Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 671/396/20
провадження № 51- 3377 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Бородія В. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Круценко Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Чорного Ю. О. на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240110000006, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у смт Війтівці Волочиського району Хмельницької області, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 342 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 345 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 296 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання виді обмеження волі на строк 2 роки.
Прийнято рішення щодо цивільного позову та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, умисному заподіянні працівникам правоохоронного органу легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків, а також у грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Так, 6 січня 2020 року в смт Війтівці Волочиського району Хмельницької області, приблизно о 21:38 неподалік торгово-готельного комплексу "Грецька долина" інструктором роти № 3 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержантом поліції ОСОБА_2 та інспектором роти № 3 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_3 під час здійснення патрулювання автодороги М-12 було здійснено супровід транспортного засобу марки "Toyota Avensis" на іноземній реєстрації, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, за підозрою водія у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Надалі працівниками поліції здійснено вимогу про зупинку вказаного транспортного засобу шляхом увімкнення проблискових маячків синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу. Однак ОСОБА_1 вимог працівників поліції про зупинку транспортного засобу не виконав та продовжив рух, після чого, неподалік господарства, що на вул. Івана Франка, 29 у смт Війтівці Волочиського району Хмельницької області, залишив автомобіль та сховався від поліцейських за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 .
Через декілька хвилин після цього, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вийшов з домоволодіння, в якому проживає, і вступив у конфлікт із працівниками поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були в поліцейських одностроях, з шевронами, погонами, іншими відповідними атрибутами та засобами індивідуального захисту. В ході конфлікту ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, чинив активний опір працівникам поліції, поводив себе агресивно, штовхав і шарпав їх за одяг, не реагував на законні вимоги останніх, відмовлявся припиняти свої протиправні дії та погрожував працівникам поліції фізичною розправою.
Надалі, приблизно о 21:40 ОСОБА_1, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_2 приблизно три удари кулаками в обличчя, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, та наніс два удари ногою в лівий колінний суглоб ОСОБА_3, заподіявши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
Крім того, 26 січня 2020 року приблизно о 14 год. ОСОБА_1, знаходячись біля АЗС "ANP", що по вул. Миру, 1а у смт Війтівці Волочиського району Хмельницької області, будучи в стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, образливо чіплявся до ОСОБА_4, обзивав його нецензурними словами, після чого, безпричинно наніс останньому декілька ударів кулаками в обличчя та ногами по тулубу, від яких останній впав на землю. Потім ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 множинні удари ногами та кулаками в різні частини тіла, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній захисник Чорний Ю. О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження направити на новий розгляд до суду першої інстанції. На думку захисника, у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 345 КК. Вказує, що судом безпідставно не було взято до уваги докази сторони захисту, які спростовують винуватість ОСОБА_1 у вказаних злочинах. Крім того, звертає увагу, що місцевим судом необґрунтовано було визнано обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні медичні докази, які би вказували на такий його стан. Зазначені обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) всіх доводів сторони захисту не перевірив, обґрунтованих відповідей на них не дав та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Круценко Т. В. заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника Чорного Ю. О.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
При цьому, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Недотримання зазначених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Проте, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисник Бєлякова А. В. не погоджувалася із висновком суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 345 КК. Мотивуючи таку свою позицію вона зазначала, що висновок місцевого суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та зроблений внаслідок неповного дослідження доказів і без належного з`ясування дійсних обставин події. Посилалась на наявність необхідної оборони в діях ОСОБА_1 та провокативні дії з боку працівників поліції ОСОБА_3 й ОСОБА_2 . Серед іншого, вказувала і на суворість призначеного ОСОБА_1 покарання.Також захисник посилалася на необґрунтованість висновків місцевого суду у частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Крім того, просила дослідити ряд доказів, які, на її думку, спростовують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Однак, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, всіх доводів апеляційної скарги не перевірив і не дав на них вичерпних відповідей.
Зокрема, не перевіреними залишилися доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 345 КК, а також невідповідності висновків суду в цій частині фактичним обставинам справи внаслідок неповноти судового розгляду, а саме не врахування судом показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з приводу поведінки працівників поліції та даних відеозапису з нагрудної камери ОСОБА_3 . Тобто, доводи сторони захисту з посиланням на конкретні докази стосувалися суттєвих обставин, відтак потребували детальної відповіді на них в ухвалі апеляційного суду.
