ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/15378/16
касаційне провадження № К/9901/14359/19
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 (суддя Кармазін О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Шурко О.І., Файдюк В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві (правонаступником якої є Головне управління ДФС у місті Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про опис майна,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення № 6901-17 від 12.06.2015, № 79240-13 від 30.06.2016; податкову вимогу № 1119-17 від 29.07.2019; рішення про опис майна у податкову заставу № 262 від 29.07.2016.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що: відповідно до статті 4 Податкового кодексу України одним із принципів податкового законодавства є стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом; Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 був ухвалений після 15.07.2014, з огляду на що вказаний Закон, який є підставою для нарахування грошових зобов`язань з транспортного податку за 2015 рік міг, бути застосований лише з 01.01.2016, у зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 6901-17 є протиправним; разом з тим, з 01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24.12.2015 № 909-VIII яким скасовано Закон України № 71-VIII від 28.12.2014, та визначено об`єкт оподаткування, зокрема, легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня податкового (річного) року; в свою чергу, оскільки Закон України від 24.12.2015 № 909-VIII був ухвалений після 15.07.2015, то вказаний Закон, який є підставою для нарахування грошових зобов`язань з транспортного податку за 2016 рік, міг бути застосований лише з 01.01.2017, а отже податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 79240-13 є протиправним; зважаючи на оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень з транспортного податку за 2015 та 2016 роки, податкові зобов`язання за вказані періоди є неузгодженими, у зв`язку з чим, податкова вимога від 29.07.2016 № 1119-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 29.07.2016 № 262 є також протиправними та підлягають скасуванню.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував: податкові повідомлення-рішення № 6901-17 від 12.06.2015, № 79240-13 від 30.06.2016; податкову вимогу № 1119-17 від 29.07.2019; рішення про опис майна у податкову заставу № 262 від 29.07.2016.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: законодавчою перешкодою для нарахування транспортного податку у 2015 році є приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, з огляду на що плановим періодом є виключно 2016 рік, а отже транспортний податок не міг справлятися раніше вказаного періоду, тобто у 2015 році; податковим органом не було доведено, що при визначенні позивачу транспортного податку за 2016 рік Інспекцією був врахований такий показник як середньоринкова вартість транспортного засобу, оскільки податковим органом до суду не надано будь-яких розрахунків відомостей Мінекономрозвитку, як того вимагає стаття 267 Податкового кодексу України; оскільки оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними, то податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу також є протиправними та підлягають скасуванню.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 79240-13 від 30.06.2016, податкової вимоги № 1119-17 від 29.07.2019 та рішення про опис майна у податкову заставу № 262 від 29.07.2016 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 26.06.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки: Податковим кодексом України не передбачено переліку документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та не визначено органи, які мають право видавати такі документи, визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком покладено виключно на Мінекономрозвитку; податковий орган у апеляційній скарзі просив залучити у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Мінекономрозвитку, одна вказане клопотання було проігнороване судом апеляційної інстанції; до повноважень органів ДФС не входить перевірка визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком; ненадання власником автомобіля інформації щодо пробігу автомобіля не може слугувати підставою для звільнення такої особи від обов`язку сплачувати транспортний податок.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.11.2021 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 09.11.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки LAND ROVER моделі RANGE ROVER SPORT, об`єм двигуна - 4999 куб. см, тип пального - бензин, рік випуску - 2012.
30.06.2016 Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 79240-13, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначила ОСОБА_1 податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000,00 грн.
Також, 29.07.2019 Інспекцією була сформована податкова вимога № 1119-17, якою повідомлено позивача про наявність у нього станом на 28.07.2016 податкового боргу із транспортного податку у розмірі 25000,00 грн., та прийняте рішення № 262 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Положеннями пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів визначені у статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
При цьому, підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змі