у акті перевірки висновків Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2020 року:
-№ 0001230502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 256608,00 грн, в тому числі 171072,00 грн за основним платежем та 85536,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0001260502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 5373182,00 грн, в тому числі 3544788,00 грн за основним платежем та 1772394,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0001270502, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 49673572,00 грн.
Фактичною підставою прийняття вказаних податкових повідомлень рішень стали висновки Відповідача про те, що Позивач:
1) безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 171072,00 грн за результатами операцій з ПП "Таймікс", які фактично здійснені не були, в силу відсутності у останнього необхідних ресурсів;
2) повинен був кошти, отримані від ТОВ "Роніс Груп", ТОВ "Фортуніс", ТОВ "Бізнес інжиніринг", ТОВ "Захід бест", ТОВ "Емілія Груп", перерахування яких не пов`язане з постачанням товарів та за відсутності даних щодо повернення таких у майбутньому, кваліфікувати як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду.
Згідно з розрахунком податкового зобов`язання, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та від`ємного значення, Відповідач, нараховуючи зобов`язання та зменшуючи від`ємне значення, виходив, що за операціями Позивача з:
- ТОВ "Роніс Груп" - загальна сума заниження податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням становить 1350000,00 грн, сума штрафної санкції 675000,00 грн;
- з ТОВ "Емілія Груп"- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 472133,00 грн, загальна сума заниження податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням 593037,00 грн, сума штрафної санкції 296518,50 грн;
- з ТОВ "Захід бест" - завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 4721328,00 грн, загальна сума заниження податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням 50161,00 грн, сума штрафної санкції 25080,50 грн;
- з ТОВ "Фортуніс" - завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 4176040,00 грн, загальна сума заниження податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням 238313,00 грн, сума штрафної санкції 119156,50 грн;
- з ТОВ "Бізнес Інжиніринг" - завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 40304071 грн, загальна сума заниження податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням 1313277,00 грн, сума штрафної санкції 656638,50 грн;
- з ПП "Таймікс" за березень, квітень, червень 2019 року занижено податкове зобов`язання на 171072,00 грн, збільшено податкове зобов`язання за податковим повідомленням - рішенням на 171072,00 грн, сума штрафної санкції 85536,00 грн.
Згідно із заявою про зменшення позовних вимог, директором ТОВ "Мобіжук" прийнято рішення сплатити грошові зобов`язання за платежем податок на прибуток, в тому числі із врахуванням штрафних санкцій по взаємовідносинах із ТОВ "Роніс Груп", ТОВ "Фортуніс", тобто фактично у межах цієї справи не є спірними висновки щодо фактичного нездійснення операцій між останніми та Позивачем.
Висновки Відповідача щодо фактичного не здійснення постачання товарів Позивачем як продавцем товарів ґрунтуються на тому, що ТОВ "Бізнес інжиніринг", ТОВ "Захід бест", ТОВ "Емілія Груп", ПП "Таймікс":
- здійснювали реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН;
- не мали можливостей виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом;
- не могли придбавати товару в силу відсутності будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця) та інформації про власні або орендовані фонди, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди, ухвалюючи рішення про задоволення позову, не врахували, що сам факт наявності у Позивача податкових та видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій.
Як вважає Відповідач, судами першої та апеляційної інстанції, внаслідок застосування норм права (пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України; пунктів 5, 7 П (С) БО № 15 "Дохід", підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 ПК України) зроблено помилковий висновок, що достатнім доказом реальності господарських операцій є наявність первинних бухгалтерських документів без належного врахування обставин про відсутність ресурсів у контрагентів, не відображення контрагентами даних господарських операцій, відсутність відомостей про об`єкти оподаткування, трансформації одних товарів в інший товар та відсутність власних або орендованих приміщень для зберігання товарів, маніпулювання податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ.
Тому, як на підставу для касаційного оскарження ГУ ДПС у Львівській області посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 та частин другої третьої статті 353 КАС України, а саме, судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права (пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України) без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі №826/13468/18.
Приймаючи до уваги долучені Позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні та подорожні листи, за твердженнями Позивача, суди повинні були врахувати, що такі містять недостовірні дані та відповідно не можуть братись судом до уваги, як належні докази.
Крім того, як на підставу для касаційного оскарження ГУ ДПС у Львівській області посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин не вірно застосовано норми пунктів 5, 7П(С)БО № 15 "Дохід", підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до не включення до Звіту про фінансові результати Форма №2 в рядок 2240 "Інші доходи" отримані від підприємств кошти (активи).