Так, у вироку суд першої інстанції визнав доведеним, що поліцейські застосували фізичну силу, спецзасоби й кайданки внаслідок того, що засуджений погрожував працівникам поліції та поводив себе неадекватно.
Натомість в судовому засіданні місцевого суду свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 стверджували, що поліцейські спровокували конфлікт з ОСОБА_1 та безпричинно напали на нього, відтак він не чинив їм опору, а навпаки захищався від неправомірних дій працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Проте суд першої інстанції, оцінивши критично показання вказаних свідків, не надав пояснень, чому він не взяв до уваги ці докази, зазначивши лише про їх суперечливість.
Разом з тим, вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи "опору" в значенні ст. 342 КК, суд повинен взяти до уваги поведінку поліцейського або поліцейських під час пред`явлення ними законних вимог і подальшого розвитку подій у зв`язку із цими вимогами.
Відповідно до усталеної судової практики опором у значенні ст. 342 КК є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень. Таким чином, виходячи з цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу "опору" у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об`єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень.
До уваги необхідно взяти, що дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за ст. 342 КК. Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні ст. 342 КК, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров`я особи.
Для того, щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні ст. 342 КК і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду необхідно взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченої особи, але і контекст, у якому відбулася подія.
Тобто, необхідно зважати на відповідність дій поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність. Зокрема, ст. 29 Закону України "Про національну поліцію" вимагає, щоб поліцейський захід був, серед іншого, необхідним і пропорційним. Тому, вирішуючи, чи є в діях обвинуваченого склад опору, суд має переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.
Крім іншого, ст. 43 Закону України "Про національну поліцію" вимагає, щоб поліцейський заздалегідь попередив особу про намір застосувати фізичну силу і особі було надано достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського.
Це положення звільняє поліцейського від цього обов`язку лише в разі, якщо зволікання із застосуванням сили може спричинити посягання на життя і здоров`я особи та/або поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим.
У випадку застосування поліцейським сили без попередження суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров`я.
Ці ж міркування мають братися до уваги також при оцінці наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого ст. 345 КК.
Таким чином, встановлення вказаних аспектів події є важливим для висновку про наявність або відсутність в діях особи складу злочинів, передбачених ст. 342 та ст. 345 КК.
Оскільки захисник Бєлякова А. В., оскаржуючи вирок місцевого суду, наголошувала на неповноті розгляду справи місцевим судом й неправильній оцінці ним доказів, та враховуючи, що вказані порушення, за умови їх підтвердження, можуть вплинути на законність й обґрунтованість вироку суду щодо ОСОБА_1, відповідні доводи сторони захисту потребували ретельної перевірки, з наведенням докладних мотивів визнання їх необґрунтованими, в тому числі й шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржуються, чогосуд апеляційної інстанції не зробив.
Також без належної уваги апеляційного суду було залишено клопотання захисника про повторний допит свідків сторони захисту, повторне дослідження висновку експерта щодо стану здоров`я ОСОБА_1 та відеозапису з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_3, які, на думку захисника, було досліджено не повністю, у зв`язку з чим їм була надана неправильна оцінка.
Забезпечення таких умов передбачено безпосередньо ч. 3 ст. 404 КПК, відповідно до якої за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Проте, суд апеляційної інстанції не виконав таких вимог процесуального закону. Залишивши без уваги обґрунтування сторони захисту щодо необхідності повторного дослідження вказаних доказів і надання оцінки всім обставинам кримінального провадження, апеляційний суд натомість лише перевірив апеляційну скаргу в частині призначеного покарання.
Відтак, належним чином не перевіривши доводів апеляційної скарги, не навівши жодних мотивів визнання їх безпідставними, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про залишення вироку місцевого суду без зміни.
Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам статей 370, 404, 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 КПК є істотними оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відтак, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги, за необхідності й наявності відповідних підстав повторно дослідити обставини кримінального провадження та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд