ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 310/6042/18
провадження № 51-2980км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1 на вирок Бердянського районного суду Запорізької області від 07 листопада 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018080130001632 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Бердянська Запорізької області, та
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Кірова Російської Федерації, жителя м. Бердянська Запорізької області,
обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі -КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Бердянського районного суду Запорізької області від 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил дорожнього руху, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання про долю речових доказів і стягнення процесуальних витрат.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 13 913,23 та 100 000 грн, а також 6500 грн витрат на правову допомогу.
Районний суд встановив, що ОСОБА_1 04 червня 2018 року приблизно о 17:30 керуючи технічно справним автомобілем "Nissan Leaf" р.н. НОМЕР_1 у м. Бердянську Запорізької області та рухаючись проїзною частиною вул. Меотіди з боку вул. Ревуцького в напрямку вул. Покровської, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Дачною порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" та п. 16.11 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), не дав дорогу автомобілю "Daewoo Lanos" р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, унаслідок чого допустив зіткнення транспортних засобів, що призвело до травмування пасажира автомобіля "Daewoo Lanos" ОСОБА_3 яка отримала тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Крім того, водій автомобіля "Daewoo Lanos" ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він у тому ж місці та в той же час керуючи цим автомобілем порушив вимоги п. 16.12 ПДР, а саме не дав дорогу автомобілю "Nissan Leaf" під керуванням ОСОБА_1 та допустив зіткнення транспортних засобів в результаті чого пасажиру автомобіля ОСОБА_3 було заподіяно середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Місцевий суд визнав невинуватим ОСОБА_2 за цим обвинуваченням та виправдав на підставі ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через недоведеність наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
При перегляді вироку Запорізький апеляційний суд ухвалою від 02 квітня 2020 року залишив це рішення без змін. Стягнув додатково з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 4000 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор місцевої прокуратури Ємельяненко С. В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині залишення без змін вироку щодо виправдання ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у цьому суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (незастосування закону, який підлягав застосуванню).
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив неповноту дослідження доказів, залишив без належної оцінки доводи апеляційної скарги прокурора про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що поза увагою цього суду залишились його доводи про необхідність проведення в кримінальному провадженні повторної інженерно-транспортної експертизи, з огляду на наявність у справі двох суперечливих висновків експерта, з метою підтвердження або спростування висунутого обвинувачення про наявності в діях водія автомобіля "Daewoo Lanos" ОСОБА_2 порушень ПДР та їх причинний зв`язок з дорожньо-транспортною пригодою. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить змінити судові рішення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, призначити йому покарання у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Звертає увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно вирішено цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, оскільки автомобіль, яким він керував, бувзастрахований, а тому завдану шкоду в межах суми страхового ліміту суд повинен був стягнути зі страхової компанії, яка не була залучена до участі в справі.
Крім того вважає, що суд першої інстанції не вмотивував належним чином свого рішення щодо визначення розміру моральної шкоди, яку він стягнув з нього на користь потерпілої, а апеляційний суд доводи його апеляційної скарги у цій частині не перевірив.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор касаційну скаргу прокурора місцевої прокуратури не підтримала, виступила проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 і просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, однак вони у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, дійшла висновку про таке.
За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Правильність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 та доведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК у касаційних скаргах не оспорюються і під сумнів не ставляться.
Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведеності під час судового розгляду справи винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Апеляційний суд є останньою інстанцією, яка надає сторонам процесуальну можливість перевірити повноту судового розгляду, правильність оцінки доказів у кримінальному провадженні наданої судом першої інстанції та правильність встановлених цим судом фактичних обставин справи.
Відповідно до положень ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в своїй апеляційній скарзі прокурор просив скасувати вирок місцевого суду в частині виправдання ОСОБА_2 через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді.
Потерпіла ОСОБА_3 та її представник - адвокат Лінник С. В. у поданій апеляційній скарзі не оскаржували вирок у частині виправдання ОСОБА_2, просили скасувати його щодо ОСОБА_1 та призначити останньому більш суворе реальне покарання, а також додатково стягнути з нього 4000 грн витрачених на правову допомогу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є аналогічними тим, що наведені ним у касаційній скарзі.
При перегляді вироку за цими апеляційними скаргами суд апеляційної інстанції належним чином перевірив наведені в них доводи, дав на ці доводи умотивовані відповіді та дійшов обґрунтованого висновку про законність вироку, виклавши у своєму рішенні обґрунтовані мотиви і підстави якими він керувався залишаючи ці скарги без задоволення.
Із правильністю цих висновків погоджується і суд касаційної інстанції.
Щодо доводів прокурора про незаконне виправдання ОСОБА_2 .
Свій висновок про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК суд першої інстанції зробив на підставі наданих сторонами доказів, які були перевірені в судовому засіданні та визнані судом належними і допустимими, та яким цей суд дав правильну правову оцінку.
Зокрема, свій висновок про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину суд першої інстанції зробив на підставі показань самого ОСОБА_2, а також засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_3, експерта ОСОБА_5 наданих ними в судовому засіданні, та досліджених письмових доказів: протоколу огляду місця події від 04 червня 2018 року (т. 1, а. к. п. 100-119), протоколу додаткового огляду місця події від 23 травня 2019 року (т. 2, а. к. п. 12-15), протоколу огляду диску з відеозаписом відеореєстратора від 13 серпня 2018 року (т. 1, а. к. п. 121-126), висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 27 червня 2018 року № 9-395 (в частині встановлення механізму дорожньої пригоди та порушення ПДР ОСОБА_1 ) та висновку додаткової судової інженерно-транспортної експертизи від 09 серпня 2019 року № 9-390 (т. 1, а. к. п. 231-237).
Згідно з висновком інженерно-транспортної експертизи від 27 червня 2018 року № 9-395 невідповідність вимогам п. 16.12 ПДР у діях водія ОСОБА_2 та невідповідність вимогам п. 16.11 ПДР та дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" в діях водія ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди (т. 1, а. к. п. 143-147).
У судовому засіданні 17 квітня 2019 року після допиту експерта ОСОБА_5 захисником Дон В. О. було заявлено клопотання про проведення додаткової судової інженерно-транспортної експертизи (зважаючи на показання експерта, щодо неповноти наданих на дослідження відомостей про ДТП), яке суд задовольнив.
Відповідно до висновку додаткової інженерно-транспортної експертизи від 09 серпня 2019 року № 9-390 у діях водія ОСОБА_1 є невідповідність вимогам пунктів 12.4, 12.9 б), 16.11 ПДР та вимог дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" які знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.Оскільки за ходом руху водія ОСОБА_2 на попередніх перехрестях були встановлені дорожні знаки 2.3 "Головна дорога", а на перехресті з вул. Меотіди відсутній дорожній знак 2.4 "Кінець головної дороги" та дорожній знак 2.3 "Головна дорога" з табличкою 7.8 "Напрямок головної дороги", то останній повинен був розраховувати, що рухається головною дорогою і з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди.
Цей висновок експерт ОСОБА_5 підтримав і в судовому засіданні 06 листопада 2019 року (т. 3, а. к. п. 1-2).
З огляду на те, що обставини події були з`ясовані судом повністю і встановлені правильно колегія суддів не вбачає підстав не погоджуватись із висновками судів обох інстанції про відсутність підстав для призначення в провадженні повторної експертизи.