Відповідач стверджує, що судами не враховано, що саме в рамках кримінального провадження №42019140000000115 від 19 вересня 2019 року зібрано матеріали, які свідчать про порушення податкового законодавства службовими особами ТОВ "Мобіжук", при цьому в зв`язку з сплатою 3025808,85 грн податку на прибуток заступником начальника відділу управління нагляду прокуратури Львівської області Леськівим А.В., у кримінальному провадженні N" 42019140000000115, 25 червня 2020 року винесено та скеровано до Франківського районного суду клопотання про звільнення директора ТОВ "Мобіжук" від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України.
Також, як на підставу касаційного оскарження ГУ ДПС у Львівській області посилається на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, а саме судом апеляційної інстанції не враховано, що в матеріалах справи відсутні документи та пояснення, щодо порушення податкового законодавства службовими особами ТОВ "Мобіжук" в рамках кримінального провадження №42019140000000115. У зв`язку з вищенаведеним Відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та не встановлено фактичних обставин, що мають значення для справи, що є підставою для задоволення касаційної скарги.
У касаційній скарзі та під час судового розгляду представник Відповідача наполягав на тому, що судами попередніх інстанцій надано неповну оцінку доводам щодо фактичного нездійснення операцій між Позивачем та його контрагентами, зокрема щодо відсутності фіксації камерами відеоспостереження номерних знаків автомобілів, якими згідно з даними Позивача здійснювалось транспортування товару, на автодорогах України.
3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими, Позивач посилається на те, що судами надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання Позивачем вимог ПК України при формуванні даних податкового обліку.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач зауважує, що операції з реалізації (поставки) товарів контрагентам ТОВ "Захід бест", ТОВ "Бізнес інжиніринг". ТОВ "Емілія груп" відбувалися у відповідності до умов договорів поставок з контрагентами - покупцями, ТОВ "Мобіжук" здійснювало реалізацію товарів на умовах доставки товарів Покупцям зі своїх складів за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 59 та м. Київ, вул. Електротехнічна, 45. Товари передавались уповноваженим особам Покупців працівниками ТОВ "Мобіжук" на підставі довіреностей на приймання товарно - матеріальних цінностей. По фактах реалізації складалися податкові накладні, усі реалізовані товари були оплачені шляхом зарахування коштів на поточні рахунки ТОВ "Мобіжук". Товари, які реалізовувалися переліченим контрагентам, попередньо були придбані в основному в таких вітчизняних контрагентів: ТОВ "МТ1", ГОВ "Інвестком", ТОВ "СВП Плюс", ІП "1-АР-С`І". ГОВ "Цифротех", ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Асбіс-Україна", ТОВ "ДФ Плюс", ТОВ "Астро.УА", ТОВ "Отрфеус", ТОВ "Елко Україна", ТОВ "МДА Ірейд", що підтверджується відповідними видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи.
Факт перевезення товарів до Покупців підтверджено також показанням свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтвердили факт доставки ними товару до контрагентів Позивача та повідомили, що їхня робота носить роз`їзний характер та при прийомі па роботу з ними було обумовлено, що оскільки підприємство не володіє власним транспортом, поряд з виконанням основних функціональних обов`язків, відповідно до займаної посади, в їхні обов`язки входить доставка товару до оптових Покупців та отримання товару від Постачальників ТОВ "Мобіжук" за вказівкою безпосереднього керівника. Як доказ, Позивачем були подані посадові інструкції усіх осіб, які здійснювали доставку товару, товарно- транспортні накладні, потижневі подорожні листи.
По господарських операціях з реалізації товарів контрагентам ТОВ "Захід бест", ТОВ "Бізнес інжиніринг", ТОВ "Емілія груп", як зазначено у відзиві на касаційну скаргу, ТОВ "Мобіжук" надано суду усі необхідні первинні документи, передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, і у них присутні усі необхідні реквізити, Відповідач не надав суду інших доказів неправомірності дій ТОВ "Мобіжук", окрім посилання в акті перевірки на отриману податкову інформацію з баз даних ДФС про недостатню кількість основних засобів і трудових ресурсів у контрагентів, а також інформацію про можливі порушення з боку наших контрагентів - покупців, які можуть свідчити про обрив ланцюга постачання (через продаж останніми своїм контрагентам товару, відмінною від того, який придбавався у ТОВ "Мобіжук"). Не надано суду ані вироків у кримінальних справах, ані інших доказів, які б підтвердили факти неправомірної поведінки ТОВ "Мобіжук".
Щодо наданих аналітичних звітів ГУ НП у Львівській області про фіксацію ряду автомобілів за допомогою інформаційної системи "Гарпун", то представник Позивача зазначає, що Наказом МВС України від 13 червня 2018 року №497 "Про затвердження Інструкції з організації формування та ведення Інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції", зареєстрованим в Мін`юсті 06 липня 2018 за № 787/32239, на центральному рівні запроваджено інформаційну підсистему "Гарпун", яку введено в дію в повному обсязі з 26 березня 2019 наказом НПУ від 11 березня 2019 року №217 "Про введення в експлуатацію інформаційної підсистеми "Гарпун"" (остання доставка товару до Покупців ТОВ "Мобіжук" відбулась 6 березня 2019 року). Ця база створена з метою забезпечення оперативного реагування та прийняття ефективних управлінських рішень щодо розшуку транспортних засобів та номерних знаків та інформації з неї жодним чином не доводить відсутність факту перевезення товару цими автомобілями та, що контрагентам Позивача не було його доставлено.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, заслухавши представників Відповідача, Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правильність наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки оскаржуваним Позивачем індивідуальним актам в оскаржуваній частині в контексті недотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при їх прийнятті, Суд звертає увагу на наступне правове регулювання.
За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і надалі- в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України перебачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Мобіжук" як покупцем укладено договір поставки з ПП "Таймікс" №01.03/19, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору поставка товарів здійснюється на склад покупця, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 45.
На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договором ТОВ "Мобіжук" долучено до матеріалів справи платіжні доручення ПП "Таймікс", видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за квітень 2018 року - вересень 2019 року.
Як зазначено судами попередніх інстанцій, придбані Позивачем товари реалізовані, що підтверджується відповідними чеками.
Суди першої та апеляційної інстанцій, за результатами дослідження цих доказів з дотриманням визначених КАС України правил дійшли обґрунтованого висновку про підтвердженість фактичного здійснення операцій між Позивачем та ПП "Таймікс" та про правомірність включення Позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями.
Відповідач висновки щодо фактичного нездійснення постачання товарів ПП "Таймікс" обґрунтовував неможливістю поставки товару в силу відсутності придбання товару (телефонів Хiaomi) контрагентів-постачальників та відсутності необхідних ресурсів.
Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку наведеним доводам з дотриманням процесуального закону, дійшли висновку, що вони не можуть свідчити про фактичне не здійснення операцій з посиланням на те, що інформаційні бази даних податкового органу та узагальнена податкова інформація не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, а тому не є належними доказами у справі. Чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень в цій частині Відповідач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, сформованих у постанові від 6 жовтня 2020 року у справі №826/13468/18.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Однак, контролюючий орган посилається при цьому на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному скаржником рішенні суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.
Таким чином, наведене скаржником судове рішення ухвалене за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного постановах Верховного Суду, - є безпідставним.
Отже, необхідно погодитися із висновками судів щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2020 року № 0001230502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 256608,00 грн, в тому числі 171072,00 грн за основним платежем та 85536,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Щодо правового регулювання правовідносин, за результатами яких винесено інші податкові повідомлення рішення, в частині, що оскаржена Позивачем, Суд звертає увагу на таке.
Відповідно до підпункту 134.1 пункту 134.1 статті ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За визначенням в абзаці шістнадцятому статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Згідно з пунктом 5 П(С)БО 15 "Дохід", затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
У відповідності з пунктом 7 П(С)БО 15 "Дохід" визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.
Відповідач, посилаючись на наведені норми вважав, що Позивач безпідставно відобразив у складі податкового обліку наслідки операцій з реалізації Позивачем товарів ТОВ "Захід бест", ТОВ "Бізнес інжиніринг", ТОВ "Емілія груп".
Суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи правову оцінку обставинам щодо правомірності відображення Позивачем в податковому обліку встановили, що Позивач придбав товари (телефони та аксесуари) у ТОВ "МТ1", ГОВ "Інвестком", ТОВ "СВП Плюс", ІП "1- АР-С`І". ГОВ "Цифротех", ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Асбіс-Україна", ТОВ "ДФ Плюс", ТОВ "Астро.УА", ТОВ "Отрфеус", ТОВ "Елко Україна", ТОВ "МДА Ірейд", що не заперечувалось Відповідачем.
Отримавши ці товари, Позивач уклав договори щодо їх продажу ТОВ "Захід бест", ТОВ "Бізнес інжиніринг", ТОВ "Емілія груп".
На підтвердження фактичного продажу товару та його поставки контрагентам у ході судового розгляду надано, зокрема, копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості.
Як встановлено судами, допитані у судовому засіданні свідки: регіональний директор ТОВ "Мобіжук", директор з продажу ТОВ "Мобіжук", менеджер з питань регіонального розвитку ТОВ "Мобіжук" пояснили, що у 2018-2019 роках здійснювали перевезення товарів покупцям власними автомобілями, які знаходились в оренді підприємства.
Також на підтвердження здійснення перевезень Позивачем надано копії щотижневих подорожніх звітів як первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких проводилося списання використаного орендованими автомобілями пального, довідку про найманих працівників №541 від 19 квітня 2021 року, якою підтверджено наявність працівників в регіональному офісі в м.Києві та на складах в м.Києві і м.Львові, які мали можливість здійснювати перевезення, навантаження та розвантаження товару.
Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам Відповідача щодо інформації, зазначеної в аналітичних звітах про аналіз руху транспортних засобів, за якою відсутня фіксація камерами відеоспостереження номерних знаків автомобілів, якими згідно з даними Позивача, здійснювалось транспортування товару, на автодорогах України, зазначив, що такі звіти не містять беззаперечно повної інформації щодо руху вказаних транспортних засобів між пунктами навантаження та розвантаження вказаними. Також, апеляційний суд вказав, що відсутні докази покриття спеціальною системою "Гарпун" усіх доріг України у 2018-2019 роках і її безперебійної роботи.
Наведене вище дає підстави вважати, що суди першої та апеляційної інстанції надали юридично правильну оцінку доводам Відповідача, покладеним в основу висновку щодо нездійснення поставки Позивачем товарів, що за обставин цієї справи відсутність фіксації спеціальною системою "Гарпун" факту переміщення автомобілів, не вказує на допущення порушень при формуванні даних податкового обліку Позивачем.
Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, контрагенти Позивача у подальшому підтвердили факт укладання і придбання товарів за наслідками реалізації договору купівлі-продажу з ТОВ "Мобіжук", зокрема ТОВ "Захід бест" надіслало Позивачу лист підтвердження укладання і реалізації договору та акт звірки розрахунків (том 5, а.с.7-8). ТОВ "Бізнес Інжинірінг" надіслало лист про підтвердження здійснення господарських операцій.
Суди першої та апеляційної інстанцій за результатами дослідження наведених доказів та обставин дійшли висновку про правомірність формування Позивачем даних податковому обліку за результатами операцій із ТОВ "Захід бест", ТОВ "Бізнес інжиніринг", ТОВ "Емілія груп".
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів Позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни.
Щодо ж до доводів Відповідача, наведених у касаційній скарзі, про те, що судами не враховано, що саме в рамках кримінального провадження №42019140000000115 від 19 вересня 2019 року зібрано матеріали, які свідчать про порушення податкового законодавства службовими особами ТОВ "Мобіжук", при цьому в зв`язку з сплатою 3025808,85 грн податку на прибуток заступником начальника відділу управління нагляду прокуратури Львівської області Леськівим А.В., у кримінальному провадженні N 42019140000000115, 25 червня 2020 року винесено та скеровано до Франківського районного суду клопотання про звільнення директора ТОВ "Мобіжук" від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України.
Як підтверджується змістом встановлених судами обставин, у в рамках цього кримінального провадження платіжним дорученням від 23 червня 2020 року №2157633940 ТОВ "Мобіжук" проведено оплату податку на прибуток в сумі 3025808,85 грн, однак ці кошти не стосуються нарахованих зобов`язань згідно з актом від 22 січня 2020 року №44/05.02/37741113, про що свідчать, зокрема, наявні у матеріалах справи листи ГУДПС у Львівській області від 6 квітня 2021 року №141/13-01-07-13, від 12 квітня 2021 року №314/7/13-97-03-04.
За таких обставин, обґрунтованим є висновок про те, що факт сплати Позивачем зобов`язань, відмінних, аніж ті, що є предметом дослідження у межах цієї справи, не свідчить про допущення Позивачем порушень при формуванні даних податкового обліку.
До того, ж за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 12 грудня 2019 року (справа №814/1439/17), від 21 жовтня 2021 року (справа № 200/9010/19-а), від 30 вересня 2021 року (справа № 826/6122/18)) факт наявності порушеного кримінального провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, що свідчать про реальність/нереальність операцій, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.
Саме за результатами дослідження всіх важливих обставин у справі на підставі відповідних доказів, оцінка яким надана з дотрианням процесуального законодавства, суди дійшли висновку про недоведеність Відповідачем допущення Позивачем порушень податкового законодавства при здійсненні операцій із ТОВ "Захід бест", ТОВ "Бізнес інжиніринг", ТОВ "Емілія груп".
У касаційній скарзі Відповідач не наводить доводів на підтвердження наявності обставин, виявлених у межах кримінального провадження №2019140000000115, які достеменно підтверджують неправомірне формування Позивачем даних податкового обліку за наслідками операцій із згадами вище контрагентами.
Таким чином, необхідно погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність спірних у справі податкових повідомлень-рішень, в частині нарахування зобов`язань та зменшення від`ємного значення, що оскаржена Позивачем.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У цілому ж доводи заявника касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача.