ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 400/1042/19
адміністративне провадження № К/9901/32546/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Біоносенка В.В. від 13.05.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Джабурія О.В., суддів: Вербицької Н.В., Кравченка К.В. від 11.10.2019
у справі № 400/1042/19
за позовом ОСОБА_1
до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області,
про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, (далі також - відповідач), у якому просив: визнати протиправним рішення Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області про відмову у поновленні пенсії від 11.02.2019; зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 13.04.2016 в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
2. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про поновлення та виплату пенсії за віком з 16.04.2016 по 28.09.2018 залишено без розгляду.
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2019, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області, викладене у листі від 11.02.2019 №2953/02; зобов`язано відповідача призначити позивачу виплату пенсії за віком, починаючи з 28.09.2018, у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 768,40 грн.
4. 22.11.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2019, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2019 та змінити рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 в частині строку, з якого має бути поновлена пенсія позивача, а саме: зобов`язати відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 13.04.2016 в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів
5. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача.
6. 23.12.2019 від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.
7. 02.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.
8. 25.06.2020 від представника позивача надійшло повідомлення про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №815/1226/18, яку просить врахувати при прийнятті рішення у цій справі.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 25.09.2010 отримував пенсію за віком.
10. 13.10.2015 позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де постійно проживає в
АДРЕСА_1 . З жовтня 2015 року відповідачем знято позивача з обліку.
12. 06.02.2019 позивач через представника звернувся до відповідача із заявою про поновлення йому виплати пенсії. До заяви представник позивача додав копії довіреності, паспорта для виїзду за кордон, пенсійне посвідчення, РНОКПП, оригінал апостильованої заяви про поновлення пенсії, що підписана позивачем.
13. Листом від 11.02.2019 № 2953/02 відповідач відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії, в якому зазначив, що позивачем всупереч пунктам 2.9, 2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, не надано паспорт або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Для поновлення пенсії позивачу необхідно з`явитися особисто за наявності пенсійної справи та документа, що посвідчує особу на території України, а також документа, що засвідчує місце проживання заявника на території міста Миколаєва, у цьому випадку паспорта громадянина України.
14. Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач своїм рішенням про відмову у поновленні пенсії порушив його права та законні інтереси на належне пенсійне забезпечення.
16. Відповідач заперечував щодо задоволення позову позивача, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, задовольняючи в частині позов, виходив з того, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. Із цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Позовні вимоги щодо індексації пенсії задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведені.
18. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову про залишення без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що після прийняття та опублікування Рішеня № 25-рп/2009 від 07.10.2009 та невідновлення виплати пенсії, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду. Спір у цій справі повинен розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку. Підстав для поновлення строку звернення до суду, які б можна було вважати поважними, позивачем не наведено. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2019, яка не була оскаржена позивачем та набрала законної сили, позовні вимоги в частині поновлення та виплати пенсії за віком з 13.04.2016 по 28.09.2018 залишено без розгляду.